Без російського «піратства» не буде й українського

Без російського «піратства» не буде й українського

6 Травня 2015
3793
6 Травня 2015
10:30

Без російського «піратства» не буде й українського

3793
Українські громадяни здебільшого не крадуть чужої інтелектуальної власності. Українці в кращому випадку користуються краденим безкоштовно. В гіршому — перепродують те, що вже вкрали громадяни Російської Федерації
Без російського «піратства» не буде й українського
Без російського «піратства» не буде й українського

Нашої країни вже немає в списку порушників інтелектуальної власності. Цю новину опублікувало на своїй сторінці посольство США в Україні 1 травня. Її відразу поширили як приємну для українців звістку. Хоча насправді мало хто замислювався над тим, що вся ця інформація не відповідає дійсності. Отже, радість із цього приводу передчасна, а то й узагалі не має підстав.

 

Бо порушення прав інтелектуальної власності, по простому - інтелектуальне піратство -  це не зовсім те, через що Україна п'ятнадцять (!) років очолювала список країн, де найбільш груб, безцеремонно й неприховано попирається авторське право. Передусім ішлося про вільне розповсюдження піратських дисків із фільмами, серіалами та музикою. А також «ламаним» програмним забезпеченням, яке стоїть, без перебільшення, на 99 з кожних 100 комп'ютерів в Україні, включно з обома компами вашого автора.

 

Так, це було і є. Але домовмося зараз не говорити про програми, та навіть про музику. А зосередитися на поширенні «лівих» копій фільмів та серіалів. Бо навіть поверховий, не фаховий аналіз здатен довести: українські громадяни здебільшого не крадуть чужої інтелектуальної власності.

 

Українці в кращому випадку користуються краденим безкоштовно. В гіршому - перепродують те, що вже вкрали громадяни Російської Федерації.

 

Факт не притягнутий за вуха, не породжений потребами інформаційної війни з державою-агресором та в жодному разі не свідчить про русофобію чи намір перекрутити поняття. Так було завжди, задовго до російсько-української війни. Навіть задовго до приходу до влади в Росії Володимира Путіна. Скажу більше - саме з того часу, як Путін увійшов у силу, закони Російської Федерації почали брати під контроль власний піратський ринок.

 

Україна ж за весь час, що на нашій території вільно й без обмежень продається чи поширюється в інший спосіб піратка, не змогла цього зробити з однієї простої причини: боротися довелося б лише з продавцями.

 

Виробники, ті самі безсовісні крадії інтелектуальної власності, завжди жили й досі живуть у Російській Федерації. Займаються своєю справою, навіть розвинувши піратську індустрію. І найцікавіше: ця підпільна імперія мирно співіснує з тими, хто випускає ліцензійну, тобто цілком законну продукцію. Та вільно її продає.

 

Україна натомість поки не розбудувала власної індустрії з виробництва кіно- й телефільмів. Отже, доморощеним піратам при великому бажанні красти майже немає чого. Й хоча ліцензійні CD та DVD в нас ще продукують, обсяги виробництва не можуть і, головне, не мають потреби в альтернативному до російського розвитку. А ось кого зовсім не існує, так це українських виробників та розповсюджувачів власної, з українською пропискою, піратки.

 

Зупинімося й озирнемося на історію питання. Отже, з кінця 2000 року Україна опинилася під пильною увагою Асоціації фірм звукозапису IFPI. А з березня 2001 року нашу країну внесено у «Список 301». Його складає міністерство торгівлі США, він вважається чорним: туди потрапляють злісні порушники інтелектуальної власності. Перебування в чорному списку створює великі проблеми в зовнішньоекономічній діяльності держави. Тож ігнорувати звинувачення тодішня українська влада не в змозі.

 

Наші експерти починають говорити й писати про намір IFPI монополізувати ринок та взяти виробництво CD під свій контроль. Замкнувши на собі процес надання ліцензії, ця структура стає посередником між власником та виробником. Роблячи будь-яке виробництво, крім власного, нерентабельним. Словом, починається знайома соціалістична риторика про олігархів, монополії та надприбутки, з яким благородні пірати готові боротися не на життя, а на смерть.

 

Проте є інше економічне обґрунтування аудіо- та відеопіратства, яке споживачу більш зрозуміле. Неліцензійна продукція в рази дешевша. Пересічний українець, який слухає музику й дивиться кіно, між дешевим, але «паленим» диском та дорогим, але ліцензійним, фірмовим носієм обере перший.

 

Громадянину без претензій важко довести різницю в якості. Вона відчувається тільки в тому випадку, якщо користуватися дорогими музичними центрами й модними домашніми кінотеатрами. Натомість українці купують CD й DVD-програвачі китайського виробництва. До речі, в часи, про які я зараз згадую, диски ще не пішли в маси широко. Й громадяни далі користуються аудіо- та відеокасетами.

 

Відставання в технічному самозабезпеченні робить більшість із нас байдужими до рекламованої та сакралізованої якості зображення та звуку. Взагалі, коли йдеться про музику, в українців загалом відсутня традиція купувати нові студійні альбоми чи концептуальні концертні записи. Нашим людям більше до душі збірники під маркою the best: нехай старе, не актуальне, зате перевірене часом і коштує недорого. А замість ліцензійних дисків у нас полюбляють збірники «11 в 1» чи тематичні добірки в форматі «кращі фільми про кохання», «фільми з Бредом Піттом», «Квентін Тарантіно представляє» тощо.

 

Тим не менше, влада тодішнього розливу мусить зберігати лице та реагувати на звинувачення в сприянні піратству. Кабмін заявляє про намір ввести ліцензування як експорту, так і імпорту компактів. Податківцям дано вказівки притиснути ринок. Київську  «Петрівку», цей головний піратський осередок, починають шерстити мало не щодня. Конфісковують десятки тисяч примірників контрафактної продукції, яку в листопаді 2001 року показово потопчуть бульдозерами на військовому полігоні в Корчуватому під Києвом. За даними податкової міліції, знищено близько 50 тисяч піратських CD, DVD, а заодно - аудіо- та відеокасет. За видовищем спостерігає величезна кількість преси, а бульдозеристи зізнаються журналістам: шкода, що не можна нічого з цієї купи потягнути собі додому.

 

Здається, тепер Україну з чорного списку вилучили. Хоча рік тому попереджали - з піратами треба щось робити. Але маємо дивну ситуацію: піратки далі вільно продаються, але Україна вже нічого не порушує або порушує не так, як раніше.

 

Скажу з цього приводу крамольну річ. Я б дуже хотів і, відповідно, дуже радів би, якби в Україні справді існувала розвинена індустрія власного, українського інтелектуального піратства. Чому? Зараз поясню.

 

Якість українського дубляжу іноземних фільмів з того часу, коли його зробили обов'язковим на законодавчому рівні, значно зросла. Це зуважують як фахівці, так і звичайні глядачі, котрі платять за квиток. Переклади мультиків - окремі шедеври мовної адаптації. Так само не раз згадувалася добрим словом україномовна версія «Доктора Хауса» на СТБ. Влітку 2013 року «1+1» показав українську версію перших сезонів «Гри престолів». Так само в ефірі «Плюсів» пройшла не менш досконало адаптована українською версія «Шерлока». Не лише цей, але й інші українські канали озвучують українською не лише американські блокбастери, а й інші західні стрічки, не лише зроблені в Голлівуді. Принциповим є українське озвучення мистецьких стрічок для програми «Аргумент кіно». Там не лише нові фільми, а й кінокласика.

 

Тепер скажіть, чи можна без проблем знайти українську версію в піратському варіанті, якщо глядач із різних причин не побачив «Престоли» чи «Хауса» українською?

 

Якщо вже Україна - така піратська держава, якою її від 2001 року вважали, чому споживач далі качає піратські версії популярних фільмів та серіалів, озвучені в Росії, росіянами, на потужностях російських студій? Хоч касет це стосувалося, хоч дисків.

 

Гаразд, нам пропонують піратки кінотеатральних прем'єр. А ви пробували запитати на Петрівці українську версію? Нехай це буде екранка поганої якості. Вам її, швидше за все, не продадуть. Її не існує в природі. Вона буде згодом, на ліцензійних дисках, і то не на всіх. Але крадені голлівудські прем'єри ми побачимо в російських версіях. Бо їх уже зробили в Росії, зливши в інтернет наступного дня. Тоді як пошук україномовного контенту, навіть краденого, займе у вас значно більше часу й здебільшого не потішить розмаїттям.

 

Здавалося б, чого простіше: записав українську версію «Престолів» із телевізора, прибрав рекламні вставки, не забираючи при цьому логотип каналу - і на «Петрівку». Якби в Україні була власна піратська індустрія, так би й сталося. Але ні - в нас принципово користуються російським виробником піратки. Скачуючи, збираючи на диск, штампуючи й поширюючи далі.

 

Українське інтелектуальне піратство, як бачимо на виході, зовсім не те, в чому нашу країну п'ятнадцять років безпідставно звинувачують. Крадуть інші - росіяни. Ми ж лише користуємося. Поширюємо, коли за гроші, коли так.

 

Звісно, доводиться, хоч не хоч, дякувати країні-агресору. Якби там не крали інтелектуальної власності, українці не могли б оперативно знайомитися з тими ж серіальними новинками. Хтозна, коли б в Україні побачили «Гру престолів» ті просунуті громадяни, котрі не знають англійської так досконало, щоби дивитися фільм та розуміти зміст діалогів.

 

Яскравий приклад того, що перебування українців в актуальному інтелектуальному й культурному контексті поки що напряму залежить від Росії - прецедент із американським фільмом «Номер 44». У квітні стало відомо: стрічку, яка не відповідає нинішнім ідеологічним потребам російської влади, заборонили для російського прокату. І водночас заборона поширилася на Україну! Це означає, що піратська копія напевне існує, і вона вже є в мережі. Але тільки в російській версії. Українці ж не можуть самотужки, без участі РФ, не лише побачити піратку, а й купити квиток на цю стрічку в кіно. Де був би передбачений законом український дубляж.

 

Можна наводити багато подібних прикладів. Але висновок усе одно єдиний: без піратської активності Росії, без її ресурсів Україна або б не отримувала вчасно актуального іноземного інтелектуального продукту, не маючи свого в належній кількості, або - почала б займатися власним піратством. Ось чого не врахували експерти з США, коли спершу назвали Україну найбільшою піратською державою, а тепер передумали.

 

Якщо, скачуючи неліцензійну копію чи перепродуючи її, українець і порушує закон та чуже право власності, то, повірте, зовсім не тією мірою, за яку зараховують до «чорних списків». І той, хто хоче боротися з піратством, передусім повинен спрямувати праведний гнів на російських піратських практиках.

 

А в Україні натомість давно пора створювати умови, щоби ліцензійне кіно користувалося попитом. І всі актуальні новинки - оперативно та бажано в українських версіях. Бо російська альтернатива - лише піратство.

 

Ілюстрація - rus.newcounsel.org

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
3793
Коментарі
1
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Xshot
3117 дн. тому
Цікава стаття) Хотів зазначити лише, що "українські пірати" були (може й досі є) в сфері ігор. Це компанія Neogame, пам'ятаю колись купував їхні диски (наприклад "Need for Speed: Most Wanted") за 30грн, навіть любительський мод "GTA Львів: Район Психів" був на дисках у продажу в Україні))
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду