Цього року «День» оголошує умови набору до десятої літньої школи журналістики. З перспективи історії десятиліття - наче небагато, з перспективи людського життя - чимало, а з точки зору соціального проекту - це вже солідний вік. Нашим першим учасникам, які стажувалися у редакції «Дня» ще 2002 року, по тридцять - вони реалізовуються кожен у своїй професії, дехто вже виховує власних дітей. Наприклад, колишня студентка Острозької академії й учасниця Літньої школи Яна Кутько - мати двох чудових малюків і знаний на Волині «культурний журналіст». Я особисто і всі, хто стажувався поруч зі мною (а це студенти із Запоріжжя, Дніпропетровська, Києва, Острога), - покоління шостої школи журналістики «Дня». Треба сказати, що з багатьма моїми співпартнерами по школі ми спілкуємося досі, а для кількох людей із нашого випуску, зокрема й для мене, вона стала одним з вирішальних чинників у житті.

Через два роки після завершення стажування я отримала можливість бути причетною до літньої школи як журналіст газети. Але це не нівелювало елементу навчання, тому що кожного року, зустрічаючи нових учасників, ми по-новому відкриваємо для себе українську молодь і українські регіони.

Як говорить головний редактор «Дня» Лариса Івшина, «школа журналістики народилася з імпульсу, оскільки ми відчували постійну потребу в оновленні». Фактично вона досі функціонує на двох стійких платформах - це газетна традиція і потреба в оновленні. Ідентичність і модернізація.

- З кожним «десантом» із Острога, Харкова, Запоріжжя, Львова ми відчували, що бродить у молодіжному середовищі. Для кожної Літньої школи готували «спеціальне меню». Натомість студенти на власному прикладі показували нам, як зустрічається суспільний запит із пропозицією, - говорить Лариса ІВШИНА. - Мені здається, що це гарна лабораторія, яка принесла ціннісний досвід усім нам в газеті і, сподіваюся, всім тим, хто долучався до нашої роботи.

А долучалися не лише студенти... Із багатьма викладачами з кращих вишів країни ми працюємо як спаринг-партнери. Тобто викладачі на щоденних заняттях дають майбутнім журналістам знання інструментарію, певні власні імпульси, а ми ці імпульси перевіряємо на стійкість, додаємо до української журналістської освіти трохи більше національного характеру. Є і зворотній процес. Наприклад, у Запоріжжі після активної участі Віктора Костюка і студентів журфаку у Літній школі на факультеті ввели спецкурс, присвячений Джеймсу Мейсу. А у Львові щотижня аналізують п'ятничні випуски «Дня».

Звичайно, процеси, які запускає у молодіжному середовищі Літня школа, поки що не мають масового характеру. Утім, за дев'ять років завдяки ось таким точковим зусиллям і готовності інших відповідати на них ми сформували всеукраїнську мережу людей із кристалами нового мислення. Людей - абсолютно різних, по-своєму нестандартних, але об'єднаних розумінням своєї країни. Можливо, хтось скаже, що це сізіфова праця, тим більше за відсутності будь-якої грантової допомоги. Але в тому і справа, що школа - це перш за все віра в інших, у їх прагнення щось дізнатися, щось зрозуміти. Це інтелектуальний взаємообмін. А ще - це постійний розвиток. За дев'ять років у нас відбулося більше сотні цікавих зустрічей, учасники школи - а їх за весь період було більше трьохсот - відвідали Національний заповідник «Софія Київська», Будинок-музей Михайла Грушевського, Музей Івана Гончара, музей самвидаву. Особливий момент стажування - інтелектуальні маршрути. Серед останніх: Київ-Крути-Батурин-Київ; Київ-Густиня-Качанівка-Сокиринці-Тростянець-Київ та Київ-Трипілля-Черкаси-Чигирин-Суботів-Холодний Яр-Київ. А якщо зібрати всі тексти, підготовлені учасниками школи, то вистачить на солідний збірник.

Про еволюцію Літньої школи журналістики, її особливі завдання та місце у системі журналістської освіти ми поспілкувалися з її учасницею та багаторічним куратором, журналістом «Дня» Ольгою РЕШЕТИЛОВОЮ.

- Олю, ви спочатку були учасником Літньої школи, потім її куратором. Це різний досвід. Поділіться, будь ласка, одним та іншим. Можливо, їх можна порівняти.

- Насправді тут чимало спільного. Насамперед у тому, що й будучи учасником Школи, і будучи куратором, доводиться багато вчитися і працювати над собою. Я не журналіст за освітою, тому інструментарій, теорію журналістики опановую досі. Багатьох речей навчаюся разом з учасниками Школи або й у них. Але справа навіть не в самій журналістиці як такій. Літня школа журналістики «Дня» - це, найперше, формування спільної світоглядної платформи. Наприклад, Іра Бочар, учасниця 2010 року, після закінчення Школи зізналася, що зрозуміла: журналістика не для неї, вона хоче займатися наукою, громадською роботою (погодьтеся, таке самовизначення теж дуже корисне). Утім, ми з нею часто перетинаємося на різних акціях, вона надсилає до редакції статті своїх знайомих. Вона, як і багато інших учасників Школи, перебуває в одній світоглядній площині з «Днем». Інакше й бути не може, адже здобутий багаж знань за кілька тижнів перебування в редакції стає для випускників орієнтиром у часі та просторі: тут мені потрібно бути, це мені треба прочитати, подивитися, а це, навпаки, блеф, непотріб... Цей орієнтир базовий, але він має свій термін давності, і якщо не працювати далі над собою, його можна втратити. На жаль, так трапляється. Як каже головний редактор Лариса Івшина, «кожен сам відповідальний за свій життєвий проект». Як на мене, дуже влучна фраза.

А я була учасником Школи 2005 року у відділі політики. Це моє друге тривале знайомство з Києвом, перше було незадовго до цього, під час Майдану. Пам'ятаю, тоді після стажування в «Дні» я написала в нашій студентській газеті, що це був тест на провінційність. І не тому, що у столиці, хоча для студентів з інших міст зустріч із мегаполісом також до певної міри випробування. Тоді я мала на увазі інше: вміння знайти собі застосування в команді професіоналів, де злагоджена робота, розподілені функції, швидкість реакції, масштаб мислення. Це виклик, до якого треба бути готовим, збираючись до Літньої школи «Дня», незалежно від того, звідки ти.

- Літня школа журналістики не стоїть на місці. Упродовж своєї роботи вона еволюціонує. У чому ви бачите прогрес?

- Із 2008 року Лариса Олексіївна запропонувала обов'язковою умовою під час добору до Школи написання есе про одну з книжок із Бібліотеки газети «День». Це, по-перше, дає змогу набрати якісний склад учасників, а по-друге, що дуже важливо, нам не потрібно щоразу починати все з нуля, ми можемо бути впевнені, що учасники пройшли бодай частину того шляху, який за п'ятнадцять років пройшов «День» разом зі своїми читачами. Крім того, щороку розширюється коло гостей, з якими зустрічаються учасники. Унікальний пункт програми Школи - поїздки Маршрутом № 1 разом із журналістами і працівниками «Дня». До речі, все це за кошт редакції. Можна сказати, це одна з ризикованих, але дуже потрібних на сьогодні інвестицій «Дня» в обдаровану молодь. Багато хто, між іншим, не вірить, що такі проекти можуть реалізовуватися на волонтерських засадах. Мені багато разів телефонували й запитували, скільки коштує участь у Літній школі журналістики «Дня». Коли я відповідала, що все це абсолютно безкоштовно, більше того, після закінчення ми виплачуємо учасникам гонорари за опубліковані матеріали, люди відмовлялися вірити!

Безумовно, прогресом є те, що після Школи учасники підтримують постійний зв'язок між собою, дедалі більше їх намагається триматися в орбіті «Дня». Випускники не лише дописують у газету, вони є своєрідними агентами впливу «Дня» у своїх середовищах спілкування. Фактично це формування соціального капіталу в країні розірваного інформаційного простору й відсутніх спільних смислів.

- Із вашого досвіду учасника та куратора, які аспекти у вихованні молодого журналіста сьогодні є найважливішими? Що найголовніше прищепити молодому поколінню? І з іншого боку, студенти приходять із певним багажем університетської освіти, з якими моментами з цього багажу найскладніше працювати?

- Між іншим, я сама ще молодий журналіст, якого час від часу треба виховувати:). А якщо серйозно... Щороку великою проблемою, яка займає найбільше сил і часу, для учасників є формулювання запитань для інтерв'ю та зустрічей з гостями «Дня». Я це пояснюю тим, що українська освіта - це, здебільшого, освіта монологів: спочатку говорить викладач, усі слухають, потім відповідають студенти, викладач слухає... Спробуйте перервати викладача, який уже розігнався із завченою та сотні разів повтореною лекцією! (Безперечно, винятки є, але тільки на підтвердження правила.) Зрештою, елементарна нездатність до діалогу, засвоєна ще зі школи, перетворилася на загальноукраїнську проблему.

Що потрібно молодому поколінню? Почну з простого й водночас, мабуть, найголовнішого - це сумлінність і відповідальність. Дуже рідкісні риси. А далі складніше - здатність до тривалої історичної пам'яті, здатність осягнути історичний і суспільний масштаб кожної події. А звідси - розуміння своєї країни. І вироблення громадянської позиції.

- Літня школа журналістики велику увагу акцентує на світогляді журналіста. Натомість виші - на журналістському інструментарії. Як їх гармонізувати?

- Річ у тому, що тут не треба нічого гармонізовувати. Одне неможливе без іншого. Розповім одну історію, так би мовити, з-за лаштунків Школи. Щороку Школа журналістики збігається в часі з гончарним фестивалем в Опішному, що на Полтавщині. Щороку газета «День» виступає інформаційним партнером фестивалю, ми приділяємо йому особливу увагу як справді унікальному проекту. І вже традиційно репортажі з фестивалю пишуть студенти. І вже традиційно опішнянський фестиваль перетворюється на центральну драму Школи. Чому? По-перше, за багато років «День» уже стільки цікавого написав і про сам фестиваль, і про гончарське мистецтво, що для того, щоб зробити матеріал цікавим, потрібно мати широкий світогляд і нестандартне мислення. По-друге, щоб написати хороший звіт, треба зібрати максимально точну й максимально повну інформацію - а це вже інструментарій. Мало кому з початківців легко дається це завдання. Якісна журналістика потребує й того, й іншого.

- Майже всю свою історію українці живуть у стані «критичної ситуації». Я дуже хочу, щоб наше покоління спромоглося вивести країну із цього стану. Хоч у статті «Ефект розтління» Оксана Забужко застерігає, що встигло вирости нове покоління, яке обов'язково почне вибухати такими «бомбами», як в історії з Оксаною Макар (хочу звернути увагу своїх ровесників, які, читаючи цю статтю, схвально хитають головою: це наше покоління!). Великою мірою пані Оксана має рацію. Але наша трагедія - це відповідальність наших попередників, покоління наших батьків, до якого належить і Оксана Забужко в тому числі. Констатувати проблему мало. Потрібно створювати альтернативні середовища, такі як, наприклад, Літня школа журналістики «Дня». До того ж, я знаю людей нашого покоління, які докладають титанічних зусиль, щоб витягти себе та своє оточення із цього посттоталітарного бруду.

Новітній українській журналістиці потрібна пасіонарність. Потрібні знання. Інтелект. Залученість до світових процесів. Увага до реального життя, а не до політиків, зірок і катастроф. Завдань дуже багато, і кожне з них по-своєму складне. Але все це реально. З нетерпінням чекаю на нові імена в Школі журналістики «Дня», які здатні все це розуміти. «Дню» потрібне підкріплення.

Враження

Ярослав КОВАЛЬЧУК, докторант Альгарвського університету, Португалія, учасник Літньої школи журналістики 2006-2007 років:

- Вперше можливість стати учасником Літньої школи журналістики я отримав 2006 року, відразу після закінчення другого курсу університету. Хоча за останні шість років багато чого важливого відбулося у моєму житті: закінчення навчання, викладання в університеті, робота в канадському парламенті, участь у численних молодіжних проектах та подорожі закордон, - досвід роботи в газеті «День» залишається одним із найяскравіших моїх спогадів. І справа навіть не в тому, що це було моє перше знайомство з Києвом, з його інтенсивним ритмом життя, з його енергетикою та всепоглинаючим виром подій. І навіть не в тому, що, будучи студентом іноземної філології, я отримав нагоду спробувати свої сили у цілком новій сфері діяльності, про яку раніше доводилося лише мріяти. Найголовніше - це те, що журналістська практика в газеті «День» дала можливість відчути себе частиною інформаційної кухні, усвідомити, що кожне слово, яке ти пишеш сьогодні, завтра буде прочитане іншими людьми. Важливо, що твої думки, якими, у кращому випадку, ти міг поділитися лише з друзями та близькими, хоча б на секунду, але викличуть певну реакцію у цілком незнайомих тобі людей. Саме тоді усвідомлюєш, що слова, написані на папері, починають жити своїм власним життям.

Ще одним невід'ємним атрибутом Літньої школи журналістики газети «День» є численні прес-конференції з відомими політиками та науковцями. Незвично й водночас надзвичайно цікаво було зустрічатися з людьми, яких раніше бачив лише на телевізійному екрані. Саме на цих прес-конференціях я зрозумів, наскільки політики дбають про свій публічний імідж, як своєрідно вони реагують на незручні питання й наскільки їх політичне майбутнє залежить від того, як презентують їх журналісти. Саме тоді усвідомлюєш усю силу четвертої влади, коли людина з блокнотом та кульковою ручкою (тепер їх успішно замінюють сучасні мобільні телефони), хоч і незначною мірою, хоча й опосередковано, але все ж може впливати на суспільні процеси у державі. В цьому й полягає суть громадянського суспільства, коли кожна важлива подія викликає реакцію, а громадяни, інформаційний простір та політики нерозривно пов'язані. І тоді слова перестають бути просто словами. Принаймні, так було шість років тому. Чи, принаймні, саме так учорашній другокурсник сприйняв своє перше знайомство з великим містом і з новою професією.

Ярослава ТИМОЩУК, студентка Львівського національного університету, учасниця Літньої школи журналістики 2011 року:

- Літня школа журналістики «Дня» допомогла мені вирішити фундаментальні питання, пов'язані з професією, зокрема - якої журналістики потребує суспільство та в якій журналістиці хочу працювати я. Перше запитання - відповідь на друге. Журналістика, яка нам потрібна, - це журналістика рівня «Дня»: духовна, текстопрониклива, зі смаком на інтелект, із умінням формувати високі читацькі запити та зі здатністю бачити далеко вперед. Відчути смак редакційного життя «Дня» було для мене великою честю та водночас відповідальністю, адже так важливо тримати високу планку, поставлену редакцією. Головна еврика школи - вчитися слід не перестаючи. Школа «Дня» не обмежується часовими та просторовими рамками, вчитися ми продовжуємо й опісля, заряджені колосальною мотивацією. Стажування у Літній школі журналістики стало поштовхом для того, щоб виховувати в собі людину глобального мислення, бо саме такі люди задають сьогодні напрям руху. Після «Дня» я виростала зі своїх другорядних захоплень, бо ж головне - правильно розставити пріоритети й ушляхетнити мотивацію. «Як важливо встигати за світом», - сказала моя співрозмовниця, талановитий український дизайнер, розмова з якою відбувалася в рамках стажування. Ці слова я взяла собі за життєве кредо. «День» у цьому сенсі - надійний путівник. Як важливо, щоб мої життєві ритми, ритми «Дня» і світу загалом звучали в унісон. Є над чим працювати. Є куди рости.

