«Вопрос: Возможно ли в исторической перспективе, что Советский Союз будет восстановлен?

 

Ответ: Я сомневаюсь в том, что он может быть восстановлен полностью. Однако считаю, что возможно его частичное восстановление, но ценой того, что Россия станет политической диктатурой и придет в экономический упадок. Поддержание империи или восстановление империи потребовало бы применения силы, дорого обошлось бы с экономической точки зрения и оказало бы деморализирующее влияние с политической точки зрения. Таким образом, восстановление Советского Союза обрекло бы русский народ на жизнь в бедности в условиях новой диктатуры».

 

 (КОМПАС ИТАР-ТАСС, №254 , 31 декабря 1992 года)

 

 

 - Головна ставка - у тому, яку роль відіграватиме Росія у новій міжнародній системі. На жаль, Путін вивів Росію на курс зловісно схожий на той, який наприкінці 1930-х років проводили Сталін і Гітлер. Міністр закордонних справ Швеції Карл Більдт вдався до правильної аналогії між «виправданням» Путіним розчленування Грузії для порятунку «росіян» у Південній Осетії та гітлерівською тактикою щодо Чехословаччини з визволення судетських німців. Ще зловісніша аналогія між тим, що чинить Путін стосовно Грузії і тим, що чинив Сталін стосовно Фінляндії: для підриву маленької демократичної держави використовується сила. Насправді з морального й стратегічного поглядів Грузія – це Фінляндія наших днів.

 

Нині міжнародна спільнота зіткнулася з проблемою - як реагувати на дії Росії, що демонстративно вдалася до використання грубої сили, маючи на меті ширші імперіалістичні наміри. Йдеться про реінтеграцію під контроль Кремля колишнього радянського простору і про те, щоб відрізати Заходу доступ до Каспійського моря й Центральної Азії та встановити контроль на нафтопроводом Баку-Джейхан, що проходить територією Грузії.

 

Коротко кажучи, ставки дуже важливі. Йдеться про доступ до нафтових ресурсів, які вичерпуються і дорожчають, і про те, як велика держава поводиться у новому взаємопов’язаному світі, стосунки в якому мають базуватися на компромісах і консенсусі, а не на грубій силі.

 

Якщо Грузію буде знищено, Захід не тільки буде відрізано від Каспійського моря та Центральної Азії.   Логічно передбачити, що Путін, не отримавши відсічі, використає ту ж самі тактику стосовно України. Путін неодноразово вже погрожував їй.

 - Не тільки Захід, а й уся міжнародна спільнота повинні чітко заявити: така поведінка в кінцевому підсумку призведе до остракізму, економічних і фінансових покарань. Зрештою, якщо Росія продовжить цей курс, вона зіткнеться з ізоляцією, з довгостроковим ризиком для власного благополуччя.

 

Саме на Сполучених Штатах лежить головний тягар з мобілізації колективної відповіді міжнародної спільноти. Вторгнення в Грузію – це дуже сумний коментар до самообману, який Білий дім упродовж восьми років плекав щодо Путіна та його режиму. Особливо запам’яталися два виловлювання. Перше – коли Буш, зустрівшись з Путіним, сказав: «Я заглянув йому у вічі – і побачив його душу». Друге – недавнє, коли Кондоліза Райс стверджувала, що стосунки Америки з Росією ніколи в історії не були кращими!

 

 

- «Велика вісімка» - це у будь-якому разі безпомічна фікція. Треба зробити набагато більше. Необхідне спільне зусилля на усіх рівнях - в Об’єднаних Націях і в Північноатлантичній Раді, в ЄС і в НАТО, у погодженні з японцями, китайцями та іншими передати сигнал Росії. Якими б не були її образи, вона не може вирішувати їх зумисною політикою розчленування сусідньої держави і спробами домогтися політичного панування над нею.

 

- Питання не в тому, чи має Захід зобов’язання саме зараз. Йдеться про наш довгостроковіший інтерес. Якщо Росія, не розрахувавши свої сили й можливості, задирливо обере націоналістичний,    імперіалістичний курс, постраждаємо усі ми.

 

Тим важливіше зупинити Росю тепер, доклавши спільних глобальних зусиль, щоб протистояти російському вторгненню й засудити його. Зрештою, це може призвести до економічних і фінансових санкцій, хоча є надія, що інші російські лідери, зокрема, представники бізнес-еліти, - не такі гарячі голови і що вони краще усвідомлюють наскільки вразлива сама Росія. Вона не в змозі витримати нову «холодну війну».

 

- Зваживши на заперечення Росії, Захід утримався від надання Грузії плану дій стосовно членства в НАТО, що є підготовчою стадією до вступу в організацію. Тепер очевидно, що повага, виявлена до Путіна, попри його очевидні амбіції, призвела до протилежних наслідків. Зважаючи на те, що сталося, НАТО має дозволити Грузії приєднатися до плану дій з членства в альянсі, підтвердивши тим самим зобов'язання, взяте у Бухаресті, що майбутнє Грузії в НАТО.

 

- Така ж як і та, що її виконував формальний глава держави – Радянського Союзу 1950 року в управлінні радянським урядом. Чи хтось пам’ятає його ім’я? Натомість   більшість й досі пам’ятає ім’я справжнього правителя Радянського Союзу. Воно римується з Путіним.