До суду - за образливі коментарі

Спершу розтлумачимо саме рішення, яке стосується електронних ЗМІ, читачів інтернет-сайтів, що коментують інформаційні матеріали, і, звичайно ж, свободи слова. Головним у ньому є те, що ЕСПЛ не побачив порушення права на свободу вираження поглядів (ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) у вердиктах естонських судів, які задовольнили позов приватної фірми до власників естонського онлайн-ресурсу Delfi через коментарі наклепницького характеру до однієї зі статей.

Йдеться про матеріал щодо руйнування пароплавством Сааремаа (SLK AS), що забезпечує пасажирів водним громадським транспортом (поромами), крижаної дороги загального користування між материковою частиною Естонії та окремими островами. Його обнародування в січні 2006 року викликало чималий ажіотаж серед читачів порталу, які залишили 185 коментарів. Близько 20- и з них містили особисті погрози та образи стосовно члена наглядової ради SLK і мажоритарного акціонера компанії на кшталт: "Чортові засранці! Вони купаються в грошах завдяки монополії і державним субсидіям, а тепер почали боятися, що автомобілі зможуть їздити на острови протягом кількох днів без того, щоб наповнювати їхні гаманці. Згори на своєму власному судні, хворий єврею!" або "л. піди і втопися".

Розцінивши ці коментарі як погрозу власнику пароплавства Айдару Леес-Леесмаа, адвокати бізнесмена вимагали від Delfi їхнього видалення та зажадали виплати як компенсацію за моральну шкоду 500 тис. естонських крон (приблизно 32 тис. євро). Перша частина заявлених вимог була виконана. За вдоволенням фінансових претензій адвокати звернулися до суду.

Розгляд справи в Окружному суді тривав більше року і закінчився відхиленням позову ображеного судновласника, мотивуючи це тим, що місце для коментарів новинного порталу було відділено від "журналістської частини", а компанія-заявник не може вважатися видавцем коментарів, так само, як не має ніяких зобов'язань щодо їхнього контролю. За кілька місяців Апеляційний суд Таллінна постановив, що Окружний суд припустився помилки. Тому справу повернули на повторний розгляд.

Правосуддя по-естонськи

Окружний суд переглянув справу Delfi та виніс новий вирок, яким повністю спростував своє попереднє рішення, визнавши правила коментування на сайті недостатніми для належного захисту прав інших людей. Він також дійшов висновку, що свобода слова не поширюється на захист образливих повідомлень, і визнав порушення прав власника SLK, якого критикували читачі Delfi. Естонський сайт зобов'язали виплатити позивачу моральну компенсацію в розмірі 320 євро, тобто в тисячу разів менше, ніж вимагав позивач.

Апеляцію новинного порталу на нове судове рішення було відхилено. А Верховний суд Естонії залишив у силі переглянутий Окружним судом вердикт. Євросуд зазначив, що незалежно від ролі Delfi у справі головним у спорі є питання, чи відповідає принципам свободи слова зобов'язання новинного порталу гарантувати, аби коментарі читачів не порушували особистих прав третіх осіб (як це зобов'язання визначили національні суди Естонії). Запобіжні заходи інтернет-порталу щодо образливих коментарів ЄСПЛ визнав ненадійними.

Щодо персональної відповідальності коментаторів, на якій наголошував новинний сайт Delfi, він зауважив, що "з суто технічних причин видається невідповідним ситуації покладати обов'язок ідентифікувати авторів наклепницьких коментарів на постраждалу сторону". Крім того, висловив сумніви, що подання позовів тільки проти авторів наклепницьких коментарів гарантуватиме ефективний захист права потерпілого на особисте життя. "Публікувати коментарі незареєстрованих користувачів - це був вибір компанії-заявника, тож вона має зважати на те, що це передбачає певну відповідальність за ці коментарі", - зазначив ЄСПЛ. Додатковою передумовою виконання цього рішення стала незначна сума компенсації (320 євро), яку мусив виплатити Delfi за рішенням естонського суду.

Українська судова практика

Попри програшну справу в Євросуді, естонський інтернет-портал не зазнав серйозних фінансових втрат, адже 320 євро компенсації, у порівнянні із сумами відшкодувань, призначених українськими сумами, здаються мізерними, вважає медіа-юрист Інституту розвитку регіональної преси Олександр Бурмагін. "Згадаймо хоча б недавню справу, коли власника форуму, що об'єднує мешканців одного з київських будинків, суд зобов"язав відшкодувати 14 млн грн матеріальної шкоди та виплатити моральну компенсацію у сумі 1 млн грн, -- пояснює він. - Адже в Україні з початку 2000-х років існує судова практика притягнення власників інтернет-сайтів до цивільно-правової відповідальності за поширення недостовірної інформації. І це рішення не матиме жодного впливу на неї".

У чому медіа-юрист має рацію. Адже п.4 ст. 277 ЦПК України в разі, коли не вдається встановити поширювача неправдивої інформації, наділяє особу, яка стала її жертвою, можливістю звернутися до суду із заявою про встанов­лення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Але такий шлях розв'язання проблеми не влаштовує потенційних позивачів, більшість з яких прагне домогтися ще й стягнення грошової компенсації за нанесення моральної та матеріальної шкоди. Тому 27 лютого 2009 року Пленум Верховного Суду України видав постанову "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", п.12 якої рекомендується у разі поширення оспорюваної інформації в інтернеті відшукати належного відповідача, тобто автора відповідного інформаційного матеріалу та власника веб-сайта. Цим повинен займатися позивач.

Якщо ж йому цього не вдасться зробити, то позов слід пред'являти до власника сайта. Дані про нього, за рекомендаціями постанови Пленуму ВСУ, можуть бути витребувані в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі інтернет. Однак такі бази даних містять лише інформацію про титульного власника доменного імені, тобто реєстранта, а не власника веб-сайта. Тому суд як відповідача може визначити далеку від володіння сайтом особу, стягнувши з неї чималі кошти компенсації.

Посилення модерування

Як бачимо, й до винесення Євросудом рішення у справі із порталом Delfi вітчизняна Феміда не надто жалувала українські інтернет-ЗМІ. В "Інституті медіа права" вважають, що із створенням нового прецеденту тиск на власників ЗМІ зможе посилитися.

За словами юриста аналітичного центру Дарії Опришко,рішення ЄСПЛ означає, що цивільна відповідальність за образливі висловлювання про особу загрожує інтернет-порталу, який не передбачає права коментаторів редагувати чи видаляти власні повідомлення (навіть, якщо його адміністратори застерігають про обмежену відповідальність за зміст коментарів на сайті). Таку думку поділяє і юрист, керівник правових проектів "Інституту масової інформації" Роман Головенко, який також зазначає: "Євросуд не вважає, що для підтримання порядку в коментарях достатньо лише технічних засобів без залучення адміністратора. А останньому, ймовірно, потрібно буде по діагоналі переглядати коментарі й підчищати їх, коли коментування перетворюватиметься на суцільний потік образ".

Усі експерти сходяться на думці, що відтепер як європейським, так і українським інтернет-порталам доведеться створити ефективну систему модерування. Хоча й зазначають, що рішення ЄСПЛ не є остаточним і може бути переглянуто у Великій палаті Євросуду.

Коментар шеф-редактора сайта "Детектор медіа" Наталії Лігачової:

Сподіваюся, що дане рішення буде переглянуто Великою палатою Євросуду Оскільки, на мій погляд, між позитивними і негативними наслідками такого рішення чаша терезів хитнеться все ж у бік негативних. Більшість сайтів, у тому числі, функціонуючих як інтернет-ЗМІ, змушені будуть просто відмовитися від коментарів під публікаціями. Модерація коментарів для сайтів, які щодня виставляють від 30 і більше текстів (новини, аналітику, відео тощо) - фінансово непідйомна. Тим більше, що в цьому рішенні насторожує й те, що відповідач - естонський сайт - видалив протягом доби коментарі, на які поскаржився позивач. Тим не менш, суд порахував, що це було зроблено неоперативно.

Але виникає питання: а які тоді вимірювачі оперативності: доба, 10 годин, година, півгодини? Встежити за коментарями під сотнями статей (адже коментуються і ті, які були опубліковані, скажімо, і тиждень, і місяць, і рік тому) - просто нездійсненне завдання для сайтів. При цьому суд не відповів на питання, чи зобов"язані сайти реагувати тільки на скарги на коментарі ( і протягом якого часу, як я вже зазначила вище), чи йдеться і про можливість покарання за образливі, на думку гіпотетичних позивачів, коментарі, що не були оскаржені безпосередньо до редакції?

До чого призведе відмова сайтів від коментарів під своїми публікаціями? До обмеження можливості дискусії саме в інтернет-ЗМІ, але вона в такому випадку переміститься в соцмережі, де регулювати етичність - неетичність коментарів набагато складніше, якщо взагалі можливо. При цьому відвідуваність інтернет- ЗМІ впаде. А це в умовах труднощів монетизації інтернету, як такого, вдарить фінансово, насамперед, по тих редакціях, які працюють над створенням власного контенту. Адже і зараз їм куди важче конкурувати з рекламодавця в порівнянні, скажімо, з сайтами - агрегаторами, яким не потрібно утримувати великий штат високооплачуваних професійних журналістів.

Також, хто визначатиме і за якими параметрами, які коментарі є образливими, а які - ні? Адже суд не роз"яснив навіть того, чи рівні у своїх скаргах на коментарі, скажімо, публічні особи і просто приватні. Хоча в багатьох інших своїх рішеннях ЄСПЛ обумовлював необхідність меншою захищеності від критики публічних осіб у порівнянні зі звичайними громадянами.

Ці та низка інших аспектів створює можливість - особливо в умовах напівдемократичних держав, до яких належить і Україна - посилення тиску на інтернет-ЗМІ. У тому числі тиску економічного на, перш за все, незалежні чи опозиційні інтернет-ЗМІ.

У "Детектор медіа" є правило, за яким видаляються будь-які коментарі, на які до нас надійшла скарга, незалежно від того, вважаємо ми самі їх образливими чи ні. Також ми намагаємося відстежувати коментарі під самими резонансними публікаціями і видаляємо ті, які здаються неетичними. Але відстежити всі коментарі ми, звичайно ж, просто не в змозі.

Олександра Тимощук, Юридичний вісник України