Загибель «Флоту...». Замість епітафії

19 Листопада 2010
19786
19 Листопада 2010
14:46

Загибель «Флоту...». Замість епітафії

19786
Я звернувся до офіцерів газети за старою звичкою часів колишнього «Флоту України» зі словом «панове», а нинішні військові статути вимагають зовсім іншого звертання –«товариші»
Загибель «Флоту...». Замість епітафії

 

Загибель «Флоту...». Замість епітафії

 

Автор цих рядків - продажний наймит самі знаєте кого, ворог українського народу та його Збройних Сил, зажерлива потвора, якій місце хіба що на смітнику історії. Якщо хтось не вірить, наводжу повністю текст допису, присвячений мені особисто:



«До природних ворогів газети приєднався і... «патріот». Гроші не пахнуть? За свідченням російського історика Ключевського, Катерина ІІ, користуючись російською мовою, у слові з трьох літер могла припуститись чотирьох помилок - «ещё» вона писала як «исчо».



Приблизно так само в трьох реченнях Сергій Грабовський на сайті "Радіо Свобода" п'ять разів негативно відгукнувся про нашу газету. Не обійшлось і без наклепництва. З одного боку, це добре, що для автора всі проблеми безпеки українського інформаційного простору вирішені, і ті 2296 газет і журналів, зареєстрованих в державі, відповідають високим вимогам "історика", який став просто-таки "фанатом" газети військових моряків. Та й до проросійських видань він претензій не має.



Звичайно, ця «любов» поки що не є такою сильною, щоб п. Грабовський відважився передплатити газету «Флот України». Адже, як казав Євген Чикаленко, мало любити Україну до глибини душі, треба любити її до глибини своєї кишені. А поки такої любові і такого патріотизму катма. В руках наш "фанат" газету не тримає, отже і словосполучення Сергія Грабовського «мова частини статей українська», яке виникло з причини відсутності матеріальної частини для звинувачення, є вульгарним наклепництвом. Та й інші звинувачення є безпідставними.



Флотським журналістам не звикати до потоку звинувачень з боку проросійських організацій: «Флот України» - єдина впливова україномовна газета на півострові. І чому, використовуючи поважні Інтернет-ресурси української спрямованості, такі як "Радіо Свобода" та "Детектор медіа", п. Грабовський так «урбується» про нашу газету, незрозуміло. Мабуть, маловисокоморальні мотиви цього лежать в матеріальній винагороді, яку отримує цей пан за будь-яку базгранину.



Наші журналісти пропонують вирішити вищезгаданим роботодавцям п. Грабовського ці непорозуміння раз і назавжди: в складчину передплатити "рум'яному критику" газету "Флот України" хоча б на 2011 рік...



Геннадій Халаш, заступник головного редактора газети «Флот України»
http://fleet.sebastopol.ua/index.php?article_to_view=3460



От так. І не якийсь пришийкобиліхвіст з олігархічної шмарки це пише, а офіцер, капітан 2 рангу. Тут залишається густо-густо почервоніти і піти собі геть, вкритим ганьбою, або... процитувати той фрагмент статті на сайті «Радіо Свобода», який викликав таку бурхливу реакцію флотських газетярів.



Отже: стаття звалася «Україна у лещатах зворотного часу» і йшлося у ній про те, що в незалежну Українську державу повертаються часи Щербицького з їхнім нищенням усього справді українського та перетворенням решток його на беззубу малоросійщину, апріорі лояльну до Москви:



«І ще одна підказка для тих, хто воліє не бачити самоочевидного: порівняйте зміст періодичних видань Збройних Сил України за часів Леоніда Кучми (не за «помаранчевих», ні, а за отого самого «кучмізму» з його утисками свободи слова!) та сьогоднішніх. Для прикладу пропоную колись одне із кращих таких видань - газету «Флот України». Сьогодні це видання є майже точною копією радянських флотських газет, хіба що мова частини статей українська. Отож цілком зрозуміло, в якому дусі виховують нині українських вояків і чи буде це військо захищати українські інтереси».
http://www.radiosvoboda.org/content/article/2199872.html



На сайті «Детектор медіа» стаття називалася ««Бриз» ущухне, «Звезда» зійде?» і була присвячена усуненню з посади керівника флотської ТРК «Бриз» Мирослава Мамчака (місце дії - той самий Севастополь). Тут про «Флот України» розповідалося більш детально (і це зрозуміло: адже «Детектор медіа» має своїм предметом не тільки телебачення, а і весь медіа-простір):



«...За президентства Леоніда Кучми, якого незліченну кількість разів опозиційна преса лаяла «парторгом», ТРК «Бриз» й особисто Мирослав Мамчак були більш-менш захищені від агресивних нападів. Бо ж воно й справді - секретар парткому великого військового заводу хоч у загальних рисах мусив розуміти значення ідеології та цінувати професійних військовиків. А от завгар... Та не будемо надто багато про сумне. Бо ж справа не тільки в першій особі (хоча від особистості Верховного головнокомандувача в усіх справах, пов'язаних із військом, залежить надзвичайно багато), а й у загальному контексті, у загальній політичній ситуації.



А те, наскільки загальна ситуація впливає на українське військо та його ЗМІ, легко побачити на прикладі вже згаданої газети «Флот України». Зайдіть на сайт видання і порівняйте статті теперішнього «Флоту...» з відповідними радянськими виданнями 30-річної давнини. Дуже багато схожого, хіба лише «дорогого Леоніда Ілліча» та «мудрої партії Леніна» немає. Навіть назви статей спливли з глибин часу: «Ключі від неба - в надійних руках», «Об'єкт вивчення - партизанська спадщина», ««Наука перемагати» актуальності не втрачає...» (до речі, хтось читав ті писання Суворова? Ну, просто дуже актуальні рядки там, особливо враховуючи досвід воєн в Іраку та Афганістані: «Береги пулю на три дня, а иногда и на целую кампанию, когда негде взять. Стреляй редко, да метко, штыком коли крепко. Пуля обмишулится, а штык не обмишулится. Пуля - дура, штык - молодец! Коли один раз! Бросай басурмана со штыка: мертв на штыке, царапает саблей шею. Сабля на шею - отскоча шаг, ударь опять! Коли другого, коли третьего! Богатырь заколет полдюжины, а я видал и больше». А як інша «мудрість» узгоджується з міжнародним правом: «Святая добычь! Возьми лагерь - все ваше. Возьми крепость - все ваше»?). В радянські часи подібна преса використовувалася замість супердефіцитного туалетного паперу; а яка користь від неї сьогодні? Суцільна шкода, бо вояк будь-якої армії - це, так би мовити, «професійний націоналіст», готовий уміло захищати свою державу зброєю, кулаками і зубами, якщо буде потрібно, до останньої краплини крові. А яку готовність і який професіоналізм формують у сучасного військового моряка статті про актуальність рубання бусурман (цікаво, хто це такі? турки? кримські татари?) шаблями по шиях?



А ще недавно «Флот України» був справді цікавим виданням. І не тільки недавно - навіть за часів Леоніда Кучми. У цьому легко переконатися, бо існує електронний архів газети. Дуже хотілося б помилитися, але я глибоко переконаний (і це право поки що гарантується Конституцією України), що ТРК «Бриз» після звільнення Мирослава Мамчака остаточно перетвориться на щось аморфно-мляве, на лагідний вітерець, який приємно лоскотатиме можновладців та їхніх лакеїв у генеральських та адміральських мундирах...»
/telebachennya-region/article/56149/2010-09-27-briz-ushchukhne-zvezda-ziide/



Щодо ТРК «Бриз»: одним із перших кроків його нових керівників було зняття заставки телепередач з піснею про Севастополь як столицю українських моряків. Не можна дратувати «старшого брата»!..



А тепер конкретно по «Флоту...». Читач може легко переконатися: автор цих рядків високо оцінював газету військових моряків минулих років і критично (можна сказати, навіть саркастично) писав про її теперішній вигляд. Якщо мало Суворова, то я готовий навести ще кілька просто-таки вражаючих прикладів не лише підлабузництва, а і відверто антидержавної діяльності керівництва газети (флотських офіцерів, матері їхній ковінька!).



«Шахтарська праця - трудова перлина і гордість України!» - саме так, із знаком оклику, називається стаття без підпису (отже, за прийнятою практикою, редакційна), присвячена святу гірників. «День шахтаря - це трудове свято людей найнебезпечнішої "мирної" професії, від яких залежить стабільність економіки держави, її успішний розвиток, добробут людей». http://fleet.sebastopol.ua/index.php?article_to_view=3406 Така перша фраза статті. Правда, щось нагадує? Ще одне речення: «Завдяки мужнім людям, що присвятили себе цій почесній професії, працює індустріальне серце держави - Донбас, створюється славна шахтарська історія, зберігається безцінний досвід кращих досягнень багатьох поколінь». А от це вже, панове, брехня. Донбас не є індустріальним серцем України і ніколи ним не був - індустріальне серце України - це Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Запоріжжя, Харків, Київ. Донбас - це осердя низькотехнологічної, на жаль, видобувної та металургійної промисловості. Ну, а далі... Оцініть самі. «Свято шахтарів співпадає з 75-ю річницею Стаханівського руху, засновником якого є Олексій Стаханов, забійник шахти "Центральна-Ірміно". В ніч з 30 на 31 серпня 1935 року за зміну (5 часів 45 хв.) він добув 102 тонни вугілля при нормі 7 тонн, у 14 разів перевищивши норму. Патріотичний почин Олексія Стаханова витримав випробування часом, наочно показав, на що здатна людина праці». Якого року написана ця стаття? Невже ж 2010-го? Бідака Андрій Стаханов, позбавлений газетою «Правда» свого імені, перетворений більшовицькою системою на «розхідний матеріал» для організації чергового добровільно-примусового «робітничого» руху, доведений до відчаю і до пошуку забуття в чарці - і по смерті не дають йому спокою патріотичні офіцери «Флоту...». От тільки патріотами якої вони держави є, ці оспівувачі радянських традицій?



І статей такого штибу нинішній «Флот України» публікує чимало, читачі можуть самі перевірити це твердження й - у разі наявності в підсвідомості садомазохістських комплексів - відчути насолоду від ознайомлення з ними.



А тепер про речі значно більш серйозні, а саме - про антидержавну діяльність нинішнього «Флоту...».



Коротка замітка « У Севастополі відзначили дев'ятнадцятий день народження держави». http://fleet.sebastopol.ua/index.php?article_to_view=3309 Щоб ніхто не мав сумніву, 19-ліття якої саме держави, наводжу перше речення допису: «Дев'ятнадцять років тому українська нація почала створення своєї незалежної суверенної держави». Ось так. Почала. Отже, не було нічого. Не було Хмельницького, Мазепи й Орлика. Не було Української Народної Республіки і її IV Універсалу. Не було українських прапорів на щоглах панцерників. Не було «розстріляного відродження». Не було відчайдушної боротьби Повстанської армії. Не було Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року. Ба, не було і немає Конституції України з однозначно зафіксованим її преамбулою твердженням про «багатовікову історію українського державотворення».



Ні, це просто поганий анекдот: Сенат США привітав 2001 року Україну з "десятиліттям відновлення незалежності", а сьогодні флотська газета, яка має виховувати військових моряків у патріотичному дусі, заперечує тим «клятим янкі»: ніякого відновлення незалежності не було, ми саме в 1991 році тільки-но почали створення своєї суверенної держави.



І це пише капітал-лейтенант Військово-Морських Сил України, і це підписує до друку головний редактор газети - тієї самої, яка у минулі роки друкувала чимало статей, присвячених цій самій багатовіковій історії українського державотворення, і драматичним моментам і найвищим злетам...



«Перебудувалися» у належному дусі військові моряки, нічого не скажеш...Але все ж таки важко зрозуміти, як подібні ідеологічні вихиляси здатні сполучатися з такою річчю, як офіцерська честь та гідність?



До речі, про честь та гідність: двічі капітал другого рангу Халаш прямо стверджує, що автор цих рядків, мовляв, надто зажерливий скнара, а тому не хоче передплатити «Флот України», засвідчивши цим реальну любов до Батьківщини. По-перше, любов до Батьківщини не вимірюється передплатою газети, статті якої, за свідченням севастопольських же українських патріотів, нерідко виглядають як передруки з російської флотської преси. По-друге, «Флот...» - не самоокупне, а бюджетне видання, а платити зайві гроші панам Азарову та Ко я не збираюсь (і не знаю жодної притомної людини, яка вбачає патріотизм у добровільному вивертанні кишень на користь цієї публіки).



Проте змушений покаятися, справді допустив неточне формулювання: «Мова частини статей українська". Сьогодні, на відміну від часів Кучми, майже всі матеріали газети подаються українською мовою. Але, пробачте, я цю мову не сприймаю як українську, тож треба було б написати дещо інакше: «Мова багатьох статей безуспішно намагається прикинутися українською, але є радянсько-холуйською. Крапка».

Утім, бачу, що і в цій статті допустив помилку: звернувся до офіцерів газети за старою звичкою часів колишнього «Флоту України» зі словом «панове», а нинішні військові статути вимагають зовсім іншого звертання - «товариші». От на таке звертання ці офіцери справді тягнуть, підтверджуючи зайвий раз своєю поведінкою, що з хама не буде пана - тільки товариш.


Сергій Грабовський, «Политикантроп»

 

Фото - tsn.ua

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Сергій Грабовський, «Политикантроп»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
19786
Коментарі
1
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Lom
4876 дн. тому
Сергій Грабовський підтвердив свою жадібність і не передплатить українську за духом газету "Флот України". Сік транзіт глорія мунді.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду