На вчорашньому засіданні у справі за позовом Ігоря Коломойського до Олександра Роднянського щодо визнання права власності на частку у статутному фондіу розмірі 70% представники позивача в своїх поясненнях намагалися довести існування угоди щодо купівлі ТОВ «Студія 1+1» Ігорем Коломойським, яка, за їх словами, була досягнута в усній формі.

Нагадаємо, 14 жовтня Коломойський подав позов, де вимагає визнати за ним право власності на долю Роднянського в телекомпанії „Студія „1+1””. Однак засновники компанії стверджують, що такої угоди не було.

У судовому засіданні, окрім позивача і відповідача, третьою стороною виступає іноземна компанія «Інтер-медіа». Як раніше повідомляла ТК, за інформацією ТОВ „1+1”, її власниками є: компанія Сentral Мedia Еnterprises (60% статутного фонду), а також Олекснадр Роднянський і Борис Фуксман (по 20% кожний). Але голова ради директорів каналу Олександр Роднянський має право розпоряджатися 70% „1+1”, інші 30% знаходяться у власності дочірньої кoмпанії СМЕ - „Інтер-медіа”.

На минулому засіданні, 21 березня, коли справа почала розглядатися по суті, представники позивача змінили підстави позову. Відповідно до позивної заяви як угода тлумачився лист компанії СМЕ від 10 червня 2005 року, де вона не заперечувала щодо продажу акцій Роднянського-Фуксмана групі Ігоря Коломойського. Зараз же представники Коломойського предметом позову визначають усну домовленість. Однак, вони переконані, що наспрадві сам позивач своєї точки зору не міняв, а у позивній заяві була не правильно витлумачена позиція Коломойського.

За словами представників позивача, угода між Коломойським та Роднянським була укладена в усній формі 22 червня 2005 року у місті Женеві (Швейцарія) близько восьмої години вечора. Свідком домовленості був Тимур Новіков, «Приватбанк».

Угода була укладена на певних домовленостях. Як зазначила на судовому засіданні представник позивача Олена Сидоренко, за цією угодою Коломойський мав отримати частку у розмірі 70% статутного фонду ТОВ «1+1». Ціна, з якою сторони погодились, становила 70 мільйонів доларів. Іншими умовами визначалось те, яким чином Коломойський набуде права власності на «Студію 1+1». «Право власності на цю частку до Коломойського переходить з моменту сплати завдатку у розмірі 2 мільйонів доларів, а остаточний розрахунок зобов’язувалися провести після реєстрації змін в реестраційних документи», - зазначала Сидоренко, - «Розрахунок мав здійснюватись у Дніпропетровську за місцем проживання Коломойського, куди мав прибути Роднянський». При укладанні договору сторони керувалися законодавством України.

Також у справі фігурують й інші листи – переписка між Роднянським, Коломойським та СМЕ. Зокрема, це вже згаданий лист від 10 червня, який раніше у позові визначався як угода. В цьому документі мова йшла про певні переговори щодо того, що деякі компанії, які контролюються Коломойським, можуть придбати якусь частку в усіх компаніях «Studio 1+1 Group”. Цей лист підписаний Фуксманом, Бьорком (президент компанії СME), Роднянським та Коломойським.

За словами представника Коломойського Вячеслава Карташова, попередньо за частки в підприємствах «Studio 1+1 Group” Коломойський пропонував 100 мільйонів доларів. А під «Studio 1+1 Group” сторони переговорного процесу визначали, відповідно до листа СМЕ, такі структури, як Innova Film GmbH (Німечина), International Media Services (Бермуди), TV Media Planet (Кіпр), Intermedia (Україна), “1+1” (Україна).

Крім усної угоди 22 червня, як зазначив Карташов, Коломойський не підписуваів ніякої іншої угоди, але зазначав правову готовність у разі звернення до нього осіб, які підписали лист з пропозиціями (від 10 червня) реалізувати ці положення. Тепер представники Коломойського наполягають, що цей лист від 10 червня, який раніше сторона Коломойського тлумачила як угоду, як і інші листи переписки, для договору правового значення не мали, а лише були свідченням ведення переговорів: «Ці документи підтверджують те, що зацікавлені сторони Роднянський, Фуксман та СМЕ продовжували довготривалі переговори, а з листів видно, що фактично попередньої згоди вони всі між собою досягли».

За словами Карташова, 13 травня до СМЕ був відправлений запит про дозвіл на продаж, у відповідь на це Коломойський отримав лист від 10 червня. А 14 червня Коломойський отримав електронного листа СМЕ, в якому від імені вповноваженого представника було засвідчено, що рада директорів СМЕ прийняла рішення щодо надання згоди на те, щоб Роднянський продав свою частку.

«Переписка, яка є у нашому розпорядженні, свідчить про те, що сторони доходили навіть до обговорення менеджмента компанії, і щодо порядку обрання керівників, кого зі спеціалістів лишити, а кого ні. Поважаючи усі сторони угоди, наш довіритель не використовував міри якоїсь технічної фіксації того, що було отримано електронною поштою та факсом. У відносинах бізнесменів подібного рівня це можна визнати нормальними діловими стосунками сторін, які для оперативності користуються таким обміном листами», - стверджує Карташов.

У свою чергу, «Інтер-медіа» заперечуює проти існування угоди. А її представник Олексій Альошин в коментарях «ТК» стверджує, що показами свідка наявність усної угоди не може бути підтверджена. Представник Роднянського Олег Конопольський від коментарів утримується до дачі власних пояснень.

Наступне засідання суду відбудеться 28 березня, де представники позивача продовжуватимуть давати пояснення та відповідати на запитання.