Ведучій Марічці Падалко дуже пасує статус мами. Вона з ним і вдома - з трьома дітлахами, і на роботі - коли веде «Маріччин кінозал» і «Матусин щоденник». Хоча більшість глядачів знає «головну маму «1+1» як ведучу «Телевізійної служби новин».

Переїзд і родинна лінія телепрограм

- Марічко, як вважаєте, чому саме вам запропонували бути «головною мамою» на «Плюсах»?

- Ви вважаєте, що я «головна мама» «Плюсів»?! Насправді не «Плюси» мене обрали мамою, а життя: за 3,5 року я народила трьох дітей. До речі, я не єдина багатодітна мама на каналі. У «ТСН» головний режисер Таня Терещенко - так само мати трьох дітей. І наш випусковий режисер «Сніданку з «1+1» Олена Морозова. Новини нашого каналу мають найжіночніше обличчя, а в команди, яка їх робить, думаю, - найбільше дітей у порівнянні з іншими новиннєвими службами українських телеканалів.

З одного боку, мені близькі дитячо-батьківські теми. З іншого - я вже певною мірою стала заручницею свого образу. Тому що глядач сприймає мене як вихователя іграшкової Мавпочки з «Маріччиного кінозалу» і ведучу, яка розповідає у випусках «Матусиного щоденника» у ранковому ефірі про те, як правильно годувати малюка. Тут я згадую російського ведучого Леоніда Якубовича, який не раз розповідав про свої мрії вести не «Поле чудес», а якісь інші проекти. Але глядач його сприймає уже більше двох десятків років лише в одній ролі.

Був період, коли мене всі навколо почали сприймати винятково як маму. І я особисто, будучи ведучою, почала себе відчувати тільки мамою, а не повноцінною творчою одиницею. Але потім отямилася. Як кажуть у відомій рекламі: «Ми - жінки, а не посудомийки». Зараз робота дає мені можливість відпочити від того, що відбувається вдома. За ранки на роботі, коли працюю у студії «ТСН», я втомлююся менше, ніж тоді, коли вранці лишаюся вдома. Незважаючи на це, материнство - найкраща, найблагородніша місія. За цю роботу платять не гривнями, не доларами, а любов'ю.

- Не виникало бажання робити «Маріччин кінозал» і «Матусин щоденник» по-іншому? Скажімо, перший проект - щоб основою були не мультики, а постановочні епізоди з дітьми. Випуски другого, напевно, можна було б зробити тривалішими.

- У нас з'явився новий продюсер «Маріччиного кінозалу» Юлія Жмакіна, ми збираємося видозмінювати проект. Найближчим часом програма виходитиме в іншому вигляді. Щодо «Матусиного щоденника»... У нас уже не перший місяць планується вихід прямоефірної щоденної програми для жінок. Питання зависло тільки тому, що не мали студії для зйомок. Тепер канал завершує переїзд iз приміщень, орендованих у так званому «олівці» Національної телекомпанії на Мельникова, у новий офіс на Подолі. Після облаштування першої студії для «ТСН. Тижня» і другої - для «Сніданку з «1+1», думаю, може отримати продовження родинна лінія телепрограм. Сподіваюся, рано чи пізно, проект з моєю участю з'явиться.

«Здавати себе в оренду» роботі не вийшло

- Ви не сприймаєте роботу над проектами для дітей і мам як додаткове навантаження до основного заняття - випусків «ТСН»? Що вважаєте основним, пріоритетним?

- Якщо я чимось займаюсь, то не ділю роботу на головну і другорядну. Від початку вирішується питання: робити чи не робити. Коли мене тільки попросили вести ранковий випуск «ТСН», я задумалася: чи зможу до цього ставитися, як «доросла і досвідчена» ведуча? Що я мала на увазі? Чи зможу я, мати трьох дітей, ставитися до роботи за принципом : не жити роботою, а здавати себе їй в оренду, «ввімкнувши» в собі ведучу, а через кілька годин - «вимкнувши». Не виходить! Ще звечора «залажу» в інтернет, щоб подивитися, що зранку може відбуватися, щоб дати це у новиннєвий випуск. Списуюся з людьми, прошу: «Якщо щось станеться, наберіть мене, щоб ми могли першими дати інформацію»... Ввечері, перед тим як вестиму випуски «ТСН» у «Сніданку», я ще пізніше засинаю, ніж тоді, коли вихідна. Це погано - бо я не висипаюся. Але добре - бо протягом років не втрачаєш здатність жити роботою. Пам'ятаю, як мені, коли я тільки прийшла на канал, Алла Мазур казала: «Екран - як збільшувальне скло. У житті можна не помітити, яка людина, як вона ставиться до роботи, а екран покаже все». Коли ведуча просто читає новини, не вникаючи у суть, - помітно, глядач або бачить це на власні очі, або відчуває підсвідомо.

- Як ви особисто сприймаєте наповнення «ТСН»? Чи погоджуєтеся з тими, хто каже, що новини надто «жовті»?

- І погані, і хороші новини, про які ми розповідаємо, - вражаючі. «ТСН» багато хто за це критикує, але будь-який поганий досвід людей - це школа життя для інших глядачів. Скажімо, недавня трагічна історія з депутатом Київради Олександром Пабатом. Можливо, після того як засоби масової інформації розказали про серйозне пошкодження його обличчя петардою, люди нарешті перестануть розважатися вибухонебезпечними пристроями для феєрверків.

Кажуть: «ТСН» лякає. Так, я хочу лякати. Розповідаючи про ДТП, в яких гинуть діти, я сподіваюся, що надто безпечні батьки нарешті усвідомлять, що маленьку дитину з перших днів її життя в авто обов'язково треба перевозити на спеціальному кріслі з кріпленнями, а трохи старшу - пристібувати ременем безпеки. Малюк, який їде «на руках» у машині, гине через батьківську недбалість. Останній випадок, який мене вразив: смерть новонародженої дитини, яку везли з пологового будинку. Доля не знає, звідки і куди їде машина. Немає ніяких гарантій, що у щасливий для родини день по дорозі не зустрінеться п'яний водій чи у когось не відмовлять гальма. І в машині, яка їде з пологового будинку, крихітку на руках можна порівняти просто з мішком картоплі: коли відбувається зіткнення або хоча б різке гальмування - летять вони однаково, а дитина гине. Якщо ми у «ТСН» розказуватимемо про кожну подібну історію, можливо, батьки вчасно почнуть думати про безпеку своїх дітей.

- Чи стали вже телеглядачами ваші власні діти? Чи знаходите ви як мама для них програми на вітчизняному ТБ?

- Канал, який страшенно полюбили мої діти, - це супутниковий «Малятко-ТБ». Ще донедавна їм найбільше подобалися дитячі пісеньки у виконанні Лесі Горової і віршики Ганни Чубач між мультфільмами - не програмний, а міжпрограмний продукт каналу для малят. Міша одного разу рано встав і питає: «Мамо, ти знаєш таку пісню - «Не спи, моя рідна земля, прокинься, моя Україно!..»?» Кажу: «Так, ми її навіть на Майдані з татом співали. А ти її звідки знаєш?» - «Її співають на «Малятко-ТБ». Ось, думаю, гарне виховання.

Зараз мої діти вже трохи підросли, тепер дивляться і «ПлюсПлюс», і «ТЕТ».

- Якби вам запропонували роботу на дитячому нішевому каналі медіа-групи «1+1», погодилися б?

- Мені постійно пропонують співпрацювати з «ПлюсПлюс». Але є дві причини, через які я відмовляюся. У мене троє дітей. Вони всі народилися дуже швидко. Материнство взяло мене у свої обійми і не відпускає. Це дуже добре. Але мені затісно тільки у цій темі. Я для себе вирішила, що мій достойний внесок для батьків і дітей - це щотижнева афіша найцікавішого, що відбувається, яку я веду на сайті мого чоловіка «Свідомо». У першу чергу, це, звичайно, негласна підтримка Єгора - мені хочеться зробити для нього щось хороше. Оскільки у мене є і цей шматочок «медіа-материнства», на роботі мені хочеться займатися ще й чимось іншим. Бо у нас, мам, немає ж можливості відпочивати. Наш відпочинок - це зміна діяльності. Я щиро відпочиваю на роботі від того, що є вдома. Вранці приїжджаю на «ТСН» iз зарядом енергії для роботи, а на роботі заря­джаюсь для домашніх справ. Це неймовірне відчуття, коли тебе перед ефіром гримують, перепитують, чи занести у студію склянку води. А вдома: «Мамочко, де мій альбом?», «Мамочко, хочу їсти...» (Смiється).

«Молоді дівчата сприймають Єгора, як Дон-Кіхота»

- Ви долучалися до пропаганди органічних продуктів. Наскільки участь у пропагандистсько-рекламних акціях продиктована змогою заробити додаткові гроші?

- Я ніколи не погоджуюсь на участь в акціях, суть яких не поділяю. Наприклад, відмовилася брати участь у рекламній кампанії дитячої продукції з коров'ячого молока. Бо не ввважаю, що з восьми чи дев'яти місяців треба його вводити у дитячий раціон. Хоча, напевно, була б промоутером, якому б довіряли. Для мене головне - хто і що, а потім - все інше. Взагалі для мене дуже складним є ведення будь-яких переговорів, тому я їх перекладаю на плечі каналу.

- Як вважаєте, чому відомі торгові марки не часто залучають до рекламних акцій українських телеведучих?

- Думаю, це залежить від фінансових можливостей компаній, які просувають товар чи послугу. З іншого боку, не всі канали погоджуються відпускати своїх ведучих зніматися у рекламі, розмірковуючи, чи не зашкодить вона образу ведучого й образу каналу. У цій площині можна казати, що всі ведучі є «майном» каналів.

- Чи виникають у вашій медійній родині суперечки чи конфліктні ситуації через роботу? Вам ніколи не заважала у вашій кар'єрі активна життєва позиція чоловіка - Єгора Соболєва?

- Молоді дівчата сприймають Єгора, як Дон-Кіхота, а досвідченіші знайомі інколи жартують: «Чули, Соболєв збирається ночувати у Київраді. Добре, що тобі завтра не на роботу - діти будуть доглянуті». Подобається чи не подобається активна громадянська позиція Єгора моєму керівництву? Це питання ми ніколи не обговорювали. Як позначається така активність на моїй роботі? Я не хочу, щоб мене підозрювали у політичних симпатіях до справ, якими займається мій чоловік. Коли я працюю над випуском новин, у якому говоритимуть про подію, до якої долучився рух «Свідомо», я прошу: «Не беріть у Єгора коментар». Останніх кілька років, коли мова заходить про цензуру в ЗМІ, колеги ще жартують: «Тобі ж чоловік не дозволяє казати неправду».

ДОСЬЄ «УМ»

Марічка Падалко, 36 років

Народилася у Києві.

1998 р. - закінчила Київський державний лінгвістичний університет за спеціальністю англійська та німецька мови.

За програмою обміну уряду США (Freedom Support Act) студенткою вчилася на журфаці Університету штату Флорида. Там у місцевій газеті отримала перший журналістський досвід.

1999 р. - стажувалася у Лондоні в Українській службі Бі-Бі-Сі.

2000 р. - уперше вийшла в ефір у програмі «Світ спорту» (УТ-1).

Працювала на ТРК «Ера».

З 2002 р. - на каналі «1+1». Була ведучою новин «Проспорт», «Сніданку+», «Сніданку з «1+1». З 2006 року - ведуча ТСН. Також веде «Маріччин кінозал» і «Матусин щоденник».

Одружена з журналістом Єгором Соболєвим.

Мама Міхи (2007 р.н.), Маньки (2008) та Каті (2010).

Валентина Самченко, «Україна молода» 

Фото - http://umoloda.kiev.ua