ПРОЕКТИ
Опитування
/
Результати


Чи подобається Вам, коли на сайтах, матеріали публікуються у вигляді лонгридів?

Мені все одно
Ні, не подобається
Так, подобається


Чи подобається Вам, коли на сайтах, матеріали публікуються у вигляді лонгридів?

Мені все одно
20.3% (73)
 
Ні, не подобається
38.9% (140)
 
Так, подобається
40.8% (147)
 
Загалом відповідей: 360
16:15
П'ятниця, 19 Серпня 2016

Іван Букреєв, НЛО TV: «Для нас багато важить можливість високої ротації свого контенту»

Директор НЛО TV – про нові проекти до нового телесезону, конкуренцію з каналами із ширшим покриттям, життя без УПП й маркетингового бюджету та монетизацію в інтернеті
Іван Букреєв, НЛО TV: «Для нас багато важить можливість високої ротації свого контенту»
Іван Букреєв, НЛО TV: «Для нас багато важить можливість високої ротації свого контенту»

Молодіжний телеканал НЛО TV в складі «Медіа Групи Україна» було запущено 2012 року. Тоді канал планував через п’ять років вийти на самоокупність. Глибока економічна криза підкоригувала реалії всього телеринку.

Сьогодні НЛО TV планомірно скорочує закупівлі іноземного контенту у зв’язку з валютною складовою його вартості та необхідністю створювати свою бібліотеку, а також розвиває виробництво власних проектів у партнерстві з невеликими українськими продакшнами, включаючи анімацію та повнометражне кіно. Штат каналу – 27 осіб, і керівництво каналу сподівається, що цей рік він або закінчить із мінімальним мінусом, або вийде в нуль.

Про нові проекти до нового телесезону, конкуренцію з каналами із ширшим покриттям, життя без УПП й маркетингового бюджету та монетизацію в інтернеті «Детектор медіа» розпитав Івана Букреєва, директора телеканалу НЛО TV.

– Іване, що буде в новому сезоні НЛО TV?

– У новому сезоні буде багато чого нового. Звісно ж, ми продовжуємо наші довготривалі проекти: зокрема, 6 серпня в ефір вийшов новий сезон «Мамахохотала», який ітиме без перерв до нового року. Хлопці залучили нових резидентів, у них будуть нові учасники й нові автори. Частково шоу переходить на українську мову: українською звучатиме від 60% до 90% матеріалу.

Також тепер Вахтанг Кіпіані та колеги із ZIK закінчують наш спільний проект до Дня Незалежності. Це буде цикл із п’яти документальних фільмів під загальною назвою «Шлях до незалежності» – погляд очима молоді різних поколінь, починаючи з 1917 року й закінчуючи 1991-м. У кожного з фільмів будуть різні ведучі: наприклад, Марічка Бурмака, Фоззі. Останній – великий фанат київського «Динамо», і однією з тем буде футбол у 1970-1980-ті як протистояння Києва Москві.

– Ведучі самі пропонували, про що будуть їхні випуски?

– За історичну частину відповідає Вахтанг, а за виробництво – творча команда каналу ZIK, Ольга Мовчан – їхній продюсер проектів. Тому основну історію для ведучих готували, а вони вже безпосередньо працювали над підводкою, можливо, щось доробляли від себе, – Фоззі так напевно. Але все-таки це більше завдання професійних істориків, редакторів, журналістів – підготувати матеріал для ведучих.

Далі: тепер ми закінчуємо вирішувати технічні питання щодо ранкового шоу «Пробуддись»із Льошею Дурнєвим та з вересня вперше заходимо в ранкові прямі ефіри. Ведення «Пробуддись» теж буде комбінованим, російсько-українським.

У прямому ефірі з осені також виходитиме вечірнє шоу «ЛюмпенШоу» з Володимиром Пєтровим.

Десь у середині вересня вийде новий сезон «СишИшШоу. Бар», уже повністю переведений у формат ситкому з новими сюжетними лініями.

Десь у листопаді буде ще одна прем’єра – другий сезон «СуперКопів».

З вересня у пізній прайм заходять «Сімпсони», «Сім’янин» («Гріффіни»), продовжиться «Південний парк». Водночас ми сподіваємося, що прем’єрний 20-й сезон «Південного парку», 28-й сезон «Сімпсонів» і 15-й «Сім’янина» будуть у нас щонеділі десь через тиждень після того, як їх покажуть у США, це вже залежатиме від того, наскільки вчасно нам віддаватимуть матеріали та як ми встигатимемо їх дублювати.

Ми підписали угоду з Fox, придбавши «Сімпсонів» із 16-го сезону по 28-й, «Сім’янина» – з 10-го сезону по 15-й і «Південний парк» – із 1-го по 20-й, ювілейний, сезон.

Іще буде новий проект із Сержіо Куніциним «Оттак мастак» – українськомовний, пізнавально-розважально-освітній (півгодинні випуски). Виходитиме щодня у будні в денному слоті.

Триватиме наша «кіношна» історія – «Про Кіно на НЛО» з Денисом Івановим.

Окрім цього, команда, яка знімала «Міста» та «Єврочекін», підготувала велике тревел-шоу «Американський чекін», – ведучі проїхали крізь усі США в «домі на колесах», побували в багатьох містах, поспілкувалися з різними прошарками суспільства, подивилися на різні прояви життя Північної Америки. Будемо показувати з вересня у вихідні.

Тобто проектів багато, нині готуємося. Ще є, звісно, у розробці різні історії, наприклад, два анімаційні ситкоми. Та коли вони з’являться, поки що сказати складно, ми ще в процесі підготовки.

– Це буде ваш перший досвід виробництва анімації?

– Глобально – так. Був іще досвід із мультом «Біба і Боба», але то був зовсім дешевий варіант. Новий проект теж недорогий, але він уже півгодинний, а не короткі 12-хвилинні історії. Значну кількість часу нині приділяємо сценарію, опрацюванню персонажів, підготовчому періодові, тож цього року напевно випустимо пілоти. А от наскільки зможемо виробити щось більше, аніж пілоти, поки що сказати складно. Це теж робота на майбутнє, для наших вихідних днів.

– У кого замовлятимете анімацію?

– Це все маленькі продакшни. Якщо я казатиму, хто що для нас виробляє, то я думаю, що левовій частці наших телевізійників це ні про що не скаже.

– Ви мені колись пояснювали, що дешевше замовляти саме в маленьких локальних продакшнів.

– А в нас іншого виходу немає, з урахуванням наших бюджетів та можливостей. Ми працюємо з тими, хто може вкластися в маленький бюджет і з ким ми маємо принаймні якийсь досвід співпраці.

– Я спостерігаю за вашим досвідом і бачу, що з невеликим бюджетом та орієнтацією на маленькі продакшни канал розвивається ефективно. Тоді чому, за цією ж логікою, великі канали не замовляють виробництво маленьким продакшнам? Є якісь обмеження? Вони не можуть щось виробити?

– Гарне запитання. Насправді я думаю, що це переважно питання ризику та віри великого каналу в те, що маленький продакшн може виробити щось на рівні великих продакшнів, з якими працювали ці канали або продукт яких видно на ринку.

Крім того, з великим продакшном у каналу можливе спів фінансування, хоча нині усім важко, але з маленькими продакшнами це взагалі нереально, тому що вони працюють із мінімальною маржею. Плюс великим каналам складніше, тому що в них дуже висока планка й більше ризиків. Криза ідей нікуди не зникала, а з урахуванням проблем в економіці та всіх можливих заборон вона тільки посилилася. Тож навіть гроші не завжди можуть вирішити стратегічне завдання для великого гравця.

У будь-якому разі, навіть коли великий канал замовляє якийсь проект у великих гравців українського виробничого ринку, то я думаю, що в 70% випадків цей продукт у реальності знімає маленький субпідрядник. Просто замовлення приймає великий бренд. Добре це чи погано, не знаю.

– Як ви шукаєте ці невеликі продакшни? І чи багато таких гравців? Чи є вам з-поміж кого вибирати?

– Гравців насправді багато. Але маленьких і зовсім невідомих, а також тих, котрі тільки хочуть стартувати, не дуже. Протягом останнього року ми їх особливо не шукаємо. У нас є сталі відносини з командами, з якими ми щось робимо. Але, звісно, нам надсилають заявки, ми їх розглядаємо. Більша частина пропозицій мало актуальна, але є дійсно хороші задумки, – питання просто в тому, що в нас на все не вистачає грошей. Якщо за часткою в нас із каналами топ-6 різниця, напевне, становить три-чотири рази, п’ять – максимум, то за бюджетами в нас розрив разів у десять.

Як і в разі з анімацією: багато ідей серіалів і програм лежить у нас у столі. Але поки що ми відкладаємо їх на 2017 рік чи на ще віддаленіший період, коли ситуація стане трохи легшою. Звісно, навіть при тому, скільки і власних, і куплених проектів буде в нас восени, ми все одно хотіли б більше.

– Якщо продовжити тему того, що маленькі продакшни працюють на великі: нещодавно моя колега була на презентації проекту Insiders, – його знімає команда, яка лазить на всілякі висотні споруди, мости тощо й там знімає відео. Вони тепер працюють під крилом Film.ua Group і дуже щасливі із цього, бо два з половиною роки тому робили все без грошей, на ентузіазмі…

– Вони й до нас приходили.

– Ви їх не взяли?

– Ні, не взяли. То цікавий продукт. Ключове питання юридичне: проект перебуває за межею фолу. З урахуванням показового прочухана, який кілька тижнів тому Нацрада влаштувала СТБ (попередження за шкідливий для дітей контент. – ДМ), за цей проект будь-якому телеканалу одразу буде «эцих с гвоздями». Тому із цього погляду ми його одразу викреслили: я не знаю, куди його ставити й де він може жити на телеканалі.

Нині для НЛО TV багато важить можливість високої ротації власного контенту. Усе, що було в нашому ефірі в липні, узято з нашої бібліотеки.

– Повернімося до ваших нових проектів. Чому ви вирішили вдатися до виробництва анімації?

– На це є кілька причин. По-перше, мені просто подобається анімація. По-друге, наше ядро – це чоловіки 14–35 років. Вони люблять комедію, зокрема й анімаційні ситкоми, які в українській пострадянській культурі називаються «мультфільмами для дорослих». Це жанр, який у світі фактично відродили американські «Сімпсони» 1989 року, і в цій ніші в нас у принципі ніхто не працює. Якщо не брати до уваги CGI-ні «Сватики» у виконанні «Кварталу 95», то в нас таких проектів немає. Можна ще згадати їхню ж «Казкову Русь», але це скоріше не ситком, а анімаційна передача або скетчком. Щось близьке створюють хлопці з «Нашої Файти», але поки що це інтернет-проект двох однодумців.

Читайте також

– Як можна визначити офіційну дату старту вашого нового сезону?

– Початок першого повного тижня вересня – 5 вересня, якщо вже визначати одну дату. А якщо фактично, то сезон на НЛО TV стартує поступово починаючи з 29 серпня, коли зайде наш оновлений ранок. 5 вересня стартують анімаційні ситкоми, а 19-го – новий сезон «СишИшШоу. Бар».

– Наскільки стандартною є ця дата для телевізійників?

– Нема таких стандартів. Кілька років тому, перед кризою, була «боротьба нанайських хлопчиків», коли прем’єри великих проектів, на зразок «Голосу країни», ішли влітку. Наразі хтось починає з останнього тижня серпня, хтось – із передостаннього, хтось – із першого тижня вересня: тут усе дуже умовно. Тим більше що все одно в багатьох проекти заходитимуть поступово: у когось із кінця серпня, у когось на початку жовтня.

Зокрема, як я вже казав вище, «Мамахохотала» ми запустили вже в серпні, а основна частина прем’єр заходитиме поступово протягом двох-трьох тижнів після 5 вересня.

– А чому ви вибрали таку точку старту? Від чого вона залежить?

– Насправді залежить тільки від нас. По-перше, у цей час закінчуються відпустки. По-друге, ми розраховуємо, скільки грошей нам потрібно буде витратити до кінця року на проекти, які, припустімо, виходитимуть у вихідні. І стартуємо, виходячи із цього. Плюс у всіх проектів різні можливості щодо здавання: щось у нас уже є, щось тільки здається. Виходячи з розуміння того, коли буде готовий проект, ми приблизно вибудовуємо графік прем’єр.

Із тими проектами, які виходять раз на тиждень, простіше, а от із пулом серіалів складніше, тому що тут ми дуже зав’язані на те, як продакшни встигнуть усе змонтувати.

– З-поміж усіх перелічених вами проектів – і тих, що продовжуються, і нових – де для вас найбільший ризик? За що ви особливо хвилюєтеся?

– Насправді ми хвилюємося за всі проекти. Просто в кожного з них своя роль: щось є прем’єрою, щось – як, наприклад, наше ранкове шоу – ми вперше випускаємо в прямих ефірах, і тут питання не тільки оновленого проекту, а й технічне. «СишИшШоу. Бар» – це повністю оновлений ситком, передпраймовий проект. Тут ми, напевно, хвилюємося, чи вистоїть він проти конкуренції топ-6. За «Сімпсонів»: зайде – не зайде. Тобто за всі без винятку проекти в тому чи іншому вигляді є переживання.

– Я ще чула, що ви плануєте знімати повнометражне кіно.

– Фільм почнемо знімати в серпні. Прокат буде на початку наступного року, у лютому-березні. Точну дату ми з нашим дистриб’ютором MMD призначатимемо у вересні, коли будуть перші матеріали, тизери: ми плануємо, щоб до жовтня-листопада вони були готові, і ми мали три місяці на промокампанію.

– Що це за фільм?

– Це молодіжна комедія під робочою назвою «Інфоголік». Спільний проект із «Мамахохотала»: хлопці пишуть сценарій, Євген Янович знімається в головній ролі, а Олег Маслюк грає його найкращого друга. Продакшном займається Idea Production, це ті самі хлопці, які робили для нас «Як гартувався стайл», це продюсерський центр «Стольний град» Ярмака. З ними ми зняли свій перший ситком, який став для нас брендом, важливим елементом НЛО TV в інтернеті: сторінка проекту «Як гартувався стайл» має десь 100 тис. підписників у «ВКонтакте», і він добре розійшовся на VOD-платформах в Україні, Росії, близькому та дальньому зарубіжжі: ми заробили там досить багато. Принаймні очевидно більше, ніж може дати український YouTube.

Для нас цей перший повний метр – пробна історія, щоб зрозуміти, як працює кінопрокат і пройти весь шлях: від сценарію до здавання та прокату – на майбутнє. Сегмент для нас цікавий, тому що пересічний відвідувач кінотеатру щільно перетинається з ядром нашої аудиторії. Я сподіваюся, що із цим проектом усе буде добре, і ми й надалі розвиватимемо цю нішу: в ідеалі ми хотіли б знімати по два різножанрових фільми на рік. Звісно, пріоритетним для нас є гумор. По-перше, тому що канал працює в цьому полі. І, по-друге, тому, що я вважаю, що в нашому прокаті все досить погано з вітчизняним гумором. За межами «Кварталу 95» практично нічого немає.

– Я бесідувала з «1+1 медіа», яка цього року зняла повнометражний фільм «Я з тобою». У них була проблема з дистрибуцією: вони змогли показати це кіно тільки в 20 залах на всю Україну…

– Це дуже складний ринок. Проекти в прокаті – складна історія з погляду окупності. Потенційні збори вкрай обмежені, бюджети відповідно до зборів мають бути не більше як $100 тис., максимум – $200 тис., і це вже потрібно бути героєм прокату. Усе, що вище, – практично нерентабельна історія, якщо ми ведемо мову тільки про український прокат.

– А навіщо телеканалам узагалі йти в нішу повнометражного кіно?

– За решту я говорити не можу, але для нас існує кілька факторів. Як я вже казав, фільм – це досвід, можливість зрозуміти, як це працює. Крім того, у нас украй обмежений маркетинг-бюджет, на аутдорні кампанії ми розраховувати не можемо. А запуск фільму – це великий інфопривід і додаткове промо для нас. Також це можливість частково відбити бюджет на виробництво за рахунок прокату та VOD-дистрибуції. І, нарешті, це спосіб отримати фільм у бібліотеку.

Як і в разі з анімацією, це вільна ніша. В анімації важливо все, що я перелічив, плюс доходи з мерчандайзу, якщо ця історія зайде. А це завжди корисно як для бренду каналу, так і для доходів, хоча ринок мерчандайзу в нас не особливо розвинутий.

Завжди багато факторів. Є проекти, які працюють на частку. Є проекти, які працюють на бренд. Є проекти, які наповнюють квоту того чи того продукту, який ми зобов’язані ставити в ефір. А з урахуванням законів, які нині ухвалюють або можуть ухвалити, конструктор сітки мовлення стає дедалі складнішим: ми маємо брати до уваги величезну кількість факторів. Хоч би з ким із колег я говорив у США, у ЄС, таких умов немає ніде.

