Доповнення і скасування норм цього Закону здійснюються Верховною Радою України шляхом внесення змін до нього та не можуть встановлюватися іншими законодавчими актами України.

РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

виробник реклами ― особа, яка повністю або частково здійснює виробництво реклами;

елементи торгівельних місць ― будь-які технічні засоби, устаткування, матеріали тощо, якими обладнуються торгівельні місця і які містять інформацію про товари;

особа ― фізична особа, в тому числі суб’єкт підприємницької діяльності, юридична особа будь-якої форми власності, постійне представництво нерезидента в Україні;

реквізити — будь-яка із перелічених видів інформації: поштова адреса, номер телефону, номер факсу, номер пейджера, номер телетайпу, адреса електронної пошти, веб-сайту або іншого ресурсу в мережі Інтернет;

реклама ― інформація про особу чи товар, спрямована на споживачів реклами, яка розповсюджена рекламними засобами і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо такої особи чи товару;

рекламні засоби ― засоби, що використовуються для доведення реклами до споживача, а саме: засоби масової інформації, засоби телекомунікацій, засоби зовнішньої та внутрішньої реклами, транспортні засоби, кіно- та відеопродукція;

рекламодавець ― особа, яка є замовником реклами для її виробництва та може також проводити роботи із розміщення та розповсюдження реклами;

розповсюджувач реклами ― особа, яка здійснює розміщення та розповсюдження реклами будь-якими рекламними засобами;

соціальна реклама ― суспільно спрямована реклама, що не ставить на меті отримання прибутку. У такій рекламі не повинні згадуватися конкретний товар та/або його виробники. Замовником соціальної реклами може бути будь-яка особа;

споживачі реклами ― невизначене коло осіб, на яких спрямована реклама;

спонсор ― особа, яка бере участь у прямому чи непрямому фінансуванні будь-якої діяльності (спонсорстві) без одержання прибутку безпосередньо від цієї діяльності з метою популяризації винятково свого імені (назви) та знаків для товарів і послуг, що їй належать;

стимулювання збуту (промоція) — просування товару у способи, що не віднесені до рекламних засобів, з метою ознайомлення осіб з цим товаром;

телемагазин — телевізійна програма, що виходить в ефір упродовж визначеного відрізку часу, в якій здійснюється пряма публічна пропозиція щодо продажу товарів;

товар — будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, цінні папери, об’єкти інтелектуальної власності, ідеї, починання.

Стаття 2. Сфера застосування Закону

1. Дія цього Закону поширюється на правовідносини в сфері реклами, призначеної для розміщення та розповсюдження на території України.

2. Дія цього Закону не поширюється на відносини, пов’язані з розповсюдженням інформації, обов’язковість розміщення та оприлюднення якої визначено іншими законами України, а також на оголошення фізичних осіб у засобах масової інформації, які не пов’язані із здійсненням підприємницької діяльності.

Стаття 3. Законодавство про рекламу

1. Законодавство України про рекламу складається з цього Закону та інших нормативних актів, які регулюють відносини в сфері реклами.

2. Якщо міжнародним договором України, укладення якого відбулося у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про рекламу, застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 4. Право на рекламу

1. Кожна особа має право на рекламу товарів з дотриманням вимог цього та інших законів України. 2. Кожний має право на одержання інформації про осіб чи товари, що рекламуються, за умов дотримання вимог цього Закону та інших законів України.

Стаття 5. Ціни на рекламу

1. Ціни і тарифи на виготовлення чи розповсюдження реклами є вільними, їх встановлення та застосування повинно відповідати вимогам Закону України “Про захист економічної конкуренції”.

2. Державне регулювання цін і тарифів на виготовлення чи розповсюдження реклами будь-якими державними органами забороняється.

Стаття 6. Авторське право та суміжні права на рекламу

Використання реклами, яка повністю або частково є об’єктом авторського права та/або суміжних прав, здійснюється відповідно до вимог законодавства України.

Стаття 7. Реклама імені (назви) та знаку для товарів і послуг спонсорів

1. У створенні теле-, радіопередач, підготовці матеріалів для розповсюдження іншими рекламними засобами, організації театрально-концертних, спортивних та інших заходів можуть брати участь спонсори. У таких матеріалах та під час проведення таких заходів не дозволяється робити посилання рекламного характеру щодо властивостей товарів спонсорів.

2. Не можуть виступати спонсорами особи, що виробляють чи розповсюджують товари, виробництво або розповсюдження яких заборонені на території України.

3. Не дозволяється спонсорство з використанням назви та знаку для товарів і послуг товарів, виробництво або розповсюдження яких заборонено на території України.

4. Програма (передача), підготовлена за участю спонсора, повинна бути ясно й належно означена за допомогою титрів чи дикторського тексту. Спонсор має право на оприлюднення у програмі (передачі) свого імені (назви), знаків для товарів і послуг. Оприлюднення реквізитів спонсора забороняється.

Стаття 8. Мова реклами

1. Застосування мов у рекламі здійснюється відповідно до закону про мови в Україні.

2. Знаки для товарів і послуг, у тому числі ті, об’єктами яких є логотипи (словесні позначення), промислові зразки, зареєстровані у встановленому порядку, або на які встановлено дату пріоритету, або ті, що охороняються на території України згідно з її міжнародними договорами, можуть розповсюджуватися та подаватися в рекламі мовою оригіналу.

РОЗДІЛ II. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО РЕКЛАМИ

Стаття 9. Принципи рекламної діяльності

Основними принципами рекламної діяльності є: законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами моральної, фізичної або психічної шкоди.

Стаття 10. Загальні обмеження та вимоги до реклами

1. У рекламі забороняється:

поширювати інформацію щодо товарів, виробництво або реалізацію яких чи ввіз на митну територію України заборонено законодавством України;

вміщувати твердження, які є дискримінаційними за ознаками походження людини, її соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, політичними поглядами, ставлення до релігії, за мовними ознаками, родом і характером занять, місцем проживання, за іншими обставинами або такі, що поширюють неправдиву інформацію про товари інших визначених осіб;

подавати відомості або закликати до дій, які можуть спричинити порушення законодавства, завдають чи можуть завдати шкоди здоров’ю або життю людей та/чи довкіллю, а також спонукають до нехтування засобами безпеки;

використовувати засоби і технології, які безпосередньо діють на підсвідомість споживача реклами;

наводити твердження, дискримінаційні щодо осіб, які не користуються рекламованим товаром;

використовувати або імітувати зображення Державного Герба України, Державного Прапора України та звучання Державного Гімну України, зображення державних символів інших держав та міжнародних організацій, а також офіційні назви державних органів України, крім випадків, передбачених законодавством;

рекламувати товари, які підлягають обов’язковій сертифікації або виробництво чи реалізація яких вимагає наявності спеціального дозволу (ліцензії), у разі відсутності відповідного сертифіката, ліцензії;

вміщувати зображення фізичної особи або використовувати її ім’я без згоди останньої;

імітувати (копіювати або наслідувати) загальне вирішення, текст, зображення, музичні чи звукові ефекти, що застосовуються в рекламі інших товарів, якщо інше не передбачено законодавством України про авторське право та суміжні права;

рекламувати послуги, пов'язані з концертною, гастрольно-концертною, конкурсною, фестивальною діяльністю, без інформації про використання чи невикористання фонограм виконавцями музичних творів. Ця інформація повинна займати на афішах, інших рекламних засобах щодо конкретної послуги не менше 5 відсотків загальної площі (обсягу) всієї реклами.

2. Рекламодавець зобов’язаний надати виробнику реклами документальні підтвердження достовірності інформації, необхідної для виробництва реклами, а на вимогу розповсюджувача реклами — документи, необхідні для розповсюдження реклами.

3. Розповсюджувач реклами зобов’язаний на вимогу споживача реклами надати йому інформацію про місцезнаходження рекламодавця.

4. Реклама про проведення конкурсів, лотерей, розиграшів призів тощо повинна містити інформацію про умови, місце та строки їх проведення. Інформація про будь-які зміни в умовах, місці та строках проведення конкурсів, лотерей, розиграшів призів тощо має подаватися у тих самих засобах масової інформації.

5. Реклама видів діяльності, які відповідно до законодавства України потребують ліцензії, повинна містити номер ліцензії, дату її видачі та найменування органу, який видав ліцензію.

6. Реклама про зниження цін на продукцію (розпродаж) повинна містити відомості про місце, дату початку і закінчення розпродажу, а також процентне співвідношення розміру зниження до попередньої ціни реалізації товару.

7. Забороняється використовувати для реклами безплатні номери телефонів міліції, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони та інших аварійних служб.

Стаття 11. Ідентифікація реклами

1. Реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу.

2. Реклама на телебаченні і радіо повинна бути чітко відокремлена від інших програм (передач) на її початку і наприкінці за допомогою аудіо-, відео-, комбінованих засобів, титрів, логотипу телерадіоорганізації або коментарів ведучих, з використанням слова „реклама”.

3. Інформаційний, авторський чи редакційний матеріал, який цілеспрямовано привертає увагу споживачів на одну конкретну особу чи її товари з метою сприяння реалізації товару, а також містить реквізити особи, яка виробляє чи реалізує товар, вважається рекламою і має бути вміщений під рубрикою “Реклама” чи “На правах реклами”.

4. Вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, профіль її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), про час роботи, розміщені на внутрішній поверхні чи у вітрині власного чи орендованого особою приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди (не вище першого поверху), де знаходиться власне чи орендоване особою приміщення, біля входу у таке приміщення не вважаються рекламою.

5. Логотип телерадіоорганізації, що розміщується під час трансляції, не вважається рекламою.

6. Інформація, яка відповідно до законодавства України підлягає обов’язковому розміщенню та оприлюдненню, не вважається рекламою.

7. Елементи торгівельних місць та вітрини не вважаються рекламою.

8. Оприлюднення у програмі (передачі) імені (назви) спонсора, знаків для товарів і послуг, що йому належать, не вважається рекламою.

9. Телемагазин не вважається рекламою. Регулювання телемагазинів здійснюється відповідно до Закону України “Про телебачення і радіомовлення” з урахуванням вимог статей 9-13 та 22-29 цього Закону.

Стаття 12. Недобросовісна реклама

1. Недобросовісна реклама — реклама, яка вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам, державі чи суспільству внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження.

Недобросовісна реклама заборонена.

Прийоми та спеціальні ефекти, мета яких ― привернути увагу або викликати сміх чи інші позитивні емоції і які при цьому не створюють неправильного розуміння споживачем реклами таких прийомів, не вважаються недобросовісною рекламою.

2. Рішення щодо визнання реклами недобросовісною приймають державні органи, визначені у статті 30 цього Закону, у компетенцію яких входять такі повноваження.

3. Відповідальність за недобросовісну рекламу несе рекламодавець.

Стаття 13. Порівняльна реклама

1. Порівняльною є реклама, що містить порівняння з однорідними товарами іншої визначеної особи.

2. Визнається правомірним порівняння в рекламі, якщо наведені відомості про товари підтверджені фактичними даними, є достовірними, об’єктивними, корисними для інформування споживачів реклами.

3. Будь-яке інше порівняння в рекламі визнається неправомірним і забороняється.

4. Рішення щодо визнання порівняння в рекламі неправомірним приймають державні органи, визначені у статті 30 цього Закону, у компетенцію яких входять такі повноваження.

5. Відповідальність за неправомірне порівняння в рекламі несе рекламодавець.

Стаття 14. Соціальна реклама

1. Особи, які на безоплатній основі виробляють і розповсюджують соціальну рекламу, передають свої майно і кошти іншим особам для виробництва і розповсюдження соціальної реклами, користуються пільгами, передбаченими законодавством України для благодійної діяльності.

2. Розповсюджувачі реклами, діяльність яких повністю або частково фінансується з державного або місцевих бюджетів, повинні розміщувати соціальну рекламу державних органів та органів місцевого самоврядування безкоштовно в обсязі не менше 5 відсотків ефірного часу (друкованої площі), відведеного для реклами.

3. Засоби масової інформації, що фінансуються з державного або місцевих бюджетів, повинні розміщувати на пільгових умовах соціальну рекламу навчальних закладів, медичних та культурних установ, які утримуються за рахунок державного або місцевих бюджетів, а також організацій інвалідів та благодійних організацій.

Стаття 15. Реклама на телебаченні і радіо

1. Час мовлення, відведений на рекламу, не може перевищувати 15 відсотків загального фактичного обсягу мовлення протягом однієї астрономічної доби за місцевим часом для телерадіоорганізацій будь-якої форми власності.

Ця вимога не поширюється на спеціалізовані канали мовлення, що займаються виключно розповсюдженням реклами.

2. Доля реклами протягом кожної години фактичного мовлення не повинна перевищувати 20 відсотків.

3. Реклама може розміщуватися у перервах між програмами (передачами) чи під час трансляції програм (передач) за умови обмежень, викладених у цій статті.

4. Забороняється переривати з метою розміщення реклами трансляції сесій Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, офіційних державних заходів і церемоній, виступів Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, Голови Конституційного Суду України, народних депутатів України, членів Уряду України. 5. Реклама може бути розміщена під час трансляції програм (передач) за таких умов:

трансляція концертно-видовищних і спортивних програм (передач) тривалістю більше 45 хвилин може перериватися для реклами лише один раз за кожний повний 45-хвилинний проміжок часу;

трансляція аудіовізуальних творів, таких як повнометражні кінофільми й телефільми, тривалістю більше 45 хвилин може перериватися лише один раз за кожний повний 45-хвилинний проміжок часу за угодою з власником авторських прав або уповноваженою ним особою;

подальше переривання програм (передач) тривалістю більше 45 хвилин дозволяється, якщо їхня тривалість перевищує не менше ніж на 20 хвилин два або більше повних 45-хвилинних проміжків часу;

документальні фільми й програми (передачі) для дітей тривалістю менше 30 хвилин рекламою не перериваються.

Інших обмежень щодо розміщення реклами в програмах (передачах) не встановлюється.

6. Відповідальність за виконання вимог щодо порядку розміщення та розповсюдження реклами у програмах (передачах) несе телерадіоорганізація.

7. Ведучим, дикторам та іншим учасникам телерадіопередач забороняється займатися рекламою під виглядом інформації, а саме вказувати реквізити виробника товарів, ціну або споживчі властивості товарів.

8. Трансляція (ретрансляція) реклами дозволяється, якщо за розповсюдження такої реклами буде сплачено телерадіоорганізації України, що є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законодавством України порядку, що внесена до реєстру телерадіоорганізацій України і має ліцензію на користування каналами мовлення, на супутникове мовлення чи кабельне мовлення, якщо інше не передбачено міжнародними угодами України. 10. Трансляція (ретрансляція) реклами, яка міститься у програмах та передачах іноземних телерадіоорганізацій, що транслюються (ретранслюються) на територію України незалежно від способу здійснення такої трансляції (ретрансляції), забороняється, за винятком випадку, вказаного у частині 8 цієї статті.

11. Для цілей частини першої та другої цієї статті не вважаються рекламою оголошення та анонси самої телерадіоорганізації про власні програми (передачі), в тому числі із згадуванням спонсора такої програми (передачі).

Стаття 16. Реклама у друкованих засобах масової інформації

Обсяг реклами в друкованих засобах масової інформації визначається ними самостійно. Друковані засоби, що розповсюджуються за передплатою, зобов'язані в умовах передплати зазначати кількість реклами в загальному обсязі видання.

Стаття 17. Реклама з використанням телефонного і документального електрозв’язку та електронної пошти

1. Реклама з використанням електронної пошти, телексного або факсимільного зв’язку повинна містити повну назву, адресу та інші реквізити відправника.

2. Реклама з використанням електронної пошти, телексного або факсимільного зв’язку шляхом розсилки невизначеному колу осіб за відсутності спеціального запиту з боку кожного з одержувачів забороняється.

Стаття 18. Зовнішня реклама

1. Зовнішня реклама — реклама, що розміщується на окремих тимчасових і стаціонарних спеціальних конструкціях — установках, щитах, екранах тощо, розташованих просто неба, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд (у тому числі тих, які будуються), на опорах вуличного освітлення, над проїжджою частиною вулиць і доріг, на елементах вуличного обладнання.

2. Розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами відповідно до типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Розміщення зовнішньої реклами на територіях та об’єктах поза населеними пунктами провадиться лише за погодженням з їх власниками або уповноваженими ними органами (особами, зазначеними у пункті 5 статті 48 Закону України “Про власність”).

Стягнення плати за видачу дозволів забороняється.

Втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.

3. Вимоги щодо розміщення зовнішньої реклами:

зовнішня реклама повинна розміщуватись із дотриманням вимог техніки безпеки та забезпечення видимості дорожніх знаків, світлофорів, перехресть, пішохідних переходів, зупинок транспорту загального користування, а також за умови, що така реклама не повторює зображення дорожніх знаків;

освітлення зовнішньої реклами не повинно викликати засліплення учасників дорожнього руху, а також квартир у житлових будинках; фундаменти наземної зовнішньої реклами, що виступають над поверхнею землі, можуть бути декоративно оформлені;

опори наземної зовнішньої реклами, що розташована вздовж проїжджої частини вулиць і доріг, повинні мати вертикальну дорожню розмітку, нанесену світлоповертаючими матеріалами заввишки до 2 метрів від поверхні землі;

зовнішня реклама, що розміщується над проїжджою частиною, у тому числі на мостах, естакадах тощо, повинна розташовуватись на висоті не менше ніж 5 метрів від поверхні дорожнього покриття; у місцях, де дорога, вулиця межують з цоколями будівель або огорожами, зовнішня реклама може розміщуватися в одну з фасадами будівель або огорожами лінію. 4. Забороняється розташовувати зовнішню рекламу:

на пішохідних доріжках завширшки менш ніж 1 метр.

у населених пунктах на висоті менш ніж 5 метрів від поверхні дорожнього покриття, якщо їх рекламна поверхня виступає за межі краю проїжджої частини;

поза населеними пунктами на відстані менш ніж 5 метрів від краю проїжджої частини.

5. Розміщення зовнішньої реклами в межах охоронних зон пам’яток історії та культури, об’єктів природно-заповідного фонду дозволяється за погодженням з відповідними центральними або місцевими органами виконавчої влади.

6. З метою забезпечення видимості дорожніх знаків, світлофорів, перехресть, пішохідних переходів, зупинок транспорту загального користування, розташування наземної зовнішньої реклами біля цих об’єктів погоджується Державтоіспекцією в порядку, встановленому типовими правилами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

7. Забороняється без погодження з власниками або уповноваженими ними органами (особами) розміщувати зовнішню рекламу на квітниках і газонах, на поверхнях будинків, споруд, елементах вуличного обладнання і торговельних місць методом фарбування та/або наклеювання.

Стаття 19. Внутрішня реклама

1. Внутрішня реклама — реклама, що розміщується та розповсюджується рекламними засобами всередині будь-яких приміщень, будинків і споруд. Підставою для розміщення внутрішньої реклами є будь-яка форма угоди між розповсюджувачем реклами (рекламодавцем) та особою, що використовує приміщення, будинок, споруду. При цьому не допускається втручання у форму і зміст реклами.

2. Забороняється розміщення внутрішньої реклами у приміщеннях центральних та місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, дошкільних закладах освіти, середніх загальноосвітніх школах та спеціальних загальноосвітніх закладах освіти.

Ці обмеження не поширюються на соціальну рекламу.

Стаття 20. Реклама на транспорті

1. Реклама на транспорті — реклама, що розміщується на території підприємств транспорту загального користування, метрополітену, зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд підприємств транспорту і метрополітену. 2. Розміщення реклами на транспорті погоджується лише з власниками об’єктів транспорту або уповноваженими ними органами (особами) відповідно до Закону України „Про транспорт” без втручання у форму та зміст реклами.

3. Розміщення реклами на транспорті повинно відповідати вимогам безпеки, правил дорожнього руху.

Відповідно до вимог безпеки і правил дорожнього руху забороняється розміщувати рекламу на поверхні світлових пристроїв транспортних засобів (фари, протитуманні ліхтарі, габаритні вогні, розсіювачі, лампи), на поверхні номерних знаків, бамперів, шин, а також на поверхнях лобового, правого і лівого скла кабіни водія, що забезпечують з місця водія прямий огляд.

Перелік поверхонь, заборонених для розміщення реклами, є вичерпним та на інші поверхні транспортних засобів не поширюється.

Встановлення на транспортних засобах рекламних конструкцій, які виходять за межі їх габаритів, змінюють первопочаткові технічні характеристики транспортних засобів та впливають на його стійкість, здійснюється за технічними умовами Науково-дослідного центру з безпеки дорожнього руху Міністерства внутрішніх справ України. При розміщенні реклами на транспорті відповідно до вимог безпеки і правил дорожнього руху забороняється вимагати оформлення будь-яких дозволів, погоджень, формулярів та інших видів реєстрації і систематизування інформації, а також справляти за це плату з будь-яких осіб.

4. Не дозволяється розміщення на транспортних засобах реклами, яка повторює (чи імітує) кольорографічні схеми спеціальних та оперативних транспортних засобів, реклами із нанесенням світлоповертаючих матеріалів чи реклами, яка супроводжується звуковими чи світловими сигналами.

5. Забороняється розповсюдження реклами через радіотрансляційні або інші звукові мережі сповіщання пасажирів у транспортних засобах громадського користування, на станціях метрополітену, вокзалах, в портах та аеропортах, за винятком соціальної реклами. Також забороняється розміщувати рекламу на аварійних виходах, засобах аварійного відключення систем транспорту.

Стаття 21. Реклама під час демонстрації кіно- та відеопродукції

Забороняється переривати для реклами демонстрацію художніх і документальних фільмів у кінотеатрах, відеосалонах та інших закладах, де здійснюється публічний показ кіно-, відео-, слайдфільмів.

Стаття 22. Обмеження щодо реклами, розрахованої на неповнолітніх

1. Забороняється реклама:

з використанням зображень неповнолітніх, які споживають або використовують продукцію, призначену безпосередньо для дорослих чи заборонену для придбання або споживання неповнолітніми;

з інформацією, яка може підірвати авторитет дорослих та довіру до них неповнолітніх;

з вміщенням прямих закликів до дітей придбати продукцію або звернутись до третіх осіб з проханням зробити покупку, яка використовує легковірність чи брак досвіду у неповнолітніх;

з використанням справжньої або іграшкової зброї, вибухових пристроїв.

2. Реклама не повинна містити тверджень або зображень неповнолітніх у небезпечних ситуаціях чи за обставин, що у разі їх імітації можуть завдати шкоди неповнолітнім або іншим особам, а також інформації, здатної викликати зневажливе ставлення неповнолітніх до небезпечних для здоров'я і життя ситуацій.

3. Реклама, розрахована на дитячу (до 14 років) аудиторію або із залученням дітей, не повинна містити того, що може завдати шкоди їхнім інтересам, і вона має враховувати їхню особливу чутливість.

4. Реклама в телевізійних програмах (передачах), розрахованих на дитячу (до 14 років) аудиторію, не може створювати у них хибне (неправдиве) уявлення про ціну продукції, зокрема, шляхом використання слів “тільки”, “лише” та подібних виразів, а також шляхом прямого або опосередкованого вказування на те, що рекламована продукція є доступною для будь-якого сімейного бюджету.

5. Реклама в телевізійних програмах (передачах), розрахованих на дитячу (до 14 років) аудиторію, не може привертати їхню увагу до того, що володіння рекламованою продукцією дає їм перевагу над іншими дітьми, а відсутність такої продукції дає зворотній ефект.

РОЗДІЛ III. ОСОБЛИВОСТІ РЕКЛАМУВАННЯ ДЕЯКИХ ВИДІВ ПРОДУКЦІЇ

Стаття 23. Реклама лікарських засобів, медичної техніки, медичних послуг та харчових продуктів

1. Допускається реклама лише таких лікарських засобів, медичної техніки, медичних послуг та харчових продуктів, що в установленому порядку дозволені центральним органом виконавчої влади з охорони здоров'я до застосування на території України. 2. Забороняється реклама лікарських засобів, які:

вживаються та розповсюджуються тільки за приписом (рецептом) лікаря;

містять наркотичні або психотропні речовини.

3. Забороняється реклама допінгових препаратів для їх застосування у спорті.

4. Забороняється для реклами харчових продуктів використовувати:

вирази щодо можливої лікувальної дії, тамування болю (крім спеціальних харчових продуктів, визначених Законом України “Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини”);

листи вдячності, визнання, поради, якщо вони пов'язані з лікуванням чи полегшенням перебігу захворювань, а також посилання на таку інформацію;

вирази, які спричиняють чи сприяють виникненню відчуття негативного психологічного стану. 5. Реклама лікарських засобів, медичної техніки та медичних послуг повинна містити:

повну (зокрема і міжнародну) фармакологічну назву лікарського засобу та назву виробника;

загальні застереження щодо застосування лікарських засобів, медичної техніки та медичних послуг;

чітку рекомендацію обов’язкового уважного ознайомлення з інструкцією до застосування, що додається до медичних товарів.

6. Реклама не може містити посилань на терапевтичні ефекти стосовно захворювань, які не піддаються або важко піддаються лікуванню.

7. У рекламі лікарських засобів, медичної техніки, медичних послуг забороняється розміщення:

відомостей, які можуть справляти враження, що за умови їх вживання чи застосування медична консультація з фахівцем не є необхідною;відомостей про те, що лікувальний ефект від їх вживання чи застосування є абсолютно гарантованим;

зображень зміни людського тіла або його частин внаслідок хвороби, поранень;

тверджень, що сприяють виникненню або розвитку страху захворіти або погіршити стан свого здоров'я через невикористання лікарських засобів, медичної техніки та медичних послуг;тверджень, що сприяють можливості самостійної постановки діагнозу для деяких хвороб, патологічних станів людини та їх самостійного лікування з використанням медичної продукції, що рекламується;посилань на лікарські засоби, вироби медичної техніки, медичні послуги як на найбільш ефективні, найбільш безпечні, виняткові по відсутності побічних ефектів;порівнянь з іншими лікарськими засобами, медичною технікою та медичними послугами з метою посилення рекламного ефекту;посилань на конкретні випадки вдалого застосування лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики та лікування; рекомендацій або посилань на рекомендації медичних працівників, вчених, медичних закладів та організацій; спеціальних виявлень подяки, вдячності, листів, уривків з них із рекомендаціями, розповідями про застосування та результати дії від окремих осіб;зображень і згадок імен популярних людей та авторитетних організацій;інформації, що може вводити споживача в оману відносно складу, походження, ефективності, патентної захищеності лікарського засобу.

8. У рекламі лікарських засобів, медичної техніки та методів лікування забороняється участь лікарів, наукових медичних працівників, інших медичних професійних працівників.

9. Забороняється вміщувати в рекламі про лікарські засоби, інформацію про те, що цей лікарський засіб є продуктом харчування, косметичним або іншим продуктом для вживання.

10. У рекламі косметичних засобів, харчових продуктів, вітамінних та інших харчових добавок забороняється посилання на те, що ці товари мають лікувальні властивості, якщо такі властивості не були доведені виробником та не підтверджені у встановленому порядку центральним органом виконавчої влади з охорони здоров'я.

11. Забороняється реклама лікувальних сеансів, інших аналогічних заходів з використанням гіпнозу та інших методів психічного або біоенергетичного впливу.

12. Забороняється реклама діагностики або лікування, які не Єрунтуються на безпосередньому контакті лікаря з пацієнтом.

13. Положення цієї статті не поширюються на рекламу, яка розміщується виключно у спеціалізованих виданнях, призначених для медичних установ та лікарів.

Стаття 24. Реклама тютюнових виробів та алкогольних напоїв

1. Реклама тютюнових виробів та алкогольних напоїв:

забороняється на продукції та у друкованих виданнях, призначених переважно для осіб віком до 18 років, або у розрахованих на зазначених осіб частинах інших друкованих видань;

забороняється на перших і останніх сторінках газет, перших і останніх сторінках обкладинок журналів та інших періодичних видань;

забороняється з використанням осіб віком до 25 років як фотомоделей;

не повинна містити зображення процесу паління тютюнових виробів або споживання алкогольних напоїв;

не може розташовуватися ближче ніж 200 метрів від території дитячих дошкільних закладів, середніх загальноосвітніх шкіл та інших навчальних закладів, в яких навчаються діти віком до 18 років;

не може містити тверджень, що паління або вживання алкоголю є важливим фактором досягнення успіху в спортивній, соціальній, сексуальній або інших сферах життя; не може стверджувати, що вживання алкогольних напоїв чи паління тютюнових виробів сприятиме розв'язанню особистих проблем; не може стверджувати, що алкоголь чи тютюнові вироби мають лікувальні якості, або що вони є стимулюючими чи заспокійливими засобами;

не повинна заохочувати до надмірного вживання алкогольних напоїв чи тютюнопаління або негативно розцінювати факт утримування від вживання тютюнових виробів та алкогольних напоїв;

не може містити зображень медичних працівників або людей, які мають вигляд медичних працівників. 2. Реклама тютюнових виробів або знаків для товарів та послуг, що зареєстровані в Україні у встановленому порядку згідно “Міжнародної класифікації товарів та послуг для реєстрації знаків” (або на які встановлено дату пріоритету, або ті, що охороняються на території України згідно з її міжнародними договорами) у 34 класі, на телебаченні і радіо забороняється.

Реклама алкогольних напоїв або знаків для товарів та послуг, що зареєстровані в Україні у встановленому порядку згідно “Міжнародної класифікації товарів та послуг для реєстрації знаків” (або на які встановлено дату пріоритету, або ті, що охороняються на території України згідно з її міжнародними договорами) у 33 класі, на телебаченні і радіо дозволяється у нічний час з 22 години до 4 години.

Спонсорування теле-, радіопередач, трансляція спонсорованих передач, театрально-концертних, спортивних та інших заходів по телебаченню та радіо з використанням знаків для товарів та послуг, що зареєстровані в Україні у встановленому порядку згідно “Міжнародної класифікації товарів та послуг для реєстрації знаків” (або на які встановлено дату пріоритету, або ті, що охороняються на території України згідно з її міжнародними договорами) у 33 та 34 класах, дозволяється лише за умови, що таки передачі або їх трансляція виходять в ефір виключно у нічний час з 22 години до 4 години.

Рекламування акцій із стимулювання продажу (промоційних акцій) знаків для товарів та послуг, що зареєстровані в Україні у встановленому порядку згідно “Міжнародної класифікації товарів та послуг для реєстрації знаків” (або на які встановлено дату пріоритету, або ті, що охороняються на території України згідно з її міжнародними договорами) у 33 та 34 класах, допускається виключно у нічний час з 22 години до 4 години.

3. Реклама тютюнових виробів повинна супроводжуватись інформацією про кількісний вміст в димі однієї сигарети смоли та нікотину.

4. Забороняється реклама тютюнових виробів та алкогольних напоїв у закладах соціально-культурного призначення, де відбуваються масові видовищні заходи (крім спеціальних виставково-презентаційних рекламних заходів, спрямованих на промоцію цієї продукції).

5. Видача подарунків чи грошей, нагородження переможців лотерей, вручення призів в обмін на купони чи використані пачки під час промоції тютюнових виробів та алкогольних напоїв здійснюються лише за умови, що особа, яка отримує такий подарунок, засвідчує, що досягла 18-річного віку.

6. Забороняються такі види діяльності з рекламування тютюнових виробів та алкогольних напоїв:

безкоштовне розповсюдження зразків тютюнових виробів та алкогольних напоїв (крім спеціальних виставково-презентаційних заходів, під час яких розповсюдження здійснюється виключно із дотриманням вимог частини 5 цієї статті);

спонсорування заходів, призначених переважно для осіб віком до 18 років, з використанням знаків для товарів та послуг, що зареєстровані в Україні у встановленому порядку згідно “Міжнародної класифікації товарів та послуг для реєстрації знаків” (або на які встановлено дату пріоритету, або ті, що охороняються на території України згідно з її міжнародними договорами) у 33 або 34 класах;

розповсюдження та продаж будь-яких товарів з використанням знаків для товарів та послуг, що зареєстровані в Україні у встановлен