Нацрадісний ювілей

21 Грудня 2009
37707
21 Грудня 2009
12:12

Нацрадісний ювілей

37707
Нацрада відзначила 15-річчя у скромному форматі корпоративного застілля. Оскільки ні про які інші урочистості з цієї нагоди не чути, то святкування у Будинку кіно 18 грудня можна вважати офіційним відзначенням ювілею «незалежного конституційного органу», члени якого вважають себе «прирівняними до міністрів».
Нацрадісний ювілей

Море целофанових букетів, фонтани шампанського, вітальні адреси від «секретаріату-кабміну-парламенту», штамповані з такою одноманітною ретельністю, ніби діти однієї матері - олов'яної ложки, Зібров із Матвієнком співають (оплески), Могилевська з Ямою танцюють (оплески), Ірина Лисенко та Олександр Ткаченко зрештою радують присутніх появою в подобі Діда Мороза та Снігуроньки (бурхливі оплески) - передноворічний ювілей Нацради уявлявся саме таким, хоч і не надто щирим, зате феєрично-офіціозним з неодмінним набором роялів у кущах, притаманних жанру. Ще обіцяли фільм про Нацраду - хотілося подивитися.

 

Ну може танців і співів як у «Інтера» не буде... Зрештою аж на Баскова з Сердючкою ніхто не розраховував, але на підході до Будинку кіно, згадується, я ще думала, чи вдасться новому членові Нацради Оксані Головатенко організувати привітання від «Інтера» «95 кварталом». «Мабуть, не вдалося», - подумалося мені, коли запросили пройти не в Червоний (великий) зал Будинку кіно, а в Синій - маленький. «Мабуть, доведеться стояти», - ще раз подумалося мені. І я знову помилилася з форматом.

 

Подивитися основну подію урочистої частини - прем'єру фільму про Нацраду - зійшлися представники апарату регуляторного органу, але і їх вистачило ледь на половину маленького залу.

 

Хоча не можна не відзначити, що в такій невелелюдності є свій позитив - роздача почесних грамот не затягнулася на пів-вечора: багато хто з нагороджених не прийшов навіть по таку цінну й пам'ятну відзнаку, а тому сама процедура пройшла на диво динамічно.

 

 

Ігор Курус отримав відзнаку «За добросусідство»

 

Та й з міркувань абстрактного гуманізму варто сказати, що чим менше людей подивилося фільм про Нацраду виробництва телекомпанії УТР, тим краще. Про саме кіно серйозно говорити не випадає - за одне тільки уявлення про те, що люди мають таке дивитися, у тих, хто це знімав, треба відбирати ліцензію. А з іншого боку - тобто якщо припустити, що можна знімати таке кіно, яке ніхто й дивитися не збирався, - нормальний корпоративний фільм. Таке в 90-ті роки знімали навіть наші провідні документалісти, і, сором'язливо червоніючи, презентували його в цьому ж таки залі Будинку кіно, що, вочевидь, теж було погоджено з прейскурантом.

 

Між іншим, з членів Нацради кіно прийшов дивитися тільки Юрій Плаксюк. Решта - членів та екс-членів (щоправда, мене просвітили, що колишніх членів у Нацради не буває, як не буває колишніх депутатів, але, здається, поки що цю фантазію не закріплено законодавчо), мабуть, знали, про що буде картина, і завбачливо запізнилися. Після фільму підтягнулися Андрій Мирошніченко, Віталій Шевченко, Ігор Курус. Не з'явилися на подію взагалі - уся жіноча частина Нацради і Віктор Понеділко. Тетяна Мокріді зламала ногу, Тетяна Лебедєва перебуває в лікарні, а Віктор Понеділко - оформив відпустку. Чому не прийшла Оксана Головатенко - невідомо, та, судячи з усього, ніхто на її появу й не очікував.

 

Не було помічено і жодного топа з жодного телеканалу (але ТК запевнили, що запрошення надсилали всім). Та що там топа - жодного представника телеканалів на ювілеї не було. І це при тому, що день народження кожного окремого члена Нацради - це парад букетів і змагання подарунків.

 

Три голови Нацради

Ліричне відчуття «не той тепер Миргород, Хорол річка не та» навіяв і єдиний за вечір щирий вибух оплесків - апаратники зустрічали Бориса Холода, який спеціально заради свята приїхав із Дніпропетровська. «Ось при кому діла робилися», - прошепотів мені у вухо не-скажу-хто. Але і без цього шепоту було очевидно, хто в цьому залі ювіляр. Його постава, вираз обличчя і народна любов до нього свідчили про те, що в Нацради бували й інші дні.

 

Віталій Шевченко (голова Нацради 2005 - 2009), Борис Холод (голова Нацради 2000 - 2005), Андрій Мирошніченко (в. о. голови Нацради від квітня 2009), Віктор Петренко (голова Нацради 1994  - 2000).

 

«Нам повезло більше, ніж наступним радам. Бо ніхто не знав, що воно таке - Нацрада, і вплив на нас політиків був мінімальним», - переконував Віктор Петренко, найперший голова найпершої Нацради. Усі голови одностайно закивали з розумінням - мовляв, так, немає проблеми гіршої за політичну ангажованість, працюємо, можна сказати, в нелюдських умовах...

 

Далі заговорили про критику. «Можна критикувати і членів Нацради, і голову. Але... - добре відміряна пауза -  треба з повагою ставитися до людей, які в ній працюють», - сказав Борис Холод, чим знову зірвав щирі аплодисменти. «Якби ми нічого не робили, то й критики ніякої б не було. А так і з нами всі рахуються, знають і визнають», - продовжив тему Віталій Шевченко. «А от при мені , і Нацраду, і Верховну Раду, і уряд, і Президента ЗМІ критикували набагато рідше. Зате нагороди отримували - частіше», - резюмував Петренко.

 

Про повагу

Зрозуміло, що зв'язок між лояльністю і нагородами помітний не лише Вікторові Петренку, так само як і зв'язок між конкурсами на частоти та пошаною індустрії до Національної ради з питань телебачення і радіомовлення. Недарма лише сама згадка про часи Бориса Холода примушує серця топ-менеджерів телеканалів калатати в нервовому пієтеті, а на апарат навіває спогади про золоті часи - було ж що ділити і чим ділитися.  А тут аналог - закінчився, цифра - буксує, що робити... Криза.

 

«Хочу стати членом Нацради на один конкурс», - ділюся своїми заповітними мріями з Андрієм Мирошніченком та Ігорем Курусом. Вони на два голоси відраджують: мовляв, такий тиск, самі розумієте, просто замучила ця політична гіпертонія... «Та й конкурс уже останній», - розводить руками Андрій Анатолійович.

 

В.о. голови Нацради Андрій Мирошніченко

 

Ну останній-то він, останній, але, по великому рахунку, і його не мало би бути. Геніальну схему про прорахунок 10-ватних частот на ринку приписують Миколі Княжицькому, генеральному директорові ТВі. Це він придумав прорахувати низькопотужні передавачі (мораторій на прорахунок аналогових телечастот ухвалено у зв'язку із загальноєвропейськими домовленостями щодо переходу на цифру). Тобто Княжицький  придумав ліцензувати «малюків» і Княжицький «продавив». Як запевняють, не тільки для себе, а й «з урахуванням потреб ринку».

 

У перекладі з нацрадісної мови на загальнолюдську це може означати таке (переклад приблизний):  ТВі розробив схему і спонукав Нацраду (слово «спонукав» не перекладається) замовити в УДЦР прорахунок близько сотні «не-телевізійних» частот -  з передавачами низької потужності. При цьому, очевидно, в процесі спонукання обумовлювався варіант, що частина ТВК таки потрапить на вільний конкурс, але частина - відійде на розвиток мережі телеканалу ТВі, як мозкові та моторові усієї кампанії. Важливим є також дотримання законної процедури - вільного конкурсу, під час якого урахування заслуг одного з конкурсантів перед народом є лише усною домовленістю з розрахунком на її джентльменське дотримання.

 

При тому, що й законність такого рішення, навіть при довічному збереженні всіх домовленостей в зоні сутінок, все одно лишатиметься під питанням: адже згідно з законом, Нацрада має допомагати розвиватися тим загальнонаціональним мережам, які є на ринку, і не допускати створення ще однієї мережі. У даному ж разі та ще й при такій кількості частот одночасно йдеться саме про постання  ще однієї загальноукраїнської телемережі, яких і так на цей бідний ринок вже 15 і їсти їм вже доводиться одна одну.

 

Від самих по собі 10-ватників користі для телебачення ледь трохи більше як від батарейок дюрасел, проте ефірна частота дає право на УПП («універсальна програмна послуга»), тобто можливість швидко і безкоштовно потрапити в соціальні кабельні пакети.

 

Здавалося б, непогано прорахована комбінація вже призвела до фатальних - для декого -  наслідків, а для декого - призведе в найближчому часі: заміна члена Нацради Владислава Лясовського на Оксану Головатенко, позов до Адміністративного суду з боку ТВі, лист ТВі до Антимонопольного комітету з закликом зупинити конкурс (мотивація Княжицького щодо звернення до суду та АМКУ - тут).

 

 

 

Головна мізансцена ринку. У кадрі: Микола Княжицький, Юрій Плаксюк та Ігор Курус

 

І - один-єдиний топ-менеджер одного-єдиного українського телеканалу на святкуванні ювілею Нацради. І цей менеджер - Микола Княжицький (за збігом обставин Княжицький ще й був членом Нацради, тому його появу на урочистостях цілком можна пояснити цим).

 

За кулуарною інформацією, усі частоти, на які розраховував ТВі, відійдуть групі «Інтер» під розвиток «MTV-Україна». Це, допоки що відстрочене рішення Нацради, примушує з песимізмом дивитися в майбутнє ще кількох людей, які займаються розвитком іншого музичного мовника - М1, який допоки був безперечним лідером у музичній ніші завдяки ефірному покриттю.

 

Коротше, ось такий ювілей. Надто не по-нацрадісному скромно. Ні концерту, ні гір целофану, ні благоліпних топ-менеджерів, які по-школярськи кланяються всесильному регуляторному органові, ні вітальних адрес... Хоча ні, вітальний адрес все-таки був. Від генерального прокурора Медведька.

 

І теж невипадково - працює прокуратура в Нацраді. Не перший раз. Шукає порушень. Але - не знаходить.

 

 

Генпрокуратура вітає ювіляра

 

Фото Яни Новосьолової

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
37707
Читайте також
13.01.2010 10:45
Мар'яна Закусило
49 737
15.12.2009 12:42
Мар'яна Закусило
33 711
10.12.2009 11:10
Валерий Калныш, «КоммерсантЪ»
41 520
Коментарі
2
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Норик
5211 дн. тому
К сожалению, автор довольно точно описала это действо. Печальное зрелище...
Наталя Голованова
5211 дн. тому
Щиро вітаю колег, вітаю автора статті Лесю Ганжу, колектив "Телекритики" і всю журналістську спільноту з 15-річним ювілеєм Національної ради України з питань телебачення і радіомоівлення! Пишаюся тим, що серед чиновників Нацради є такі захоплені й професійні люди, як Олена Ракіна, автор передач циклу "Родом із України", Ілля Фоменко, надихач і кількадесятрічний організатор найдемократичнішого і велелюдного міжнародного фестивалю кіно-, фото- та відеомистецтв "Кришталеві джерела", Володимир Михальов, митець і вчений, журналіст із великим досвідом, творчий джерело-запалювач нещодавно народженого телефестивалю "Слобожанська хвиля", — і це лише кілька імен нині працюючих у НР людей! Сподіваюся, ми колись звикнемо вимірювати значущість тієї чи іншої організації чи країни насамперед тими особистостями та тим креативом, який вони собою несуть у світ і змінюють, виховують його брудну сучасну ментальність.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду