Литва 24 роки вимагає від Росії видачі злочинців, які вбили захисників Вільнюського телецентру

Литва 24 роки вимагає від Росії видачі злочинців, які вбили захисників Вільнюського телецентру

12 Січня 2015
4728
12 Січня 2015
14:21

Литва 24 роки вимагає від Росії видачі злочинців, які вбили захисників Вільнюського телецентру

4728
Литва 24 роки вимагає від Росії видачі злочинців, які вбили захисників Вільнюського телецентру
Литва 24 роки вимагає від Росії видачі злочинців, які вбили захисників Вільнюського телецентру

13 січня минає 24 роки з дня трагічних подій, під час яких у Вільнюсі (столиці тоді ще Литовської РСР) радянські війська брали штурмом незалежні литовські телевежу та телецентр. Прес-службі Першого вдалося поспілкуватися зі свідком трагедії, а нині генеральним директором Литовського радіо і телебачення Аудріусом Сяурусевічусом. Він поділився власними спогадами про події в телецентрі й телевежі того дня. А ще розповів, як литовці вшановують пам'ять своїх земляків і ставляться до висловлювань свого президента Далі Грібаускайте щодо агресії Росії.

 

- Події 11-13 січня 1991-го стали трагічними для Литви, і, напевно, у країні знято не один фільм про них. У чому Ви бачите унікальність саме цієї документальної стрічки?

- За минулі 24 роки було знято понад 15 фільмів про трагедію січня 1991-го року. Одні стосувалися хроніки подій, інші присвячені жертвам - звичайним людям, які прийшли боронити Литовське радіо та телебачення і телецентр. Вони були беззбройними і захищали не лише будівлі, а й свободу слова власними тілами, молитвами та піснями. Вважаю, українці сьогодні добре розуміють той порив людей до свободи, бажання відстояти її і загальний настрій тих днів. Думаю, саме в цьому і полягає унікальність фільму - він точно передає атмосферу того часу.

 

- Відомо, що коли військові увірвалися до телецентру, телевізійники розвернули камери і почали знімати. Чи увійшли ці унікальні кадри у фільм?

- У ніч з 12 на 13 січня відбувався штурм двох об'єктів у різних частинах міста: телецентру (телевежі), який передавав тоді наші програми (як це, до речі, відбувається і досі), і власне будівлі Литовського радіо та телебачення. Більшість людей тієї ночі загинули під гусеницями танків біля телевежі. Зараз вона розташована на вулиці, названій на їх честь - вулицею «13 січня». У цьому місці встановлено великий хрест, де щороку збираються близькі загиблих і громадяни, для яких важлива пам'ять тих подій. Суміжні вулиці названі іменами жертв трагедії. Біля будівлі Литовського радіо і телебачення, яку штурмував псковський спецназ, загинула одна людина. Її пам'ять вшановано меморіальною дошкою на будівлі та спеціальним майданчиком, з якого зазвичай починаються екскурсії для школярів. Таких екскурсій 13 січня проводиться безліч: діти приїжджають з усієї Литви, аби побачити експонати нашого музею і роботу студій.

 

Понад два десятиліття увечері 12 січня біля будівлі (так само як біля Сейму і телевежі) запалюють багаття, п'ють чай і згадують минуле люди з різних куточків країни - учасники подій, їхні діти та онуки. Що ж стосується роботи журналістів та операторів, то вона була воістину героїчною: одну з телекамер винесли в коридор, і коли штурмовики увірвалися до будівлі, її захоплення транслювалося у прямому ефірі. Зараз це вже не здається чимось незвичним, а на той час це було абсолютно унікально!

 

- Аудріусе, Ви були в той день у телецентрі?

- У ті часи я був кореспондентом радіо «Вільна Європа» й англійської газети «Гардіан», постійно перебував у вирі подій, передавав повідомлення з Литви, до якої, як і зараз до України, була прикута увага всього світу. Так, я був у телевежі в ті страшні моменти, коли гинули люди. Це ніколи не зітреться з моєї пам'яті. І такі сильні потрясіння пережив не я один.

 

- Розкажіть про жінку-диктора, яка під час захоплення передавала новини. Вона ж не припиняла висвітлювати події навіть у момент вторгнення загарбників... Про що вона розповідала людям? Чи працює вона до цього часу?   

- Тієї ночі в прямому ефірі працювали дві жінки: на радіо - Бернадета Лукошюте, на телебаченні - Егле Бучеліте. Обидві постійно передавали повідомлення про пересування військових, про ситуацію в місті, всі найгарячіші новини. Обидві й нині працюють. Егле, як і раніше, ведуча «Новин» на телебаченні, а Бернадета - ведуча дитячих програм. У нас працює чимало учасників подій тих років. Багато хто нагороджений медалями «13 січня». Ми цінуємо їх і пишаємося ними.

 

- Як часто в ефірах ваших телеканалів показують фільми, присвячені тим подіям?

- Подіям січня 1991 року завжди приділяється багато уваги, і не лише в час чергової річниці. Не будемо забувати, що Литва досі домагається видачі вбивць, які ховаються на території Росії.

 

- Можливо, саме через те, що литовці добре пам'ятають події січня 1991-го, позиція Далі Грібаускайте - одна з найжорсткіших щодо нинішніх проявів агресії з боку Росії?

- Позицію Президента у нас не вважають жорсткою. Вона швидше реалістична. Так, литовці ніколи не забували, якою ціною дісталися їм свобода та незалежність. Ми пам'ятаємо, скільки брехні було надруковано на сторінках радянських газет, як намагалися усілякі «Невзорови» (Олександр Невзоров - у минулому радянський та російській репортер та телеведучий - прим. Перший Національний) оспівати «наших», які жахливі звинувачення висувалися. І тому ми, як ніхто інший, добре розуміємо українців. Литва не має ілюзій щодо Росії, хоча 24 роки тому і Росія була інакшою: москвичі й ленінградці підтримували нас на багатотисячних мітингах.

 

- Чи можна провести паралелі між подіями, які відбувалися 24 роки тому у Литві, і тим, що коїлося в Україні взимку 2013-2014-го?

- Звісно, ми бачимо пряму аналогію. Те, що почалося на Майдані, дуже нагадує підйом нашого народу, нашу «Співочу революцію», яку намагалися придушити танками. Але ми вистояли. І нехай це стане прикладом і підтримкою для українців. Литва вірить в Україну і в те, що її народ доможеться того, чого прагне, і вистоїть у нинішній непростій ситуації, піде вперед. І, врешті-решт, ми будемо разом в одній європейській сім'ї вільних народів.

 

Прес-служба Національної телекомпанії України

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
НТКУ
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
4728
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду