Як писати репортаж 

Наш викладач Володимир Павлів написав посібник Репортаж: між фактами та емоціями, який можнапридбати у видавництві УКУ. Якщо ви не маєте часу його купувати й читати, подивіться цю відеолекцію: тут є головне.

Правила репортажу

:: Анна Гін :: Катерина Сергацкова :: Соня Кошкіна :: Павел Решка :: Олег Криштопа :: Пьотр Андрусечко :: Анастасія Рінгіс :: Ігор Мєчік

Українські, російські та польські репортажисти, що були тренерами наших навчальних проектів, діляться своїми секретами створення репортажів. Це ексклюзивні матеріали, тобто не тільки те, що говорилося на майстер-класах.

Українські дослідники меж

Репортаж завжди є подорожжю, розвідкою, відкриттям чогось нового. Українським репортажистам доводиться бути першопроходцями, адже вони в режимі реального часу творять першу українську школу цього жанру, орієнтуючись на внутрішній голос більше, ніж на зарубіжні зразки. Тому всі, хто розповідав нам про репортаж, оригінальні: порівнювати їх немає з ким.

Чимало наших майстер-класів було присвячено політичному репортажу: Валерія Калниша, Соні Кошкіної, Павела Решки, Петра Андрусечка, Катерини Сергацкової, Павла Канигіна. Багато корисних порад для репортажиста, що планує писати на соціальну, а не політичну тему, є у майстер-класі Анастасії Рінгіс.

А тим, хто прагне навчитись писати на складні, дражливі теми, що стосуються травми та наслідків війни, радимо переглянути відеозаписи майстер-класів, проведених у межах нашого проекту Медіа про конфлікти.

Польська література факту 

Репортаж є традиційним і дуже важливим жанром не лише для сучасної, а й для класичної польської літератури. Видатний польський автор Маріуш Щиґел був першим тренером  нашої найпершої школи репортажу; студенти вирішили, що ми вимагаємо від них писати як Щиґел, і налякались :) А дарма. Засновник Інституту репортажу, автор багатьох нон-фікшн-книжок, частина яких видані в українському перекладі, зовсім не страшний:

Якщо десять китів для вас забагато, ось вам сім:

Польські репортажисти люблять досліджувати країни пострадянського простору: Чехію, Румунію, Україну, Росію. Автор збірки «Біла гарячка» Яцек Гуґо-Бадер перетнув Росію із заходу на схід на автомобілі й побачив речі, від яких потім страшно спати.

Порівняно молодший дослідник північно-східного Мордору, Зємовіт Щерек, пише у стилі, наближеному до ґонзо.

Про Україну писав також Іґор Мєчік, у майстер-класі якого чимало практичних порад для репортажиста.

А Іза Мейза з Вітольдом Шабловським доводять, що репортаж може бути подорожжю не лише у просторі, а й у часі.

Російський слід

Россия – братская страна, и никаким сиюминутным дрязгам политиканов не поссорить наши народы: нам нечего делить… Жартуємо, звісно. Але ділити з росіянами репортаж ми справді не плануємо. Натомість, охоче запозичуємо їхній досвід. Наприклад, досвід журналу «Русский репортёр», головний редактор якого Віталій Лєйбін три роки тому був нашим тренером:

Ще одна зірка «Русского репортёра» Марина Ахмедова часто бувала в Україні ще під час Майдану. Тепер щось перестала. Але в нас залишились відеозаписи розмов із нею, де чимало корисних підказок для тих, хто планує писати соціальний репортаж.

Один із улюблених наших тренерів із Росії Валерій Панюшкін не завжди про репортаж, але завжди про соціальне (він взагалі вважає поняття соціальної журналістики абсурдним, бо вся журналістика має бути про людей; про це є великий майстер-клас). Корисною для репортажиста буде коротка вправа Валерія, зафіксована на цьому відео: музика допомагає будувати текст.

І взагалі, текст  –  це музика, а репортаж і поготів.

Наші школи репортажу

перша :: 2012 :: 2014 :: українські фронтири :: 2015