Музи на вертолітному майданчику

Музи на вертолітному майданчику

10 Липня 2009
3012
10 Липня 2009
13:59

Музи на вертолітному майданчику

3012
                             Про Вічну Музику, Вселенську Мудрість  і Військово-морські сили України...        &nbs
Музи на вертолітному майданчику
Музи на вертолітному майданчику

                            
Про Вічну Музику,

Вселенську Мудрість

і Військово-морські сили України...


                     

-         Лесьо, Ви маєте досвід ведіння концертів? - ошелешив мене маестро Герман Макаренко, коли ми кавували біля Оперного.

-         О Господи, не нагадуйте! Я брутальна в цій ролі... В мене колежанки професійні ведучі!
 
Телефонуємо. Вони не можуть. Згадую про Таню Кравченко, яку румунський телегеній Сирбу возніс (на заздрість багатьом й на подив решти) до прайм-тайму, а потім дав копняка і безцеремонно відправив у безробітні! А Таня через нього, ненадійного, від чотирьох робіт відмовилася - хоча б погодку, заради годиться, запропонували, якщо так уже її краса в сирбівське око під час трактів запала... Безпардонні ці начальники...І вони так, і з ними так - порочне коло...

Актриса за фахом і походженням - із театральної родини - Тетяна Кравченко, схоже, класику любить більше, ніж політику, і це стало вироком для неї як для ведучої новин, але це може бути її  кредо як для ведучої концертів класичної  музики!!! Але той телефон, що мала Леся, вже не належав Тані...

   І Сакада подумала: доведеться пхатися на сцену... Неспроста так склалися обставини... Щось Доля мені готує...

   Тішило те, що я пірну в море і стану свідком унікального концерту - зустрінуться Віолончель і Безкозирка!

В купе потягу «Київ - Севастополь», куди мене завів квиток, була пані, яку диригент представив як «музу нашого оркестру», і панянка - солістка Національної опери. Нас було троє - дві Лесі й одна Катерина-Каталіна...

В житті дуже рідко трапляються люди, які відчувають Істину! У кожного своя правда - а от Істина одна на весь Всесвіт!!! І люди просвітлені вважають найбільшим благом для себе пізнавати Істину Світобудови! Кажуть, що таких людей на Землі більшає...

Старша з моїх попутниць мені здалася однією з таких... після багатогодинної купейної розмови...

Наше знайомство почалося зі звичайнісінького дива Улыбка. Я собі мовчки читала газету «Аргументи і факти» (придбала у вагоні, бо зацікавило інтерв'ю з академіком Павлом Флоренським, онуком знаменитого філософа і священика. Флоренський-молодший науково досліджує православні дива - мироточення ікон, сходження благодатного вогню. Внук, як і дід, вважає, що будь-яке диво (тобто те, що науково не пояснюється) - це знак Божої благодаті. З того інтерв'ю я дізналася, що, виявляється, під час останніх бойових дій у Південній Осетії, коли армії уже стояли одна проти одної, готові до контактного бою, вояки побачили в небі силует жінки, для росіян то була Богородиця, для грузин - Свята Ніна. Академік стверджує, що саме чудесне явище відвернуло кровопролиття між православними народами.

А для мене Павло Флоренський-старший - великий геній ще й тому, що захищав культурні цінності в безкультурну епоху, і прорік Істину, мовляв, правитель має бути провидцем... Коли я вперше це почула... задумалася, а тепер збираю інформацію для публікації у серйозне видання, аби пофілософствувати напередодні президентських виборів, яким має бути правитель від Бога...

До прикладу,

(-) візьмемо моїх плюсівських правителів. Зробимо експрес-аналіз на далекоглядність. Протягом одного телесезону(!) штат співробітників спочатку хаотично роздували, а потім панічно здували... Серед правителів немає провидців?.. Майбутнє каналу затьмарене...

(+) Дивує мене один політик. Коли одного разу я почула його прогноз щодо НАТО та ЄС у Савіка Шустера, відправила його дружині послання, мовляв, її чоловік ніби по зірках читає...

Мене цьому вчить Ірина Володимирівна, фізик-ядерник із Мінська, а хто цьому вчить Анатолія Гриценка? А може, це просто особливі інтуїція і логіка Скорпіона із Сонцем, Нептуном, Раком та Білою Луною в сузір'ї Пророчих Можливостей?

Але на цих виборах пророку-Гриценку нічого не світить... Народ заслуговує свого правителя! Це Істина Всесвіту, і тому нас очікує хаос...
 
- Ви бачили це? - обірвала мої «політично-філософські блукання» Улыбка сусідка по купе. Вона простягнула мені світлину - на старій груші проявився образ Богоматері... - Це диво сталося в селі Старіцьків Полтавської області, я щойно звідти. Мене звати Катерина Федорівна.

