Черговий новий генеральний директор Черкаської обласної державної телерадіокомпанії «Рось» Олександр Трухманов приїхав з Києва, де він свого часу працював на телеканалі «1+1», а пізніше долучався до створення та запуску телеканалу «ТВі».

Нагадаємо, що це вже третій «приїжджий» керівник на ОДТРК «Рось» після скандального звільнення в 2010 році з цієї посади через конфлікт з головою Черкаської ОДА Сергієм Тулубом Михайла Калініченка. Після нього керівником телерадіокомпанії був призначений Юрій Уздемір з Харцизька, друг губернатора Сергія Тулуба. Він пропрацював на посаді майже два роки і встиг зайти депутатом за списками ПР до обласної ради. Наступною очільницею «Росі» стала Лариса Єфремова із Запоріжжя. Вона покерувала телекомпанією трохи більше року і пішла через конфлікт з Сергієм Тулубом…

На прохання розповісти про перше враження про призначеного два місяці тому нового гендиректора Олександра Трухманова ми почули від колег наступне: «Дуже багато палить в кабінеті». Під час зустрічі в кав’ярні неподалік телекомпанії Олександр Трухманов дійсно палив цигарку за цигаркою і, здавалося, зовсім не поспішав у розмові. Вже в кінці інтерв’ю пояснив: «Спілкування – єдина річ, в якій собі не відмовляю».

– Ви можете гарантувати, що не є тимчасовою кандидатурою на посаді гендиректора?

– З таким же успіхом можна прогнозувати, яким буде літо… Скажу, що я прийшов, щоб пробудити людей, поділитися з ними досвідом і налагодити все так, щоб колеги були задоволені своєю роботою. Я готовий робити багато чого, якщо відчуватиму, що люди хочуть працювати.

– Робота специфічна, адже це державна телерадіокомпанія. Ви вперше на держслужбі?

– Так. Я поступив на держслужбу неочікувано для самого себе і для багатьох у травні, з приходом на «Рось». Це мій перший державний об’єкт, яким призначили керувати. Скажу вам, що принцип і логіка роботи зовсім інша, ніж у тих сферах, де працював раніше. Кому і як на телекомпанії ми зможемо допомогти в цій роботі мені ще судити важко. Але в бажанні допомогти і полягає ціль моєї поїздки! Бо я не вмію просто працювати для роботи…

– Хто вас запросив до Черкас працювати? Голова облдержадміністрації чи може голова Держкомтелерадіо?

– Ні, не Сергій Тулуб і не Олександр Курдінович. Знаєте, просто працювати хочеться (посміхається). Я розумію, що зможу бути корисним в історії телебачення, хай не історії всієї держави, але точно в історії обласної телекомпанії. Звідки я міг отримати інформацію про вакансію в Черкасах? Погляньмо, з головою Держкомтелерадіо паном Курдіновичем я знайомий, з його заступниками також. А далі вже в кого скільки фантазії вистачить припустити де і як це вийшло…

– Що ви залишили в Києві, щоб прийти сюди?

– Власну приватну діяльність.

– А саме? Розкажіть, будь ласка, про попередній досвід роботи.

– Я був учасником створення каналу ТВі, Зокрема, я керував організацією всіх тих питань, що стосувались студійного обладнання. Я був виконавчим продюсером цього телеканалу з вересня 2008 року по жовтень 2009 року. І я особисто звітував перед акціонерами каналу. Після цього працював на іншій роботі. Зокрема, презентація кандидата в президента України у 2009 році Сергія Тігіпка, – це моя справа. Презентація однієї з партій, що йшли на виборах торік – теж моя справа…

– Партія регіонів?

– Ні. Щодо іншого. Презентація партії «Сильна Україна» у 2010-2011 роках – теж моя робота.

– Наскільки конкурентоздатною є телекомпанія «Рось»? Могли б поділитися першим враженням?

– Це дивлячись, що порівнювати: комерційні чи державні інтереси. Так-от, я скажу, що це важко оцінити. Скажіть, ви можете оцінити, наскільки смачним є м'ясо, приготоване на грилі, замариноване в соусі тощо? На колір і смак товариш не всяк. Я розумію, що м'ясо повинно готуватись якісно і красиво бути подане. Це є об’єктивні речі. Що стосується продукту нашої телекомпанії, відповісти можу так: там є що робити! Швидше за все, змінити «смак» продукту, який випускає телекомпанія, буде важко. Але будемо думати, які приправи додати до страви і як прикрасити її, щоб вона стала краще.

– Коли ви останнього разу дивилися випуск новин телеканалу «Рось»?

– У мене телевізор в робочому кабінеті ввімкнений з 8 ранку до 9 вечора. До речі, з моїм приходом на телекомпанії з’явилися телевізори, де постійно транслюється телеканал «Рось»…

– Можна випуски новин порівняти, наприклад, з випусками новин іншого черкаського телеканалу «Вікка»?

– Я дивився телеканал «Вікка». Казати, що вони разюче відрізняються не можу. Я знайомий з багатьма новинними службами як України, так і закордону. Якість випуску новин взагалі окрема тема розмови. Пригадую одну заставку теленовин. Це було на американському каналі NBC. Заставка була наступна: ведучий підходив до скла, легенько стукав по ньому і запрошував: «Welcome home, it's NBC» (Англ.: «Запрошуємо додому, це NBC»). Це означає, що ведучому є про що розповісти глядачу. Якщо вдасться на нашому телеканалі заохотити колег саме до таких стосунків з глядачем, було б чудово. Щоб глядачі не лише послухали журналіста, а й почули його!

– У вас державна телекомпанія. Як вдається спілкуватися з обласною владою?

– Я намагаюся уникати її впливу… Звісно як держслужбовець я просто повинен згідно статусу тримати зв'язок з владою. А далі… Намагаюся слухати і реагувати, якщо виникають якісь запитання.

– А як давно ви знайомі з Сергієм Тулубом?

– Познайомився з ним в 1999 році. Тоді він був у владі, в міністерстві, а я був режисером програми «Епіцентр» на телеканалі «1+1». У програмі було інтерв’ю з Сергієм Тулубом. З того часу я з ним знайомий. Як часто підтримуємо зв'язок? Ну от після тієї передачі я спілкувався з ним наступного разу вже в травні цього року, коли велись розмови щодо мого призначення на посаду гендиректора «Росі».

– Як ставитеся до партійності в журналістиці, адже багато журналістів стають зараз членами ПР?...

– Я безпартійний.

– А чи не спілкувались зі своїми попередниками на посаді?

– Таке враження, що я з ними живу, бо перше посилання у всіх, з ким я спілкуюся така: «А от попередній гендиректор нам говорив…» – «Добре, – кажу, – але чи залишився у вас той директор? Чи розписував план на роки?» Кажуть, що ні... Тоді чому ж таке посилання на попереднє керівництво? «Чи вам так подобається?» – запитую. Відповіді я так і не чув.

– Раніше в інтерв’ю «Прочерку» ваші попередники Юрій Уздемір і Лариса Єфремова казали про плани розвитку компанії. Зокрема, пані Єфремова навіть показувала грошовий сертифікат від обласної влади на розвиток телекомпанії…

– А, це той папірець, що продовжує лежати у шафі? Так… Є такий. Проте чи не розповідала вона вам про механізм монетизації цих сертифікатів?

– Ні, зате вона запрошувала журналістів на відкриття телестудії-трансформера…

– Так це перше, за що мені хотілося б тріснути по руках чи дизайнера, чи того режисера, що працював разом з Єфремовою!

– Кажуть, то були столичні фахівці!

– Так я сам зі столиці! І в мене, повірте, достатньо досвіду! Щодо суті питання. Я не знайомий з пані Єфремовою, проте припускаю, що ні можливості реалізуватись в телевізійних справах в неї не було, ні серйозних планів не було…

– Чи є в вас знайомі серед черкаських політиків? Враховуючи, що в нашій області є два так звані проблемні округи, де ЦВК не змогла визначити переможця серед кандидатів в нардепи до парламенту, то нас ще очікують перевибори. І політики підуть у ЗМІ…

– Сказати, що я конкретно з кимось близько знайомий, то, мабуть, ні. Щодо витрачання виборчих коштів кандидатів на політичну рекламу, то телекомпанія всього лиш зустріне всіх і надасть, згідно закону, однакові можливості для інформаційного висвітлення.

– Просто за попереднього керівництва телекомпанії, наприклад, нардеп від «Батьківщини» Микола Томенко скаржився, що його не пускають в ефір…

– Не знаю як було тоді, але за мого керівництва ми до цього питання підходимо лише з букви закону.

– З керівниками інших черкаських ЗМІ встигли роззнайомитися?

– Ні. Не знаю, правильно це чи ні. Але мене особисто часто дивує, коли бажання з кимось познайомитися переходить в обов’язок. Від деяких людей, які за ці два місяці моєї роботи в Черкасах приходили, склалося враження, що вони прийшли через обов’язок. Знаєте, я бачу в цьому ознаки радянського минулого, коли ставали в чергу поздороватись з новим керівником. Якусь частину того часу я також захопив.

– Щось перенесли б з того часу в нинішній?

– Знаєте, в той час якість комунікації була на високому рівні. У той час перша ліпша людина не могла просто так отримати можливість вийти на площу і виголошувати свої ідеї, не могла просто так потрапити на майданчик для виступу. Наголошу, що я не говорю про цензуру.

– Не сприймаєте приїзд в Черкаси як заслання?

– Я знаю багато журналістів з Черкащини, які працюють нині в Києві. Проте в кожного своя мета. Сьогодні я тут.

– Чи не плануєте перевезти і свою родину до Черкас?

– Ні, це вже вибачте. У мене є довіра до київської освіти для своїх дітей. Хоча, якщо чесно, якби була можливість, я б жив у Москві. Я можу вільно спілкуватися і українською, і російською. Тобто спокійно себе почуваю і в україномовному, і в російськомовному середовищі. Щодо подальшого життя в Черкасах… Мені важко сказати, що буде відбуватись в державному телебаченні України, адже як ми розуміємо, чіткої програми розвитку державного телебачення в державі сьогодні немає. Поки я намагатимусь все, що в моїх силах, робити для телекомпанії. А повертаючись до вашого питання про оцінку телекомпанії, то робитимемо це через рік, а не зараз.

– Які кадрові рішення ви вже прийняли? Зокрема, цікавить конкретика по звільненню журналіста Станіслава Кухарчука?

– Я читав новину про це і мене здивувало формулювання, нібито я звільнив його за те, що він мені не подобався. Проте це суто службові стосунки. Не з мого це лексикону казати, подобається людина мені чи ні. Для мене важливо побачити наскільки людина хоче чимось займатися: є бажання до роботи чи немає. От хто оцінює якість вашої роботи?

– Читачі і головний редактор.

– Так, редактор, очевидно, каже: «А чому ти не пішов і ще в того джерела не взяв коментар, щоб дописати в текст?» Але в телевізійній журналістиці ще ж є і відео! І для цього треба взяти камеру, поїхати кудись. А для цього треба домовитися з оператором. Все це робочі стосунки. Щодо конкретного кадрового рішення. Журналіст, як я розумію, працюючи в нас і паралельно на всеукраїнському телеканалі «Інтер», позиціонує себе як розумний і досвідчений. І якщо на телеканалі «Інтер» є можливість виправити його сюжети, то на «Росі» такої можливості не було. Бо випусковий редактор просто не міг правити тексти людини, чий статус розумного і досвідченого настільки високий... Нині ж якщо підлеглий приніс мені заяву на звільнення, очевидно, він очікує мого підпису. Проте немає смислу підписувати зараз цю заяву, бо людина ще у відпустці. Ще два місяці… Тож поки він не звільнений. І я так розумію, працівник не просто так раніше не брав відпустку…

 – Де ви живете в Черкасах?

– Я поселився в готелі «Дніпро». І сам оплачую собі номер. У мене є знижки, бо я там проживаю регулярно.

– Що за помічник допомагає вам у вашій роботі на телекомпанії? Про те, що на нову посаду ви прийшли разом з якимось помічником, який постійно з вами, говорять колеги з Росі.

– Це людина з юридичною освітою, яка не дозволяє мені робити дурниці в документації, яка мені зовсім незнайома.

– Чи працевлаштований цей помічник на телекомпанії? За якісь же кошти він має жити…

– Але ж в нього можуть бути багаті батьки?.. Він допомагає мені на добровільних засадах.

– Хобі маєте?

– Спілкування – це єдина річ, в якій людина може собі не відмовляти. Часи, грубо кажучи, КГБ, коли людина повинна була себе омежувати в колі спілкування, очевидно, пройшли. Тож я абсолютно серйозно не відмовляю собі в спілкуванні і не обмежую себе.

Назарій Вівчарик, «Прочерк»