Для більшого рейтингу подібних програм «захищати» Україну можуть покликати лише одного-двох російських «национал-предателей» або українських «представителей киевской хунты», які мають виконувати роль «м'яча для биття». Саме тому частина наших експертів відмовляється брати участь у пропагандистських шоу.

Але система інколи дає збій. Справжній резонанс викликають виступи українського політичного експерта Олесі Яхно. Вона у спокійному стилі поміркованої та аргументованої розмови двома-трьома фразами перетворює відомих у РФ людей на елементарних клоунів. І це дає ефект. Тож, чи варто таки йти на російські ток-шоу і до чого треба бути готовим?

«Я розумію тих українських експертів, які не хочуть брати участі в російських ефірах. Але в мене особисто позиція інша. Простого ігнорування - замало, - говорить «Дню» Олеся Яхно. - Якщо ми розраховуємо тільки на людей, які присутні в студії - учасників шоу або глядачів, - то їхню точку зору змінити важко, хоча також можливо. Але треба мати на увазі значно ширшу аудиторію - глядачів не лише Росії, а й пострадянського простору, передовсім Білорусі, Казахстану, Узбекистану та інших країн. Спочатку в мене не було довгострокової мети постійно брати участь у цих ток-шоу. Просто хотілося подивитися, як пропаганда працює зсередини. Тим паче, що я знаю добре російські реалії та біографії деяких ведучих. Було цікаво, наскільки щиро агітатори самі вірять у пропаганду».

За словами Олесі Яхно, багато хто з ведучих та експертів пропагандистських шоу насправді не вірить у те, що говорить, - ідеться про компроміс із совістю. Люди просто відпрацьовують запропоновані їм гроші. «Це добре видно, коли у присутніх вичерпується «потенціал», немає аргументів... Тоді вони часто взагалі вдаються до маячні. Дехто ж публічну стоїть на одній позиції, а поза ефіром тисне руку і бажає успіху Україні, - продовжує пані Яхно. - У студіях працювати нелегко, але потрібно. Уявіть ситуацію: там - сотня людей. Переважна більшість - ворожі до України. Туди, звичайно ж, запрошують формально від України «експертів», але це персонажі типу Симоненка, Олійника, Чаленка або взагалі Царьова. Це - найжахливіше, коли українці виступають проти України на російському ТБ. Багато хто із запрошених взагалі не розуміє, що у світі відбувається. Вони прийшли на ефір за гроші, за сигналом аплодують, мають кілька завчених фраз. Істерія - зашкалює. В цьому провина самого телебачення. Коли оголошують рекламну паузу, до мене підходять 5 - 7 людей і буквально кричать, що я фашистка. Утім, ситуація не безнадійна. Мабуть, найбільшим відкриттям для мене стали люди, які після ефіру говорять слова співчуття та просять вибачення за Росію. Насправді, за моїми спостереженнями, не більше 20% після ефіру мають до мене претензії: вони погрожують, обіцяють знайти, пишуть у соціальних мережах по 200 - 300 образливих повідомлень. Близько 30%  називають мене опонентом, але готові слухати. Так, вони займають абсолютно іншу позицію, але дають мені пояснити свої аргументи. А майже половина з тих, хто дивився програми з моєю участю, - писали слова підтримки».

Попри психологічну складність участі в подібних ефірах, пані Яхно на російському ТБ не втомлюється говорити глядачам про присутність російських військових на сході України, про те, що саме Росія не дотримується «мінських домовленостей», і про незаконну анексію Росією українського Криму... Як реакція - засилля негативних емоцій сотень людей в студії та... сумніви мільйонів глядачів по той бік екранів.

«Коли в російських експертів закінчуються аргументи, мені прямо в ефірі говорять відверту маячню типу - «в тебе одяг зеленого кольору, це ж колір доларів» або «щоб у тебе народилися діти-фашисти». Коли таку дурню кажуть нібито поважні, принаймні відомі в Росії, люди, зайвий раз переконуєшся, що правда на твоєму боці. Адже емоції йдуть тоді, коли немає аргументів, - продовжує Олеся Яхно. - Я психологічно готова до таких ефірів, бо знаю основні типи поведінки, на які вони розраховують. Спочатку тебе втягують у свою лексику псевдодискусії про нацистів-фашистів, і щоб ти за ці рамки не виходив. Далі - психологічно тиснуть, щоб ти розгубився, не зміг чітко сформулювати свою думку, виглядав недалеким. Насправді, треба лише знати російські реалії, їхні слабкі місця, і можна переконливо пояснювати росіянам на їхніх же каналах елементарні речі. Бо, по суті, російська пропаганда примітивна, вона й досі блукає в трьох соснах - нацисти, НАТО та США. А досягнути їй ефекту в нас допомогла сама ж Україна, яка всі ці роки не займалася інформаційною політикою та не допомогла частині громадян ідентифікувати себе з нашою культурою, історією та цінностями».