Канал ТВі: сумний фінал казки

26 Квітня 2013
21078
26 Квітня 2013
12:19

Канал ТВі: сумний фінал казки

21078
Канал ТВі: сумний фінал казки

Спочатку була казка.

 

Двоє бізнесменів-утікачів з авторитарної Росії захотіли в 2007 році створити незалежне телебачення в Україні. І наступного року, після серії зустрічей у Лондоні та Нью-Йорку, Володимир Гусинський та Костянтин Кагаловський заснували канал ТВі.

 

За словами джерел, між ними була домовленість - кожен вкладає по 12-12,5 мільйонів доларів, а потім протягом трьох років дає по 500 тисяч щомісяця, коли, за розрахунками, канал мав стати прибутковим.

 

Керувати новим каналом був поставлений Микола Княжицький як людина з телевізійним досвідом, рекомендований на цю посаду Гусинським.

 

Для колишнього власника НТВ канал в Україні мав стати майданчиком для повторного прокату серіалів, які він виробляє на російський ринок. Згодом, за версією Кагаловського-Княжицького, які на той момент були одним цілим, з'ясувалося, що канал купує мильні опери Гусинського за завищеною ціною.

 

«Гроші виводилися на фірму Гусинського. І як менеджер я прийняв правильне рішення. Я знайшов іншого інвестора, який дозволив працювати таким чином, щоб ці кредити повернути. Очевидно, це був сам Кагаловський - без Гусинського», - розповідав сам Княжицький в інтерв'ю «Українській правді».

 

Влітку 2009-го Кагаловський запросив Княжицького до свого будинку поблизу Ніцци, аби обговорити подальшу долю ТВі - і у вересні того ж року вони позбавили Гусинського прав на телеканал.

 

Те, що Княжицький називав «я знайшов іншого інвестора», Гусинський трактував як незаконне привласнення своєї частки - пішов до Нью-Йоркського суду та виграв першу інстанцію. Відбулася нетривала війна за канал, у ході якої сплили факти незаконного прослуховування людей Гусинського з використанням обладнання ТВі. 

 

Власне, сумнівність тих дій уже зараз визнає і Микола Княжицький, руками якого Гусинський і виводився з числа акціонерів. Сьогодні власності позбувся і другий засновник каналу. А його фраза на адресу колишнього партнера-іммігранта: «Кому вони цікаві, ці тіні забутих предків?» набуває символічного змісту вже стосовно самого Кагаловського. Бумеранг свавілля повернувся до одного з тих, хто його запускав чотири роки тому. 

 

Тінь Миколи Княжицького

 

Поява Миколи Княжицького на охопленому бунтом каналі, а також тон, в якому він розмовляв із присутніми, викрила його роль в останніх подіях зі зміною власника.

 

Якими були домовленості між Кагаловським і Княжицьким, можна лише здогадуватися. Наприклад, чи працював Княжицький лише за зарплату? Або йому була обіцяна Кагаловським доля в ТВі за допомогу в «розкуркуленні» Гусинського та подальший розвиток каналу?

 

За інформацією джерел, Княжицький справді мав опціон на придбання 6 чи 11 відсотків акцій каналу ТВі, який досі не був реалізований. Факт існування домовленості підтвердив Кагаловський на прес-конференції.

 

У жовтні 2012 року Княжицький стає депутатом за списком «Батьківщини». Для Кагаловського це був момент прощання з керівником каналу - накопичилася взаємна втома, плюс регулярно лунали голоси про аудит, який викриє менеджмент. Водночас Княжицький розраховував залишитися для ТВі тим, ким був Юрій Стець для «5 каналу» - тобто планував керувати каналом уже з крісла під куполом Верховної Ради.

 

Княжицький вважав несправедливою поведінку Кагаловського відносно нього: він ризикував багато чим, коли витискав Гусинського з каналу, ледь не пішов під суд за податковою статтею, а в підсумку Кагаловський позбавив його будь-якого впливу на медіа-актив, аж до закриття телепрограми після обрання депутатом. Можливо, останньою краплею стала вимога нових керівників ТВі повернути на канал автомобіль, яким користувався Княжицький - його планували продати, аби придбати машини для знімальних груп.

 

Тому очевидно, що, окрім політичної та бізнесової складової, у конфлікті навколо ТВі є особистісна. Достатньо лише порівняти, як протягом п'яти місяців у Миколи Княжицького змінилася оцінка однієї й тієї ж людини - Костянтина Кагаловського.

 

Микола Княжицький

16 листопада 2012

24 квітня 2013

«Кагаловський разом зі мною стояв на позиції розвитку європейської України. Кагаловський справді є людиною ліберальних проєвропейських поглядів. Він розуміє, що ніколи не повернеться в Росію, поки Ходорковський сидить. Для Кагаловського канал ТВі став справою принципу. Деколи ім'я коштує дорожче, ніж щось інше».

«Після того, як я почав займатися політикою, а пан Кагаловський вимагав від мене повної залежності, спекуляцій та тиску на депутатів й намагався це втиснути в ефір -- між нами виник конфлікт. Про це знають багато політиків. З тих пір цей конфлікт набирав обертів, а я як політик хотів бути самостійним».

 

Компенсацією втраченого впливу для Княжицького могла би стати посада голови комітету з питань свободи слова Верховної Ради, але фракція «Батьківщина» делегувала туди Миколу Томенка. Тож останнім часом Княжицький роздумував над проектом інтернет-телебачення, створеним за гроші західних грантових організацій, що явно не відповідало стелі його амбіцій.

 

Тінь Володимира Сівковича?

 

Якою була роль Миколи Княжицького в переоформленні каналу на Олександра Альтмана, зможе сказати лише слідство - якщо воно колись буде проведено. Тональність заяв Кагаловського не залишає сумніві, що власності його позбавили всупереч його волі. Тобто мало місце банальне рейдерство.

 

Водночас очевидно - події навколо ТВі не могли відбутися без підтримки збоку влади. Коли Кагаловський зрозумів, що позбувся контролю над каналом, він бравурно заявив - вирішу всі проблеми протягом 24 годин. Але Наталія Катеринчук і дня не протрималася в держреєстрі як керівник каналу ТВі, що показує - державна підтримка у сторони нових власників ТВі сильніша, ніж у тих, до кого звернувся Кагаловський.

 

Для того, щоб зміна власності на каналі пройшла мирно, потрібно було прикриття. І тут на поверхню спливає постать першого заступника секретаря Ради нацбезпеки Володимира Сівковича.

 

Олег Радченко, Микола Княжицький, Віталій Портніков, Єгор Чичеринда, Артем Шевченко - усіх цих людей, які сьогодні уособлюють нову владу на ТВі, пов'язують близькі стосунки з Сівковичем.

 

Усі вони працювали в Сівковича, коли він володів каналом СТБ наприкінці 1990-х років. Пізніше вони знову і знову опинялися під крилом політика - наприклад, наприкінці 2000-х Чичеринда навіть готував заяви від комісії Сівковича з питань отруєння Ющенка. А Олег Радченко, який відіграв ключову роль у зміні власника, виявився кумом Сівковича.

 

Сівкович не належить до політиків першого ешелону, але він має достатньо важелів для допомоги одній зі сторін. Якщо ж він гарантуватиме перед Банковою зміну ідеологічного спрямування ТВі, йому може бути надано повний владний карт-бланш для зачистки Кагаловського з каналу.

 

Ще одним прикриттям операції з ТВі мав стати Олександр Альтман, оголошений новим «інвестором» каналу. Знайомі згадують, як Альтман виступав молодшим партнером Гусинського в бізнесі ремонту на атомних електростанціях в Україні, що і пояснює, чому він був радником міністра палива та енергетики Юрія Продана. Мав він спільний бізнес і з Кагаловським.

 

Тому оголошення Альтмана новим «власником» мало свідчити про те, що начебто принципових змін не буде - адже всі вони виглядають як люди з одного гнізда. Попри роль весільного генерала, легенда у нього більш-менш правдоподібна. З одного боку - людина, яка знайома як з Гусинським, так і з Кагаловським. З іншого, такі-сякі гроші в нього є. З третього, в кишені - американський паспорт. Зрештою, це краще, ніж ризький бомж Ерік Ванагельс.

 

Але знайомі Альтмана, опитані «Українською правдою», дають однозначну характеристику - він, на відміну від Кагаловського, не має коштів для підтримки каналу ТВі на плаву - щороку це вимагає близько 5 мільйонів доларів.

 

Тому єдине, що залишатиметься новим «власникам» ТВі після усунення Кагаловського - це шукати новий «дах», який не просто зніме юридичні питання, але і регулярно наповнюватиме касу збиткового медіа. На сьогодні цю роль на українському медіа-ринку можуть виконати лише два активних гравці - група РосУкрЕнерго та Сім'я.

 

При цьому об'єктивно, група РосУкрЕнерго має набагато менше мотивів для придбання ТВі, ніж Сім'я. Після переходу в їхні володіння холдингу Хорошковського, що нараховує 9 каналів, вони більше думають про продаж MTV, ніж про придбання ще одного активу. Якщо Льовочкін з Фірташем і мали мотив для придбання ТВі - то лише політичний. Аби показати Януковичу свою здатність вирішувати проблеми та знімати головним біль у президента.

 

Водночас Сім'я активно приростає медіа-активами. На сьогодні їх дивний та ніяк не оформлений холдинг складається з каналів «Тоніс» та БТБ, газети «Капітал», «Взгляд», «Супер-радіо» та сайту «Форум». Друге питання, яке вирішувала би Сім'я - це отримання під контроль опозиційного каналу, який дратує Януковича регулярними вилазками в Межигір'я та розслідуваннями про Курченка, Циплакова, вишки Бойка та інші делікатні теми.

 

Показово також, що за Кагаловського не заступилася і опозиція. Лише на четвертий день конфлікту з'явилася заява лідерів трьох опозиційних сил. Нагадаємо, що спочатку на канал прибули депутати від УДАРу - але згодом згорнули активність.

 

Куди більш цікаво те, що «Батьківщина» також не зайняла бік Кагаловського. Причина тут - не лише солідарність з Княжицьким, який міг гарантувати Яценюку лояльність нового менеджменту ТВі. Всередині нинішнього керівництва «Батьківщини» є люди, які мають особистий конфлікт з Кагаловським - як, наприклад, Сергій Пашинський.

 

Насправді у цій історії немає янголів. Усі сторони конфлікту встигли «кинути» один одного та побувати в шкірі свого опонента. Але так само очевидно - на кладовищі українського телебачення канал ТВі залишався останньою надією опозиції донести свою точку зору. Нинішні ж події рано чи пізно позбавлять опонентів Януковича і цієї можливості.

 

Тому що за допомогу влади, яка підтримала одну зі сторін конфлікту, рано чи пізно доведеться розплачуватися. Грошей на каналі немає - залишається тільки політична лояльність.

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Сергій Лещенко, «Українська правда»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
21078
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду