Як я згубив і знайшов національне радіо

29 Грудня 2012
14982
29 Грудня 2012
11:58

Як я згубив і знайшов національне радіо

14982
Прихильники Українського радіо з часів брехунця вишукують його майже так само, як, оминаючи глушилки, намагалися впіймати «Голос Америки», «Радіо Люксембург» чи BBC
Як я згубив і знайшов національне радіо

Автор - людина, змучена шансоном. Яка пам'ятала лишень: Українське радіо - це брехунець по дроту, що завжди торохкотів на стіні батьківської хати. Нагадало воно про себе якось несподівано, коли у безнадійній автомобільній пробці перечепився через неформатну музичну програму, щось пізнавальне, а потім інформаційно-аналітичне. Живе, курилка! Додому - півгодини їзди, півгодини стояння і практично година здорового глузду.

 

А далі спрацював професійний інтерес. Як живе, за що живе, для кого живе?

 

Як відомо, сьогодні Національна радіокомпанія України - це Перший канал суспільно-політичного мовлення, Другий («Промінь») - розмовно-музична FM-радіостанція, Третій («Культура»), що позиціонується як канал духовного відродження, і Всесвітня служба радіомовлення України.

 

Але чомусь державна радіокомпанія не має жодної (!) повноцінної мережі поширення сигналу. Кількість проводового, або, як тепер кажуть, кабельного радіо скоротилася вдесятеро, до ледве двох мільйонів абонентів. В FM-сегменті - при декларованій законодавчій рівності для комерційних та державних мовців - саме державний не має повноцінного доступу до FM-ресурсу. На ладан дихає, курилка?

 

Виявляється, ні.

 

Серед слухачів віком 16-75 років у четвертому кварталі 2012 року Перший канал УР посів другу позицію серед радіостанцій України з місячною аудиторією 14,6% - це десь 5,26 млн публіки (тут і далі - результати досліджень TNS Ukraine вітчизняного радіоринку, представленого 19 радіостанціями). За тижневою аудиторією УР-1 - на першому місці (13,3%), а це понад 4,79 млн слухачів.

 

Для порівняння. Рік тому, в четвертому кварталі 2011-го, за місячною аудиторією Перший канал УР був на п'ятому місці з 12,5%. За тижневою - на четвертому з 11,1%. І це за відсутності повноцінної, на відміну від інших учасників дослідження, FM-мережі. Якби такий темп зростання демонструвала комерційна ефемка - власник, як чесний комерсант, мусив би подвоїти платню творчому колективові.

 

Рейтинги свідчать, що слухач є. Є, тому що радіокомпанія всупереч сучасній логіці спонукає відчувати і думати. Тому що є що послухати дітям. Тому що пропонує високоінтелектуальний мистецький та духовний продукт, якого так бракує в перенасиченому негативом та жорстокістю інформаційному просторі.

 

Та що робити з радіомережею, коли її елементарно не вистачає?! Прихильники Українського радіо з часів брехунця вишукують його в УКХ-діапазоні, на середніх хвилях. Їй-богу, майже так само, як за тих же часів, оминаючи глушилки, ми намагалися впіймати «Голос Америки», «Радіо Люксембург» чи BBC! Нині для широкого охоплення аудиторії потрібен потужний FM-ресурс, якого НРКУ протягом багатьох років так і не спромоглася надати Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення.

 

На носі - Новий рік, щось зміниться для УР в 2013-му? Адже Національна радіокомпанія не раз зверталася до Національної ради з проханням забезпечити єдиного державного радіомовця повноцінним FM-діапазоном та внести конкретні пропозиції в План розвитку на 2013 рік.

 

Національна рада не забарилася зі святковим «подарунком» для мільйонів слухачів Українського радіо. На конкурсі, проведеному за кілька днів до Нового року, з 23 заявок на FM-частоти НРКУ було відмовлено по 22 позиціях, серед яких шість обласних центрів та інших великих міст, а задоволено заявку лише в одному райцентрі, де не було жодних інших претендентів. Як і зазвичай, FM-ресурс відійшов до приватних медіахолдингів з їхніми одноликими «шансонами», які, вочевидь, значно ближчі Нацраді, ніж суспільно-важливий та патріотичний контент державного радіо.

 

Національна рада мовила Національному радіо: думайте про цифровий формат. Що ж, думати ще нікому ніколи не завадило. Але що каже передовий досвід? У Європі, наприклад, домінантним є FM-мовлення і, судячи з тенденцій, буде таким ще довгий-довгий час. Бо прогресивні європейці давно переконалися, що цифра форматів DAB і DAB+не несе відчутних якісних змін окрім відчутного збільшення витратності. Навіть ті потужні мовці, які можуть собі дозволити вкласти мільйони у цифру, не збираються відмовлятися від аналогового формату, за рахунок цифрового радіо лише розширюючи свій діапазон охоплення.

 

До того ж, щодо цифрового формату в Україні поки що немає кінцевого регулятивного рішення. Тому посилання в цифру в найбільш пристойній інтерпретації виглядає як порада «йти туди, не знаю куди - віднайти те, про що не відаю ще».

 

Що ж, загалом цілком українська ситуація. Коли державне радіо з його трьома каналами, якому ніхто не скасовував завдання висвітлювати діяльність президента, парламенту та уряду, працювати на розвиток громадянського суспільства (де, скажіть, спрямовані на це програми у десятків ефемок розряду «тоц-поц-первертоц»?), що виробляє стовідсотковий власний контент, змушене задовольнятися лише 30% покриття території держави.

 

А ще, на додачу, випало втрапити на трансляції парламентської сесії. Верховна Рада вкотре наврипилася з відповідною постановою. На думку нардепів, є чимало мазохістів, які годинами готові слухати їхню замішану на самопіарі балаканину. Шкода, що вони не чують, якими словами їх за оте постановляння поминають.

 

А ще автор здивовано зітхнув, довідавшись, що в соціальних мережах нині активно діє група ентузіастів Українського радіо, створеного молоддю, для якої «брехунець на стіні» - не лише музейний раритет минулого сторіччя, коли телефон був один і в сільраді. Це ж не з-під палки, їм цікаво. А якби розширити охоплення з 30% до 100%? Але для цього необхідно, аби Рада з питань телебачення та радіомовлення схотіла і змогла направду стати національною.

 

Роман Петрів, Бровари

Фото - popschool.at.ua

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Роман Петрів, для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
14982
Коментарі
1
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
WDR
4104 дн. тому
Антинаціональна рада з питань телебачення і радіомовлення!
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду