Тарас, мабуть, уже в курсі: якби не він, моє життя склалося б зовсім інакше. Ні, я б не був ватою, але 90% тих хороших людей, яких зустрів (і народив))) у наступні 20 з гаком років, я б без того повороту просторово-часового континіуму точно не зустрів би. Дяка, Шамайдо, з усіма твоїми наступними чорноволами, костенками, розенками, кирилами й гопками)))

Не буду описувати наступні два десятиліття розквіту й занепаду "України молодої". Скажу лише, що наша газета почергово випередила "Молодь України", з якою її перестали плутати, "Комсомольское знамя/Козу" і певний час реально була була однією з найкращих газет нової України. Україномовних - так точно.

Почавши з хліба з олією на вечерю після здачі номера, ми досягли піку з президентством Ющенка. Що й не дивно, адже Дорошенко і Ющенко - односельці.
Тоді ж, у середині нульових, "УМ" із її менеджментом остаточно профукала шанси з дотаційної газети перетворитися на хоч трохи успішний медіа-бізнес-проект. Далі було лише гірше.
А тепер - найгірше. І в сенсі заробітків, і в сенсі джерел надходжень.

Але не будемо про сумне.
Найсумніше почалося давно, але для мене воно в газеті було "поставлено на паузу" після мобілізації в березні 2014 року.
Власне, дякую армії за новий етап. Після того я в газету як повноцінний заст. редактора так і не повернувся.

Хоча розлучення було дуууже довгим і болісним - майже таким самим болючим, як розлучення сімейне, пережите посеред "УМ" (((

Я не маю ілюзій. Як пишучий журналіст я вже залишив свої найкращі роки позаду. Колись мої аналітичні статті брали до відома Кучма і, мабуть, навіть Ющенко:)
При цьому я так і не увійшов у найвищу лігу з орієнтирами - Сергієм Рахманіним і Юлією Мостовою (а з нею я таки бував у спільних відрядженнях у президентському пулі)...
Заступником редактора я став на 5-му курсі; заввідділу політики - значно раніше...
Саме я переорієнтував "УМ" з попутництва до автократичного Кучми на рух "Україна без Кучми" у кінці 2000 року. Я придумав визначення "баба Параска" і відмовився від звання заслуженого журналіста, яке мені вже було присудили указом Ющенка, не спитавши моєї згоди...
На початку 90-х друкував в "УМ" свої вірші як Ярко Бантина й думав, що успішно конкурую з Жаданом...))) А що - Єгор Чечеринда фанатІв і цитував напам'ять через півтора десятиліття: "Коли спорожніють кишені мої, неначе в порту корабель, забуду горілку й її похідні і виберу тричі тебе...")))
Побачив світ.

Зрештою, я став дуже хорошим газетним редактором - саме в сенсі спрямовування інших авторів і редагування чужих текстів.
Поставив планку, нижче якої не опущуся ні в журналістиці, ні в редагуванні, ні в організації роботи.

Я став дуже хорошим редактором і автором відділу спорту - хлопці не дадуть збрехати.
А ще я склав і надрукував у газеті чи то більше 3000, чи то більше 3500 "кросвордів від Бантини". Таке ще одне моє хобі. Хто більше?)))

Маю багато гріхів і визнаю їх (Сергій Лещенко, пробач за "Динамо" - хоча то не моя ініціатива й не моя ідея, але я тоді ще був слабкий і прогнувся під відомо кого(((( І що в Празі після пива заснув і тебе в номер півночі не пускав - теж пробач)))).

Але й заслуг маю чимало.
Мені подобалося вчитися журналістиці саме в газеті як "конвеєрі", а не на нудному журфаці. А потім уже я залюбки вчив молодь.

І не тільки я.
Хоча, мабуть, колеги не дадуть збрехати: не було іншого такого старпера, хто так самовіддано возився з молодняком відділу політики. І не лише політики. І при цьому ніколи не користувався схемою "я начальник - ти дурак", був терплячим і товариським.

І ось тепер я дякую всім, хто був у газеті поруч зі мною ці 24 цікаві, кльові, ударні й важкі роки.

Якщо з цього егоцентричного тексту викинути всю егоцентричність, то ось суть: "Україна молода" довгий час була справжньою фабрикою журналістів. Базою для вже сформованих авторів, але головне - інкубатором для молодих пер.
Через "УМ" пройшли і в "УМ" сформувалися сотні нині добре відомих і поважних працівників мас-медіа.
"УМ" була хорошим трампліном. "УМ" була майданчиком. "УМ" була місцем зустрічей і перших перемог.

Тут Олена Зварич видавала багатосерійне текстове продовження "Маріанни" - "Мерісабель", за яким стояли черги до київських кіосків.
Тут зажигав як автор-неформал Михайло Бриних.
Тут під псевдонімом Тендіта друкував студентську алкопрозу нинішній міністр Кириленко.
Тут друкувалися багато інших майбутніх державних діячів.
Тут одним із перших мочив мафію 90-х років Олег Єльцов.
Тут після армії повертався в політику Вахтанг Кіпіані, і тут він - непитущий - у "пивному" відрядженні знайшов свою дружину.
Тут поруч із моїми віршами друкувався молодий поет Олександр Черненко.
Тут розкручували ще нікому не відомий "Океан Ельзи", а призи переможцям конкурсів "Ля-ля-фа" вручали трохи більш розкручені Ірина Білик, Марія Бурмака, Жанна Бондарук, для яких піар в "УМ" був дуже не зайвим.
Тут отримували квартири від Лазаренка і вшпарили перший мега-компромат на нього.
Тут ми напивалися в усмерть і стрибали з тамбура редакторського кабінету на стіл, за яким невдовзі відбувалися резонансні прес-конференції тодішнього державного керівництва.
Тут у 2004 році смалили таким помаранчевим напалмом, що потім Лариса Скорик, яку її студентки забили цвяхами в туалеті (в сенсі забили двері, щоб не вийшла), заявляла: "Якби не було б "України молодої", то й революції не було б". Вона, звісно, перебільшувала, але наша роль у Майдані-1 і його приході була справді помітна.
Тут ще до початку гіперінфляції Наташа обіцяла за 1000 грн. зробити мені "все що завгодно", і я їй потім згадував це купу років, поки тисяча знову не знецінилася по другому колу... Тут було багато чого цікавого.

Тут я паралельно був прес-секретарем СУСу, головним редактором СІА й "Молодої України", учасником всіляких акцій і демонстрацій. От ким не був - так членом партій)

Тут мої куми й мої друзі підтримували мене в найтяжчі дні, коли помирали мої найближчі люди.

Тут пройшла наша МОЛОДІСТЬ. Моя - так власне ВСЯ.

Мабуть, саме тому ми з Лесею (а вона в "УМ" з 2002 року) марно намагатися ховати сльози, коли поклали на стіл редакторові такі логічні й давно очікувані заяви про звільнення.

Потім пригадали, як круто проводжали Валю, Сема...
Треба було і нам іти раніше - було б вчасно. Але... Це важко пояснювати... Були причини... Ми не такі прагматичні й меркантильні, як хотілося б... Сентиментальні. Консервативні.
Ми. Далі - без "УМ". І "УМ" без нас.

Тепер перед нами відкриваються нові обрії й цілі. Змінюємо вимоги до себе й місця своєї наступної роботи. Плануємо дещо нове й більш самостійне.

А залишаються - спогади, любов, розчулення, вдячність.

Я тут перелічу трохи людей, із якими працював у штаті "УМ" у різні роки. Це далеко не всі колеги - журналісти "на поверсі", власкори, верстальники, випускові, коректори, працівники редакції...
Далеко не всі. Я вже старий, пам'ять дірява. Багатьох можу й не пригадати. А ще ж є десятки й сотні людей, які не були в штаті, але були постійними авторами "УМ".

Вибачайте - і кого не згадав, і кого напружив теганням у ФБ, і кого втомив многобуквами.

Але давайте хоч раз уявимо приблизний (далеко не повний) реєстр "УМ" - порядок довільний.

Михайло Дорошенко
Любов Янюк +
Ірина Чемерис
Роман Скрипін
Олена Зварич (Ліснича)
Валентина Клименко (Фідер)
Ірина Храмова
Сергій Сай-Боднар
Наталія Ткаченко
Олег Єльцов
Олександр Саліков
Лариса Остролуцька
Дмитро Мосієнко
Сергій Маловічко
Світлана Галата
Ярослав Галата
Ігор Гладченко
Мар'яна Олійник
Максим Карась
Олег Оленюк
Тетяна Ковтун
Костянтин Зварич
Інна Тесленко
Валентина Самченко (Кащенко)
Вахтанг Кіпіані
Олена Нагорна
Ліна Тесленко
Маріанна Жукова
Діана Дуцик
Юрій Дорошенко
Андрій Сек
Наталія Лебідь
Віктор "Петрович" Баранов
Вікторія Стах
Михайло Бриних
Марина Ткачук
Богдан Гдаль
Володимир Семків
Наталія Ротай
Наталя Дмитренко
Іван Любиш-Кірдей
Іван Леонов
Майя Орел
Михайлина Скорик
Ярослава Музиченко
Наталка Позняк
Юрій Патиківський
Олександр Шиманський
Тетяна Харченко
Сергій Литвиненко
Мар'яна П'єцух
Віталій Чепіжко
Дарина Горова
Тетяна Ярмощук
Аліна Стрижак
Олег Снігур
Петро Троць
Анна і Ольга Дацюк
Марина Балабан
Марія Кулеба
Ярослав Тракало
Максим Савчук
Ольга Жук
Людмила Олтаржевська
Юлія Косинська
Любов Багацька
Ірина Узлова
Вікторія Хомин (Долгова)
Ярина Городиська (Матчак)
Іван Гавриляк
Соломія Скорик
Катерина Бачинська
Катерина Петрова
Геннадій Бикодір
Наталка Турак
Ігор Корольов +
Віктор Іванченко
Андрій Фоменко
Юрій Бобруєнко
Сергій Пількевич
Віталій Мохнач
Олена Дуб
Світлана Мичко
Андрій Багнюк
Сергій Довгаль
Павло Кущ
Василь Неїжмак
Лариса Салімонович
Валерій Литовченко
Алла Федорина
Василь Садовський
Юрій Куликов
Дмитро Волокітін
Іван Ковтонюк
Олег Базак
Ніна Романюк
Антін Борковський
Христина Інжуватова
Іван Крайній
Михайло Бублик
Людмила Нікітенко
Богдан і Ольга Дем'янчук
Олександр Гаврош
Ірина Кирпа
Зиновій Фрис
Тетяна Снітко
Олексій Мінчонок
Олександр Приходько
Юрій Сапожніков
Володимир Струмковський
Павло Пащенко
Тетяна Шевченко
Василь Гриб
Володимир Стадник
Віктор Жованик
Сергій Петрик
Ірина Михацька (Яновська)
Анна Дзюбенко
Вікторія Будник (Новобранова)
Наталя Шевченко
Наталія Ющенко
Володимир Булатов
Андрій Галочкін
Юрій Єжель
Ілля Пастушенко
Павло Ковальов
Станіслав і Олексій Сошнікови
Лариса Ісупова
Дарія Олександрова
Людмила Говор (Капуш)
Олег Колесниченко
Ірина Васильєва (Злотникова)
Тетяна Зінченко (Вишко)
Ірина Косоноцька
Оксана Левчук
Тетяна Бегма
Володимир Солонько
Любов Дорохова
Олена Примак
Олена Велика
Сергій Медвідь
Анатолій Янковський
Наталя Янковська
Ірина Гнатів
Андрій Надієвець +
Борис Нартовський +

І вічно ваші Леся Шовкун та Дмитро Лиховій.