Не зброя, а норма законодавства
Дискусія на тему редакційних статутів телерадіоорганізацій триває. На минулому тижні «ТК» опублікувала статтю відомого медіа-експерта та журналіста Ігоря Куляса «Редакційні статути – зброя в чиїх руках?». Згадувана у статті Незалежна асоціація мовників підготувала відповідь авторові.
Не хотілось би додавати в обговорення теми редакційних статутів, що триває на сайті «Детектор медіа», ще більше емоцій – їх і так забагато, як на професійну дискусію. Проте, деякі тези статті відомого медіа-експерта, визнаного фахівця у галузі редакційної політики Ігоря Куляса «Редакційні статути – зброя в чиїх руках?» викликають у нас здивування, яким не можемо не поділитись із колегами і читачами «ТК».
Передусім, нагадаємо, що після ухвалення нового Закону України «Про телебачення і радіомовлення» редакційні статути в нашій країні перестали бути елементом журналістської етики й набули статусу обов’язкових юридичних документів. Відтак, їх обговорення мало б переміститись із площини професійних, моральних та інших стандартів у конкретнішу – юридичну. Адже завданням медіаюристів було не сперечатися про доцільність тих чи інших норм чинного законодавства, а максимально полегшити мовникам їх виконання у дуже стислі терміни. Як відомо, на сьогодні статути має лише кількадесят ТРО, а інші мають кілька днів, аби виконати цю норму. Саме тому за розробку типових проектів редакційного статуту взялися кваліфіковані юристи, що мають багаторічний успішний досвід захисту прав та інтересів телерадіокомпаній і можуть поєднати дотримання етичних норм із виконанням вимог нормативних актів.
Нагадаємо також, що МГО «Інтерньюз Україна» у рамках коаліції «Суспільне мовлення» співпрацювала з іншими медійними громадськими організаціями, - зокрема, і з Незалежною асоціацією телерадіомовників, - поміж іншим, і у створенні редакційного статуту. Коли у 2005 році Ігор Куляс розробляв проект «Засад редакційної політики СМ», він наполягав на необхідності зробити його саме офіційним документом; сьогодні ми бачимо, що, на думку Ігоря, «говорити про відмінність за правовим статусом тих редкодексів, які працювали на деяких каналах раніше, від тих, які буде ухвалено сьогодні, – марна річ»… Чим зумовлена така різка зміна ставлення до редакційних статутів? Невже в тому, що цього разу Ігоря Куляса не залучили до роботи над жодним із проектів? Не хочеться в це вірити...
Навряд чи можливо в українських умовах створити досконалий редакційний статут, що не коригуватиметься і не покращуватиметься в процесі застосування на практиці. Зокрема, про це йшлося на відкритому обговоренні наших проектів, яке, на превеликий жаль, не зміг відвідати Ігор Куляс. Саме для об’єднання зусиль у вдосконаленні наявних проектів редакційного статуту (розроблених НАМ та Інститутом Медіа Права) це обговорення було організоване. Тож ми вдячні всім, хто відгукнувся й надіслав нам свої пропозиції, і сподіваємось, що отримуватимемо їх і надалі. Були б вдячні й Ігореві Кулясу, якби його зауваження були конкретнішими.
За твердженням самого автора, висловлені ним у статті зауваження до проекту редакційного статуту, розробленого НАМ, є лише прикладами, тож і відповідати на кожне з них немає сенсу. Разом із тим, дивує, що автор принципів редакційної політики кількох українських каналів так низько оцінює не лише нашу роботу, але й роботу наших колег із Бі-Бі-Сі. Адже ми, не бажаючи «вигадувати велосипед», запозичили частину базових принципів із документів, що регулюють редакційну політику Бі-Бі-Сі. Ми не робили прямих посилань у самому тексті редакційного статуту, адже для внутрішнього документа телерадіоорганізації це було б недоречним. Та, видається, фахівець із питань редакційної політики мав би впізнати положення, які є класичними в цій галузі. Практично всі положення, які критикує у своїй статті Ігор Куляс, були запозичені з «Настанов продюсерам Бі-Бі-Сі», тож сумнівів щодо їх адекватності ми не маємо. Зокрема, для нас є очевидним, що вимоги щодо збалансованості розважальної програми не повинні бути настільки ж жорсткими, як щодо збалансованості новин. Або те, що зйомка програми на кшталт «Прихованої камери» неможлива без застосування цієї самої прихованої камери.
Ймовірно, після того, як редакційні статути пройдуть випробування на практиці, до них доведеться створити коментар. Проте, основний текст статуту не може вмістити всіх можливих ситуацій, тож є вимушено абстрагованим.
Сподіваємось, що діалог між провідними галузевими організаціями не відлякає телерадіомовників, і вони виконають норму закону та затвердять до 1 березня 2007 року редакційні статуту у встановленому порядку.