Потім пані Катерина розказала ще не про одне диво, яке сталося в її житті...

Пощастило їй зустрітися з Великим Старцем. Сліпий Василій 54 роки не виходив зі своєї келії у селі Єлізарово Дніпропетровщини. До нього люд йшов, бо мав він Божий дар провидця. І Катерина Федорівна - на той час найперша ковбасниця в своєму регіоні - звернулася за порадою.

«У вас все вийде, що ви задумали, - передрік Старець, - але я вам того не раджу...» - застеріг він.

Великорозумна Катерина (це вона так сама себе обзиває) втішена тим, що «все вийде», почала активно розкручувати свої бізнесові справи... М'ясце зранку до ночі... Ковбасні ріки - валютні береги... Вона, як і всі ми, смертні, до певного часу більше дбала про земні блага і мало переймалася Дарами Небесними. До певного часу... Бо спрацьовує Закон Вселенної - якщо люди стають занадто меркантильними, або криза гряне, або революція, або потоп вселенський, або катастрофа звичайна...

Одного разу так сталося з великорозумною Катериною. Вона одразу пригадала слова Мудрого Старця: «...але я вам того не раджу...», згадала і Святе Писання: «Хто має вуха - той почує...» Зараз у пані Катерини вуха, які чують, і очі, які бачать... І вона зовсім не їсть м'яса...

Вона вже не має ковбасного цеху... Проте, як і її діди-прадіди колись на Закарпатті, вона має тисячу гектарів землі, але вже на Херсонщині. І впорядковує їх, використовуючи багатовіковий досвід своїх предків. У певні 12 днів на рік вона ретельно веде спостереження за погодою і прикметами на своїй землі і потім усіх дивує - бо знає до години, коли буде дощ, коли спека, коли краще сіяти, а коли збирати врожай... Її батько був зі знаного роду Австро-Угорської імперії. Він називав її Каталіною. Мати - Катериною. Вона до Бога звертається й угорською, й українською, й російською - багатьма мовами!!!

-   Тезко! - звернулася я до Лесі-солістки, продовжуючи австро-угорську тему, - як там зараз в Австрії? Довелося спілкуватися з панами зі шляхетським "фон" у прізвищі?

-  Є такий і серед шанувальників мого таланту! Ріхард фон Топф Цігойнер. Він хірург за фахом і меломан. У його родовому маєтку ціла збірня музичних записів. Коли я готувала партії Донни Ельвіри з «Дон Жуана» Моцарта або Манон Лєско Пуччіні, він мені давав послухати десятки платівок і дисків із записами потрібних мені арій від зірок 30-50-х років! І показував європейські музичні енциклопедії, в яких значиться, що Соломія Крушельницька - польська співачка...
 
(Вибачте, я б мала передусім сказати, що солістка Національної опери Леся Алєксєєва має дві вищі музичні освіти: одну отримала в Києві, в Національній музичній академії ім. П. Чайковського за спеціальністю "Хорове диригування", другу - оперно-вокальну - здобула в Граці (Австрія), в Університеті музики та сценічного мистецтва - Universitaet fuer Musik und Darstellende Kunst. Як одна з найкращих студентів університету Леся була стипендіатом від міста Грац. Усі її дипломи з відзнаками. Воістину, фрау Магістр!)

Так за великосвітськими бесідами купейне тріо і докотилося до Севастополя.

Там, в Українському культурно-інформаційному центрі, де були офіційні урочистості й святковий концерт на честь Військово-Морських сил України - кондиціонери не для всіх...

На репетиції я вперше почула голос своєї тезки і попутниці.

Почула... і моя щелепа відпала, а очі викотилися на лоба...

Я не могла збагнути, як жінка з параметрами манекенниці має таку силу звуку?! А яка окраса голосу!!! А сценічна майстерність!!! Це був справжнісінький культурний шок!!!!!!!

  Дві Лесі були в одній гримерці. Одна Леся поїхала обідати. Друга Леся плавилася без кондиціонера, чепурилася для сцени і ...спокусилася на чуже...

Спокусилася і одразу ж отримала по рукам!!!!!!!
      

На трюмо стояв лак для волосся Лесі-солістки. Леся-журналістка, яка має залізне правило чужого в руки без дозволу не брати - порушила писаний собою ж закон... «Не буду тезку від обіду відволікати, однак вона б дозволила скористатися... - розплавила мою Совість спека. - Та ні, взяти без дозволу - значить украсти - нагадували мені Світлі Сили, - і взагалі, ти ж лаком не користуєшся! А чому б не скористатися, якщо лак поруч? Не будь маразматичною! - спокушали мене темні сили...

І я потрапила в пастку гріха... По-перше, взяла чуже без дозволу. По-друге, порушила власний закон!

Єдине приємне - що одразу ж була покарана...

Коли відкривала лак, щось від нього відлетіло... Він уже не пирскав...

Солістка була дуже засмучена: як вийти на сцену з зачіскою після потягу? Хмурый

Сакада, розтоптана своїм гріхопадінням, металася по гримеркам і благала знайти солістці лак для волосся... За Сакадою бігала режисер Лара і благала йти на сцену й розпочинати концерт...

По команді «Тривога!» були підняті всі жінки в окрузі! Лак знайшли!!!

Коли вийшла на сцену Оперна Діва в сукні кольору морської хвилі з відлакованою зачіскою - Сакада дякувала всім Святим!!!!!!

Леся Алєксєєва вразила всіх!!!!! Українська Марія Каллас!!! Військово-Морські сили України були у її ніг!!!

   Після концерту був прийом у командувача ВМС адмірала Тенюха.

Фуршет на березі моря! Це так смачно і так романтично!!!

Капітани 1-го рангу згадували, як казали дружинам, що "йдуть у море", а насправді - в Перську затоку, туди, де воювали Ірак із Іраном, а СРСР із США.

Згадували, що колись заробляли так, що могли дозволити собі і таксі, і ресторани...

Нині зарплатня матроса на українському кораблі - 870 грн., на російському - 2500 грн. А ще я зрозуміла, що нині серйозна холодна війна між українським і російським флотом. І поки вони змагатимуться, хто кручє-є-є, найсильнішою на Чорному морі залишатиметься Туреччина, яка свого часу пів-Кіпру відхопила.

   В розпал фуршету мене поманило море. І я злилася душею й тілом із блакитною безоднею... Я і море з сонячною доріжкою... Більш нікого... Тільки келих шампанського з нектарином на березі чекають...

    Наступного дня був особливий концерт! «Гетьман Сагайдачний» - флагман українського флоту - запросив «Київ-Класік» до себе на борт!

Для музикантів це було справжнє бойове завдання, як означив диригент - не так просто по трюмам і трапам на підборах та в довгих сукнях, а ще й із віолончелями, контрабасами та літаврами... Всі на вертолітний майданчик!!! Там, де зазвичай сідає гелікоптер, облаштували концертну залу. Концертна зала під відкритим небом дуже непокоїла музикантів: від спеки лак на скрипкових може почати плавитися. Одна віолончелістка передбачливо взяла капелюха з широкими-широкими полями - аби тінню від нього прикрити інструмент. На щастя, з погодою пощастило: було хмарно, але без дощу. А з вітром боролися прищепками, ноти прищеплювали.

     Маестро Герман Макаренко з'явився в білому смокінгу з червоним метеликом та у червоному поясі. Ці кольори так пасували яскравим прапорам, які в День Українського флоту урочисто підняли на всіх кораблях.

Маестро змахнув диригентською паличкою, і над Севастопольською бухтою понісся Марш Військово-морських сил України, «Чоловічий танець» та «Трикутний гопак» Гулака-Артемовського, Штраус, Хачатурян, Бізе!!!

Офіцери в кашкетах та матроси в безкозирках викупали оркестр в оваціях!

     Моя Душа літала від вічної музики над синім морем, а голова думу гадала: «Ну чому, чому це не знімають провідні українські канали? Якби ще з висоти гелікоптера - яка була би картинка! І глядач український дізнався би про високу культуру на морі!»

     Коли ми поверталися до Києва, наше купейне тріо стало квартетом Улыбка Приєдналася Маша з Севастополя. Її татко в російському флоті служить. Тепер ми вже в шість вух уважно слухали Катерину Федорівну. І вона якось по-особливому задумливо сказала: "Знаєте, дівчатка, коли я чую класичну музику, це для мене ніби позивні з дому, бо це музика Всесвіту... 

      А потім звернулася до нас, двох Лесь.

"Ви - дівчата публічні. І пам'ятайте, коли до ваших ніг будуть кидати квіти на сцену, коли ви відчуєте славу від свого пера - не забувайте дякувати Богові! Славте Отця свого Небесного кожним своїм звуком і словом!"
 

Лесі переглянулися. А одній чомусь захотілося плакати...

          
  Київ - Севастополь - Київ

                                                                       Леся Сакада-Островська,

яка з задоволенням перетворилася

 з високооплачуваного журналіста

в малозабезпечену ведучу Улыбка

 

 
Фото Валерия Милосердова

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
3012
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду