Наталка Седлецька: «Кажуть, вся журналістика продажна. Ми щодня руйнуємо цей міф»

Наталка Седлецька: «Кажуть, вся журналістика продажна. Ми щодня руйнуємо цей міф»

27 Травня 2016
5463
27 Травня 2016
16:37

Наталка Седлецька: «Кажуть, вся журналістика продажна. Ми щодня руйнуємо цей міф»

Ірина Андрейців, medialab.online
5463
Домовитись про інтерв’ю з Наталею непросто. Її час розписаний по хвилинах. Інакше тендітна дівчина не встигала б виконувати той титанічний об’єм роботи, за який отримала премію Олександра Кривенка. Як їй це вдається – лауреатка Премії «За поступ у журналістиці» ексклюзивно розповіла MediaLab.
Наталка Седлецька: «Кажуть, вся журналістика продажна. Ми щодня руйнуємо цей міф»
Наталка Седлецька: «Кажуть, вся журналістика продажна. Ми щодня руйнуємо цей міф»

-Якщо ввести в google «Наталка Седлецька», виб’є десятки статей, де поруч з вашим іменем писатиме «відомий журналіст-розслідувач». А ким ви були до цього – невідомо.

-Я фактично одразу пішла в розслідування. Ще студенткою поєднувала пари і журналістську роботу. Спершу, правда, близько двох років працювала в новинах кореспондентом у Верховній Раді та Кабміні. Це дозволило зрозуміти світ української політики краще, ніж навчали в інституті. Усвідомила, що тягне «копати глибше».

Тоді з’явилась вакансія на ТВі у передачі «Знак оклику». Це легендарна програма. Ми жартуємо: якщо глянути на сучасну розслідувальну журналістику поза межами великих українських каналів, можна помітити, що вона вся родом із «Знаку оклику»: Дмитро Гнап, Аня Бабінець, Денис Бігус. Тоді у нас були наступні позиції: при владі Янукович та регіонали, а ми робимо чи не єдину програму розслідувань в країні на незалежному телеканалі.

Там я пропрацювала чотири роки. Програма спеціалізувалася не тільки на антикорупційній тематиці, а взагалі на розслідуваннях. Мені ж були цікаві саме державні публічні гроші, закупівлі, тендери, “розпил” бюджету. Тому мені створили окремий проект – «Тендер news». Ми були першими, хто робив на телебаченні програму, яка стосувалася крадіжки грошей з бюджету українськими чиновниками. Після того, як ТВі був відібраний у власника і фактично знищений, ми пішли і залишились без майданчика. Не зрозуміло було, куди йти: Янукович при владі, розмаїття незалежних колективів не має.

Тож я вирішила поїхати у подорож. Взяла усі заощадження і гайнула в Америку. Їхала в ті міста, де були друзі. Так провела пів-літа, поки прийшла звістка: я отримала стипендію імені Вацлава Гавела. Чесно кажучи, спершу завагалась, адже я людина телебачення, віддана саме йому. Мені цікаве продюсування, менеджерування саме телеколективів. А тут радіо, ще й на 9 місяців треба виїхати з України до Праги. Таки наважилась. Видання з великою репутацією прихистило мене.

У Празі я побачила, як працює величезна незалежна медійна корпорація. Це зовсім інший світ, інші підходи та стандарти. Цей час для мене був періодом адаптації до журналістики західного типу.

-В чому різниця?

-Наприклад, мова, яку дозволяють стандарти західних медіа, не передбачає прямих обвинувачень, озвучених вустами кореспондента. Ця журналістика передбачає набір фактів і їхнє жорстке відділення від коментарів. Ми залишаємо усе на розгляд глядачів. Обережні з висновками та не можемо навішувати ярлики. Такий підхід в Україні поки рідкість.

-Ваша мета – інформувати чи впливати?

-Однозначно інформувати. Журналіст не може і не повинен впливати напряму. Він не може «БОРОТИСЯ». Що ми робимо? Боремося проти корупції? Думаю з часом треба переосмислювати ці підходи. Ні, ми не боремося проти корупції, а розповідаємо про неї глибше і всесторонньо. А впливати мають наші матеріали, переосмислені громадянським суспільством. Зараз ми, журналісти, переживаємо певний ментальний розвиток. Якраз саме зараз той період, коли ми повинні відповідати на питання, ким ми є: чи активістами, чи виконуємо роль правоохоронних органів? Мої відповіді на усі ці запитання: ні, ні, і ні. Ми інформуємо – і в цьому наша головна роль.

-Як з’явилися «Схеми»?

-Під час стажування в Празі я не могла полишити думку, що треба робити телебачення, незалежну розслідувальну журналістику. Ідея народилась на «Радіо «Свобода», я написала проект програми «Схеми», і його доволі швидко затвердили. За два роки цей проект став доволі успішним, бо була ще й репутаційна синергія – поєднання двох незалежних майданчиків. З одного боку – українська служба «Радіо «Свобода», з іншого – суспільне телебачення на базі «UA:Перший», яке почало розбудовуватись після революції суспільного і дало нам ефір. Схожі місії і підходи призвели до того, що немає жодного втручання у редакційну політику програми. Кажуть, уся українська журналістика продажна. Мені здається, ми щодня руйнуємо цей міф і доводимо протилежне: нам вдалось створити острівочок незалежної журналістики, де не можна зняти матеріали з ефіру, натиснути на колектив. Це прецедент, оазис авангардної незалежної журналістики. Я цим дуже дорожу.

-Ви є автором і ведучої «Схем». Що ще входить у ваші обов’язки, ви ж цей проект і створили.

-Здається, я роблю усе: від адміністрування до фінальної редактури. Тільки знімальні групи на зйомки на везу J. Створювала проект з позиції і редактора, і телепродюсера. Трішки страждаю від того, що, займаючись продюсуванням і редагуванням, роблю менше власних розслідувань. Звісно, дуже багато тем, які є в програмі – мої розробки. Бачу, що потрохи перетворююсь на редактора, і дуже не хотіла б повністю переходити на редакторство. Хочу займатись розслідуваннями, маю дуже багато напрацювань. Фактично цим живу. Багато працюю з джерелами. Зараз у нас в редакціях уже шість прекрасних журналістів-розслідувачів.

-Як побудована редакція «Схем»? У вас демократія чи автократія?

-У нас повний розгул демократії. Я надаю повну свободу журналістам. Кожен має можливість пропонувати свої, близькі теми. Дуже важливо в нашій професії займатись тим, що тобі цікаво. Щоб це не було роботою, а бажанням з’ясувати правду.

-Тобто ви не контролюєте своїх журналістів, чи у вас контрольована демократія? Весь процес з моменту подання ідеї до готового продукту хтось же курує.

-Так, я контролю як редактор виробництво кожного сюжету. Шість журналістів, у кожного свої проблеми, я постійно в курсі мінімум шести-восьми розслідувань, плюс свої теми. А щодо підходів до виробництва – я спеціально запрошувала в редакцію готових професіоналів. Це можна бачити по якості матеріалів, естетичного оформлення, операторської роботи. А редактура наразі уся на мені.

-Скільки годин на день ви спите? Вас послухати – ви постійно в роботі.

-Зараз немає іншого вибору, окрім як постійно працювати. Дійсно до глибокої ночі ми на роботі. Це наша реальність. Але я не скаржусь, я люблю цю роботу – це і є моє життя.

-Заради чого ви це робите?

-Складно передати журналістський кайф, коли знайшов те, що людям важливо знати, але вони ніколи б цього не побачили, якби не твої старання. В цьому я бачу місію журналістики: історики пишуть історію по роках. Ми, журналісти, пишемо історію країни по дню і по годинах. Розслідувачі дивляться глибше і шукають приховане.

На мене це накладає певний тягар відповідальності. На нас покладають великі сподівання, бо рівень корупції в країні надзвичайно високий, люди розчаровані.

-Нещодавно розмовляла з Сергієм Рахманіним. Він сказав, що журналісти знають набагато більше, ніж можуть сказати, тому до них перших приходить розчарування. До вас уже приходило розчарування, що ви чистите-чистите ті авгієві стайні, а вони і далі повні?

-Не час розчаровуватись і опускати руки. Погоджуюсь із Сергієм, але складно навіть уявити, що ЩЕ можна зробити, маючи ті інструменти, які ми вибили у цієї держави. У тому числі і відкриття публічних реєстрів, з якими бери і роби! Бери свого місцевого чиновника, відкривай його декларацію, звіряй статки. Розслідування стало робити легше, просто не вистачає рук. Опускати їх точно не час.

-Чим довше з вами розмовляю, тим сильніше складається враження, що ви кували себе зі сталі.

-В мене так по житті склалось, що журналістика для мене – не спосіб доходу. Це стиль життя. Завжди хотілось зробити і досягти більшого. Я дуже віддана своїй роботі. Дуже люблю цю діяльність, вона приносить задоволення. Хоча це виглядає дивно, адже ми маємо справу з неприємними речами. Вже не кажучи про типажі, з якими доводиться працювати: політики, які хочуть постійно щось приховати. До того ж, ми виводимо на чисту воду людину, кажучи їй в очі: ми знаємо, що ви вкрали або зробили. Приємного має бути мало. Але результат і місія, яка в це вкладається – перекриває усі негаразди.

-Ви багато років працюєте в розслідувальній журналістиці. Якими якостями має володіти розслідувач?

-Дуже важлива якість – інтелект. Ми аналізуємо складну інформацію, наша професія потребує нестандартного підходу до аналізу, до ідеї, розуміння, як інформацію дістати. Людина має бути інтелектуалом з навичками детектива. Ну і, звісно, нікуди без таких якостей, як чесність, відповідальність і вміння розкривати повну картинку.

-У журналіста-розслідувача є ціла мережа інформаторів. Серед них є і політики, і депутати. Чи були у вас ситуації, коли вам «зливали» інформацію, а потім ви про цю людину готувати матеріал?

-Я ніколи не зловживаю спілкуванням з занадто високопоставленими політиками і посадовцями – саме через ризик втрапити в цю психологічну пастку. Мої джерела – хороший середній рівень посадовців. Дехто навіть може подумати, що я занадто відсторонена від політиків, які, можливо, і хотіли б налагодити контакт. Але я ж то знаю, що рано чи пізно робитиму про них сюжет.

-Ви щойно отримали премію імені Олександра Кривенка. Що вона для вас означає?

-Знаю про цю премію ще з 2006 року. Лауреати – люди, які є честю, надією, совістю і розумом української журналістики. Сучасники, якими можна тільки пишатися. Тому для мене – величезна честь, що я отримала премію імені Кривенка у 2016 році.

Фото надані Наталією Седлецькою

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
Ірина Андрейців, medialab.online
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
5463
Читайте також
Коментарі
1
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
правда
2862 дн. тому
Слова красиві, але , на жаль, правда така, що сама Наталочка Седлецька і є продадною журналісткою, а тому на кожнаму крощі кричить про "зраду" і який поганий Пєтя.Бо Наталочка працює на Юлю. Зневажаю журнашлюх.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду