Інколи практичні дії замість нескінченних дискусій виявляються найрозумнішими й найправильнішими. Так сталося й з «Громадським ТБ». Скільки було розмов, суперечок, зітхань на цю тему, але «громадівці» просто почали працювати, й справа пішла.

«Громадське ТБ» стало нашим справжнім телемайданом, де кожен експерт, якому є що сказати, може звернутися до глядачів. Певна річ, експерти  - нерівноцінні, й тут уже журналістам слід проводити селекцію. Звісно, топ-тема - це протистояння російській агресії. Війська РФ на наших кордонах збільшують свої угруповання й до чогось готуються. Загалом, зрозуміло, до чого...

Ну, вони-то готуються, а ми, а наша влада? Чи в своєму звичайному стилі збирається кулуарно вирішити всі питання? Боязкість, торгашество, що увійшло в плоть і кров, заважають їм зрозуміти, з ким вони мають справу в особі російського диктатора, аж ніяк не зі знайомим і рідним (!) їм типажем бізнесюка при владі, а з фанатиком імперської ідеї, який маніакально прагне відродити імперію й готовий заради цього на все. Наші лідери бояться «провокувати» Путіна оборонними заходами, не розуміючи, що йому не потрібні ніякі провокації, він їх сам організує в разі потреби.

ВОЖДІ ЗДАЛИ КРИМ

Наші вожді бездарно здали Крим (чому сьогодні знаходять безліч виправдань), а судячи з того, як діють сьогодні, можуть здати й Україну.

Те, що Путін без єдиного пострілу захопив Крим, мотивує його на такі ж дії в материковій Україні. І чи варто оспівувати відсутність збройного опору з боку наших військових, адже так без кровопролиття можна відкотитися аж до станції Чоп у Закарпатті...

І це цілком влаштує й агресора, який у цьому сенсі по-своєму миролюбний. Навіщо воювати й проливати кров, якщо чужу територію можна взяти без опору господарів? Адольф Гітлер мирно захопив Рейнську зону, потім Австрію, потім Чехію, потім Мемель (Клайпеду), із задоволенням мирно взяв би й Польщу, але поляки почали битися...

Між іншим, коли латиші, естонці й литовці говорять про окупацію 1940 року їхніх країн армією СРСР, нинішні спадкоємці Сталіна їм відповідають: «Яка окупація? Адже ви не зробили жодного пострілу! От фіни відстрілювалися...» Щоправда, миролюбність такого штибу може привести керівників України до сумної ситуації головного отамана Симона Петлюри: «У вагоні Директорія, Під вагоном територія...»

«ДИВНА ВІЙНА»

У нас узагалі коїться щось дивне. Росія воює проти нас, а підприємства українського військово-промислового комплексу продовжують продавати РФ військову техніку. При цьому ображаємося на Захід, який військово-технічну співпрацю з РФ припинив. Мовляв, він недостатньо робить... А в цей час «Мотор-Січ» у Запоріжжі постачає двигуни для російських бойових вертольотів, інші підприємства - системи наведення ракет на ціль, «Південмаш» зміцнює своєю продукцією ядерну потужність Росії. Неважко передбачити, що завтра вся ця українська продукція використовуватиметься для знищення українських солдатів. Цю «дивну війну» однозначно виграє Росія, ми ж не маємо шансів у ній перемогти. Виходить, що в парні дні ми обороняємося, а в непарні - ні.

Роман Скрипін на «Громадському ТБ» поспілкувався з нардепом паном Сиротюком (ВО «Свобода»), членом парламентського комітету з питань оборони й безпеки. Пан Сиротюк справедливо нагадав латинську приказку: «Хочеш миру - готуйся до війни». Дійсно, лише відчайдушна рішучість влади й народу України захищати країну може змусити агресора замислитися. Тут потрібна повна мобілізація (хоча б добровольців з числа офіцерів запасу, десантників, спецназівців, миротворців, учасників збройних конфліктів, яких у нас багато тисяч). Не можна втрачати ні хвилини.

А от нерішучість, покірливість, угодовство з агресором зроблять війну неминучою.

Звісно, важко, перш за все ментально, перебудувати країну, яку роками виховували в дусі пацифізму. Про це в студії Шустера сказала нардеп Ірина Геращенко. Але виховували ще й у дусі ідеалістичних уявлень про нашого російського сусіда. Цього згубного виховання не уникнула й наша армія, особливо в Криму.

