25 червня, у вівторок, о 22:00 вийде в ефір 15-й, ювілейний випуск «Історичної правди з Вахтангом Кіпіані» на телеканалі ZIK, що буде присвячений річниці початку німецько-радянської війни. Лише за три місяці існування програма стала значним явищем не лише західноукраїнського, а й загалом українського телебачення. Хоча про історію сьогодні говорять багато, але часто поверхнево або ж у контексті пошуку сенсацій. Ідеологія «Історичної правди» - інша.

«В історії, яка є дуже заміфологізованою, надзвичайно важко відшукати правдиву правду, але саме таке завдання ми ставимо перед собою, - каже автор та ведучий програми Вахтанг Кіпіані. - Ми хочемо відділити міфи від правдивих подій, відкрити нове та приховане в речах, про які начебто відомо все. Хочемо спонукати допитливих людей до пошуків історичної правди».

Про те, хто і як розвінчує історичні міфи на телеканалі ZIK та яку історичну правду команда проекту шукатиме у майбутньому, - в розмові з Вахтангом Кіпіані.

- Вахтангу, спочатку з'явилася інтернет-версія «Історичної правди». Чому виникла ідея ще й телевізійного проекту? Створення «Історичної правди» на телеканалі ZIK дало Вам можливість сказати більше?

- Не тільки сказати, а й показати. А головне - більшій кількості людей. Телебачення, порівняно з інтернет-сайтом, має перевагу ширшої аудиторії. Дає можливість залучити до пізнання історії більше людей, глядачів, які натрапили на програму випадково, перемикаючи канали, але зацікавилися побаченим та почутим. Тому ще від початку створення інтернетної «Історичної правди» планували створення і телевізійної версії. Зрештою, телебачення - це масове мистецтво, яке дає можливість використовувати чимало інструментів подачі інформації - постановочні зйомки, пошук унікальних історій, які заслуговують на розповідь, спілкування з цікавими героями. Тож взимку я зателефонував з такою ідеєю генеральному директорові медіа-холдингу ZIK Дмитрові Добродомову - і вона йому одразу сподобалася. Відповідне рішення було прийнято протягом одного дня. Відтак «Історична правда» - це спільне рішення, це спільний продукт і нашого сайту, і нашого телеканалу. Думаю, кожен, хто має стосунок до створення та існування цього проекту, може цим пишатися. Адже зараз ми робимо продукт, який можна назвати вічним. Наші програми не втратять своєї актуальності. Їх можна передивлятися і через місяць після виходу, і через рік чи навіть два.

- Ви мешкаєте в Києві, а команда телевізійного проекту «Історична правда» працює у Львові. Як вдається організовувати роботу на відстані?

- Передусім відзначу, що на ZIKу мені поталанило працювати з чудесними людьми. Понад те, саме ZIK подарував мені команду, з якою ми разом створюємо телевізійний проект. Редактором «Історичної правди» є Павло Бук - журналіст із величезним досвідом. Він «витягує» 90% усієї закадрової рутини - відбирає матеріали, стежить за монтажем, працює з журналістами над сюжетами, приймає рішення у форс-мажорних обставинах. Саме на Павлових плечах - левова частка роботи. Також у проекті - дві прекрасні журналістки, які готують сюжети для програми, - Інна Березніцька та Ірина Венгер. Це очі нашого проекту. Вони проводять зйомки, спілкуються з героями. А ще є оператори, дизайнери, які роблять програму саме такою, якою її бачить глядач. Загалом в «Історичній правді» задіяно багато людей.

А працювати на відстані не складно, адже в нашій команді - професіонали і ми довіряємо одне одному. Ще від початку домовилися, що кожен на своєму місці - я як ведучий, Павло та дівчата як редактор і журналісти - виконуватиме свою роботу на максимумі. Тільки так цей продукт буде спільним, а його створення приноситиме справжнє задоволення нам та користь глядачам.

- Очевидно, що в історичній програмі працюють люди, які люблять і знають історію. Та чи потрібна «Історична правда» глядачам?

- Безперечно. За три місяці роботи ми вже здобули постійну аудиторію, і вона зростає. «Історична правда» потрібна українському глядачеві. Тим паче, що на нашому телебаченні є лише одна, а тривалий час вона взагалі була єдиною, історична програма. Та в неї інший формат, побудований на монологах ведучого. Наша «Історична правда» - це журналістський продукт, це історичний тележурнал. У програмі є актуальний співрозмовник, є сюжети «на тему», також у ній є й новинарні речі - розповіді про презентації книг, виставок, про події, які стосуються історії. Формат тележурналу доволі складний у виробництві, тому, ймовірно, наші телеканали його оминають. Але, як показує наш наразі лише тримісячний досвід, інтерес глядачів до історії дуже великий (за даними GfK Ukraine, у квітні у прайм-тайм частка «Історичної правди» в Західній Україні становила 3,3%, що відповідає показникам програм загальнонаціональних каналів. - Ред.). Тож завдяки телеканалу ZIK, який не злякався такого формату програми, ми маємо змогу показувати глядачам «Історичну правду».

Ми повинні говорити про історію. Понад те, я розумію, що ми не маємо права не говорити про це. Тим паче, в Україні немає історичного телеканалу, які є в Польщі та Росії. В Україні немає десяти історичних журналів, які є в Польщі, чи бодай чотирьох, як у Росії. Тому ті люди в Україні, які займаються історією, виконують дуже важливу місію - намагаються спонукати людей керуватися здоровим глуздом, розрізняти міфи і правду. Наша ж мета - не прикрасити чи романтизувати, а таки спробувати розібратися, що ж було насправді.

- Які міфи за час існування програми вдалося розвінчати?

- Не всі теми, які ми обираємо для вивчення, скеровані саме на розвінчання міфів. Наприклад, програма, присвячена Романові Шухевичу, мала на меті радше допомогти розкласти людям інформацію на полички. Як виявилося, навіть у Львові багато хто не знає, хто такий генерал Чупринка. А в програмі про «Пласт» мали дуже багато цікавих знахідок, зокрема й фактичних - як то прапор однієї з пластунських організацій.

Також можу пригадати розмову з львівським істориком Галиною Сварник, яка досліджує історію родини Скоропадських. На програму вона принесла унікальне родове дерево, в якому ми знайшли чимало родів, імен, значимих для української історії, але про яких знаємо дуже мало. А син команданта Карпатської Січі Дмитра Климпуша - Орест привіз родинні фотографії, яких історики та дослідники ще не бачили. Він не лише розповів історію свого батька, а й показав дуже важливі для нас артефакти, документи. Так, ми не спростували жодного міфу, але ми показали більше, ніж було відомо раніше.

- Яку подію чи героя Ви навіть для себе особисто хотіли б відкрити та розгадати у наступних випусках «Історичної правди»?

- Таких є дуже багато. Наприклад, автор знаменитого сьогодні тексту «Холодний яр» Юрій Горліс-Горський. Питання: чому він загинув? Одні джерела стверджують, що його вбили бандерівці, звинувативши у співпраці з радянською розвідкою. Інші переконують, Горліса-Горського згубила радянська розвідка, щоб кинути тінь на бандерівців. Якби мені зараз вдалося знайти історика, котрий краще за інших розібрався в цій темі, я вже завтра робив би таку програму. Все-таки розголос «Холодного яру» - неймовірний, але історія його творця не до кінця прочитана.

- Традиційно у літній період перед початком нового телевізійного сезону чимало проектів займаються своїм оновленням. Чи варто очікувати змін в «Історичній правді»?