Міжнародний фестиваль документальних фільмів про права людини Docudays.UA цього року у Києві відбувається вп’яте. За словами його директора Геннадія Кофмана, який є і його творцем, головне завдання фестивалю — показати гарне документальне кіно та допомогти людям усвідомити, що таке права людини. Адже часто ці права порушують тому, що їх не знають чи бояться реалізувати. “Знаємо, що маємо право перейти дорогу на “зебрі”, але стоїмо і чекаємо, коли проїдуть автомобілі”,— каже пан Кофман.

Пан Кофман колись і сам трохи знімав про права людини. Один із його фільмів (“Земляки” — про долю біженців в Україні) отримав приз на московському фестивалі “Сталкер”. Тоді й виникла ідея: а чому б не показати краще світове документальне кіно в Україні? Так у 2003-му з’явився перший фестиваль. Нинішній же отримав заявки на участь з майже 50 країн.

За спеціальністю Геннадій Кофман — культуролог і журналіст. Та вже 26 років займається кіно. Переконаний, що саме документальне допомагає переосмислити життєві цінності. Як розповів він “Хрещатику”, йому подобається дивитися на реакцію й підслуховувати враження глядачів у залі під час показів документальних фільмів. “Одного разу після сеансу,— каже пан Кофман,— я упіймав фразу однієї жінки іншій: “Тепер я буду жити”. Коли чую такі речі, то розумію сенс фестивалю і своєї роботи”.

Наразі у Геннадія Кофмана багато ідей. Нині реалізує одну з них: показ фільмів для працівників міліції — про зворотний бік їхньої “роботи”. Це вже погодили з МВС, можливо, такі фільми увійдуть і в курс підготовки міліціонерів.

Крім цього, директор фестивалю нині “на грані того, щоб порежисирувати, відійти від фестивалю й змінити сферу діяльності”. У нього є план знімати новий фільм. Який саме — пан Кофман поки що воліє не розповідати — щоб не зурочити.

Фестиваль документального кіно про права людини триватиме з 28 березня до 4 квітня у столичному Будинку кіно та кінозалі Німецького культурного центру Ґете-Інститут. Вхід на всі покази Docudays.ua безплатний.

Які права людини нині найбільше зазнають утисків?

Олена Каткова, головний редактор “Першого Ділового” каналу:

— В першу чергу, це право на безплатне медичне обслуговування згідно зі статтею 47 Конституції України. Медичні заклади працюють не зрозуміло за якими нормами, має місце корупція, не ухвалено закон про добровільне медичне страхування — ситуація виникла досить складна. Окрім того, сьогодні майже нівельоване право на вільний вибір професії та відпочинок. А ось з правом на свободу слова склалося навпаки: ми можемо говорити все, забуваючи часто про моральні принципи. Це так званий феномен демократії, яка затягнулася.

Юрій Бондар, депутат Київради:

— Право свободи слова, право на житло і на освіту — це в межах України. А на світовому рівні, передусім, право на безпеку, беручи до уваги останні події, які сталися в Косово, Сербії.

Олександр Кочетков, політолог:

— По-перше, найгострішою і болючою є проблема тих, хто є незаконно осуaдженим і знаходиться в СІЗО. По-друге, останнім часом утискають права російськомовного населення шляхом нав’язування української мови. Українська мова повинна стверджуватися не так: вона має бути модною. Також є проблеми з правом на охорону здоров’я і оплату праці.

Андрій Шкіль, народний депутат:

— В Україні занають утисків два права — право на безплатну медицину і право на роботу, а з рештою прав переважно все нормально. І держава, і громадяни повинні обопільно дбати про забезпечення цих прав.

Ольга Зайцева, «Хрещатик»