- Свого часу був крилатий вислів "бували гірші часи, але не було підліших". Обурює не лише жорстокість, але і підлість судилища над Олегом Сенцовим та Олександром Кольченком. Чи бачите Ви можливості їх виміняти або вирішити питання на державному рівні.

- Я думаю, що найближчим часом це малоймовірно. Повинна бути якась зміна в політичних орієнтирах для того, щоб тих людей, яких захопили в Росії як заручників, будь-то Сенцов або Надія Савченко, щоб їх звільнили, обміняли або пом'якшили їхню долю. Я думаю, що сьогодні це малоймовірно. Взагалі мені видається, що процес Сенцова-Кольченко - це свого роду маніфест політичного свавілля. Це така демонстративна картинка того, що закон мало що означає, що права в Росії не існує, що політична доцільність переважує юстицію. Це зроблено досить показово і в цьому сенсі мені видається, що цей суд - маніфест нашого політичного майбутнього.

-Як би Ви оцінювали можливість завершення суду над Савченко?

-Її звинувачують у співучасті у вбивстві двох людей. По-моєму, там може бути термін до довічного. Але головне, це те, що нормальні люди дивляться на людину, на його дії і потім вибудовують логічний ланцюжок, яким буде вирок. Так от ця логіка тут абсолютно не працює. Це може бути будь-яка людина, будь-яка дія і будь-який вирок. Одне з іншим абсолютно не пов'язано. Оскільки вирішуються питання в суді не з погляду правосуддя, а з погляду політичних інтересів однієї дуже вузької групи кремлівських осіб, то вирок може бути будь-яким.

-Якщо порівняти Ваш досвід політв'язня та політв'язнів теперішніх. Що в їхній долі буде найважче і найстрашніше?

-Є деяка різниця. Ми все-таки були політв'язнями у своїй країні, а вони нагадують військовополонених. Вони ув'язнені в чужій країні. Я не думаю, що для них буде важкий сам табір і оточення. Тим більше, що їх засудили на утримання в колонії суворого режиму, і це звичайно краще, ніж колонія загального режиму - там інший народ. Але розлука з сім'ями, з вітчизною і випадання такого строку з життя ... Не скажу, що це зовсім втрачений час, але вони не зможуть себе так реалізовувати, як в мирному житті.\

-А що собою являє суворий режим в РФ?

-Це колонії, в яких містяться люди, засуджені не вперше і навіть не вдруге. Це такі ув'язнені рецидивісти. Чи не злісні рецидивісти, які перебувають в особливому режимі, але, тим не менш, засуджені не вперше, або за тяжкі злочини, так як інкримінувалося Сенцову. Як правило, це люди, які навчилися жити в табірному середовищі, дотримуватися деяких вироблених табірних правил. У такому сенсі знаходиться в такому середовищі набагато краще ніж серед першопрохідців, людей, які тільки потрапили у в'язницю і можуть поводити себе як завгодно.

-А поділ на червоні і чорні зони? Червоні, контрольовані повністю адміністрацією, і чорні, які живуть за своїм, злодійським режимом. У цій ситуації це б грало якусь роль?

-Ви знаєте, зазвичай, коли говорять "чорні зони" і "червоні зони", - є деяка плутанина. У червоних справді сильний вплив адміністрації, багато стукачів, носять пов'язки, співпрацюють з вертухаями. Але чорні зони - це не ті, в яких встановлено злодійський закон. Раніше так було, але злодійський закон - це таке загальне кримінально-романтичне поняття. Зараз там просто існують правила внутрішнього табірного життя, які влаштовані максимально для ув'язнених, а не для успішної роботи оперативників і вертухаїв. Чорні зони - зони, де зекам перебувати легше, зберігаючи самих себе від можливих домагань адміністрації. Це не обов'язково злодійський закон, це не обов'язково злодії. Це деякі правила, правова самоорганізація в суспільстві, в якому немає кодифікованого закону.

-А можуть там, наприклад, піддатися на якусь провокацію адміністрації за типом "мочі бандерівців"? Ми пам'ятаємо, як свого часу проти Ходорковського використовували тих чи інших привладних блатних. Може розігратися така комбінація, або в ув'язнених є розуміння, що їх незаслужено посадили?

-У в'язниці не має значення, посадили заслужено, або не заслужено. Там така категорія не котується. Ти можеш сидіти, за що завгодно і будеш таким же, як всі, крім деяких випадків злочинів проти дітей - педофілії. Вони будуть такими ж зеками, як всі інші. Їм можуть влаштувати провокацію. Адміністрація завжди може знайти таку людину, яка зробить провокацію проти них, але якщо немає спеціальної мети, то кримінальний світ сприйме їх абсолютно спокійно. Я повинен сказати, що вже в наш час, в 70-80-ті, до політичних зеків у кримінальних таборах було ставлення дуже хороше, за замовчуванням шанобливе, бо вони виступали проти влади, а кримінальний світ владу не любить, але не протестує, а от політичні протестують, і кримінальники вважають, що, мовляв, це люди, які зробили це за нас. Вони протестують за нас. Що стосується України. Ну, люди ж не дурні. Всі розуміють причини цієї війни і витоки цієї війни. Я вас запевняю, у кримінальному світі ура-патріотичні настрої і кримнашисти малоймовірні. Зазвичай коли люди потрапляють в табір, вони стають відірваними від контактів, від можливості спілкуватися. У СІЗО, після суду, раз на місяць можна одержати побачення, тут адвокати. А там настає глуха пора, і людина залишається наодинці сама з собою і з навколишнім світом. До того ж  потрапляє у світ незвичний, трохи шокуючий. Перший час це буває тяжко. Я думаю, Сенцова і Кольченка добре зустрінуть у таборі. Я не думаю, що у них будуть якісь особливі складності, але внутрішнє напруження залишиться. Спочатку буде важко.

-Як можна допомагати Сенцово і Кольченко? І чи можливо це взагалі?

-Що стосується допомоги безпосередньої, матеріальної, то вона повинна бути скоординована через близьких і рідних. Повинна ними координуватися. Але громадськість може чинити дуже серйозний вплив, посилаючи листівки або листи їм самим. Це дуже підтримує людей. Посилаючи протести по кожній ситуації, коли з ними що-небудь буде відбуватися. Якщо з'являється інформація, що вони піддалися якимось переслідуванням, то посилати протести в табірний адміністрацію, в прокуратуру, в різні інстанції, щоб влада відчувала, що вони не залишилися в безвісті. Це тримає владу в хорошій напрузі, що виявляється дуже корисно для долі політв'язня.

-Я просто боюся, що влада, знаючи, що має карт-бланш від Кремля, буде з готовністю плювати на долі ув'язнених.

-Це звичайно як пощастить. У середній ситуації табірному начальству плювати на те, щоб зводити рахунки з ув'язненими, які мають інші політичні погляди. Для них зек - це рутина. Їм треба, щоб ув'язнені виконували вказівки, виконували план, не порушували режим, для того щоб весь цей механізм працював злагоджено, як вони до цього звикли. Звісно, якщо будуть надходити вказівки їх пресувати, тоді доля їх буде гіршою. Їх можуть відправити на "криту" або ізолювати в приміщення камерного типу. Ну, ось тут і потрібна увага суспільства. Я думаю, що демонстрації біля російських посольств у різних країнах, можливість підняти цю тему на зустрічах на вищому рівні - це було б дуже корисно і дуже допомогло б їм.

-На початку розмови Ви згадали слово "заручники". А для чого вони можуть бути використані, як заручники? Ми розуміємо, що садисти отримують задоволення, якщо вдається кого-небудь замучити, є задоволення і в егоцентричних маніяків - показати, що ось ми такі круті, захочемо - зітремо на табірний пил. Так ось заручництву має бути якесь раціональне пояснення.

-По-перше, остання категорія про маніяків, досить точно підходить до нашої влади. Я думаю, що в багатьох своїх політичних починаннях вони виходять саме з ось таких уявлень, щоб показати всьому світові, які ми круті. Це підліткові комплекси, як у самого Путіна, так і в його оточення. Комплекс неповноцінності, який вони намагаються компенсувати брутальністю, насильством. Що стосується використання як заручників. Вони можуть спробувати. Їм здається, що вони можуть їх використовувати як заручників при вирішенні якихось політичних проблем. Я не знаю, наскільки достовірні відомості про те, що кремлівська адміністрація через своїх посередників пропонувала віддати Савченко за коридор до Криму. Я не знаю, наскільки ця інформація достовірна, але мені здається, що з боку Кремля це цілком реально. Вони цілком можуть думати, що все купується і продається і що можна своїх заручників, заарештованих політв'язнів продати за вигоду. Так робили в Радянському Союзі та комуністичних країнах, і досі це робиться в багатьох країнах, де перемагає не право, а політика. Можливо, вони розраховують скористатися ними як живим товаром.