«Детектор медіа» опитала редакторів львівських ЗМІ щодо того, як їхні видання подавали конфлікт довкола газети «Експрес» - нас цікавило, як трактують цю історію львівські колеги, які, на відміну від нас, добре знають і фігурантів, і обставини справи. Якою їм видається ця історія? Як писали про неї їхні видання і чи писали взагалі? Чи проводили власні розслідування? Чи пов'язана ця справа з утисками прав журналістів та наступом на свободу слова? Чи приєдналося їхнє видання до «радикального журналістського протесту», який оголосив Ігор Починок, головний редактор «Експресу»?

Це опитування було зумовлено тим, що ТК висвітлювала події довкола «Експресу» здебільшого в новинах (єдиний текст написав Отар Довженко на початку цієї історії), утримуючись від оцінок і публіцистики - не проводячи власного розслідування; зрозуміти, що відбувається у Львові, було важко, а проводити власне розслідування нам забракло ресурсу. Власне, тому ми й звернулися до львівських колег - прояснити ситуацію.

Нагадаємо, що тема газети «Експрес» актуалізувалася 13 квітня - тоді газетярі перекрили трасу Київ-Чоп. Вони вийшли на пішохідний перехід і перебували там протягом години, що спричинило черги вантажівок на кілька кілометрів.

Тоді ж редакція розповсюдила прес-реліз, у якому назвала свої дії «радикальним журналістським протестом», аргументувавши їх брутальністю міліції, яка напередодні - за версією редакції - затримала генерального директора «Експресу» Андрія Вея.

Як з'ясувалося згодом, ішлося про податкову міліцію, яка інкримінувала директорові «Експресу» (це група підприємств, а не лише редакція газети) несплату податків на прибуток у сумі близько 2,5 млн грн. Між іншим, як пояснював пан Вей «Детектор медіа», в даному разі йшлося про борги не газети, а іншого підприємства, яке не пов'язане з газетою «Експрес». Тим не менш головний редактор «Експресу» Ігор Починок трактував цю історію як перешкоджання журналістській діяльності.

Затримання директора Вея викликало бійку експресівців із податковим міліціонером і звернення «Експресу» до народних депутатів України з проханням про захист.

Також в історії «радикального журналістського протесту» були акції приковування 6 журналістів газети до поїзду «Будапешт - Москва» та обстрілювання вікон Генеральної прокуратури з пневматичної рушниці.

Нагадаємо, «квітневому загостренню» ситуації передувало тривале протистояння між «Експресом» та прокурором Львівської області Олексієм Баганцем. Передісторія непорозумінь із газетою, з його слів, така: на початку 2008 року було порушено кримінальну справу щодо одного із сільських голів Пустомитівського району за те, що він підробив рішення сесії сільської ради і незаконно виділив громадянину земельну ділянку під створення Центру рекреації для журналістів. Згодом з'ясувалася, що цю земельну ділянку було надано громадянину Ігорю Починку, головному редакторові газети «Експрес». Прокуратура також стверджує, що Ігор Починок умисно самовільно захопив земельну лісову ділянку площею 1,4803 га.

За словами Баганця, у той час, коли він наполягав на притягненні до кримінальної відповідальності сільського голови, в газеті «Експрес» пішли публікації, які принижують його честь, гідність та репутацію прокуратури Львівської області загалом.

Натомість Ігор Починок наполягає, що факт підроблення рішення Звенигородським сільським головою ніким на сьогодні не доведений, справа слухається в судах уже понад три роки.

10 липня 2010 року прокурор Баганець подав у відставку.

Варто зауважити, що в коментарях львівських колег згадується ще одна нашуміла у Львові історія про те, як журналісти «Експресу» креативно відреагували на телевізійний сюжет, у якому один із мешканців села Шоломинь (де розташовано той самий «Центр рекреації журналістів») дав досить критичний коментар діям Починка. Реакцією газети було оголошення (на правах реклами) з фотографією цього чоловіка, про те, що він розшукується і що правоохоронні органи будуть вдячні за інформацію про нього.

Це опитування мало публікуватися разом із інтерв'ю з Ігорем Починком, однак наш дописувач у Львові затрималася з підготовкою матеріалу. Та ми все ще сподіваємося представити точку зору самого Починка щодо подій довкола видання.

Микола Савельєв, «Ратуша»:

- Ми не писали про «Експрес», і причин цьому декілька. Насамперед, я вважаю, що корені цього конфлікту лежать зовсім не там, де показують обидві сторони. По-друге, цей конфлікт має дуже мало відношення до свободи слова. Це все одно, що я зайшов у тролейбус, почав якусь агітацію, мене побили - і я тепер кажу, що мене побили за свободу слова. До того ж, що одна, що друга сторона не кажуть усієї правди. З одного боку, є керівництво газети «Експрес», яке використовує в своїй боротьбі як співробітників видання, так і власне газету, з іншого - є кілька багатих людей на Львівщині, органи прокуратури і податкова, які тиснуть на свої важелі. Декого втягнуто в цей конфлікт не по власній волі. Та й методи боротьби здаються мені неприйнятними. Як на мене, це суто з'ясування бізнес-стосунків, у якому чомусь використовується термін «боротьба за свободу слова». Корінь цього конфлікту - земля, на якій стоїть будинок Ігоря Починка, який чомусь називається «рекреаційний центр журналістів». Ну і все, що довкола землі: вмотивованість отримання документів на землю, порушення кримінальної справи, залучення силових структур і публікація кількох статей, які, на мою думку, мають радше емоційний характер. Я маю на увазі статті в «Експресі», а також - антистатті в інших газетах і на сайтах, які взяли сторону чи міліції, чи податкової, чи судді. Частина цих публікацій були, на мою думку, заангажовані.

Тобто якщо коротко переказувати історію газети «Експрес», то головні сюжети - це отримання земельної ділянки і несплата податків. А цинізм ситуації в тому, що газета, її колектив і створення громадської думки стосовно того, що причиною конфлікту є не бізнес, а утиски свободи слова, виявилися інструментами в цій боротьбі. Більше того, «Експрес» постарався своєю боротьбою додати максимального дискомфорту іншим: от я не розумію, який стосунок до того всього мав потяг і його пасажири, до якого приковувалися експресівці, водії машин на трасі, яку вони перекривали? При чому ці люди до того, вмотивовано чи невмотивовано комусь було виділено земельну ділянку і що було порушено кримінальну справу стосовно несплати податків? Врешті-решт, завважте, податки ж було сплачено, що підтверджує, що підстава для зацікавлення з боку податкової міліції принаймні була. Єдине, звісно, незрозуміло, чому це за податки за 2005-2006 роки взялися лише тепер. Це були інтереси держави чи просто податкову хтось «попросив» щось пошукати на газету «Експрес»? Очевидно, що тут з якого боку не візьму - все далеко не чисто.

Як у редактора, в цій ситуації в мене найбільшу настороженість викликає передовсім те, що в публікаціях «Експресу» про себе дуже мало фактажу і дуже багато емоцій. Видавання бажаного за дійсне, підтасовка фактів, відсутність збалансованості в поданні інформації. Власне, в одній із публікацій було сказано приблизно таке: нашу газету обстріляли, це могла бути міліція, генералу, що її очолює, ми б радили застрілитись. Але ж це параноя! А того нещасного діда, якого втягнули в конфлікт, мені просто шкода.

Власне, це й стало підставою того, що ми публічно не висловлювалися ні за, ні проти. Якщо ти виступиш на боці прокуратури чи податкової, тебе можуть звинуватити в підриві корпоративних інтересів.

А ще ми досить давно знайомі з Починком, колись працювали разом. Я теж колись брав участь в акції протесту газети «Експрес» «Хвиля свободи» (2000-й рік) - ми чесно голодували, коли суд за якусь маленьку публікацію, рецензію на музичний твір, наказав стягнути з видання 150 тисяч гривень. Це були страшні гроші. І газета боролася за свої права - було поставлено барикади, організовано наметове містечко. Це дало результат: рішення суду було скасовано. Тоді це було вмотивоване протистояння.

Тепер же, коли виник, на мою думку, конфлікт бізнес-інтересів, «Експрес» вирішив застосувати подібні методи. Але це вже зовсім не та пісня! Я боюся, що коли методи, що використовують обидві сторони, випливуть на поверхню, тінь може впасти на всіх журналістів і у Львові, і в Україні загалом. Скажуть: «А, так ви ж не за свободу слова! Ви ж за 2,5 млн несплачених податків і за три ділянки землі, які Починок об'єднав в одну і назвав це "рекреаційним центром"!».

Ігор Гулик, «Львівська пошта»:

- Очевидно, окрім нашої газети, мало хто торкався цієї теми. Справа в тому, що ми підійшли до конфлікту з дещо іншої точки зору. Насправді, як мені видається, ідеться про інтерес власника газети «Експрес». Ви знаєте, там і земля була, і багато іншого... Що мене особисто вразило, що ця земля здобувалася під Центр рекреації для журналістів, причому я гарантую, якби ви запитали в будь-якого журналіста у Львові, чи існує такий центр, він би просто знизав плечима, бо ніхто з журналістів, львівських принаймні, не знав про таку ідею створити Центр рекреації журналістів. Насправді виявилося, що земля була для зведення особистих будівель редактора «Експресу».

Це, власне, стало поштовхом для наших журналістських розслідувань. Відтак, прокуратура порушила справи. Далі відбувся конфлікт «Експреса» з громадою села Шоломинь, у якої забрали шматок землі, більше того, йшлося про ліс, який перейшов у власність пана Починка і який потім був обнесений високим парканом.

Коли ініціативна група селян почала висловлювати своє обурення, то - тільки уявіть - на сторінках газети «Експрес» з'явилася дуже дивна публікація - було вміщено портрет одного з активістів і написано, що його розшукують! Причому розшукують - на правах реклами (це, я так розумію, тому що за зміст рекламних оголошень несе відповідальність не газета, а рекламодавець). Але це вже переходить будь-які межі журналістської етики. Наступного дня після цієї публікації половина мешканців села стояла під обласним управлінням міліції, вимагаючи бодай якоїсь справедливості. Не знаю, як розв'яжеться цей конфлікт. Між іншим, ми поїхали до цієї людини, виявилося, що ця людина є заслуженою особою, вона була серед перших ліквідаторів аварії на ЧАЕС, брала участь у гасінні пожежі в Чехії, цю людину знають у селі тільки з найкращого боку. І півсела просто було шоковане такою «свободою слова».

Між іншим, далі у нас відбувся конфлікт, бо група «Експрес» володіє мережею «Інтерпрес», це фактично є один із найбільших операторів на ринку роздрібного продажу газет. Коротше, після цієї публікації, без всяких причин із «Інтерпрес» до нас приходить петиція, що вони посеред року розривають з нами угоду про розповсюдження нашої газети. Це сталося буквально тиждень тому.

Отже, ви бачите, як пан Починок бореться за свободу слова: знищує колег і використовує журналістів для того, щоби під приводом захисту свободи слова захистити свої інтереси.

А факт із обстрілом редакції - це вже висновки балістів мають бути і т. д. Однак заявити про свій намір піти обстріляти вікна президента, вікна Генпрокуратури і не отримати жодної реакції з боку правоохоронних органів - погодьтеся, це про багато що свідчить. Я напишу в своїй газеті, що піду бити вікна на Банковій, в мене тут відразу будуть сидіти двоє, як мінімум, а то й троє представників СБУ, і розбиратимуться. А «Експрес» це робить. В мене особисто як пересічної людини викликають подив такі речі, тому що будь-яка держава якось повинна реагувати на таке. А це просто елементарна піар-акція за участі прокуратури й правоохоронців.

Зараз цей конфлікт вщух. Я не знаю, чи він буде мати потенцію до продовження, чи не буде, але мені здається, що пан Починок просто досяг свого, оскільки невгодний йому прокурор Баганець пішов з посади.

Власне кажучи, у зв'язку з «Експресом» ми мали ситуацію викривлення реальності в медіа. Я взагалі був шокований тим, що, переглядаючи іноземні ЗМІ, прочитав повідомлення на «Франц-інтернаціонал» про те, що Починка заарештовано. Це просто не вписується в жодні рамки! Крім того всього, зрозумійте мене правильно, я не є конкурентом «Експресу», я не хотів би, щоб мої слова виглядали як несумлінна конкуренція. Просто спекулювати на таких речах, як свобода слова, вважаю просто неприпустимим.

Ірена Марушкіна, Vgolos.com.ua:

- Мені важко коментувати, бо ми, мабуть, найбільше з львівських видань писали на цю тему. І я хочу сказати, що позиція наша така. Першою про порушення законів з боку Починка щодо приватизації землі сказала прокуратура, був прес-реліз прокуратури, в якому про це зазначалося. Ми зайнялися цією історією. Під ідеєю створення Центру рекреації для журналістів пан Починок фактично приватизував землю, звів будівлю, я не знаю, як це з точки зору закону, але щодо моралі, якихось корпоративних питань, що б він там не писав, - я такого не розумію. Тим більше, що є багато матеріалів з боку громади села Шоломинь, це показує, що не тільки журналісти, селяни теж не розуміють, як це сталося, тобто обіцялося їм одне, а насправді вийшло все зовсім по-іншому. Це основна тема, як на мене, в цій історії - земля.

Після того, що стосується податкової і так далі - це не мої теми. Моя тема основна - це Шоломинь. Я вважаю, що так вчиняти, як Починок, - аморально. Я вже не кажу про теми приватизації дитячого садочка під приміщення редакції, не сьогодні-завтра ще декілька тем буде піднято по пану Ігорю.

В багатьох публікаціях, які є в «Експресі», абсолютно не дотримано ніяких критеріїв журналістської етики, це стосується і прокуратури, й Олексія Баганця. Це були відверті наїзди, причому, зверніть увагу, у своїх публікаціях газета «Експрес» ніколи не дає можливості висловитися іншій стороні. Якщо Починок вчиняє так, то чому інші по відношенню до нього не повинні діяти такими ж методами? Перш ніж говорити про свободу слова, візьміть публікації «Експресу» і проаналізуйте їх, що там пишеться і як.

Чому так мало львівських газет писали про це? А ви розумієте, що таке газета «Експрес»? Газета «Експрес» - це ж не тільки газета, яка має справді найбільший тираж і вважається найбільш впливовою газетою не тільки на Львівщині, а взагалі в регіоні. Газета «Експрес» - це ще друкарня, де друкується багато газет, це ще торгівельна мережа, де продаються газети. А ще багато хто з львівських журналістів пройшли школу «Експреса», розумієте? В Починка є багато позитивного, і досягнення в нього є, але все одно - не можна використовувати ЗМІ для вирішення своїх проблем.

Колись на вашій «Детектор медіа» була стаття Отара Довженка, от ми абсолютно притримуємося такої ж думки: коли в нас справді щось станеться, коли дійсно почнуться репресії, нам ніхто не повірить. Це моя позиція.

Не можна зводити свої будинки нібито під рекреацію журналістів. Як це так?! До мене в гості теж приходять журналісти, то я свою квартиру назву центром рекреації. То буде правильно? Точно так він це вчинив, ще й безсоромно доводить, що вчинив це як три мільйони українських громадян...

Знаєте, Починок дуже непоганий піарник. Зверніть увагу, що нині всі говорять про тиск на журналістів, а почалося з Вишеньки і Шоломині. Зараз триває судовий процес над сільським головою, якого звинувачують у хабарництві, це один судовий процес, прокуратура відкрила другу судову справу, Баганця зняли, «Експрес», мабуть, також до цього приклався. Але про це вже всі забули і говорять про свободу слова.

Що мене дуже обурює, якщо ми почали говорити про свободу слова... Врахуйте, що структура бізнесу Починка дуже розгалужена. Якщо взяти той інцидент із податковою, там була задіяна «Видавнича група ″Експрес″», яка жодного стосунку до газети «Експрес» не має. Тобто Андрій Вей не має відношення до редакції, до журналістів, до газети. Це видавнича група, на якій всі активи Починка, його поліграфічний цех, але ж не газета. Подивіться, хто засновник газети і хто редакція. Він же маніпулює цими назвами. Він каже «Експрес», але не уточнює, яка саме з бізнес-структур судиться з податковою, ніхто на це не звертає уваги. А він дуже талановитий і всіма цими фактами жонглює.

Між іншим, якщо до цього розгортався блокбастер «Починок проти прокуратури», то тепер почнеться сиквел «Починок проти суддів». Він просто візьметься їх страшати, бо проти Починка - купа справ. От побачите, він просто всіх затероризує. Ми навіть написали статтю, яка називається «″Експрес″ - тероризм». Ось як це можна назвати. І це ганебно.

Тарас Смакула, ZIK:

- Ми не втручалися, не писали про це, трималися осторонь. Це наша редакційна політика. Я б не хотів говорити причини. Редакція визначила, що в цій історії ми будемо займати нейтральну позицію. Багато моїх колег з інших видань теж зайняли таку позицію, тому що не все так однозначно в цій історії. Ії неможливо трактувати виключно з позиції свободи слова чи якихось репресій, чи якоїсь неправдивої інформації. Я думаю, що питання, чи є тут порушення свободи слова, повинна визначити відповідна комісія, відповідний комітет. Я б не хотів давати таких оцінок.

Наталія Балюк, «Високий замок»:

- Мені дуже важко коментувати цю ситуацію, тому що я не все знаю. Щоб писати, потрібно було зробити певні дослідження, але ми вважаємо, що в даному випадку має бути журналістська етика, оскільки там були і звинувачення від податкової, і війна «Експресу» з правоохоронними органами. Ми вирішили не втручатися в цей конфлікт.

Наразі від газети «Експрес» не надходило якихось пропозицій чи прохань про спільну акцію, тому ми вирішили просто не втручатися. Ми певною мірою вбачали в цьому конфлікт безпосередньо газети з правоохоронними органами, прокуратурою. До нас зверталися з прокуратури, просили розмістити статтю від прокурора, де вони звинувачували газету «Експрес» у якихось речах. Ми не взяли цієї статті. Вирішили, нехай «Експрес» спочатку розбереться з проблемами внутрішніми, а він дає сам собі раду на своїх сторінках.

Я не вивчала ні документів, ні земельних конфліктів, ні взаємних звинувачень. Я прекрасно знаю Ігоря Починка, він є моїм однокурсником, у нас хороші стосунки, якби вже було щось дуже серйозне, очевидно, він би мені подзвонив, як багато років тому за часів Кучми, коли була організована «Хвиля свободи».

Роман Онишкевич, «Новий погляд»:

- Я коментувати не хочу. Ми цього не висвітлювали. Якщо в приватній розмові, то скажу так: яке їхало, таке здибало. Хай вони між собою свої земельні ділянки ділять. Перепрошую, не можу вам нічим допомогти. Оскільки я в той конфлікт не вникав, то я не знаю, де там закінчується піар, а де там є порушення свободи слова.

Володимир Хрущак, «Львівська газета. Вісник міста»:

- Ми, як правило, уникали і не писали про це.

Чому? Я працював у газеті «Експрес», коли в нас була «Хвиля свободи», якщо не помиляюся, у 2000 році. Я знаю, що тоді з журналістами, які були на цій хвилі, які захищали це видання, редактор газети «Експрес» вчинив не зовсім добре. Про це ви можете запитати в багатьох журналістів, які там працювали. Очевидно, що у Львові немає належної журналістської солідарності. Але щодо Ігоря Починка - то це теж очевидно, він сам у цьому винен, якщо він не цінує тих людей, які відстоюють його інтереси. Про це всі у Львові знають. І тому вони цього (висвітлення) не роблять.

Ми єдине - висвітлювали конфлікт «Експресу» з нашим теперішнім власником. Було дві інформації: суд зобов'язав Ігоря Починка спростувати інформацію про Ярослава Дубневича, тому що вона була недостовірною. Але таким є рішення суду. Також ми висвітлювали конфлікт Ігоря Починка з мешканцями села, де розташована його дача. На обласному телебаченні вийшов фільм, який став для нас інформаційним приводом. По цій справі є судові позови, є інформація про те, що це захоплення землі, але зовсім не питання свободи слова.