І це притому, що російський Чорноморський флот був саме тією рушницею на стіні, яка обов'язково мала вистрілити. Власне, для цього російська влада так затято боролася за її перебування в Криму.

Мислячим і не «зачарованим на Схід» людям подібний результат був зрозумілий ще з самого початку. Нетямущістю вирізнялися президенти України  90-х років XX ст., які за наявності рішучості й політичної волі могли усунути проблему іноземного флоту на нашій території.

До речі, й Крим можна було Турчинову та Яценюку не здавати, але для цього влада мала діяти так, як вона діяти не вміє: рішуче, швидко й безстрашно. Просто треба менше думати про свою шкуру, а більше про країну.

І ще. Чи збирається Ю.Тимошенко якось відповідати за своїх людей? Ну, нехай не за Портнова й Писаренка, а хоча б за керівних діячів «Батьківщині» Турчинова та Яценюка? Чи готова розділити з ними тягар відповідальності за провальні дії? Добре, до виборів Президента ми помовчимо. Але чи не станеться так, що за найближчі два місяці будуть здійснені такі провальні кроки, наслідки яких виправити або мінімізувати вже не вдасться?

Говорили експерти й про масовий грабіж української власності в окупованому Криму. Закликати тих, хто це робить і на це надихає,  до закону й моралі - безглуздо. Тому зупинити можуть лише адекватні дії на території України. Загарбники повинні знати, що конфіскація майна юридичних і фізичних осіб України в Криму призведе до такої ж конфіскації майна юридичних й фізичних осіб Російської Федерації в Україні. Сьогодні це єдиний спосіб захистити наших людей від російського грабежу. За рахунок вилученого майна Росії в Україні може бути створений компенсаційний фонд для постраждалих українських громадян і організацій, що втратили свою власність на окупованих Росією територіях.

Утім у цьому немає нічого нового, 2008 року в Південній Осетії майно грузинських громадян привласнювалося не менш безцеремонно.

Неповага до власності в своїй країні приноситься і в інші країни. Подібна поведінка є економічною основою неповаги до людської особистості та її прав. Якщо можна зазіхнути на власність, отже, можна зазіхнути й на все інше.

ПОМИЛКИ МАЙДАНУ

У Шустера обговорювали спроби «Правого сектора» штурмувати Верховну Раду. Це що, хлопці з цієї структури найнялися ілюструвати московську військову пропаганду? Мовляв, в Україні хаос, влада нічого не контролює, а справжня легітимна влада - це Янукович, а він у нас у Москві. Отже, ми повинні ощасливити український народ, привізши йому на танку колишнього президента. Урешті-решт, якщо «Правий сектор» - такі великі патріоти, то чому вони не на східному кордоні разом з прикордонниками й армією? Чи влаштовувати провокаційні акції в столиці набагато приємніше й безпечніше? Їхні вимоги щодо відставки міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, на мій погляд, справедливі. Здається, шеф МВС - це одне з найневдаліших кадрових призначень останнім часом. Але вимоги його відставки не повинні перетворюватися на заколот. Сьогодні «Правий сектор» має шанси розгубити весь той позитив, якого він набув під час революційного Майдану. Ставлення до нього може різко змінитися на гірше. «Правий сектор» може так само швидко й несподівано зникнути з політичної арени, як він там і з'явився.

Нардеп Сергій Соболєв, захищаючи Авакова, нагадав, що його висунув на посаду Майдан. А хіба Майдан не може помилятися? І в разі таких помилок суспільство має залишатися заручником неправильних рішень? Зрештою, той-таки генерал міліції Геннадій Москаль, за всієї його емоційності, міг би, як  здається, швидше навести лад у МВС, оскільки знає  всю цю систему зсередини і є професіоналом.

Призначення ж людей з вулиці поки чудових результатів не давало. Пригадаймо, як Олександр Турчинов керував СБУ. І що? Ми отримали потужну національну спецслужбу? Мабуть, і Майдан скоро переконається в тому, що кадрова політика - не найсильніша його сторона. Людина могла чудово проявити себе під час революційних подій і виявитися абсолютно нездібною керувати, наприклад, Національним банком. А що буде, якщо героя Майдану з дипломом інженера сільськогосподарського машинобудування призначити главою Міністерства охорони здоров'я? Адже там треба хоч якусь медичну освіту мати... І розуміти, чим чума відрізняється від ангіни.

Майдан має жорстко контролювати владу, а не формувати її.

Ігор Лосєв, «День»

Фото - http://www.day.kiev.ua