До речі, ні пан Немиря, ні виконавчий директор фонду “Відродження” Євген Бистрицький не змогли пригадати аналогічного випадку невдалого завершення подібних конкурсів у інших країнах.

Тим не менше, керівники фонду заявили про те, що здійснять ще одну спробу організувати політичні теледебати. Тому, виходячи “з етичних міркувань”, не стали називати ті телеканали, які брали участь у здобуванні гранту. Але зі слів виступаючих було зрозуміло, що мова йшла, перш за все, про загальнонаціональних телемовників. Непереборною перешкодою для телевізійників, стала, за словами учасників прес-конференції, неможливість дотриматись принципу рівного доступу до дебатів у відношенні до лідерів опозиційних сил Мороза і Тимошенко.

Негативний результат другої конкурсної спроби, сказав Євген Бистрицький, “змусить зробити певні висновки” не лише фонд “Відродження”, а й інші міжнародні організації, що займатимуться моніторингом української виборчої кампанії.

Присутні наголосили, що МФВ усвідомлює ситуацію, що складається навколо виборів в Україні, і має намір докладати зусилля, щоб підтримати медійні проекти, спрямовані на забезпечення прозорості виборчого процесу. Окрім проекту теледебатів, “Відродження” надасть підтримку на суму понад 800 000 доларів США іншим проектам у рамках програми “ЗМІ та вибори”

Серед них, зокрема:

- програма моніторингового дослідження рівня доступу до мас-медіа виразників різних політичних поглядів;

- проект “Громадського радіо”, що “має створити прецедент незалежного від влади, політиків та приватного капіталу медіа”;

- підтримка журналістських асоціацій, які сприяють професійному згуртуванню працівників медіа “для формулювання основних потреб суспільства” та протистояння тиску з боку власників ЗМІ.

- підготовка спеціальних газетних “вкладок” до регіональних видань, у яких висвітлюватиметься хід місцевих виборів.

Але попри всі намагання міжнародної громадськості стимулювати процес становлення громадянського суспільства в Україні, мабуть, варто згадати ще про одну причину, через яку політичні дебати на наших каналах можуть не справдити тих сподівань, які на них покладаються. Спостерігачі та аналітики уже давно зауважили, що відмінності між суб’єктами українського політичного процесу мають здебільшого суто ритуальний характер. Практично жодна політична сила не здатна запропонувати суспільству оригінального політичного продукту. А саме - власного системного підходу до вирішення його проблем. Тому публічні дебати цілком можуть бути зведені до вправ із словесної еквілібристики, підготовлених піарівськими умільцями.

Не виключено, що саме здогадуючись про такий варіант розвитку подій, наші телекомпанії не проявили особливого азарту у боротьбі за вищезгаданий грант.

Хоча у більш розвинутих державах передачі у такому жанрі, окрім того, що свідчать про високий статус каналу, є ще й досить ласим рекламним продуктом.

Та на цей раз, українські телевізійники визнали, мабуть, за краще не гнатися “за довгим доларом”.