Фільм Canal+ про Україну: 7 фактів та помилок

Фільм Canal+ про Україну: 7 фактів та помилок

9 Лютого 2016
1335
9 Лютого 2016
11:53

Фільм Canal+ про Україну: 7 фактів та помилок

Тетяна Огаркова для «Громадське. Світ»
1335
Документальний фільм французького режисера Поля Морейри «Україна — маски революції» був показаний на французькому телеканалі Canal+ в понеділок 1 лютого. Серед тез фільму — основні кліше російської пропаганди: без ультраправих радикалів Революція гідності би не відбулася, неконтрольовані добровольчі батальйони становлять найбільшу загрозу для української демократії, а Сполучені Штати стоять за усіма процесами в Україні.
Фільм Canal+ про Україну: 7 фактів та помилок
Фільм Canal+ про Україну: 7 фактів та помилок

Війна на Сході згадується у фільмі лише побіжно, а велика кількість фактологічних помилок та перекручень спричинилася до того, що у французькому суспільства спалахнула неабияка дискусія ще до офіційного показу фільму.

В ефірі Громадського ми спробували підвести деякі підсумки цієї полеміки. Громадське контактувало із Полем Морейрою і намагалося запросити його приєднатися до дискусії, але відповіді ми не отримали.

 

Крадіжка Полем Морейрою кадрів з українського документального фільму «Все палає»

Деякі відео у фільмі Морейри – це не його робота, а вкрадені кадри з українського документального фільму «Усе палає» («All Things Ablaze ») Олександра Течинського, Олексія Солодунова та Дмитра Стойкова. Про це в ефірі Громадського заявила продюсерка фільму Юлія Сердюкова.

«Щойно фільм Морейри з’явився в інтернеті, як до мене посипалися листи друзів, які там помітили наші кадри. Ми провели покадровий аналіз, щоби зрозуміти, які саме кадри у нас вкрали. Дозволу не питали ані в нас, ані у британської компанії, яка є нашим офіційним дистриб’ютором в світі», — пояснила Юлія Сердюкова в ефірі Громадського.

«Сьогодні ми активно листуємося із компанією Premières Lignes, яка продюсувала фільм Морейри. Ми надіслали їм усі докази того, що деякі кадри цього фільму належать нам», - додала продюсерка «Усе палає». «Ми вимагаємо, щоби вони прибрали наші кадри з фільму Морейри і публічно вибачилися за їхнє несанкціоноване використання. Ми не вимагаємо грошового відшкодування, але нам важливо донести факт крадіжки до публіки».

 

Фактологічні помилки

Фактологічних помилок у фільмі чимало. «Я міг би довго перераховувати фактологічні помилки цього фільму, адже їх дуже багато. І ці помилки – різні. З одного боку, є помилки на рівні фактів, дуже прості, базові речі», — розповів в ефірі Громадського французький журналіст Ален Ґімоль, автор публіцистичної реакції на фільм Морейри в газеті «Ліберасьон».

«Наприклад, коли депутата Мосійчука цей фільм представляє, як речника Правого Сектору, тоді як він ніколи не належав до Правого Сектору. Певною мірою, в фільмі помітна відсутність поваги до елементарних фактів».

Одним із прикладів таких помилок у фільмі Морейра є фрагмент, знятий в ангарі на базі полку «Азов». У закадровому тексті автор фільму говорить про те, що там ультраправі збирають найсучасніші танки. Громадське уточнило цю інформацію у прес-секретаря «Азова», який пояснив, що в цьому ангарі збирають не танки нового покоління, а звичайну бойову машину піхоти. Збирають власноруч, вважати це бронетехнікою нового покоління не можна.

 

Маніпуляція з монтажем

Крадіжка кадрів з фільму та фактологічні неточності є не єдиними проблемами фільму Поля Морейри. 3 лютого 2016-го в газеті «Ліберасьон» з’явилася стаття журналістки та перекладачки Анни Жайяр-Чезановської «Маски революції або маніпуляція з монтажем». Анна працювала в команді Морейри, в титрах до цього фільму вона зазначена, як єдина перекладачка, хоча, за її словами, їй доручили перекладати репліки лише двох персонажів – Білецького та Мосійчука. На думку журналістки, її внесок становить не більше 10% перекладених синхронів.

В публікації газети «Ліберасьон» Анна наводить конкретні приклади того, як в процесі монтажу режисер обрізав перекладені репліки для того, щоби вони відповідали його оповіді. Анна висловлює обурення маніпуляціями з монтажем і вимагає прибрати її ім’я з титрів фільму.

 

Реакція журналістської спільноти в Україні

Комісія з журналістської етики звернеться до французьких колег із Альянсу незалежних прес-рад Європи зі скаргою на дії телеканала Canal+ та Поля Морейро. Буде озвучене прохання розглянути та дати оцінку відповідності нормам професійної етики діям журналіста та редактора, які готували та ухвалювали рішення про показ сюжету.

«Французська прес-рада висловила готовність розглянути скаргу, яка ґрунтуватиметься на матеріалах українських журналістів та журналістів інших країн, обурених тенденційно підібраним відеорядом, синхронами, які перекручують зміст коментарів і, по суті, є спробами автора сюжету створити «доказову базу», яка підтверджує їхні упередження», — зазначила секретар Комісії з журналістської етики Тетяна Котюжинська.

 

Реакція французьких журналістів

Французька преса відреагувала на фільм навіть до його виходу в ефір на телеканалі Canal+. Одна з перших реакцій – ґрунтовна публікація двох французьких дослідниць, Анни Колен Лебедев та Юлії Шукан, на сайті газети Médiapart. Основними закидами до Морейри в цій публікації були множинні фактологічні помилки, перебільшення, нерозрізнення правих сил (націоналізм та неонацизм, фашизм тощо), ігнорування війни на Донбасі, хибне твердження про мирне «приєднання Криму до Росії унаслідок референдуму».

Ще однією важливою публікацією, яка передувала виходу фільму, була стаття відомого французького журналіста Бенуа Віткіна «Поль Морейра дає деформоване бачення конфлікту в Україні», в газеті Le Monde. Бенуа дорікнув Полю Морейрі, що той не знається на ширшому контексті подій в Україні та не бере до уваги війну на Донбасі, припускається багатьох фактологічних помилок тощо. Одне із найуїдливіших зауважень Віткіна стосувалося епізоду в фільмі Морейри, коли режисер показує базу Азова, який має на озброєнні «танки нового покоління», тоді як йдеться, скоріше, про ремонт старої техніки.

Поль Морейра відповів журналісту Le Monde під час свого виступу на радіо Франс Інфо. Він стверджував, що Віткін захищає Україну, тому що побоюється не отримати аккредитації наступного разу, коли приїде працювати в Україну. Тим самим Морейра дав зрозуміти, що Україна уважно «фільтрує» західних журналістів.

Виступ Віткіна був не єдиним у журналістському середовищі. 3 лютого на сайті газети L'Obs з’явився відкритий лист французьких журналістів, який підписали 18 людей. Журналісти відверто висловилися проти порушення професійних стандартів та «інтелектуальних лінощів», які продемонстрував у своєму фільмі Поль Морейра.

В ефірі Громадського Ален Ґімоль, один із підписантів цього листа, розповів про те, що фактологічні помилки – не єдина проблема фільму.

«Справжня проблема цього фільму навіть не в цьому. Проблема скоріше полягає в тому, що факти представлені в такий спосіб, що їхній контекст не до кінця зрозумілий. Деякі українці, українські активісти показані як представники ультраправих сил, і не висвітлене оточення та контекст, в якому вони перебувають. У глядача виникає враження, що вони радикалізувалися самі по собі. Тоді як, очевидно, необхідно було би нагадати, що Україна перебуває в стані війни, і що саме ця ситуація війни та конфронтації з Росією великою мірою проливає світло на той факт, що ці люди радикалізувалися, і що висловлювання деяких з них стали набагато більш жорсткими та радикальними. Без цього контексту, без цього пояснення неможливо зрозуміти, що відбувається в головах людей, деякі промови яких фільм подає прямою мовою. Окрім того, є речі, які мене надзвичайно шокували в цьому фільмі – і мені навіть здається, що це основна проблема, яку ставить фільм – це розмивання меж поміж, з одного боку, звичайним національним почуттям – почуттям того, що належиш до певної спільноти, почуттям того, що можна резюмувати у словах «я українець, і я бажаю, щоби моя країна була вільною і незалежною» — та радикальним націоналізмом, визначеним як неонацизм. Водночас, для мене абсолютно очевидно, що відчувати себе українцем, який хоче, щоби його країна була вільною, не означає бути неонацистом. Але в фільмі Морейри, як тільки хтось називає себе українцем чи націоналістом, його відразу презентують, як представника ультраправих сил. Ця амальгама, це змішування для мене є дурним і неприйнятним. Більше того, це змішування заперечує право людини називати себе українцем, вважати себе українцем, позбавляє права мати національне почуття. Певною мірою, провадиться криміналізація українськості — це те, чим безкінечно займається російська пропаганда. Побачити це в кадрі французького фільму для мене було нестерпним, і саме тому я захотів висловитися проти помилок цього фільму та хибних інтерпретацій».

 

Реакція українських дипломатів

Тоді як французька журналістська спільнота виразила свою незгоду із фільмом, українські дипломати також не сиділи, склавши руки. Посольство України у Франції було обурене виходом фільму, і звернулося до телеканалу, відбулися перемовни. Була інформація про те, що унаслідок цих перемовин фільм перенесуть з прайм-тайму. Пізніше повідомлялося, що канал організує дискусію відразу після трансляції фільму. Зрештою, жодна з цих дій не була реалізована – дискусії після фільму не відбулося, а показ фільму Морейри на телеканалі Canal + відбувся у запланований час.

 

Реакція французьких інтелектуалів

Французьке інтелектуальне середовище також не залишилося байдужим до виходу фільму. 3 лютого газетa Le Monde оприлюднила полемічний текст «Документальний фільм на Canal+ поширює пропаганду Кремля проти України». Текст підписали філософ Філіпп де Лара, історик Галя Акерман, письменник та політолог Мішель Єльчанінофф, журналістка Алла Лазарева та колишній посол Франції в Україні Філіпп де Сюрмен.

«Кремлівська пропаганда здатна поширювати свої ідеї далеко за межі своїх прихильників. Саме це відбувається із Полем Морейрою. Ми знаємо, що він зовсім не є проросійсько налаштованим, але водночас, він дійсно схожий на тих, кого раніше називали «корисними ідіотами», — заявив в ефірі Громадського Філіпп де Лара, один із підписантів цього тексту.

«Крім того, варто розуміти, що телеканал, на якому показували фільм Морейри, — це не національний канал, а приватний закодований канал. Хоча, дійсно, це канал з великою аудиторією, найбільший такий канал у Франції. Французький уряд, мабуть, дуже вражений кількістю матеріалів, які зараз з’являються у російських медіа, і де лунає ідея про те, що нарешті Франція і французьке телебачення, зрозуміли усю брехню про нацистів в Києві. До того ж, публічні реакції на фільм, які почали з’являтися після трансляції фільму, є надзвичайно критичними щодо цього фільму. Можу сказати, що ставлення до України у Франції є наразі достатньо хорошим. Реакції на фільм Морейри це підтверджують. Путінізм у Франції є скоріше феноменом еліт, який властивий частині політичного класу та деяким журналістам, але він є чужим широкій публіці», — підсумував Філіпп де Лара.

 

Тетяна Огаркова, Громадське.Світ

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
Тетяна Огаркова для «Громадське. Світ»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1335
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду