Чому я не піду на «Тараса Бульбу»

1 Квітня 2009
39782
1 Квітня 2009
17:08

Чому я не піду на «Тараса Бульбу»

39782
В мені борються два почуття: патріотизм і патріотизм. З одного боку, я дуже люблю свій рідний Кам’янець (ну і сусідній Хотин теж) і з задоволенням впізнаю наші замки на кіноекранах. З іншого боку, я люблю Україну, нехай навіть часом ця любов нагадує дуаль-юніон із підручника психо(пато)логії.
Чому я не піду на «Тараса Бульбу»

В боротьбі двох любовей перемагає все-таки та, що більша за географічними розмірами: хай як кіногенічно виглядають в трейлерах башти хотинського і кам'янецького замків, я не піду в «усі кінотеатри непереможної держави» 2 квітня, щоб переглянути найдорожчий на даний момент російський блокбастер «Тарас Бульба». І я маю на це причини.

 

Причина перша. Зоологічна

 

Про те, що під час фільмування одного з епізодів мало загинути кілька коней, я дізналася від самих кіношників. Планувалося, що наприкінці червня 2007 р. коні падатимуть з 30-метрової дністровської скелі. Далі все просто: викликати санепідемстанцію і зафіксувати смерть тварин, от і по справі. Тим більше, кількох коней і так купили на бійнях - для декого з команди «ТБ» це був цілком собі аргумент, бо ж над тваринами можна знущатися, їм же не боляче. А порушення Закону України № 3447-IV «Про захист тварин від жорстокого поводження» - так, дрібнички.

 

Підняті на ноги російське товариство охорони тварин «ВІТА», десяток журналів та купа телевізійних компаній зробили свою справу: замість височенних круч коні стрибали з невеликої висоти - і дно перед стрибком уважно вивчили водолази. Режисер Бортко тоді відмовчувався, а пізніше спересердя назвав це все антипіаром фільму.

 

Та коні все одно гинули: скажімо, 29 травня 2007 року загинув Малиш, кінь керівника київського кінного театру «Скіф», ветеран, що знімався в Ogniem і Mieczem Єжи Гоффмана. Пізніше загинула одна з кам'янецьких тварин. Ще кілька постраждало під час сутички. Звичайно, 200 коней - це багато, все може статися. Але той же Гоффман під час фільмування «Вогнем і мечем» особисто просив кожного каскадера не робити тваринам жодної кривди: інакше «зелені» всього світу не зрозуміють, бойкотуватимуть стрічку, а фільму така антипромоція не потрібна. 

 

Причина друга. Пам'яткоохоронча

 

Територія кам'янецької фортеці - частина історико-архітектурного заповідника. У Список усесвітньої спадщини ЮНЕСКО ми ще не ввійшли, але вже давненько ( з 1989 р.) ходимо в претендентах. До заповідників ставлення має бути особливе, дбайливе. Руйнувати історичний ландшафт, щось собі добудовувати тут категорично заборонено.

 

Тим не менш, на південних валах Нової фортеці для «Тараса Бульби» було зведено з каменя ще одну вежу. (Під час будівництва величезна каменюка впала з тачки і проламала дах сараю кам'янчанина, що живе на Карвасарах. Матюкався дідок голосно, проклинав кіношників талановито - і невдовзі отримав-таки компенсацію за заподіяну майбутнім блокбастером шкоду). Новозведену вежу мали ефектно підривати піротехніки: ну не Стару ж фортецю заради гарної картинки руйнувати?

 

Але щось там не зрослось, Бортко насмерть пересварився з постановником батальних сцен Ніком Пауелом (голівудським спецом, що ставив бої в «Останньому самураї» та «Хороброму серці»), - коротше, команда фільму покинула місто, залишивши на валах дивну споруду. Споруда стояла осінь, сяк-так витримала зиму, почала кришитися як гнилий зуб навесні - і аж 14 червня 2008 року була розібрана солдатами. 

 

Причина третя. Природоохоронча

 

У місці впадіння в Дністер річечки Баговиці, в тихому заповідному куточку, кіношниками було зведено залізобетонний трамплін для зняття однієї зі сцен з все тими ж нещасними кіньми. Епізод зняли - трамплін залишився. Ех. 

 

Причина четверта. Краєзнавча

 

В повісті Миколи Гоголя фігурує замок в місті Дубно на Рівненщині. Замок цей зберігся, навіть був не так давно відреставрований. Чому замість волинської рівнини були вибрані подільські замки, зрозуміло: горизонт тут більш хвилястий, а тому й хвилюючий. Але ж Бортко завжди відзначався прискіпливим слідуванням першоджерелам, відомий тим, що майже не змінює канву художніх творів, які екранізує, та текст героїв. В даному випадку видовищність перемогла канонічність.
 

 

Замок у Дубно

 

А про невіповідність взуття, одягу, зброї та довжини штурмових драбин і так на форумах реконструкторів написано чимало.

 

Причина п'ята. КЗОТівська

 

В фільмуванні масових сцен брала участь майже тисяча кам'янчан та жителів Хотинщини. Кожного дня їх збирали о сьомій ранку, видавали костюми, гримували - і автобусами везли на майданчики (коли в Стару фортецю, коли в Хотин, коли в село Яругу, а часом - в поле біля села Гаврилівці). Знімальний день тривав приблизно до сьомої вечора, спека стояла нестерпна (Богдан Ступка одного дня навіть втратив свідомість від спеки). Кілька дублів на день - неважка, здавалося б, робота. Інший час вбивався за пошуком тіні («козаки», як правило, ховалися під кавалькадою возів, що стояла біля фортець) та спостеріганням за зірками: от Боярський репетирує сцену шабельного бою, в одній руці шабля, в іншій сигарета; он асистенти допомагають всістися на коня Лесю Сердюку; он гримують дублера Богдана Ступки...

 

Набридло спостерігати - можна пообідати принесеними з дому бутербродами. Годували на майданчику з «масовщиків» лише курсантів кам'янець-подільського військового інституту. Інші отримували по 40 гривень на день (трохи більше за 5 євро за тодішнім курсом). Безробітним жителям Рукшина і Анадолів такі суми видавалися нормальними, хоча масовці в Росії в той час платилося по 500 крб на день + харчування. В Литві таким випадковим артистам платять вже по 40 євро плюс обід. В ще більш Західній Європі ставки піднімаються до 60 євро за день. В голову лізуть якісь асоціації з кросівками та джинсами, які за безцінь шиють на Тайвані, а продають потім за грубі гроші.

 

(Правда, ходять байки про кам'янчанина, котрий, отримавши костюм та загримувавшись, йшов не на зйомки, а в фортецю, де за гроші позував із туристами). 

 

Причина шоста і головна

 

Восени 2008 року московській газеті «Тарас Бульба» (виходить при мережі ресторанів української кухні) дав інтерв'ю напівукраїнець Володимир Бортко. Назва характерна: «Украина и Россия - это две родственные державы».

 

Проминувши абзаци про борщ та інші наші страви, читаємо: «Киев - он для всех одинаков. И то, что нам сейчас пытаются внушить, что мы разные, - нет! Один и тот же народ. Никакой разницы нет, а есть искусственно раздуваемые распри. Западная Украина, бесспорно, резко отличается. Я снимал кино там и на Восточной, так вот Западная - это уже никакая не Россия. Я раньше предполагал, а сейчас увидел воочию. А Восточная Украина, Восточная Беларусь и вся Россия - это одна и та же нация. Это та самая Русь. Крещенная. Таковы мои убеждения».

 

Ці переконання Бортко в фільмі всіляко підкреслює (див. нарізку з вигуків про «Руську землю» в жж-юзера Бочарика. Спочатку дивно: на фоні буковинської фортеці Шило-Боярський пафосно помирає, занадто спокійно як на агонізуючого штовхаючи промову про «Да пусть же стоит на вечные времена православная русская земля». Далі помирає ще один бородань, бажаючи кожному такої смерті - і проголошує, немов тост: «Пусть славится до конца века русская земля».

 

На третій смерті з тими ж словами робиться вже смішно. На четвертій - бридко. Все це починає нагадувати якусь секту, і до чого тут Дубно та Гоголь, в тексті котрого слово «русский» зустрічається всього тричі, - не зрозуміло. Підводити таку літературну базу під чергову ура-патріотичну агітку настільки грубими методами - ну соромно ж. Хоча багато росіян це проковтнуть. А потім пояснюватимуть українцям, що не народ вони, бо немає ані нації такої, ані мови...

 

«Тарас Бульба»: кіноісторія

 

Повість Миколи Гоголя з її яскравими образами так і просилася на екран. Перша, ще «німа» кіноверсія повісті, з'явилася у царській Росії (1909). Режисером був Олександр Дранков. 1924 року режисери Володимир Стрижевський та Йосип Ермолієв знімають свою версію козацького життя у Німеччині. 1936-го з'явилася невдала екранізація (франко-англійський фільм «Tarass Boulba», режисер Алексіс Грановський, у ролі Тараса - Гаррі Баур).

 

Англійцям сюжет так сподобався, що в 1939 р. виходить у світ ще одна версія під назвою «Бунтівний син» («The Rebel Son») режисера Андре Брюнела.

 

1962 року побачила світ найвідоміша нині кіноверсія твору: номінований на «Оскар» американський проект режисера Джей Лі Томпсона. Тут у роль Тараса вжився ще молодий Юл Бріннер із хитрими могнольськими очима, хоча акцент у стрічці зробили на Андрія Бульбу у виконанні зірки тих часів Тоні Кертіса.

 

Фільм зібрав усі можливі штампи: засніжені дороги, де на трійці коней мчить панночка Наталя Дубофф (16-літня Крістін Кауфман), Андрій Бульба в косоворотці, тоненька річка Дон десь глибоко в проваллі височенного каньйону, гетьман на ім'я Іван Микола, козацька пісня «Калінка-малінка» під мандоліну і прилюдні злягання Тараса відразу з двома кралями, циганські танці й обов'язковий ведмідь. Куди ж у фільмі на східноєвропейську тематику без ведмедя?

 

Наступного, 1963 року, свою версію гоголівської історії презентували італійці: «Taras Bulba, il cosacco» (режисер Фердінандо Баллі). Фільму явно не вистачало зірок і бюджету. Нарешті, 1987 року з'явилась слов'янська версія «Тараса Бульби»: однойменний музичний телефільм зняли в Чехословаччині. Придивлявся до повісті М. Гоголя й польський режисер Єжи Гоффман. Про своє бажання знятися у новій версії «Тараса Бульби» неодноразово згадував Жерар Депардьє. Згодом французький актор через брак часу був змушений розірвати угоду про участь у стрічці. 

 

Фото: Інфопорн

 

Ірина Пустиннікова, Інфопорн

 

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Ірина Пустиннікова, Інфопорн
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
39782
Читайте також
20.04.2009 23:27
Данило Мокрик, Forpost
38 941
16.04.2009 12:35
Світлана Пиркало, «Главред»
40 260
10.04.2009 12:31
Михайло Бриних
56 590
07.04.2009 13:44
Дмитрий Комаров, «Известия в Украине»
24 012
12.03.2009 15:36
Іван Федорич, Zaxid.net
34 230
12.03.2009 15:21
Галина Титиш, «Українська правда»
38 904
06.02.2009 16:01
Олена Чекан, «Український тиждень»
15 609
05.02.2009 11:25
Сергій Воронцов, Zaxid.net
11 317
Коментарі
10
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Alexandro
5465 дн. тому
Я конечно очень извиняюсь, многоуважаемая Ирина Пустынникова, но ваша блестательная статья - чистой воды нелепица, состоящая из исключительно бредовых причин и непроверенных фактов. Первая - газетные утки, в большей степени черный пиар. Три последующие издержки съемок любой масштабной картины, в которой присутствует возведение крупных декораций.Создалось впечатление, что вы не знаете о чем пишете - вы заходили по вашей ссылке на форум реконструкторов? там ребята наоборот хвалят точность костюмов и обмундирования ... Зайдите пожалуйста и потрудитесь прочитать дальше трех первых комментариев. Пятая причина вообще абсурд - вы же умный человек и должны понимать разность уровней жизни и соответственно доходов на Западной Украине, Россие и Европе. И в этом нет ничего предосудительного, что где-то за ту же работу платять большие деньги чем у вас. В Киеве зарплаты больше чем в Каменце? И это может быть причиной нежелания ехать в Киев? И наконец последнее - готовтесь к написанию статьи добросовестно на одном патриотизме далеко не уедешь. Хотя бы потрудитесь пересмотреть текст написанный Гоголем. А на фильм сходить стоит
Олег
5467 дн. тому
"Собаче серце" Бортка це - бомба, а "Бульба" - посередність. Фільм рятують гарні пейзажі. На одному Ступкові не виїдеш. Боярському потрібно було грати німу роль. Прізвище Бортко не повинно (чи все таки повинно ?) зобов"язувати. Закиди за "русскую землю" розумію. але у тексті саме так, і теж настільки пафосно, що аж гидко. Злукавив Гоголь, так і в обряді прийняття у козаки письменник "забув", що вимагалося вірити у Христа, дотримуватися звичаїв Січі та говорити українською мовою. Люди освічені прекрасно розуміють, що Русь і Росія - це дві великі різниці. З приводу того, чи вважали козаки себе українцями, то спочатку звернись до козацьких дум, а потім починай думати, щоправда таким Божим даром обдаровано не таку вже й велику кількість людей. Ну і власне. а чому Росія повинна працювати на українську ідеологію, це тільки ми настільки "багаті".
nobody
5471 дн. тому
фильм - полное разочарование лубочный и дешевый конспект гоголевского произведения вот жесткая, но наиболее адекватная на него рецензия: http://kino.open.ua/films/11560/reviews-6136.html
глядачка
5472 дн. тому
про трейлер згадала, бо він того вартий: "Россия представляет...это наше все..." одним словом, уже задається настрій. фільм залишив неоднозначні враження - на жаль, часто хотілося сказати "не вірю" через уже згаданий пафос. а почувши голос Безрукова... ну чому знову він?
Глядачці
5474 дн. тому
Ви бачили "трейлер"? Это сильно...
А я пойду
5474 дн. тому
Про лошадей - это ужасно. Согласна с протестом автора на 100%. А все остальное - национал(истические?)ьные злопыхания. Далась Вам эта Русская земля. Да сколько ни говори, а у Гоголя была Русская земля. Вам хотелось бы "украинскую", я понимаю, вот и вымещаете на русском режиссере свою досаду за Гоголя. Ваша власть сама дала этому гению отставку. Его изучают в курсе иностранной литературы. Вопросы???
сусліков
5474 дн. тому
Рецензія, можна сказати, вбивча. Як доповнення варто прочитати "Двоголовість українських геніїв почалася з Нікалая Гоголя". Крім цікавої історії походження і зростання великого маларасєйськага режисера Бортка, текстологічне поріняння першотвору Гоголя і скаліченої повісті "Тарас Бульба" власними руками прирученого автора -т на сайті bursov.net у розділі "літератор", на 4-ій пошуковій сторінці.
глядачка
5475 дн. тому
не стрималася вартоо проковтнути назву "Как хохлы и москали Гоголя делили" і прочитати http://www.openspace.ru/cinema/projects/70/details/8944/ квитки купила на суботу
олег
5475 дн. тому
Да. серьезные причины, чтоб не смотреть кино. особенно пять первых. всегда в кино задумываюсь не о том, что на экране происходит, а о том, покормили ли бутербродами массовку, и помыли ли полы за собой в студии. бред. А что касается шестого. Нечего надеяться на то, что соседнее государство, которое давно никто не позиционирует как дружеское, за свои бабки нам нашу историю снимать будет. У их пропаганды свои задачи, у нашей свои. Кто виноват, что деньги уходят на шедевры типа оранжевых любовей и штолен.
глядачка
5475 дн. тому
а я вчора трейлер бачила: "Россия представляет..." і все це на фоні запорізьких пейзажів. хоча кіно подивлюсь - багато талановитих людей над ним працювало, наприклад, Якутович
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду