Інформаційна секс-бомба тижня: згідно з результатами соціологічного дослідження Центру «Соціс», за Блок Верки Сердючки під назвою «За своїх!» готові віддати голоси 2% опитаних громадян. Це вже удвічі більше, ніж кількість сьогоднішніх прихильників Соцпартії Мороза, і фактично стільки ж, як у Народної партії Литвина. Висновок робимо, покладаючись на об'єктивність соціологів «Соціса»: якщо ці цифри не такі ж дуті, як презервативи у бюстгальтері артиста, виступ Сердючки на дострокових парламентських виборах може стати ще більш ефектним, аніж її шоу на «Євробаченні».

Аби подолати 3-відсотковий бар'єр і провести своїх людей до сесійної зали ВР, сценічному альтер-его Андрія Данилка потрібно ще зовсім небагато. Врахуйте, що насправді умовний Блок Сердючки ще навіть не починав рекламної кампанії — наразі він існує лише в чутках і анекдотах. Утім, як бачиться, останні соціологічні дані у будь-якому разі підштовхнуть Вєру до балотування. Навіть якщо вона вагатиметься, добрі люди допоможуть — і порадою, і грішми.

Пригадується, усе це починалося з уже легендарної фрази «Раша гудбай» («Лаша тумбай»?) та наступних протестів цієї самої «Раші». Сердючка взялася перековувати імідж «всесоюзної клоунеси» на образ «української мадонни» — нехай і кітчевої, але «незалежної». В інформаційному просторі пішов поголос, нібито підлі росіяни образилися на нашу Вєру, яка їла з їхньої руки, але тепер сказала «гудбай» і випередила їхнє «Серебро» на «Євробаченні». Через інтернет було оголошено кампанію: «Прігласіл Сєрдючку на корпоратів — наплєвал на Родіну» (в сенсі — Росію). Пішло-поїхало: Сердючку не пустили на концерт у Москву чи в Сочі, вирізали з трансляції на каналі РТР...

Тепер зрозуміло, що свою виборчу кампанію Сердючка почала вже тоді. І хоча все це досі оточено димовою завісою підхихикування, над «політичним феноменом Вєрки» слід замислитися: сміється той, хто сміється останній. Спочатку вона (він) казала (казав), що на виборах його партія (йшлося, очевидно, про блок кількох напівфіктивних прикуплених міні-партійок) називатиметься «Проти всіх!». Тепер назва трансформувалася у «За своїх!». Обізнані люди стверджують, що з Сердючкою-політиком почали працювати люди київського мера Черновецького — відомий медійник-політтехнолог Бектурсунов, в.о. редактора муніципальної газети «Хрещатик» Караченцев, дехто говорить і про участь бізнемена Парцхаладзе. Якщо так, Блок Сердючки може стати такою ж несподіванкою для парламентських виборів-2007, якою став для київських виборів-2006 Блок Черновецького. І Льоня-Космос насправді не такий тупий, як декому здається. Участь Блоку Сердючки у формуванні нових конфігурацій парламентської коаліції в жовтні 2007-го — це, скажу я вам, почіще від «зібен-зібен ай-люлю».

А щодо рейтингу Сердючки, то тут усе зрозуміло й показово. Він узявся там само, де й популярність Вєркиних кітчових пісеньок. Сердючка — це обличчя України, і нічого на дзеркало нарікати, якщо можна танцювати з ним «чіту-дріту». Людям набридли самозакохані «сині» ролики про стабільність. Людей не колише винесена чомусь на передній план «помаранчева» ініціатива з позбавленням депутатів недоторканності. Політики вчорашнього дня скомпрометовані, вони не виправдали сподівань. І тут на сцені оголошують «Танцен».

За Вєрку справді можуть проголосувати і розчаровані, і ті, хто «проти всіх». Андрій Данилко та його політичні спонсори («твої спiчки — мої дрова, очень харашо») пропонують виборцям принаймні свіже непересічне обличчя, яскравий образ. Такого собі Жириновського у спідниці. Чим за нього голосувати — головою, серцем, п'ятами, іншими органами?.. Та й чи все-таки варто?

Дмитро Лиховій, «Україна молода»