Шістдесят – число знакове. У годині 60 хвилин. У хвилині 60 секунд. 60 тисяч років тому homo sapience почали розселятися з Африки по всій планеті. 60 сотень років тому в Месопотамії почали варити пиво. 60 десятків років тому народилася Жанна д’Арк. 60 років тому був проведений перший Канський кінофестиваль. І тоді ж – 60 років тому – в Україні почали готувати перших професійних журналістів. Обернімося на мить і погляньмо, як усе починалося.

1947 року на філологічному факультеті Київського національного університету імені Шевченка було відкрито відділення журналістики. Першим його завідувачем став Володимир Рубан. За ним очолювати підрозділ філфаку доручили Василеві Прожогіну. А 1953 року було створено вже окремий факультет журналістики, на чолі якого став Іван Слободянюк. Після нього на журфаку головували Матвій Шестопал, Володимир Рубан, Євген Бондар, Олександр Маркевич. Найбільшого розвитку факультет досяг за Дмитра Прилюка, відомого на свій час публіциста, вченого. Відповідальний час факульетут припав і на період деканства Анатолія Москаленка – відомого практика та теоретика журналістської діяльності, одного із засновників сучасної київської школи журналістики. Саме за Москаленка 1993 року було створено Інститут журналістики, який тоді ж змінив прописку, переїхавши із жовтого корпусу університету на вулицю Мельникова. А в 2000-му році інститут очолив Володимир Володимирович Різун – нинішній директор Інституту журналістики.

На святкування 60-річчя прийшли Віталій Шевченко – голова Національної ради з питань телебачення та радіомовлення, Анатолій Борсюк – ведучий «1+1», Олександр Мельничук – віце-президент НТКУ, Віктор Скопенко – ректор КНУ імені Шевченка, Тарас Петрів – голова Нацкомісії з утвердження свободи слова та розвитку інформаційної галузі при Президентові України, Лариса Івшина – головний редактор газети «День», Віктор Чамара – гендиректор «Укрінформу», Віктор Набруско – президент національної телерадіокомпанії «Україна», Віктор Пасак – гендиректор телекомпанії «Київ» та багато інших знаних фахівців.

Річницю почали з показу відеороликів за участю студентів: «Місця інституту», «Очі інституту», «Випускники інституту». Останній викликав справжній шквал сміху та оплесків – на плівку зафільмували танці випускників Інституту журналістики Ігоря Пелиха та Олександра Чекмишева.

Віктор Скопенко від імені Вченої ради Університету нагородив Володимира Різуна найвищою університетською відзнакою ІІ ступеня. Відзнакою І ступеня нагороджуються лише президенти та вищі посадові особи України та інших держав.

Чудово співали для гостей міс та містер Інституту журналістики 2007 року Віта Євтушина та Іван Марунич. Запрошений балет сучасного танцю «Юріс» додав ар-ен-бі атмосфери до свята.

Утім, із 60-річчям Інституту співпала ще одна кругла дата – цього року фестивалю «Журналістська весна» виповнилося 40 років. Фестиваль проходив у форматі уявного прямого ефіру – марафону трансляцій із майданчика для нагороджень переможців різних номінацій, з основної сцени, на якій виступали гості та студенти, а також зі студії, де тривали інтерв’ю з ювілейними випускниками-журналістами – 47-го, 57-го, 67, 77, 87, та 97-го років.

Але зустрічала гостей ця сорокова «Весна» все-таки мистецтвом – креативною інсталяцією студентки 3 курсу Наталі Федорової під назвою «Відображення / міфотворення».

Паралель із сучасними медіа: з одного боку – відображають дійсність, а з іншого – викривлюють її.

Перед початком концерту, коли всі запрошені спілкувалися в неформальній атмосфері, студенти спорудили в холі ще одну арт-композицію. В її основі – ідея про алхіміків, котрі в середньовіччя начебто переплавляли неблагородні метали в золото. Автори порівняли з алхіміками журналістів, які переплавляють у «золото» (гроші) неблагородні теми нинішнього суспільства.

На програвачі наклеєні зображення заяложених нині політиків та телеперсонажів.

Під звуки стильної молодіжної музики оргкомітет свята роздавав гостям безкоштовні коржики, а представникам преси – торбинки з написами «Журналістська весна 40». Такі ж презенти отримали (чи, принаймні, мали отримати) Олег Рибачук зі своєю командою (Олександр Омельчук, Світлана Заліщук і Тарас Петрів), Ігор Пелих, Анжеліка Рудницька, Сергій Руденко, Андрій Кокотюха, Юрій Горбань, Андрій Шевченко та Ганна Гомонай, Костянтин Грубич.

Фестивальна сцена була обладнана «не по-дитячому» – два світлодіодних екрани, кілька стробоскопних платформ, кілька прожекторів та 4 камери. Як для бюджетів Інституту журналістики – вкрай непогано.

На вечірці можна було помітити й очі цьогорічних абітурієнтів Інжуру – їх, разом із батьками, супроводжували викладачі. Це дуже особливі очі – невпевнені, дещо злякані та з іскорками, в яких блищить цікавість та надія. У багатьох із нас колись були такі очі.

До речі, округлені очі були не тільки в майбутніх студентів, а й у колективу Інституту міжнародних відносин, що сусідить з Інститутом журналістики по корпусу. Консьєржі та прибиральниці, котрі бачать можновладдя журналістів лише раз на рік – на «Журвесну» – постійно грубіянили та не хотіли впускати деяких гостей. Труднощі виникли й у фотокора «Детектор медіа» Сергія Бечка. Вельми дякуємо викладачці Катерині Степанівні Сєражим, яка своїм словом та ділом вберегла читачів «ТК» від відсутності світлин.

Окремо хочеться відзначити ту саунд-роботу, яку виконали організатори «Журвесни 2007». Фантастичний, забійний звук підбадьорював учасників та збуджував до позасвідомих рухів гостей – інколи доволі поважного віку, треба сказати. Студенти голосували за переможців із різних номінацій під рейтингом із загальною назвою «Мозок». 

Отже, «Телемозком» назвали Ігоря Пелиха, «Викладацьким мозком» – Анастасію Волобуєву, «Радіомозком» – Олеся Гояна, «Пресовим мозком» – Юлію Мостову, «Шеф-мозком» – Тараса Петріва.

За доброю традицією, як торік і позаторік, свято завершилося під акорди неофіційного гімну Інституту журналістики, уперше виконаного спільно з народним хором.

P.S. Цього ж року в Інституті запровадили нову, дуже цікаву ініціативу. Називається вона «Літопис спогадів». Це книга з чистими сторінками, на яких випускники записуватимуть свої спогади, пов’язані із життям Інституту. Свій внесок (хоча й віртуальний) у цей літопис зробила й «ТК» – розпитавши в українських медійників про їхні спогади з часів навчання в Інституті журналістики.

Фото Наталі Федорової та Сергія Бечка