«Лише у «Дні» я зрозуміла: бути журналістом - це бути відповідальним за кожне слово»

Катерина ЯКОВЛЕНКО, студентка Донецького національного університету, учасниця Літньої школи журналістики 2010 року:

- Це був неоціненний досвід роботи і спілкування з людьми, що думають. Із кожним діалогом, із кожною бесідою, з кожним редакційним завданням приходило розуміння того, що сьогодні в Україні актуальною залишається питання якісної журналістики, яка б давала можливість розмірковувати над суспільними процесами, аналізувати стан освіти, політики, культури й таке інше. Дискусії, які виникали під час зустрічей між видатними українцями - першим Президентом України Леонідом Кравчуком, журналістом Віталієм Портніковим, соціологом Євгеном Головахою та журналістами «Дня» і нами, учасниками Літньої школи, стимулювали глибше розуміння важливих для суспільства тем. На мою думку, саме такі бесіди, діалоги між усіма людьми, що мислять, здатні розвивати суспільство. Крім того, мені «День» подарував багато важливих людей - учасників із інших регіонів України, які стали моїми хорошими друзями і з якими я рада підтримувати зв'язок. Я вважаю, що вони - це те покоління українців, яке творить свою країну, чесну, упевнену в собі, амбітну та конкуруючу. Чим більше таких людей, тим більш успішною та впевненою буде наша країна, тим менше помилок вона робитиме.

Олексій КОСТЮЧЕНКО, викладач Національного університету «Острозька академія», випускник Літньої школи журналістики 2006 року:

- Моя співпраця з газетою «День» розпочалася шість років тому. Тоді, будучи студентом третього курсу спеціальності «Документознавство та інформаційна діяльність» Острозької академії, я спробував себе в ролі журналіста. Практика в «Дні» посприяла виходу моїх потенційних здібностей на рівень соціальної реальності. Пам'ятаю, відразу отримав завдання від Ганни Олегівни Шеремет відвідати прес-брифінг, присвячений створенню опікунської ради в Софії Київській. Зізнаюся чесно, тоді Київ знав досить погано, тому виїхав завчасно, щоб не спізнитися на подію. Це був мій перший матеріал у газеті «День». Приємно, що нас відразу залучали до практики, й ми анітрохи не відчували психологічного дискомфорту в редакції. Досвід, здобутий під час Літньої школи журналістики газети «День», став важливим підѓрунтям для реалізації себе як журналіста, спеціаліста у сфері зв'язків із громадськістю та викладача. Дякую головному редакторові «Дня» Ларисі Івшиній та колективу редакції загалом за надану можливість творчого зростання, яка тепер стала тісною інтелектуальною дружбою.

Софія КОЧМАР, студентка Львівського національного університету, учасниця Літньої школи журналістики 2011 року:

- Поділюся лише декількома вирішальними моментами з мого життя в стінах редакції. Спогад перший і вирішальний - це моя розмова в кабінеті з головним редактором. На запитання, які мої творчі плани в стінах редакції, мене щось штовхнуло відповісти - маю божевільну ідею зробити інтерв'ю з кимсь із ієрархів церков. Наступного дня ми з Надією Тисячною, кореспондентом відділу культури, вже готувалися до розмови з Патріархом Філаретом. Дивним чином фразеологізм «викликають на килим» в редакції «Дня» набуває іншого змісту і наслідків.

Спогад другий - це спілкування з друзями вже опісля безпосередньої роботи в редакції. «Зачекайте, будь ласка, з Вами на зв'язку «День», - і через хвилину ти вже занурений у роботу над новим матеріалом або готуєшся до презентації книги з бібліотеки газети на львівському форумі видавців, або чекаєш візиту друзів до Львова, щоб інтелектуальні розмови з офісу перемістились у затишні львівські кав'ярні. І в усьому цьому проявляється якийсь містичний задум - шлях, яким ти прямуєш, може мати багато труднощів, падінь, але не забувай стежити за аранжуванням, яке створює саме твою мелодію.

Артем ЖУКОВ, веб-редактор газети «День», випускник Літньої школи журналістики 2008 року:

- Якось уже так склалося в житті, що найбільш доленосні рішення продовжую приймати часто не заплановано й спонтанно. Так було й чотири роки тому перед грандіозною поїздкою за кордон у рамках програми університетського обміну, коли я подав заявку на участь у Літній школі журналістики «Дня». Молоді люди, особливо студенти, часто-густо амбітні (що не може не тішити), чого мені, на щастя, свого часу не забракло. Думав, буду фотографом, а тому й обрав більд-редакцію «Дня» як місце ментальної дислокації на місяць. Як завжди буває, втілювати свої студентсько-юнацькі фантазії з фотоапаратом у руках, заробляючи при тому на життя, не вдалось, але своє місце в «Дні» вже після Літньої школи я все-таки знайшов.

А якщо згадувати той насичений місяць, то навряд чи я б коли-небудь поїхав у село Опішня на фестиваль гончарства, чи пішов на презентацію журналу «Сучасність», чи фотографував політиків, якби не «День». Як мінімум - через брак журналістського посвідчення... Доволі дивно виглядає, коли студенти проводять свої канікули, не обпалюючи носи на сонці південного узбережжя. Але більш дивно, що серед тих, хто тоді бігав із фотоапаратом чи блокнотом, студенти журналістських спеціальностей не були в більшості. Будь-яке заняття, яке виходить за рамки університетського «штатного розпису» - це величезний досвід та інтелектуальна пожива. Головне правильно і вчасно використати момент, аби взяти з нього екстракт кращого. Це й є той унікальний інструмент, який у межах розумного розширює свідомість. Зрештою, будь-який шанс, якщо його правильно використати, - це неоціненна інвестиція, насамперед, у себе. Мені як не журналісту за фахом сотні відзнятих кадрів і побачене/почуте «вилізло боком» (у позитивному сенсі) при пошуку роботи та формуванні мене як особистості. Для когось - це можливість протестувати себе на профпридатність, а для когось - цікавий епізод із життя, який не дає спокою через надлишок позитивних вражень. У будь-якому випадку кожна випадковість - досвід, переоцінити який неможливо.

Алла САДОВНИК, студентка Львівського національного університету, учасниця Літньої школи журналістики 2011 року:

- Минув майже рік. Часто задумувалася над тим, що подарувало мені навчання в Літній школі журналістики «Дня». Безсумнівно, досвід, нових друзів, знайомих, але разом із цим виростало усвідомлення чогось більшого. Законсервовані університетською програмою, ми часто не знаємо, якою є справжня журналістика. Не та, де чи не кожен студент щоліта відбуває практику, штампуючи коментовані замітки, а та, яка змушує думати, аналізувати, відчувати. «День» - видання, яке примушує замислюватися, шукати за фактами явища і бачити світ таким, яким його можуть не помічати інші. Лише у «Дні» я зрозуміла, що бути журналістом - це не лише вміти стилістично грамотно писати, мати товсту телефонну книгу, а й бути відповідальним за кожне вимовлене слово, за власний народ. Журналіст не може бути об'єктивним - він повинен бути справедливим. Знайомство з О. Пахльовською, В. Панченком, текстами І. Дзюби, К. Ґудзик та Джеймса Мейса змусили відчути журналістику серцем, впевнитися, що головне у житті - не відступити від ідеалів, не загубити істину. Після Літньої школи ми пороз'їжджалися в різні міста, які потребують справжньої публіцистики значно більше, ніж Київ. Країні потрібне нове покоління журналістів, здатне протистояти маніпулятивним наступам проти України чи то самих українців, чи то чужоземців. Літня школа журналістики «Дня» - це консолідуюча сила української молоді, яка хоче і може змінити своє майбутнє. Я вдячна «Дню» за той шанс, яким змогла скористатися минулого року. Навчання не пройшло марно. Я точно знаю, яким повинен бути мій творчий шлях. І в якому б місті чи виданні він не проліг, після орієнтирів Школи зійти з нього неможливо.

«Щоденне читання газети було для мене своєрідним «заочним відділенням» університету, а однією зі «звітних сесій» - Літня школа журналістики-2010»

Юліана ЛАВРИШ, студентка Львівського національного університету, учасниця Літньої школи журналістики 2010 року:

- Досвід співпраці з «Днем» - це завжди прагнення росту. Пам'ятаю другий курс факультетського навчання, коли хтось із наших викладачів уперше приніс часопис до аудиторії. Коли я переглянула матеріали, зрозуміла, скільки потрібно ще почерпнути, щоб уміти аналізувати, синтезувати і кристалізувати основні позиції. Тому щоденне читання газети було для мене своєрідним «заочним відділенням» університету, а однією зі «звітних сесій» - Літня школа журналістики-2010. Звісно, що протягом стажування у Школі було чимало труднощів - шалений графік, безліч зустрічей, журналістський ритм. Кожен із нас ставив відповідну планку і бачив, наскільки щоденно ми наближалися до омріяного піку. В шаленому темпі цих липневих днів, на щастя, я зрозуміла одне - неможливо рухатися вперед без віри в те, що робиш, без надзвичайно великого бажання реалізувати ідеї цієї команди, до якої вже встигла «прикипіти» серцем. Найбільшими відкриттями Школи були не лише зустрічі з цікавими людьми, бо, як писав Ралф Емерсон, «кожна людина, яку я зустрічаю, у чомусь мене перевищує», але й акції та поїздки, тобто «виходи» поза межі редакційного ньюзруму. Тоді, ніби Будда починаєш розуміти найглибші цінності. Перша еврика - фестиваль «Країна мрій»: спілкування з читачами «Дня», з музикантами, журналістами, митцями, з тими, для кого Україна - щоденне свідчення патріотизму, починаючи від ліплення глечиків і закінчуючи підмітанням вулиць! По-друге, завжди згадуватиму поїздку на Чернігівщину, зокрема, у Качанівку, після якої розумієш, що нам нав'язали наше «мужицтво», намагаючись несправедливо стереотипізувати суспільну свідомість. У такі моменти настирніше стискаєш ручку в руці, знаючи одне: прогрес світу - це динамізм думки та небайдужості. Ось тоді розпочинається новий шлях, звивистий, який потребує терпеливості й упертості, але ти вже не можеш по-іншому, бо Ідея переважує сумніви!

Дар'я ШВАЯ, директор Культурно-мистецького центру Національного університету «Острозька академія», випускниця Літньої школи журналістики 2007 року:

- Сучасний ритм життя вимагає постійного перебування в активному русі, під час якого ні на мить не можна втрачати тонус. Особливо - тонус свідомого громадянина своєї держави, кожен м'яз та нерв якого напружено слідкує за настроєм своєї нації. І, як спортсмен, що інтенсивніші навантаження ти отримуєш, то легше підкорюєш нові вершини. Саме тому, напевно, серед молоді настільки популярні різноманітні тренінги, програми та школи. Особисто мені доводиться час від часу переживати такий «природний добір», за якого тільки хороше резюме стає запорукою майбутнього успіху. І яскравий пункт у ньому, яким я особливо пишаюся, - участь у Літній школі журналістики «Дня». Цей рядок - не просто престиж імені всеукраїнського щоденного видання, а свідоцтво справжньої школи, причетності до цілої філософії українського буття від редакції газети «День». Як і будь-якому нормальному громадянинові України, мені болить кожна рана на тілі її минулої та сучасної історії. А «День» навчив мене сприймати біль як урок, як заклик негайно брати справу в свої руки та змінювати ситуацію. Безцінне спілкування з істинно розумними людьми, а головне - людьми мудрими та успішними, яке подарувала мені Літня школа «Дня», важко замінити якимись програмами чи підручниками. І якщо найкращим українським посібником справедливо визнають газету «День», то найкращою українською школою не тільки журналістики, а й свідомого громадянства, сміливо  можна називати нашу Літню школу.

ЛІТНЯ ШКОЛА ЖУРНАЛІСТИКИ «Дня» - ЦЕ КОНСОЛІДУЮЧА СИЛА УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ

Ліна ТИМОЩУК, студентка Національного університету «Острозька академія», учасниця Літньої школи журналістики 2010-2011 років:

- Цей проект, на мій погляд, є справді унікальним і не має аналогів. Я б радше назвала Школу реаліті-проектом, адже учасники на період стажування в редакції перебувають у цілком рівних умовах праці зі штатними журналістами: готують репортажі з місця подій, беруть інтерв'ю, коментарі, пишуть аналітичні статті. У такий спосіб координатори Школи дають можливість учасникам повірити в себе та, зрештою, навчитися наполегливості в досягненні поставлених цілей. Упродовж місяця журналісти редакції «Дня» на чолі з Ларисою Івшиною, окрім своїх безпосередніх обов'язків і формації численних проектів, намагаються дати учасникам необхідну основу, вчать керуватися правильними орієнтирами, долучатися до всього розумного, мати критичну лоцію та не загубити власну ідентичність у глобалізованому світі. Члени колективу «Дня» завжди стають для учасників добрими наставниками, їхні поради ще не раз стають у пригоді навіть після завершення Школи, а цікавий інтенсивний час інтелектуального спілкування з великими українцями, непересічними особистостями - це унікальний досвід, інвестиція в особистісний розвиток. Із власної практики скажу, що проект пропонує не просто оволодіти теорією журналістики, опанувати інструментарієм написання статей, хоча ця програма-мінімум також є невід'ємною складовою, але тут головне завдання - навчити молодь глибинно мислити, вміти аналізувати суспільні й політичні процеси, знати й цінувати історію свого народу, не дозволяти власної маргіналізації, постійно займаючись самоосвітою. Наповнення програми зустрічами з відомими політиками, державними діячами, соціологами, економістами, політологами, письменниками, телеведучими, поїздками інтелектуальними маршрутами, відвіданням музеїв, а ще можливість бути в центрі подій країни, та, зокрема, столиці, - це хороший шанс для молодої людини, який може стати вартісним етапом на шляху власного становлення.

Особисто для мене участь у Школі журналістики «Дня» стала, насамперед, спробою реалізації себе у сфері журналістики та можливістю розширити горизонти власного світобачення, навчитися відстоювати свою громадську позицію, не втрачати віри, що від тебе в цій державі щось-таки залежить. Із Літньою школою журналістики «Дня» в мене пов'язані найкращі спогади. Безперечно, це одна з найцікавіших сторінок мого життя, адже на проекті я зустріла щирих друзів з усієї України, зламала чимало стереотипів й осягнула істинну суть багатьох речей. Як на мене, проект покликаний консолідувати думаючу, ініціативну молодь України, яка, безумовно, братиме активну участь у державотворчих процесах. Дуже важливо, що «День» дає шанс молодим, за це газеті варто черговий раз віддати належне. Для багатьох такий досвід у житті може стати певним чином вирішальним. Відтак усім, кому випадає нагода стати учасником Школи, раджу в жодному разі нею не знехтувати.

«День»

Фото - «День»