Цей сміх дещо змістив ракурс дискусії - другий в історії незалежності депутат був поранений саме після того, як з нього прокурори просили зняти депутатську недоторканість, але колеги не дали. Саме це першим посіяло підозру, що постріл у Євгена Дейдея на передовій якщо не фейковий, то політтехнологічний, спрямований на порятунок "хорошої людини" від правосуддя.

За вихідні новина про його поранення обросла міфами, перетворивши банальний випадок на історію з настільки бурхливим обговоренням, що депутату довелося самому спростовувати частину легенд.

Ні, його поранення не було тяжким.

Ні, він не потребував переливання крові.

Ні, його не евакуйовували вертольотом з Авдіївки - туди давно не літають, і навіть депутати не здатні змінити цю практику.

Натомість він справді летів із Покровська в Дніпро ще з кількома пораненими. І загалом  відправка хлопців “вертушкою” із Покровська та Бахмута у Дніпро та Харків нині - буденна практика, про яку мало не щодня повідомляє Тетяна Губа, коли пише про “сонечок”.

Інша річ - з’ясувати, чи це була планова відправка, чи до Дейдея таки спеціально викликали вертольот, а інших просто “довантажили” - знавці стверджують, що тут, бува, виникають нюанси.

Факт, що Євген Дейдей був на фронті з 2014 року, загалом відомий, адже він був комбатом батальйону “Київ-1” і його досі вважають неформальним куратором цього підрозділу. Але запитання, що саме він там робить нині, залишаються не лише у “диванної сотні”, а й, наприклад, у колишнього речника штабу АТО Антона Мироновича.

Зокрема, очевидці бачили Дейдея в Авдіївці увесь той тиждень, коли в комітеті обговорювали питання про зняття з нього депутатської недоторканості, тому дуже здивувалися його присутності в Раді під час голосування. Питання у фронтовиків просте, але справедливе: Євген Дейдей  - депутат чи воїн, він захищає країну чи пише закони? Якщо він таки був поранений як чесний воїн, то навіщо такому воїну депутатська недоторканість?

Адже своїми діями цей політик - а парламентарій є політиком за визначенням - лише посилює недовіру як до влади, так і до тих дій, що здійснюють окремі її представники на фронті. Більше того, він також стимулює підозри щодо інших хлопців та дівчат, які отримують поранення. Бо дуже скоро люди не лише щодо депутатів, а щодо кожного пораненого захочуть з’ясовуватиати, за яких обставин це сталося.   

І пояснення парламентаря в стилі “ребята, от@@сь!” - не найкращий вихід зі скандальної ситуації, коли твою рану громадськість сприйняла як політтехнологію, а не звичайний факт. Отож Дейдею та іншим політикам пора зрозуміти, що країна входить у цікавий період глобальної недовіри всіх до всіх, коли суспільство майже готове десакралізувати нинішніх "священих корів". Ми майже дожили до часу, коли статус - чи то народний депутат, чи то журналіст, чи то учасник АТО - скоро не матиме жодного значення. А матимуть значення ті дії, які скоїла та чи інша людина.

Десакралізація вже почалася з ось цього ФБ-бурчання та насміхання над обшуками в прямому ефірі в редакції медіахолдинигу, над пораненнями і над "кіно з Ради" стосовно депутатської недоторканості. Ми ще не усвідомлюємо, що ці зміни врешті-решт зачеплять кожного з нас, адже багато хто звик жити в суспільстві, де в сильнішого більше прав. А суспільство вже так жити не хоче і не буде.

І політтехнологи, які радять клієнтам такі трюки як PR-поїздка на передову, ЗМІ, які свідомо працюють для легалізації сумнівного капіталу, мери, які створюють з АТОвців передові загони для захисту власного бізнесу та “відбивання” чи то будівельних майданчиків, чи то гранітних кар’єрів або полів з бурштином, дуже сприяють тому, щоб глобальні правила гри в нашій країні змінилися якнайшвидше.

Михайлина Скорик, Іnsider