– Коли ви розповідали про проекти для нового сезону, то кілька разів прозвучало, що і в тому проекті буде більше української мови, і той двомовний. Чому?

– Анімацію ми із самого початку планували робити українськомовною. Насправді для анімації базова мова має невелике значення: якщо мультфільми вийдуть хорошими, їх завжди досить легко дублювати російською, англійською. Що ж до проектів, то незрозуміло, які закони ухвалять у подальшому, і ми якоюсь мірою просто страхуємося, а якоюсь – робимо те, що запланували.

З комедійними серіалами ситуація набагато складніша, як із анімацією. На жаль, сценарних груп, які пишуть українською, украй мало. А за тими, що пишуть, треба ще вичищати та редагувати, водночас не доредагувавшись до абсолютно сухої мови. Але навіть розв’язавши проблему сценарію, ми стикаємося з проблемою акторів. Вона ще болючіша, як сценарна. По-перше, акторів у нас у принципі мало. З тих, що є, українською грають іще менше. І ще менше з них можуть грати комедію.

З програмами простіше. Наприклад, у «Мамахохотала» Женя Янович, Олег Маслюк українськомовні, інші підтягуються.

І так по всіх продакшнах. Ті проекти, які перекладаються безболісно, ми перекладаємо. А далі дивитимемося, як виходитиме із серіалами. І подивимося, що буде восени в законодавчому полі.

– Тобто ви маєте побоювання ще якогось «закручування гайок»?

– Я не можу сказати, що це побоювання, це очікування. До тієї ж європейської квоти ми цілеспрямовано перейшли ще в лютому-березні, щоб підготувати глядачів. Хоча її досі не ухвалено.

– Наша громадська організація уважно відстежувала історію із серіалом «Не зарікайся» та перезавантаженням прокатної комісіїДержкіно...

– Експерти мене не дуже непокоять, за винятком того, що за останніми правилами ми зобов’язані подавати на розгляд комісії всі серії навіть проектів власного виробництва.

– Це тільки до вашої групи така вимога?

– Ні, до всіх. Але тут яка складність: півбіди, коли ви зняли проект, він у вас перебуває в монтажному періоді, і на фінальній стадії ви починаєте ставити його в ефір. Гірше, коли ми перейдемо, припустімо, до анімації: серія в нас виходитиме раз на тиждень. Відповідно на старті в нас будуть готові, умовно, три серії, а решта буде у виробництві. Тобто отримати прокатне посвідчення ми зможемо тільки на перші три серії. Але гаразд: наша справа – виконати закон.

– Коли ви запускалися 2012 року, то, напевне, будували свої плани з розрахунку на відключення аналогового мовлення (в НЛО TV із самого початку не було ліцензії на аналогове ефірне мовлення. – ДМ). Чи вплинуло на вас те, що його відключення відклали?

– Так, звісно, на нас це впливає. Ми нині єдиний канал у топ-10 – топ-11, у якого немає аналогових передатчиків. Боротися з конкурентами, у яких хороше покриття, складно, але можна (у ТЕТ воно таке ж, як в «України», у «2+2» – у районі 50%, у К1 – між ТЕТ і «2+2»). Ми, звісно, чекаємо наступного року й сподіваємося, що озвучений план щодо відключення аналогового мовлення 30 червня 2017 року буде виконано, а не відкладено знову на невизначену перспективу. І тоді топ-10 трохи вирівняється. Топ-6, звісно, нікуди не дінеться, але четвірка, яка замикає топ-10, матиме рівніші показники.

Нині основним типом покриття для всіх є аналоговий кабель. У нас там усе нормально: за меншої кількості домогосподарств ми маємо частку або таку ж, як у конкурентів, або вищу. У нас є резерв зростання як із погляду розвитку сітки, так і з погляду розвитку техпокриття. Нині воно в нас у районі 70%. Якщо врахувати, що в 100% 15% – це аналоговий ефір, куди ми потрапити не можемо, то між 70% і 85% іще є хороший зазор для суто технічного поліпшення наших показників.

Чекаємо, коли відключать аналог. Щоправда, для того, щоб це сталося наступного року, процес уже мав би розпочатися, але я поки що нічого не чув.

– Чим закінчиться протистояння провайдерів і телеканалів довкола УПП?

– Чесно кажучи, не знаю. НЛО TV живе в умовах відсутності УПП з того часу, як два роки тому її змінили, прибравши з неї ефірно-цифрові канали. І канал знайшов свого глядача, він конкурентоспроможний. З урахуванням того, що купу каналів заборонили, кабельникам у принципі показувати нема чого. Тому для каналів я проблеми не бачу.

Я думаю, що ніхто не переможе. Буде знайдено якийсь компроміс. Для мене показовою є історія, яка сталася 2013 року в США, коли канал CBS, у якого на той момент уже були всі топові драми й американський футбол, не зміг домовитися з Time Warner, одним із найбільших провайдерів. Вони зайшли в жорсткий клінч, і Time Warner виключив CBS зі своєї мережі. CBS зробив хід конем: закрив доступ абонентам Time Warnerдо свого сайту. Через місяць дзвінків від абонентів Time Warner пішов на поступки і заплатив CBS стільки, скільки канал хотів.

– Нині телегрупи активно розвивають власне виробництво, а продакшни почали запускати свої телеканали. Як ви думаєте, на ринку зрештою буде багато таких вертикальних структур чи він повернеться до спеціалізації?

– Я думаю, що багато таких історій не буде. Якщо вести мову про Film.ua або Star Media, то в них просто була велика бібліотека, от вони й вирішили запустити канали. У цьому ж немає нічого незвичного чи дуже нового для ринку. Так, вони частково компенсують провайдерам втрату російських телеканалів.

– А продакшни на самих каналах?

– Це складна історія. У мене своє ставлення до продакшнів усередині каналів. Ми цілеспрямовано не стали робити жодних продакшнів усередині НЛО TV, а віддали все на аутсорс, просто з позиції економії. Для гіганта СТБ це, мабуть, має якесь творче значення, коли йому потрібна така кількість великих шоу. В «України» своя історія з передачами та серіалами.

Я не думаю, що буде якась тенденція на ринку. Думаю, що на цих каналах, які вже запущено, усе й закінчиться.

А з погляду того, як далі розвиватиметься виробництво, складно сказати. Я скоріше за аутсорс та міцні партнерські стосунки із зовнішніми продакшнами, аніж за внутрішнє виробництво.

– Мені здається, «Мамахохотала» перетворюється для вас на аналог «Кварталу 95» для «1+1»: ви працюєте з ними в багатьох напрямках.

– Почасти – так. Але й хлопці намагаються постійно щось вигадувати в різних напрямках.

– Як ви думаєте, чи зможуть вони вирости до другого «Кварталу 95»?

– Я думаю, що до другого «Кварталу 95» вони не виростуть. Вони виростуть у великий продакшн. Таких творчих об’єднань на ринку раз, два і все. Є «Квартал 95», «Мамахохотала», «Дизель» і «Вар’яти» – і в кожного свої особливості.

– У вас різні акціонери з «Мамахохотала»? Ви не входили до них у власність?

– Ні, у нас партнерські стосунки. Вони самі собі господарі.

– Штат в НЛО TV, як раніше, маленький?

– Так, 27 осіб.

– Вас потрібно показувати як приклад для нашого ринку.

– У нас усе-таки є якийсь бек-офіс від групи: три-чотири особи, яких ми ділимо з «Україною» (аналітик, юрист). Плюс нас обслуговує бухгалтерія групи. Але з погляду ефективності, напевне, нині маленьким каналам трохи легше.

Знову ж, хтось, можливо, не може відійти від ситних років, перебудуватися та жити по-новому. Але це загальна ситуація в Україні. Нині вона й в Росії така сама. Там, мабуть, усе навіть складніше. У них до цього часу багато каналів є прибутковими у той час, як ринок просів пропорційно з нашим. Та коли рекламний ринок у Росії був величезний – мабуть, утричі більший, як у Польщі, – то там звикли жити на широку ногу, не особливо економлячи на персоналі, структурі, автоматизації тощо.

Отже, наш штат не великий і не маленький, а оптимальний. Хотілось би більше, але для цього потрібно, щоб спершу підріс рекламний ринок.

