- Пане Михайло, як змінювалось протягом стількох років львівське телебачення?

- Коли я прийшов на телебачення була інша епоха, інший вимір. Тоді не було магнітного запису відеоплівки, поняття цифрового телебачення. Телевізійні камери давали живу картинку в ефір, програми виходили наживо. У записі до ефіру виходило лише кіно. Виробництво новинних сюжетів теж значно відрізнялось: подію знімали на 16 мм кіноплівку, яку потім проявляли і монтували. Мені приємно, що був свідком змін, які відбувались на львівському телебаченні. Прийшов сюди всередині 70-х років, наша студія працює з 50-х років. У цей двадцятилітній проміжок з 50-х по 70-ті телевиробництво не зазнавало суттєвих змін. Швидкий прогрес відбувався на моїх очах: з'явився магнітний запис, відеозапис, після цього цифровий монтаж, відеокамери, зараз бачимо цифрове мовлення, цифровий монтаж, відмовились від відеокасет та перейшли на цифрові чіпи.

- Ви починали з асистента оператора, пройшли усі кар'єрні сходинки до директора. Розкажіть про особливості та тонкощі Вашої роботи?

- Перша моя робота на львівському телебаченні була - асистент кінооператора у кіногрупі. У Львові колись було достатньо потужне фільмовиробництво. Знімали близько 20-ти документальних кінофільмів на рік, а це достатньо великі об'єми. Згодом я вже самостійно, як оператор, знімав фільми, серед яких були документальні, краєзнавчі, музичні. Також працював постановником, оператором постановником, режисером, продюсером. Проте мені завжди кортіло відкривати для себе щось нове. Так у 1991 році разом з друзями знайшли інвесторів та створили першу на Львівщині і одну із найперших в тодішньому радянському союзі  недержавну телекомпанію "Міст". Пробували дещо відійти від радянської телевізійної школи, натомість шукали нові цікаві підходи. На «Мості» працювали молоді, цікаві журналісти такі як Едуард Занюк, Олег та Ігор Гулики, Олексій Шалайський, Олексій Хміль, Олександр Ваврищук, а також теперішній генеральний директор ТРК «Львів» Микола Шевчук. Пам'ятаю у той час був великий брак української пісні, тоді вирішили започаткували фестиваль "Мелодія", щоб дати можливість розкрутитись українським виконавцям. Перше гран-прі отримала Руслана, наступного року "Пікардійська терція". В той час чи не всі українські виконавці мріяли попасти до нас.

Також у 90-х роках співпрацював з потужним американським каналом ABC news. Завдяки такій цій роботі в якійсь мірі долучився до висвітлення такого історичного моменту, як розпаду СРСР та створення СНД. Знімати доводилось у багатьох знакових точках Союзу, брав інтерв'ю та спілкувався з тодішніми великими політиками, зокрема, Борисом Єльциним, Александром Коржаковим, Володимиром Жиріновським.  Знімав створення кордону між Україною та Росією в Харківській області: на нашій стороні стояв міліцейський мотоцикл К 75, а з сторони Росії міліцейський «Жигулі», їх розділяла біла полоса на асфальті - так виглядали  два прикордонних пости.

Вже десь з 2000 року мене запросили назад на державне телебачення. Почали формувати нову сітку мовлення, тоді запропонував до ефіру телевізійну програму «Ранок». Взагалі була ідея зробити блочне мовлення - ранок, обід та вечір. А в процесі ці блоки наповнювати сюжетами, проте реалізувати тоді це не вдалось - було прийнято лише ранковий.

Через деякий час мені запропонували очолити комунальне телебачення Львівської області. Та найчіткіше у пам'яті закарбувався епізод, коли запросили очолити прес-центр візиту Івана Павла ІІ. Тоді таких їх було два - у Києві та Львові. Тодішній міністр закордонних справ Анатой Зленко визнав, що львівський був кращий. Уявіть, у київському було акредитовано близько 800 журналістів, а у Львові десь дві тисячі. За ці декілька днів було так багато незабутніх моментів. Особливі емоції виникли під час проводів Святійшого, коли до мене підійшов керівник прес-служби Ватикану і сказав, що за результатами візиту Іван Павло ІІ запрошує мене до благословення. Я був у приємному  шоці, а після того ще довго не міг прийти до тями. До речі, тоді львівське телебачення вело пряму трансляцію зустрічей Святійшого Отця. Так завдяки нашому телебаченню не лише мільйони, які там стояли побачили молебень, трансляція йшла практично на увесь світ. Знаєте, телебачення у моєму житті - це більше ніж професія, це стан душі, це наче дуже сильний наркотик, без якого не можеш жити.

- Якщо говорити конкретно про Львівську державну телерадіокомпанію, як вона змінюється?

- На наших очах львівське телебачення набирає зовсім інші форми. Буквально за рік ми зробили величезний крок вперед. По-перше, ми нарешті завершили нашу блочну сітку мовлення: у нас є ранковий, обідній та вечірній ефіри. Змінився одяг каналу, змінилась навіть сама філософія подачі інформації. Тепер у нас є ТРК «Львів»  зі салоганом «Твій Рідний Канал». Як правило згадуємо про рідне телебачення у святкові дні, напередодні нового року чи свят. Адже всеукраїнські канали, як правило, транслюють концерти Північних сусідів. В той час ми завжди створювали свої новорічні проекти, підтримували українську пісню, українську культуру. Зазначу, що в такий святковий період якщо й показують українські різдвяні програми, то як правило вони нашого виробництва, бо більше ні в кого такої якості та різноманітності немає. Щодо модернізації, то тут також державна телекомпанія зазнала великих змін. Якщо колись для виїзду пересувної телевізійної станції потрібно було ставити релейні антени, а передавати сигнал можна було лише напряму через телевізійну вежу, то тепер з'явився канал передачі через інтернет мережу. Ми це активно використовуємо та чітко відпрацьовуємо. Зокрема, глядачі це відчули під час Економічного форуму у Трускавці, коли вперше в історії львівського телебачення на такій великій відстані давали пряму трансляцію. Також інтернет дає можливість глядачам дивитись нас у будь-якій точці земної кулі.

- В епоху новітній технологій люди все більше часу проводять не біля екранів телебачення, а перед екранами моніторів. З огляду на це, яке майбутнє у державного телебачення ТРК «Львів»?

- Зараз телебачення активно використовує можливості безпровідникового доступу до інтернету і таким чином оперативно у прямому ефірі передає суспільну важливу інформацію. Це може означати, що телебачення переходить в нову форму. Журналістом може стати будь-хто, адже практично в кишені кожного є мобільні телефони з відеокамерами та інтернетом, за допомогою якого без проблем можна передавати інформацію. Технічний прогрес крокує дуже швидко. Думаю, що майбутнє за симбіозом інтернету та телебачення. Якщо говорити про роль якості та доступності державного телебачення, то найправильніше було б взяти приклад у поляків, які перетворили свої державні канали у суспільні, або, як їх ще називають, громадські. Телебачення досить вартісний продукт, адже технічні засоби є дорогими, тому зараз усіляко його здешевлюють. Уже не переймаються виготовленням якихось тяжких та великих декорацій, в ефір виходять з будь-якого моменту, на будь-якому фоні. Глядачу головне, щоб була правдива, цікава, різноманітна та найактуальніша інформація та серйозний аналітичний аналіз.

- Львівське телебачення виховало чималу кількість блискучих кадрів. Можете назвати конкретних людей, якими пишаєтесь?

- Не хочу нікого образити тим, що не назву, бо їх дуже багато. Зокрема зараз на ТРК «Львів» працюють справжні професіонали. Ще я дуже радий з того, що наші вихованці працюють не лише тут, адже чи не на усіх всеукраїнських каналах є великий десант колишніх наших працівників. Наприклад, на каналі ICTV працює ведучий, який починав у програмі "Ранок", Алла Липовецька свого часу була генеральним продюсером каналу "Україна". Також наші ведучі, оператори, режисери працюють на Інтері, каналі "Україна". Кузня львівських кадрів є справді дуже затребуваною в Україні. З іншого боку мене лякає наплив журналістів з інших країн на центральних каналах. Не кажу, що так не має бути, але здається, в першу чергу потрібно давати можливість на реалізацію своїх. Чому привозимо позавчорашніх зірок? Не думаю, що ми такі убогі і не маємо своїх кадрів, просто потрібно їм довіряти, давати можливість працювати. Таким чином робити своїх зірок. Але загалом весь колектив ТРК «Львів» вартує свого відзначення. Адже телебачення це в першу чергу засіб масової інформації, який твориться колективно. Ми об'єднуємо працівників більш ніж 30-х професій. Всі вони є надзвичайно важливими для роботи телебачення. Загалом перспективи у ТРК «Львів» є великими.

Христина Гірська, «Високий замок»