«Живий» полюс

31 Грудня 2010
10517
31 Грудня 2010
13:23

«Живий» полюс

10517
Головною проблемою журналістики була і залишається пріоритетність в її очах інтересів суспільства
«Живий» полюс

Що визначило обличчя українського інформаційного простору у 2010 році?

 

З одного боку, відповідь лежить на поверхні: зміна влади. Президентські, а за ними й місцеві вибори повернули на телеекрани «паркетні новини», радянське кіно, суттєво розширили «квоту» представників Партії регіонів у суспільно-політичних програмах. Ми знову почули про побиття, арешти та зникнення журналістів, і про все те, що, здавалося, залишилося далеко позаду, в минулому столітті.

 

Але якщо на всі ці зміни подивитися з іншого боку, тоді виявиться, що влучний діагноз, який Леонід Парфьонов поставив російській журналістиці, на жаль, можна застосувати і відносно журналістики української, яка так само не впоралася зі своєю суспільною місією.

 

Утім, як не дивно, але на цьому фоні тотального повернення до «червоної свитки» є місце і для оптимізму. Він - у проявах «живого», яке і тепер, і надалі, як влучно зазначив режисер Станіслав Чернілевський, відстоюватиме в цьому хворобливому інформаційному просторі себе, свої цінності та своє уявлення про нормальне суспільство.

 

Одним із головних тестів для української журналістики цього року стала тема Голодомору-геноциду. Бо якщо раніше вона підпадала під категорію кон'юнктурних, а прояв людяності співпадав із владними партитурами, то тепер партитура змінилася, але, на щастя, людяність із політичних мотивів відкинули не всі ЗМІ.

 

- З точки зору висвітлення питань історичної пам'яті, український інформаційний простір змінився дуже суттєво. Якщо ще на початку року журналісти в своїх сюжетах досить активно зверталися до історичних подій, то останнім часом публікації здебільшого стосуються долі Українського інституту національної пам'яті, який невідомо існує чи ні, - каже Владислав ВЕРСТЮК, історик, екс-заступник голови Українського інституту національної пам'яті. - День пам'яті жертв Голодоморів і політичних репресій висвітлювався цього року значно менш активно. Звичайно, така політика пам'яті викликає занепокоєння в суспільстві, але ця стурбованість притлумлена, епізодична. Зараз уже ходять чутки, що влада негативно ставиться до відзначення Дня пам'яті героїв Крут у січні, що це питання хочуть вивести з інформаційного поля та публічного дискурсу. Очевидно, що ті ЗМІ, які порушували історичні теми не з кон'юнктурних міркувань, продовжують це робити. Думаю, ці тенденції збережуться й надалі. Ті, хто відчуває певну внутрішню потребу, будуть надалі розвивати історичні теми. А ті, кому це байдуже, будуть дедалі більше піддаватися історичній амнезії. Але чи можна у такому випадку говорити про здорове суспільство?

 

Звісно, ні. На жаль, поки що побудова здорового суспільства стала пріоритетом для невеликої кількості і регіональних, і загальнонаціональних ЗМІ. Попри різку зміну погоди в інформаційній сфері, головним питанням була та залишається пріоритетність для журналістики суспільних інтересів, які вже звикли товктися десь на другому плані. Тому й не дивно, що суспільство почасти відповідає журналістиці тією ж монетою байдужості. Так званий «частотний скандал», пов'язаний із позбавленням частот каналів ТВі та «5 каналу», став однією із найгучніших минулорічних подій. Хоча ТВі та «5 канал», очевидно, найбільше серед українських каналів наблизилися до образу телебачення, що сповідує суспільні інтереси, утім, значної підтримки з боку суспільства (про прецеденти якої ми дізнаємося з досвіду інших країн) канали не отримали. А окремі з наших телестудій своїм недолугим (чи то навмисним чи то випадковим) програмуванням навіть викликали на себе вогонь громадського протесту. Не випадково саме зараз виникла громадська організація «Ні маніпуляціям!», що закликала українців ігнорувати телепростір протягом одного дня, аби сигналізувати телеменеджементу, що політику каналів треба нарешті змінювати.

 

- Серед телеменеджерів є дуже освічені люди, але у своїй роботі вони користуються лише таким поняттям, як рейтинг, - нарікає лідер громадської організації «Ні маніпуляціям!» Артем СТЕЛЬМАШОВ. - Усі вони розуміють, що треба говорити про розумне, добре та вічне, але, мовляв, ви розумієте, рейтинг... Поки що пробудити в них громадянську та просто людську позицію дуже важко, а для створення якісного суспільного мовлення наразі немає політичної волі, за винятком кількох депутатів, які є фанатами цього процесу.

 

За створення громадського мовлення цього року нова влада взялася з ентузіазмом. І навряд чи цьому ентузіазмові завадить навіть те, що, окрім самої влади і тих, хто за її дорученням взявся до написання відповідних концепцій і законопроектів, в створення якісного суспільного мовлення в Україні на цьому етапі нашої історії більше ніхто не вірить.

 

Хоча саме громадське мовлення могло б стати тим загальнонаціональним майданчиком для обговорення ключових питань і проблем, який в Україні досі не створений, але якого українське суспільство дуже потребує. Поки що йому не йдуть назустріч. Так, 2010 року почила в Бозі єдина культурницька програма «Документ», яка і до того перебувала у своєрідному нічному вигнанні. Тепер один із її авторів - Анатолій Єрема, працює над створенням реаліті-шоу, якими останнім часом рясніє сітка мовлення каналу «1+1». У своєму коментарі пан Анатолій запевнив «День», що медіавласники поступово змінюються. Їх еволюція виявляється в тому, що вони вже втомилися від зірок і нарешті звернули увагу на суспільство, на життя простих людей. Але між увагою до суспільства у формі інтелектуальної програми (а саме такою програмою, поза сумнівами, і був «Документ») та реаліті-шоу «Без мандата» - прірва, в яку зрештою і скотяться або телеглядачі або самі телеменеджери.

 

Думаю, у найближчі кілька місяців політика телеменеджменту залишиться незмінною, - прогнозує Станіслав ЧЕРНІЛЕВСЬКИЙ, кінорежисер, сценарист. - Але цілком можливо, що потім вона зміниться. Може відбутися певна поляризація. З одного боку, цей універсалізм так званого державного порядку, а на іншому полюсі - все живе, яке буде відстоювати себе.

 

У новому 2011 році «День», як завжди, підтримуватиме саме цей «живий» полюс.

 

Марія Томак, Вікторія Скуба, «День»

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Марія Томак, Вікторія Скуба, «День»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
10517
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду