Сьогодні, у річницю активної інформаційної роботи, Тимчук на такі закиди відповідає: «Наша ініціатива виникла якраз тому, що офіційні державні структури не виконували ту інформаційну функцію, яку повинні були б виконувати від кінця лютого 2014-го року». Тож - це цілком реальний чоловік і активний блогер, активна діяльність якого в інформаційному полі зрештою зробила його депутатом українського парламенту.

А річницю створення групи «Інформаційний спротив» Дмитро Тимчук разом з іншими координаторами проекту, запросивши журналістів на прес-конференцію в УНІАН, використав як привід поговорити про ситуацію, що в минулому році складалася на українському «інформаційному фронті».

ЧОМУ МИ ІНФОРМАЦІЙНО ПРОГРАЄМО?

«Коли Росія почала проводити спецоперацію з захоплення Криму, зокрема 27 лютого, коли було захоплено Верховну Раду Криму - ми помітили, що вся ця військова агресія відбувалася під потужним супроводом інформаційної пропаганди Росії, - сказав на прес-конференції Дмитро Тимчук. - Всі ми пригадуємо: коли російський спецназ захоплював важливі об'єкти в Криму, - в кремлівських медіа транслювали сюжети про те, що «Правий сектор» колонами йде на півострів вирізати російських немовлят. Або - коли флагман ВМС «Гетьман Сагайдачний» був у Середземному морі,  в російських медіа повідомляли, що увесь екіпаж здався та перейшов на сторону так званих «кримських ополченців». Таких інформаційних спецоперації були десятки. А Україна - інформаційно програвала, не випереджаючи їх. Ми зрозуміли, що маса наших комунікаційних структур (а їх насправді дуже багато - від прес-центрів, прес-служб усіх силових відомств - до спеціальних відділів у спецслужбах, які повинні були б займатися інформаційно-психологічними операціями) - не спрацювали. Країна потребувала інформації: тоді - про Крим, пізніше, - про події на сході. І ми спробували її надати, звичайно, кілька разів перед цим перевіривши. Сьогодні я розумію, що проблема була набагато глибшою: в Україні ніколи не розуміли важливості інформаційної безпеки та інформаційного протистояння».

Тимчук зауважив, що навіть з початком антитерористичної організації, ситуація суттєво не змінилася - тривалий час не було чіткої координації щодо розповсюдження інформації про події на сході.

«Відсутність належного прес-центру ми почали справедливо критикувати. На той момент в.о. Президента України Олександр Турчинов запропонував нам зустрітися й вже через 3 години після зустрічі було реально створено прес-центр АТО. Ситуація потихенько почала вирівнюватися, - продовжує Тимчук. - Утім, пройшов рік, а фактично адекватних інструментів для реалізації інформаційної політики країна ще немає. Ми їх тільки починаємо виробляти. Пригадую, що даючи старт роботі в форматі групи «Інформаційного спротиву», ми очікували, що нам доведеться працювати тиждень, максимум - два. А потім на цей напрям роботи звернуть увагу спеціальні держструктури... Вже рік чекаємо.»

Присутні на прес-конференції експерти Центру військово-політичних досліджень називали три найгучніші викриття інформаційних спецоперацій.

«В Україні здійснювалися інформаційні спецоперації, на які наші державні структури практично не реагували. Або реагували запізно. Ми виявили цілий ряд окремих операцій, які проводилися агресором на інформаційному полі «ДНР» та «ЛНР», Росії, а згодом і України, - говорить експерт В'ячеслав Гусаров. - На початку літа російські медіа стали багато говорити про «гуманітарну катастрофу» на сході. За їхньою інформацією, люди там мало не з голоду вмирали. Навіщо це було зроблено? Ілюзія такої катастрофи відкриває двері РФ для своїх так званих «гуманітарних конвоїв». З величезними порушеннями міжнародного законодавства Росія продовжує «допомагати» Донбасу.

Інші два випадки спецоперацій - нівелювання ситуації довкола трагедії з малайзійським Боїнгом та зрив мобілізації в Україні.

«Російські медіа трактували ситуацію щодо Боїнга прямолінійно: Росія в трагедії у жодному випадку не винна, - продовжує Гусаров. - У їхньому розумінні: вся відповідальність на країні, над небом якої сталася трагедія. Нами було виявлено умовні три етапи інформаційної спецоперації. Перший - заяви, другий - їхній варіант доказів, фотознімків, свідчень незрозумілих очевидців. На третьому етапі треба було «заговорити» цю тему взагалі. Так, зрештою, і вийшло. З такої величезної міжнародного рівня трагедії Росія вийшла з води сухою. Ще одна операція - зрив мобілізації. Ми бачили, як агресор різними засобами намагався зірвати хід мобілізації. І не лише за допомогою медіа з Росії. На жаль, в усіх цих прикладах роль України щодо протидії - була другорядною».

Під час прес-конференції, координатори групи «Інформаційний спротив» зауважили, що продовжуватимуть роботу. Більше того - анонсували створення у Польщі партнерського проекту, який запустив Андрій Шурін. За словами Тимчука, працюватимуть над проектом професійні польські журналісти, небайдужі до подій в Україні. Відомості від групи «Інформаційний спротив», що перекладаються польською мовою та публікуються на цьому ресурсі, будуть відрізнятися від українських повідомлень. Вони передусім стосуються соціально-політичних проблем на окупованій території Донбасу.