– Я розмовляю з різними гравцями українського серіального ринку, які донедавна працювали переважно в копродукційних російсько-українських проектах. Деякі з них кажуть, що російсько-української копродукції більше не буде. Інші чекають, що колись вона відродиться. Яка ваша думка?

– У якомусь невеликому вигляді вона залишиться й тепер. Але як глобальне явище та якась постійна історія – я думаю, що поки не закінчиться війна, навряд чи можна про це вести мову. Має пройти певний час. До речі, у Росії є достатня кількість власних продакшнів, а замовлення їхніх каналів зменшилися. Їм важливо зайняти свої продакшни.

– А в такі історії, як, наприклад, «Мата Харі» Star Media – зняти дорогий серіал і спробувати продати на англомовні території – ви вірите?

– Чому б і ні? З другого боку, це, звісно, дуже складно. Тут потрібний такий же досвід, який був у команди, яка знімала «Поліну»: вони запросили європейського режисера, який по-іншому все це бачить. Важлива ще й експертиза ринку. Якщо ми ведемо мову про виробництво для телевізійних замовників, то нашими творчими групами це буде зробити дуже складно. Тому що потрібно розуміти всю специфіку їхньої телевізійної індустрії.

– Коли ухвалять закон про держпідтримку кінематографії, ви братимете участь у конкурсах на держфінансування?

– Ні, жодним чином. Тільки свої бюджети.

– Ви кажете тільки про свій канал чи й про групу також?

– Тільки про канал. Як діятиме група, я не знаю.

– Мені розповідали, що принаймні в однієї з телегруп є плани ледь не половину своїх проектів знімати із залученням державного фінансування.

– Охочих отримати державні кошти завжди було багато. Але я не вважаю це доцільним. Я взагалі не вважаю держфінансування правильною історією в кіно, за винятком студентських робіт.

– А рибейти мають до вас якийсь стосунок чи ви не шукатимете іноземних партнерів для спільного виробництва?

– Це скоріше стосується великих проектів.

Сподіваюся, що ми щось знімемо з нашими партнерами – казахами чи ще кимось. Знову ж, це буде комедія, це своя специфіка, і там не зовсім ті бюджети, які цікаві державі. От якби скасували ПДВ, я був би щасливий. З мого погляду, та бальна система, культурна оцінка, у яку все вилилося, це не дуже коректно. Має бути проста історія: заберіть податки з кінотелевізійного виробництва. ПДВ принаймні. У будь-якому разі, там будуть робочі місця, податок на прибуток тощо. А продакшни одразу зможуть виробити на 20% більше.

– Якщо не рахувати власного ефіру, то інтернет – основний канал вашого просування. Також ви використовуєте його для монетизації свого контенту. Але ж з інтернетом сумна історія: від різних менеджерів я чула, що поки що розмір ринку такий, що коли перерахувати весь ліцензійний відеотрафік у рейтинги, то вийде місткість одного невеликого телеканалу. Як ви почуваєтеся в інтернеті?

– Дійсно, весь український ринок інтернет-відеореклами – це кілька мільйонів доларів. Це стільки ж чи навіть менше, як НЛО TV заробить за рік на телевізійній рекламі.

З погляду вартості реклами і на наших сайтах, і в YouTube в Україні – 30 центів за тисячу переглядів – ситуація поки що погана. Ми повинні розуміти, що спочатку має зрости телевізійний ринок, і тільки після цього відбудеться зростання інтернет-ринку як дешевшої альтернативи. Поки в нас реклама на телебаченні коштує копійки й заходять компанії, які за інших обставин туди ніколи не могли б потрапити, говорити про зростання інтернету вкрай складно.

Тому інтернет лишається для нас передусім маркетинговим інструментом – ураховуючи, що ми працюємо з дуже обмеженим маркетинговим бюджетом, де гроші є лише на мерчандайз та BTL. Тут важливі соцмережі, важливий YouTube, де ми за цей рік дуже виросли: з 80 тис. підписників нашого каналу в січні до 100 тис. у березні й до 200 тис. у липні. Але водночас ми розуміємо, що ці мільйони переглядів за місяць – здається, ми перейшли межу у 20 млн за місяць – приносять достатньо невеликі гроші. Також ми продовжуємо працювати з українськими та зарубіжними VOD-платформами й збираємо гроші там. В Україні наш основний партнер – це Oll.tv (входить в «Медіа Групу Україна». – ДМ). І ми починаємо співпрацю з Megogo, з яким давно працюємо за межами України.

Наразі нам залишається тільки працювати, не кидати цей сегмент, розвивати сайти, – сподіваюся, що рано чи пізно реклами на наших сайтах буде більше, ніж в YouTube. Нині тенденція зворотна, але при тому, що в YouTube у нас більше реклами, вона коштує копійки. Також ми звернемо більшу увагу на закордонний трафік YouTube, діаспору та англомовний сегмент, – треба ще подумати, як правильно до них достукатися.

А зрештою, ми в інтернет віримо. Для повнометражного фільму, який ми знімаємо, після прокату плануємо апробувати TVOD (модель відео на запит, коли користувач платить за його перегляд. – ДМ).

– Яку частку своїх доходів ви наразі заробляєте в інтернеті?

– Дуже маленьку. Якщо наш дохід від телевізійної реклами – десь $3,5 млн за рік, то інтернет принесе нам, може, $100 тис. з усіх типів носіїв. Тому це переважно маркетинговий інструмент. Це велика кількість безкоштовних контактів, які важливо забрати на телебачення, тому що телебачення генерує хоч і недостатньо для власної окупності, але все ж мова про чималі гроші.

– Що ви думаєте про Ovva.tv?

– Скільки переглядів вони мають генерувати, щоб заробити якісь відчутні гроші? Навіть якщо вони продають рекламу дорожче, ніж у YouTube, то за тієї кількості переглядів, яку вони тепер мають, це не більше як $150 тис. на рік. Це небагато за мірками будь-якого каналу групи «1+1 медіа».

Крім того, для показу контенту є сайти телеканалів. Зібрати його в одному місці? Можна. Але ж вони продають це переважно не через свою платформу, а через інтеграцію з піратськими ресурсами. Ми ж із піратами не співпрацюємо, ми з ними активно боремося. Ми не замінюємо їхній плеєр на свій, натомість просто знімаємо свій контент з їхніх платформ. Залишаємо тільки на партнерських платформах та на власних. На жаль, на забаненому Роскомнаглядом RuTracker нещодавно з’явився «Як гартувався стайл», але тут ми вже мало що зробимо, тому що власники ресурсу пішли в глибоке підпілля.

Тому Ovva.tv – гарна ініціатива, але я б не казав про те, що вони стануть лідером ринку. Ринку просто немає. Наші найбільші піратські платформи з відео заробляють на рік до мільйона доларів сукупно. Усього.

Однак це питання часу. Я думаю, що коли люди матимуть більше грошей і платформи зможуть запропонувати їм хороший контент, усе зміниться.

Фото – Олексій Темченко

* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
2902
Переглядів
Коментарі
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
Опитування
/
Результати


На якому каналі, 
Ви помічаєте найбільше джинси?

Інші
Телеканал «1+1»
Телеканал «Інтер»
Телеканал «СТБ»
Телеканал «Новий канал»
Телеканал «ICTV»
Телеканал «Україна»
Телеканал «5 канал»
Телеканал новин «24»
Телеканал «112»
Телеканал «NEWS ONE»
Телеканал «ZIK»
Телеканал «Еспресо»
Не помічаю взагалі
Не знаю, що таке джинса
Коментар або свій варіант:


На якому каналі, 
Ви помічаєте найбільше джинси?

Інші
1.1% (12)
 
Телеканал «1+1»
7.4% (83)
 
Телеканал «Інтер»
28.3% (316)
 
Телеканал «СТБ»
2.2% (25)
 
Телеканал «Новий канал»
1.8% (20)
 
Телеканал «ICTV»
2.6% (29)
 
Телеканал «Україна»
12.0% (134)
 
Телеканал «5 канал»
7.4% (82)
 
Телеканал новин «24»
0.9% (10)
 
Телеканал «112»
2.8% (31)
 
Телеканал «NEWS ONE»
6.7% (75)
 
Телеканал «ZIK»
1.7% (19)
 
Телеканал «Еспресо»
2.2% (24)
 
Не помічаю взагалі
4.6% (51)
 
Не знаю, що таке джинса
14.8% (165)
 
Коментар або свій варіант:
3.5% (39)
 
Загалом відповідей: 1115
2016 — 2017 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop