Шустер: заперечення державності України - не антиукраїнська пропаганда, а позиція

20 Лютого 2015
2555
20 Лютого 2015
13:24

Шустер: заперечення державності України - не антиукраїнська пропаганда, а позиція

2555
Ведучий політичного ток-шоу взяв участь у телемарафоні каналу «112 Україна», присвяченому темі свободи слова і цензури.
Шустер: заперечення державності України - не антиукраїнська пропаганда, а позиція

Ведучий політичного ток-шоу взяв участь у  телемарафоні каналу «112 Україна», присвяченому темі свободи слова і цензури. Приводом для його проведення стало попередження, оголошене мовнику Нацрадою після ефіру "Шустер-live", де виступив одіозний російський українофоб Максим Шевченко.

Захищаючи право войовничих рашистів бути присутніми в українському ефірі, Шустер навів приклад зі свого журналістського досвіду:

-          Я как-то работал на войне в Ливане - израильско-ливанской, 1982 года. Была цензура со стороны изрильского государства. Военная цензура. Она была введена, чтобы мы, журналисты, не сообщали противнику Израиля места расположения войск. Ну, я это понимаю. Но так как я работал тогда в еженедельнике Newsweek американском,  наши редакторы просили, чтобы мы видели и ту, и другую сторону. Я провел какое-то время со стороны израильских войск, а потом перебрался на палестинские территории. И поехал в университет Бирзейт , это такой известный университе и там беседовал с преподавателями и студентами. И вот одна двадцатилетняя студентка, это 82-й год, мне говорит: «Гитлер был прав». По отношению к евреям. Я эту фразу в репортаже оставил. Newsweek ее не цензурировал. Израильтяне не протестовали, потому что для них тоже было важно знать, что есть люди, которые стремятся, позиция которых – уничтожение государства Израиль. Украина сегодня борется за выживание, за независимость. Люди, которые посылают своих сыновей на войну, должны знать позицию врага? Наверное, да.

По-перше, Шустер, як він сказав, писав для американського журналу, а не для ізраїльського. Можливо він і розповсюджувався в Ізраїлі, але нюанс таки є і досить суттєвий. Не факт, що якесь ізраїльське ЗМІ відрядило б свого кореспондента спеціально на інтерв’ю з ворогом держави. У випадку ж з росіянином Шевченком запеклий українофоб був запрошений Шустером до прямого ефіру на українському телебаченні.

По-друге, та ж студентка не стала потім експертом в галузі арабо-єврейських взаємин на політичних ток-шоу ізраїльського телебачення, правда? Шустер згадав про неї у репортажі, як штрих, що і така є, та й усе.

Натомість рашиста Шевченка, попри його добре відомі українофобські погляди, Шустер запросив як експерта, аби той прокоментував важливі події міжнародної політики - зокрема, Мінські домовленості. Ну і заразом висловився б з широкого кола цікавих йому питань російсько-української тематики, що, власне, і сталося.

І взагалі, відчуваєте різницю між реплікою палестинської студентки в американському журналі та виступом на українському телебаченні члена громадської палати при президентові рф, путіноїда Шевченка?

Та й невже в когось є сумніви щодо реакції ізраїльтян, якби на котрийсь з їхніх каналів запросили палестинського радикала-антисеміта? Аби дізнатися думку опонуючої сторони. Чи влаштувало б глядачів таке пояснення і як довго б проіснував канал?

По-третє, якщо були згадані українські батьки, які відпускають своїх синів на розв’язану росією проти України війну, то що, Савік думає, що вони не знають, що таке путін і його ерефія?

Шустер вважає прийнятним запрошувати Шевченка до участі в українському ефірі навіть попри те, що сам же називає його путінським яструбом. Якщо в росії побутує думка, що Україна не є державою, то українці мають про це знати – наполягає Шустер:

-          Понимаете, я не могу назвать пропагандой точку зрения общественного деятеля России, который поддерживает Владимира Путина. Это не обязательно пропаганда. Это позиция. Эту позицию нужно знать и понимать. Если они не считают Украину государством, мы должны об этом знать? Мы должны об этом знать. Иначе мы не понимаем, зачем они это делают.

А що, для українців те, що росіяни не визнають Україну незалежної державою – новина? Ми про це ніколи не знали і не здогадувалися? Скільки нам потрібно втокмачувати це на наших же екранах? І на яких таких правах? Путін на нас напав, а ми й досі не второпаємо чому і навіщо? І без Шустера з Шевченком ніколи б не допетрили?

Хіба одна й та ж думка, тим більше настільки безглузда, коли її повторюють безліч разів – не перетворюється на пропаганду? То на біса нам така – антиукраїнська – потрібна тут, в Україні? Нам що, немає більше про що і з ким поговорити? За кого цей Шустер нас має?

Виходить, що кожного разу, коли українцям  та ще й в українському ефірі, якись черговий рашист вкотре повтроює, що Україна не є державою (чи наша влада - хунта, а армія - карателі), ми повинні сприймати це не антиукраїнською пропагандою і розпалюванням міжнаціональної ворожнечі, а всього навсього думкою, позицією, яку ми повинні знати і бути толерантними до її спікерів. Та зупиняти себе в емоціях і протестах, позаяк подумають, що ми проти свободи слова.

А чи так само легко Шустер припустив би можливість свободи слова і альтернативних думок щодо, приміром, Голокосту та його масштабів? Він би так само обґрунтовував запрошення на ефір тих або інших громадських і політичних діячів, які висловлюють з цього приводу сумніви чи заперечення? Теж казав би, що це для того, аби знати їхню позицію? Чи українці мають терпіти і ковтати все саме тому, що вони українці?

Читай також:

Євген Кисельов: «У Шустера есть могущественные недоброжелатели, которые с ним попросту сводят счеты»

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
2555
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду