ПРОЕКТИ
15:59
Вівторок, 13 Січня 2009

Замурували, демони!

Спроба систематизації українського телегумору.
Замурували, демони!
Гумор на новорічному телебаченні – давно утрамбована тема. Кожного разу, як згадаєш про цей «продажний сміх», так і хочеться тричі грюкнути, тричі стукнути, тричі сплюнути: та най їх шлях трафить… І тут же шукаєш стару веселу комедію або гортаєш давні веселі сторінки, з яких ніякі хронотопи не вивітрять справжнього комізму (можу навіть список літератури додати...).
 
А з іншого боку – саме буття наше стало «гучнішим», «веселішим»… І, звісно, – трагікомічнішим. У будь-якому разі – порівняно з телевізором, який сміється без причини і який працює лише під замовні формати.
 
Ага, святковий «формат»? Значить, хронічний Галкін. Або пришелепкуватий «Палкін». Або інша знайома нам потвора чи розважлива ватага. Їх слухають. Над ними сміються. У них високі «надої» і ще вищі гонорари.
 
Але хіба часто останнім часом відчували в тому гуморі енергію бадьорості, невимушеності, нечванливого драйву?
 
Це вже – хто як… Як на мій суб’єктивний смак – у нинішньому телегуморі біситься лише енергія «корпоративу».
 
Тобто готові нас смішити-веселити-розважати, якщо телекерманичі їм дуже дорого заплатять. А як занадто дорого – то й язики висунуть, й очі повилуплюють, й штани приспустять… І, звісно, за солоним словом в кишеню не полізуть. Бо ж це гумор – за підвищеним тарифом. Бо ж суто художня Муза Сатири почала нидіти вже тоді, коли суспільні болячки «їм», вибраним, дозволили лаяти-хаяти – відкрито, за чітко обумовленими фінансовими гарантіями.
 
Гостроязикі сміливці далекої епохи застою (ще хтось пам’ятає Сову, Тарапуньку чи Литвинова з «Вишневих усмішок»?) вправно володіли «мовою Езопа». Могли натякнути – а било струмом. Сьогоднішні й «Езопа» будуть римувати з відомим російським іменником – «…опа». Сам Жванецький колись бідкався: є, мовляв, гумор для «голови», а є – для «шлунка». Зараз класика активно хочеться доповнити: є гумор, який вже нижче «шлунка»... І він сьогодні – найбільш дорогий.
 
…Отож коли помандруємо у цій веселій темі шляхом умовних «класифікацій», споглядаючи радісних телевізійних телепнів, відразу й переконаємось: удосконалювати Жванецького у цій комерційній темі можна без кінця – і до самого краю…
 
Під різновид «колгоспного гумору» в Україні, наприклад, вдало підпадає дует «кроликів» – Володимира Данильця і Володимира Мойсеєнка. У старожилів гумористичного продмагу жанру є чітко визначений адресат – колгоспні трударі, яким радісно на душі, коли в сотий раз на «1+1» чують –«…это не ценный мех, а три, четыре…». І п’ять, і шість… і т. д. – у геометричній прогресії. Злиття «кроликів» з Петросяном (а потім їхня драматична розлука) нічого не змінило в еволюції цього вже не зовсім модного дуету. Грають, як і раніше, в незлих колгоспних «клоунів». Тож і дай їм Боже корпоративів – у часи суцільної кризи: може, саме колгоспники з часом і будуть гречкою чи свіжиною їм віддячувати?
 
Відділ «бридкого гумору» в Україні також освоєно його прекрасними представниками. Себто українською «колоною» російського Comedy Club. «Ганяють» з каналу на канал. Та вони не вгавають. Несуть і далі нісенітниці про місцевих світських куріпок. Або ж жартують над тим, що смішно лише їм самим. Власне, прабатьки цього давнього напрямку – клуби stand up – колись були розвагою для середніх верств американців. Зібравшись гуртом, заливали пивом гіркоту життя та глузували над демократичними «ідеологемами» «великої Америки». Ті не соромились нічого! У них навіть лайка fuck була дитячим жартом. Правда, не зовсім впевнений, чи транслювали тоді в «демократичній Америці» саме «такий» stand up-жанр – на популярних каналах? Та ще й в зручний для сімейного перегляду час… Як у нас…? Отже, не впевнений – тому й не зарікаюсь. Лише суб’єктивно натякну: на жаль, немає серед українських «клабівців» (чи то «Ангел», чи інші «демони») справжніх харизматичних лицедіїв! Таких, як «їхні» – Харламов, Мартіросян, Батрутдінов. У яких кожне слово – як бритва, а імпровіз – як блискавка. Ті ж хлопці вже давно вийшли з шинелі «клабу» і стали самостійними артистичними «елементами» – хоча й в одній телевізійній таблиці…
 
Мимохідь у нашій «систематизації» про «люмпенський гумор». Те народне щастя (нещастя), яке донедавна несла у світ кітч-примара Вєрка Сердючка. Бо ж останнім часом її рейтинги на ТРК «Україна» стали нижчими за рейтинги самого гаранта… І ситуація патова. Народ відвертає своє лукаве обличчя від образу, який ще вчора захоплював. Проб-лема ж конкретної маски в тому, що вчасно Чехова не читала. Антон Павлович ніби про неї зауважував: втрата ґрунту під ногами призводить до загибелі… У даному випадку – загибелі маски. Полтавський ґрунт під її підошвами замінив лискучий паркет на Хрещатику. А приміський вокзальний лемент став а-ля гламурним транс-клаб-музоном. І роз’їхались тії ніженьки на дорогому паркеті… Ні вашим – ні нашим! Тепер – і для народу чужа, і для «гламур-тужур» – як байстрючка. Адже не всмокчеш з «тусовки» того народного соку, який і живив її клоунаду стільки років... Що «далі буде» – мені особисто відомо.
 
На жаль, не можу знайти (отже, й хочу порадитись) вдалу віньєтку для ідентифікації постКВНного виду гумору, який нині став в Україні найприбутковішим! Це – веселощі з «95 кварталу». І конкретно з обійстя Володі Зеленського.
 
«Інтер» викидає шалені гроші за цю передачу. На українському телебаченні – це найдорожчий проект. Їхні «хохми» частіше гуляють в народі, ніж жарти з фірми «отця Федора» (тобто з Comedy Club). Навіть у свято квартальне шоу поставили лоб-в-лоб з новорічними вітаннями Президента… Така вже їм честь!
У «квартального» гумору, до речі, багато фанатів. Та й сам вожак веселої зграї – містер Зеленський – чоловічок артистичний, талановитий. І чимось нагадує злого троля, який аж із Кривого Рогу залетів у далеке трикляте-тридесяте царство, щоб без міри глумитися над ним же, й інколи – нами…
 
І, до речі, магістральне в цьому гуморі – саме «глумитися» (звісно, якщо дозволяють!). Ні дистанції, ні гальм, ні такту – перед державними вождями, навіть перед символами – ніяковісінької. Усе – запанібрата, ніби під «дурника». Головних героїв для свого комерційного агіттеатру вони, звісно, недовго шукали й не маскували під грим чи псевдоніми. Кулаком – у лобешник! Тимошенко – так Тимошенко. Ющенко – так Ющенко. Янукович – так взагалі «наш герой». Перетягують «канат», пересолюють, переперчують? Звісно! А як же інакше? Деякі жарти майже «на грані» особистих образ. Навіть на сайті у них «висить» щось подібне: сер Елтон Джон дуже образився на Україну, тому що він не перший гей, який зібрав на Майдані мільйон шанувальників…
 
А в новорічному випуску дістали не тільки Ющенка, а вже й самого Господа Бога. Усе посміювались – «хіхікалі».
 
«Квартал» і Зеленський, можливо, самі того не бажаючи, спровокували інфляцію політичної сатири. Хто ж тепер із них – з політнебожителів – отямиться, образиться, обуриться, коли щосуботи високооплачувані «блазні» спочатку лизнуть, а потім куснуть… Трішки куснуть – а потім знову лизнуть… Тому що цей їхній гумор – ось, здається, нарешті, знайшов – це «холуйський гумор». Підтриманий «згори». Дорого проплачений. І вони, талановиті веселуни, чудово знають в обличчя своїх хазяїв і замовників. Розважають їх на заміських корпоративах. А ті – повсякчас у їхньому залі. І камера постійно вихоплює сальні знайомі обличчя. Заливаються від реготу. Шалено аплодують навіть найобразливішим витівкам. «Холуйський гумор» не образить нікого – бо ж він також «на службі». На службі у Часу, який уже давно сплутав блазнів і володарів… У суботу – «95 квартал» з лукавими тролями про комічне буття в одному «дурдомі». У п’ятницю – «666 квартал» вже з реальними демонами у тому ж приміщенні, де не вистачає кадила.
 
І часом уже й не відрізнити одних від інших! Не відділити їхніх облич, їхніх «жартів»… Тому й пригадується в новорічні дні гайдаєвський Іван Васильович, заблокований в ліфті: «Замурували, демони!»… Й одні, і другі (демони) – показились в обох «кварталах». От тільки у «ліфті» – на мій жаль превеликий – «крест животворящий» поки що нічим не допоможе. 
 
Журнал «Главред»
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Олег Вергеліс, для журналу «Главред»
Всі матеріали розділу / жанру:
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
8473
Переглядів
Коментарі
02:31 / 19 Січня 2009
Я так понимаю UBER это сам автор, подытожил какой я молодец, а если нет, то ты еще Вергилиса с его умозаключением в попу поцелуй.
uber
13:00 / 17 Січня 2009
Іноді і подекуди стаття викликає реактивну незгоду, але це у межах статистичної похибки. Автор - єдиний талановитий критик на теренах культури країни.Точні характеристики вражають гостротою і адекватністю оцінки. Гірко і сумно, але справедливо. На превеликий жаль, такого рангу і таланту журналістів немає в галузі політичної та економічної преси, а колись же їх була ціла плеяда...
ArtVlad
03:44 / 17 Січня 2009
Ну, ностальгує автор за цензурованим і дозованим гумором радянського зразка, коли висміювати можна було двірника, а вжа начальника ЖЕКу висміяти - це подвиг. Ностальгія за радянським минулим струмить чи не з кожного рядка. Тут і сум за відсутністю належного пієтету щодо високопосадовців, і захват суржик-вокзальним шароварним минулим Сердючки, і колінопреклоніння перед російським форматом Камеді-клабу... Якби не фото автора, з контексту мав би зробити висновок, що замовний матеріал пише автор пенсійного віку. Справді, пенсіонери не дуже шанують політично нецензурований гумор. Що поробиш, звичка... Тому сперечатися з автором - гаяти час. От лише смішно читати ярлики, що їх навішує автор на той тип гумору, який йому не подобається і який він не розуміє: "колгоспний", "холуйський". Одразу стає зрозумілим, що автор записав себе до суспільної еліти, до лав чи не рафінованих інтелектуалів. Щоправда, тут є два нюанси. Перший: хоч би якою новиною це було для пана Вергеліса, однак зневажуваних ним фахівців сучасного українського гумору слухають, дивляться, цінують і ними захоплюються (і, до речі, радіють, що вони ВЖЕ Є) здебільшого такі ж фахівці в інших сферах - науковій, політичній, культурницькій тощо. Тобто - та сама еліта. Це її пан Вергеліс класификує як холуїв і колгоспників? (Завважмо, між іншим, що "колгоспник", таким чином, для інтелектуала Вергеліса - лайливе слово). І друге: що пан має на увазі, говорячи, що "ніякі хронотопи не вивітрять справжнього комізму"? Для довідки: "хронотоп" - термін, введений в науковий обіг російським культурологом М. Бахтіним для означення культурно визначеної єдності простору і часу. То ж вживання цього терміну в даному контексті - нонсенс, або ж, якщо не по-науковому, - понти. "Хронотоп" викриває Вергеліса з головою. Ну дуже хочеться йому бути елітою. Однак з хронотопом вийшов прокол.
Злой
00:49 / 15 Січня 2009
Автору комента в 16.57. Жму руку.
цензура на Вергелиса
16:57 / 14 Січня 2009
Критика должна быть справедливой и взвешенной, а не агульной и с приклеиванием оскорбительных ярлыков. Твоя критическая статья не выдерживает никакой критики. Если по некоторым юмористам породистам можно соглашатся или спорить, то в отношении 95 квартала это неудачная попытка очернить чудных искромётных юмором парней и девушек. Кто вообще дал тебе право Вергелис давать оценку украинским юмористам?! Что ты сам сделал в сценической эстраде юмористического жанра чтобы высказывать свои суждения да ещё критиковать?!
Алекс
15:03 / 14 Січня 2009
И написано все как то гаденько. Да и язык какой то....
Алекс
14:58 / 14 Січня 2009
Сразу видно, что автор профессиональный критик, а следовательно и непрофессионал во всем остальном. Ну или просто - {CENSORED}.
для Сивих Кобил
14:34 / 14 Січня 2009
Наш народ пишається, що єдиним (на жаль) досягненням помаранчевої революції є свобода критики, яку в жартівливій формі професійно робить 95 квартал. Білоруси та росіяни заздрять, що у нас уже кілька років є таке шоу, дивуються як це не заборонили і не посадили за грати квартальщиків. І не треба плутити диктаторів з народом.
Естетка
13:22 / 14 Січня 2009
Гумор українського "Камеді клабу" - за всіма межами смаку і на порядок гірший за російський. Невже єдиний порятунок - цензура?
элка
12:48 / 14 Січня 2009
Это классно, если мы еще в состоянии смеяться над собой, пусть даже сквозь слезы. Этим и отличаемся от других ( от рашки, в частности: те ударены по голове собственной "имперскостью"). Команда Зеленского "ездит" не только по нашим слугам народа, там достается и Путину , и грузинам с поляками. Как говорится: охвачены все. Молодцы они, ничего подобного в Украине больше (пока) нет, а у соседей и не может быть по определению.
Сива Кобила
12:23 / 14 Січня 2009
Якщо "бооольшому колличеству наших людей их юмор нравится", то діагноз треба ставити вже самому т. зв. "народу" (чи що в нас там тепер замість нього? є таке влучне слово "популяція"). До речі, Гітлер, Ленін, Сталін, Мао і т. д. дуже любили апелювати до народа, компліментики йому завжди видавали, всі свої подвиги його іменем освячували.
аргументы за 95
11:01 / 14 Січня 2009
Критикуют 95 квартал только зависливые типа Маслякова и умственно отсталые и неуверенные в себе люди, которые ничего не достигли в этой жизни. Если КВН шоу Маслякова загнулось с приходом 95 квартала, а другие юмористы вообще концертов не дают в Киев, потому что не могут собрать самый маленький зал, о Палаце Украины они и мечтать не могут. Какое ещё свидетелство признания таланта квартальцев нужно?! Уже политики считают за честь стоять на сцене 95 квартала, недавний пример Яценюка.
Сана
23:51 / 13 Січня 2009
95 квартал и сатира?!!!! ха-ха...тупой стеб по заказу. Обидно, что большинство млеет...маскульт рулит
Гламурчик
22:23 / 13 Січня 2009
Бедный автор. Какое нужно иметь терпение. Каждый раз смотреть программу до конца, возмущаться, а в следующий раз опять смотреть до конца новые шутки о наших великих деятелях, таких мудрых и уважаемых людях. Полубогами нашего общества. Ирочка пишет, что шутки зашли далеко. Меня и не только меня эти серьезные паны так проганьбили с валютным кредитом, что чесное слово не знаю как быть. Вам разве не смешно про шутку "бандиты должны сидеть в тюрьмах", " выдать все вклады", "контрактная армия", "доступное житло", и можно еще шутить целый вечер, не на один концерт хватит. А журналистов и автора наверное бесит, что 95 квартал может говорить правду пусть и в шутливой форме, а они нет. И не надо чирикать за весь народ. Бооольшому колличеству наших людей их юмор нравится. К тому же другого вообще нет.
podarok - _my.ukrweb.info
18:20 / 13 Січня 2009
шкода що крім критики немає протилежної сторони... А по суті - стаття торкнула!
Нєпанятна
17:39 / 13 Січня 2009
авторе, а поясніть, будь ласка, що Ви мали на увазі під словосполученням "гламурним транс-клаб-музоном"... а то якось не до кінця статтю розумію
solovej
17:21 / 13 Січня 2009
та не нервуйтеся ви, авторе, так :-) просто не дивіться їх - і спіть спокійно
Володимир
17:19 / 13 Січня 2009
Згоден з автором, давно перестав дивитися передачі кварталу.
Ira
17:11 / 13 Січня 2009
А я згодна з автором! Жарти 95 кварталу заходять занадто далеко. Все-таки сміятися над собою і ганьбити свою країну - це різні речі. Іноді в мене складається враження, що програму роблять "під Росію", саме там хочуть таке чути. Ця думка підкріплюється тим, що запрошують "співати" туди тільки російських співаків.
Вергелесу ганьба
16:51 / 13 Січня 2009
Тільки такий вузколобий з притупленим почуттям гумору писар Вергелес, і всього за сотню зелених, міг написати такий незграбний помий. Даруйте, для помию забагато приставок. Не важко здогадатися хто замовляв - той проти кого більшість жартів. Розумні читачі відразу відкинуть натягнуті висновки автора про буцім-то замовний характер жартів команди 95 кварталу. Їх жарти - це на сьогодні краща сатира і публічний виступ проти політиків і влади вцілому. 95 квартал кращий так тримати!
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
2016 — 2018 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop