Про пріоритети в розвитку українського телерадіопростору говорили 7 грудня на круглому столі «Місце і роль Нацради у розвитку інформаційної сфери та зміцненні інформаційної безпеки України».

Члени Національної ради з питань телебачення та радіомовлення, представники державного комітету з питань телебачення та радіомовлення, депутати, представники мовників та операторів кабельного зв’язку  зібрались, щоб обговорити основні напрямки стратегії державної інформаційної політики, взаємодію органів влади у регулюванні цього питання, недоліки законодавства, та принагідно відзначити дванадцяту річницю Національної ради, підбивши підсумки її діяльності. Саме тому до участі у круглому столі були запрошені й члени Нацради минулих років.

Дискусія проходила за двома напрямками: законодавче регулювання та взаємодія органів влади у вирішенні проблем інформаційної сфери, в ході якої були означені основні проблемні блоки та  невідкладні завдання.

До внутрішніх пріоритетів, визначених учасниками круглого столу, належить робота над удосконаленням вітчизняного телерадіопростору, регулювання відносин між державними органами та суб’єктами ринку, та створення суспільного мовлення.

В глобальному контексті для України, що потрохи наближається до моделі інформаційного суспільства, все актуальнішими стають проблеми інформаційної безпеки, позиціонування на світовій арені, і технологічний прогрес, що зумовлює потребу переходу на цифрове мовлення.

Віталій Шевченко, голова Нацради, наголосив: «Пріоритетною для нас є робота над створенням українського телерадіопростору, де в ефірі домінуватиме українськимй продукт. На це ми звертаємо увагу і в нашому плані інформаційного розвитку».

Також голова Нацради занепокоєний новими проектами змін до закону «Про телебачення та радіомовлення», які, на його думку, мають політичний підтекст: «Передусім хотів висловити стурбованість черговим намірам спонтанно втручатись в вітчизняне законодавство і наскоком його редагувати. Зараз ми обновили законодавчу базу і стали ближчими до європейських стандартів. Приміром, в одному з проектів змін до закону йдеться про те, що телекомпанії самі мають визначати мову програм».

Невідкладним завданням, за його словами, лишається і   підготовка до переходу на цифрове мовлення: «У 2006 році держава виділила кошти для роботи в цьому напрямку. А зараз пропонується ці кошти розподілити між іншими структурами». Віталій Шевченко запропонував Держкомтелерадіо та іншим установам об’єднати зусилля, аби якнайскоріше зробити Україну готовою для переходу до цифрового мовлення. А Ігор Курус, заступник голови Нацради додав: «Якщо ми не використаємо наш ресурс його заберуть наші сусіди».

Актуальним для України є також приєднання до Європейської конвенції про транскордонне мовлення.

Учасники круглого столу не обминули увагою і створення суспільного мовлення, яке так і залишається одним з головних пріоритетів в інформаційній сфері, попри фактичну відсутність політичної волі, законодавчого регулювання, затвердженої концепції та відвертого бажання  влади вдихнути життя у «мрію медійної спільноти».

«Україна повинна мати своє суспільне мовлення, і ми братимемо участь у цих процессах», - наголосив Віталій Шевченко. Олександр Курдінович, заступник голови Держкомтелерадіомовлення побіжно нагадавши, що дискусія щодо суспільного мовлення йде вже не перший рік,  додав що всі зусилля будуть марними поки парламент не прийме відповідний закон. Також він висловив пропозицію щодо відокремлення СМ від державних ТРК: «Вони, звісно,  можуть бути базою для суспільного мовлення, але якщо ми не змінемо принципи їх роботи, то ця справа не зазнає успіху».

У свою чергу, Олександр Семирядченко, керівник головної служби інформаційної політики Секретаріату Президента, зазначив: «У суспільства, держави, влади зараз одна позиція, всі хочуть суспільного мовлення, ніхто не проти цього», та наголосив на тому, що процес створення СМ має бути скоординований з процесом переходу на цифрове мовлення.

Олександр Курдінович наголосив на основних проблемах позиціонування України на світовій арені: «За роки незалежності України державна інформаційна політика не враховувала європейської інтеграції та не прагнула відродження національної складової. Українська інформаційна політика не була націлена на захист національного простору».

Тому, за його словами, за таких умов і виникла загроза інформаційній безпеці України: «Уявлення про Україну формують не вітчизняні ЗМІ, а інформаційні структури інших держав. Державу представляють такі інформаційні джерела як "Всесвітня мережа УТР", Укрінформ. Але всім відомі проблеми цих медіа. Низьке фінансування і відповідно низька якість продукту впливає на уявлення про Україну мешканців світу. І ці проблеми також мають знайти своє відображення в законі "Про телебачення та радіомовлення». Цю думку підтримав і Ігор Курус.

Андрій Шевченко, голова Комітету Верховної ради з питань свободи слова та інформації вирішив підбити підсумки 12-річній роботі Нацради, і виокремити позитивні результати і виклики, які стоять перед установою. За його словами, завдяки роботі Нацради в країні створений повноцінний медіаринок, «і цей ринок стає все більш українським». Також, до позитивів він відніс запровадження нової схеми стосунків з учасниками ринку: «Підписання Меморандумів - це зовсім інший формат роботи».

Основні виклики Шевченко бачить у тому, що Нацрада має перетворитись з карального органу в інструктора розвитку ринку, успішно працювати над переходом до цифрового мовлення, та раціонально розподіляти повноваження з Держккомтелерадіо: «Тобто Нацраду чекає робота над розвитком успішного медіаринку, справедливості, свободи слова та відповідальност’ю».

Круглий стіл не обійшовся і без «вічного» конфлікту Нацради з кабельними операторами.

Юрій Лабунський, представник операторів кабельного телебачення, висловлював незадоволення тим, що Нацрада уповноважена ліцензувати операторів кабельного зв’язку (ці обов’язки на неї покладає новий закон «Про телебачення та радіомовлення»), і просив Нацраду надати списки каналів, що заборонені і що дозволені для кабельних мереж (натякаючи на зауваження щодо включення в пакети іноземних каналів, що не відповідають законодавству України): «Не потрібна нам ця червона кнопка, візьміть її собі!»

Також він нарікав на бездіяльність у зв’язку з наявністю майже цілковитого монополіста серед кабельних операторів: «Що можна говорити про інформаційну безпеку, якщо 90% кабельних мереж належить одній компанії – «Волі-Кабель». На що Віталій Шевченко наголосив, що в цьому Нарада безсила: «Регулюванням питань монопольних утворень займається Антимонопольний комітет».

Представники кабельних операторів нарікали і на незавершену роботу з підписання Меморандуму, і на «універсальну послугу» (яка зовоб’язує включати в соціальний пакет всі українські ефірні канали). Генадій Хазан, член ради директорів операторів кабельного зв’язку обурено наголошував: «Чому Нарада підтримує національного виробника за наш кошт?»

Віктор Понеділко, член Національної ради, зазначав, що законодавство забороняє рекламу, яка не сплачена резидентом України. Саме тому не правомірною є ретрансляція іноземних каналів, де реклама не адаптована до вітчизняного законодавства. У свою чергу кабельщики зазначали, що іноземні канали бажають дивитись більшість  через недостатню якість українського телебачення.

На завершення Олександр Ляхов, завідувач кафедри мультимедійних систем Українського інституту підвищення кваліфікації працівників телебачення і радіомовлення,  підсумував: «Інформаційна безпека – це захист інформаційного простору країни та громадян від внутрішніх і зовнішніх загроз. Якщо ми говоримо про інформаційну безпеку, то це означає що Україна на шляху створення інформаційного суспільства».

Відповідно, за його словами, основними складовими інформаційного суспільства є приватні інвестиції, чесна конкуренція, гнучке регулювання з боку держави: «Місця Нацраді у цій сфері немає. Модель колегіального органу не може працювати над національною безпекою. Місця немає, але є роль – моніторити і визначати загрози».

Після завершення дискусії учасники круглого столу перейшли до неформальної частини відзначення 12 річниці створення Національної ради з питань телебачення і радіомовлення.