Кормережі українських каналів. Частина друга
Огляд стану регіональних кореспондентських мереж ICTV, СТБ, Нового, 5-го каналу і ТОНІСа.
«Детектор медіа» вже писала про стан кореспондентських мереж «Інтера», «1+1», Першого національного та ТРК «Україна». Тепер до вашої уваги – моніторинг кормереж ще п’яти всеукраїнських телеканалів: ICTV, СТБ, Нового, 5-го каналу і ТОНІСа. Нагадаємо, що експерти в опитуванні «ТК» відзначили києвоцентричність українського телебачення і звинуватили центральні телеканали у слабкій увазі до регіональних подій.
Після виходу першого матеріалу представники деяких телеканалів закидали вашому автору, мовляв, не можна робити висновки щодо кількості і якості регіональних новин, взявши до уваги один день. З огляду на це пропоную увазі читачів огляд праймових новин усіх дев’яти каналів ще й за 9 вересня цього року (слід сказати, що частка регіональних новин в інші дні залишається на тому ж рівні).
Отже, 9 вересня Перший національний із 14 новин чотири присвятив регіонам. Спочатку канал розповів, що причиною смерті школяра з Краматорська стало щеплення проти кору та краснухи. Потім – що на Полтавщині горить ліс, а Харків дивитиметься єдиний в Україні концерт легендарного британського гурту Queen, а також що у Краматорську та на Донеччині квітують яблуні.
«1+1» у п’яти з 19 сюжетів повідав українцям про те, що на мумію перетворилася бабуся, яка померла у Краматорську ще 10 років тому; що прокуратура завершила слідство і передала до суду справу про ДТП у Богородчанах на Прикарпатті; що на одній із компресорних станцій Черкас вилилося 20 кг аміаку; що південне узбережжя Криму скуповують гектарами, а у Вінниці викликати міліцію чи швидку можуть люди з вадами слуху. Утім, на завершення новинарі поділилися з усією Україною позитивним досвідом вінничан.
На «Інтері» з 14 сюжетів тільки двом випала честь розповісти про події в регіонах нашої країни. Як не дивно, за межами столиці все погано: в Ужгороді викрадено 6 картин, а в селі Глинне Рівненської області батьки не пускають дітей до школи, яка знаходиться в аварійному стані.
На СТБ, ICTV та Новому каналі однією з новин із регіонів стало повідомлення про те, як Харків готується до приїзду гурту Queen. Причому на Новому це була єдина регіональна новина із загалом дев’яти; на ICTV – одна з двох (друга – про пошуково-ремонтні роботи на шахті імені Карла Маркса, що на Донеччині); на СТБ це також була також одна з двох новин, причому друга приємно порадувала ідеєю «Схід і Захід разом».
Авторка сюжету Павлина Василенко розповіла, як жителі Донбасу приїхали на Івано-Франківщину ліквідовувати наслідки повені. Зазвичай український глядач чує, що в цих регіонів немає нічого спільного, та Павлина довела, що люди думають інакше. За словами будівельника, Карпати порівняно з Донецьком – «суперкурорт», він тільки шкодує, що мусить працювати, а не відпочивати. І місцеві донецьким радіють. «Та люди дякують Богу, що прислав Бог донецьких до нас, що роблять таку дорогу. Ми ж дійсно техніки такої не бачили ніколи», – каже мешканка Ворохти. А той самий будівельник щиро зізнається: «Они нам приносят молоко, приносят еду, оказывают всяческую помощь, чего, к сожалению, в Донецке не видать. Здесь, на удивление, нету воровства, и к нам относятся здесь очень хорошо. То есть то, что рассказывают нам в Донецке и пугают, на самом деле все не так. Здесь очень добрые люди». Наперед скажу, що з усіх переглянутих протягом вересня сюжетів, цей залишив найприємніше враження.
ТОНІС у невеличкому випуску з 8 новин у двох знайомить із життям у регіонах. Зокрема, у Луцьку, де за півроку поцупили значну кількість стічних решіток на дорогах, та Дніпропетровськом, де можна освідчитися в коханні прямо на романтичній гондолі «Джульєтта».
У 5-го каналу з понад десяти сюжетів новин лише один цього дня був присвяченій регіональній тематиці – вшануванню командира УПА Василя Кука на його батьківщині Львівщині.
Найбільше цього дня вирізнявся з-поміж інших телеканал «Україна», який не тільки із 14 новин дав аж шість про регіони, а ще й майже всіх ці новини поставив на початок випуску. Саме з новин цього каналу глядач міг дізнатися про те, що на Горлівському хімзаводі сталася аварія, що в Новій Каховці батьки відстоюють право своїх дітей на освіту, що більшість батьків після смертельного випадку в Краматорську не довіряють вакцинам, що в Луганську назріває чергова фінансова піраміда, що влада Полтави обмежила використання городянами феєрверків; а також про акцію протесту під Кабміном шахтарів-інвалідів (цей сюжет опосередковано розповідає про тяжке життя в шахтарському краї).
Що ж заважає телеканалам більше і якісніше розповідати про життя у 24 областях України та АР Крим? Адже там не лише катастрофи та епідемії трапляються. У регіонах також є влада, яка приймає якісь важливі для рішення. А тим часом, скажімо, про життя Луганщини з випусків новин згадуються тільки аварії на шахтах та ліфтах, брак питної води та жителі Алчевська, що мерзнуть у холодних оселях.
Проаналізувавши організацію кореспондентських мереж, ваш автор доходить висновку, що справа не в їх структурі, а все-таки в запитаності тих чи інших тем столичними редакціями.
Організація кормереж ICTV, СТБ, Нового, 5-го каналу і ТОНІСа, їх масштаби та оснащення
Продюсер інформаційної служби Катерина Єрмолович повідомила «Детектор медіа», що кореспондентська мережа телеканалу ICTV складається з 16 власних корпунктів в обласних центрах України. «Съемочные группы, как правило, состоят из трех человек – репортера, оператора, водителя. Каждый корпункт имеет полностью оборудованный для работы офис. В городах, где нет регионального представительства канала, пользуемся услугами стрингеров. Сеть собственных корреспондентов в сочетании с уже годами проверенной стрингерской сетью и позволяет максимально оперативно освещать события, которые происходят по всей территории Украины», – розповідає Катерина.
За її словами, кормережа ICTV є однією з найбільших. Власкори ICTV роблять сюжети не тільки для інформаційної програми «Факти», а й для інших програм телеканалу: інформаційно-аналітичної, новин спорту, футбольної, кримінальних новин, програми «Про Zікаве.ua».
Харківський власкор ICTV Ольга Тамбієва до офіційної інформації додала, що камера у них нова, канал оплачує телефонний зв’язок (стаціонарний та мобільний), інтернет. «У нас сім років був оператор-водій, а зараз доводиться орендувати таксі», – розповіла Ольга.
Керівник відділу кормережі телеканалу СТБ Василь Кукурічко зазначив, що оскільки їх канал не є інформаційним, то їм і немає потреби тримати в кожному обласному центрі кореспондентський пункт. «Тому робота нашої кормережі – як змішана виборча система: в одних містах є корпункти, в інших – стрингери. Ми намагаємося тримати власкорів у тих містах, де відбувається найбільше суспільно-політичних подій, а саме в Донецьку, Луганську, Харкові, Запоріжжі, Дніпропетровську, Одесі, Криму і Львові. Я не можу назвати точну кількість кореспондентів, які з нами співпрацюють. У нас велика база, в кожному місті ми співпрацюємо щонайменше з 2-5 кореспондентами. За 13 років такого не було, щоб ми не змогли зробити якийсь сюжет», – зазначив Василь Кукурічко.
Кормережа на СТБ почала створюватися в середині 90-х, з першого дня існування каналу. За словами керівника відділу, телеканал достатньо добре почувається у фінансовому плані: «Фактично ми не економимо – скільки треба, стільки й дають, за грошима керівництво не стоїть. Техніка не гірша, ніж на ринку. Ми винаймаємо транспорт, якщо потрібно – оплачуємо приміщення, телефон, інтернет. Якщо треба для роботи, то ні Мустафін, ні Бородянський ніколи не відмовлять. У нас нормальні гонорари, хоча й неоднакові».
А ось донецький власкор СТБ Світлана Федчун стверджує, що телеканал їх забезпечує на мінімальному рівні: «Нас обеспечивают на минимальном уровне. Канал платит за офис, телефон и интернет, дал камеру. Зарплату нам не задерживают, хотя хотелось бы больше. Работаем мы на столичном уровне, а зарплата отличается в разы. Мы считаем, что это несправедливо».
На Новому каналі кормережу почали створювати майже десять років тому – 1999-го. «З того часу функціонує 5 власних кореспондентських пунктів із орендованими приміщеннями, власною технікою та транспортом, – розповів редактор, керівник відділу регіональної інформації програми «Репортер» Євген Худаско. – Це в містах Львів, Харків, Одеса, Дніпропетровськ та в Криму. В кожному пункті працює кореспондент та оператор. В інших містах – стрингери на гонорарній основі».
Із офіційних відповідей телеканалу також стало відомо, що техніка в корпунктах не така сучасна, як у київській студії, проте її достатньо для оперативної роботи кореспондента. Камери формату DV, до них магнітофони, станція нелінійного монтажу та окремий редакторський комп’ютер для журналіста. Усі власні корпункти знаходяться в окремому орендованому приміщенні. Журналісти та оператори користуються власним транспортом, за який отримують компенсацію.
«Так, телеканал забезпечує всім, – стверджує львівський власкор Нового Світлана Хрущак. – Орендує приміщення (під охороною), у оператора авто, забезпечує камерою і всім до камери (штатив, світло, петлички, мікрофон, підставки). У нас є два комп’ютери. Ми самі монтуємося, маємо окрему виділену лінію інтернету прямо на канал і переганяємося зі свого офісу. Оплачують мобільний і стаціонарний телефони та факс».
На 5-му каналі також працює змішана система організації кореспондентської мережі в регіонах. Інформаційний канал має лише шість власкорів. «Найсильнішою ланкою, якою ми пишаємося, є наші власні кореспонденти – їх шість, – повідомила керівник відділу регіональної інформації 5-го каналу Галина Трохова. – Утримання корпунктів є надзвичайно дорогим, тому у решті 19 регіонах ми маємо домовленості із кореспондентами, що працюють не лише на 5-й канал. Такі журналісти, як правило, поєднують роботу на обласних та міських каналах, працюють у газетах та на радіо».
Власкори 5-го працюють у Криму, Одесі, Львові, Харкові, Донецьку та Луганську. В інших великих міста канал співпрацює з одним фрилансером, а у Севастополі, Дніпропетровську, Ужгороді та Вінниці – відразу з декількома. Усі корпункти забезпечені транспортом, офісом, апаратурою. «Якість техніки не відрізняється від якості техніки, якою забезпечений київський офіс», – стверджує Галина Трохова.
Микола Піддубний працює харківським власкором 5-го з весни 2005 року, від того часу, як було створено мережу: «Техніка зручна, ходова, репортерська DV. Оператор є водієм (оператора й брали на роботу з умовою, що він буде й водієм), його авто орендують. Приміщення маємо завдяки моїм особистим зв’язкам. У різних регіонах різна ситуація. З 2008 року почали платити за мобільний телефонний зв’язок».
З ситуацією на ТОНІСі нас знайомила шеф-редактор новин Ірина Король. На сьогоднішній день телеканал ТОНІС є суб’єктом конвергентного холдингу «Медіадім». Тому кореспондентська мережа співпрацює як із телекомпанією, так і з «Газетою 24» та порталом «24.ua». Відповідно, матеріали, які готуються у регіонах, є доступними для всіх учасників холдингу. «Як його використовувати і в яких обсягах – це питання вже вирішується безпосередніми керівниками на місцях, – роз’яснює Ірина. – Звісна річ, що служба інформації телеканалу потребує оперативності у висвітленні регіональних подій. І саме у цьому сегменті найбільше і використовує кормережу холдингу для підготовки до ефіру новин. Крім того, розслідування, аналітичні матеріали та лайфи – ці сюжети вже готуються у регіонах фрилансерами, з якими ТОНІС також співпрацює».
Базова кормережа холдингу, до якого входить ТОНІС, має свої представництва у містах-мільйонниках: Донецьку, Дніпропетровську, Одесі, Харкові та Львові, в яких працюють 4-5 журналістів. Усі корпункти регіональної мережі холдингу забезпечено приміщеннями, обладнано відповідною апаратурою і транспортом. У решті міст ТОНІС співпрацює з фрилансерами на гонорарній основі.
Лейла Гусейнова з Ужгорода півроку співпрацює з ТОНІСом. Канал платить їй із оператором тільки гонорари – 50 у. о. на двох. У них усе своє: приміщення, камера, програмне забезпечення, телефон. Переганяють відео по релейці на ОДТРК. Іноді канал платить за бензин.
Передавання відео на всіх телеканалах відбувається щонайменше у три способи: ПТС, радіорелейним зв’язком та інтернетом. ПТС-ки найчастіше використовує 5 канал.
Плани. Вимоги до корпунктів та якість роботи кореспондентів
Плани телеканалів щодо розвитку кореспондентської мережі також різні. Якщо СТБ хоче відкрити ще цього року декілька нових корпунктів (де саме – комерційна таємниця), то Новий канал цього навіть не планує. «Адже при необхідності кореспонденти покривають декілька областей. До того ж є чимало зацікавлених у співпраці з каналом стрингерів у регіонах України», – зазначає Євген Худаско.
ICTV збирається покращити роботу кормережі не кількісним збільшенням корпунктів, а якісними змінами. «В настоящее время мы реализуем наши планы касательно улучшения и усовершенствования существующей технической базы собственных корпунктов. Это позволит работать, с одной стороны, в более комфортных условиях, с другой – ещё более оперативно», – каже Катерина Єрмолович.
У 5-го каналу плани конкретніші. За словами Галини Трохової, на даний момент завданням №1 для регіонального відділу є посилення присутності каналу у Криму та на Донеччині.
Переважно точно встановленої норми (необхідної кількості сюжетів) у корпунктів немає. Все залежить від інформаційної насиченості і кількості подій у регіонах. Але це мають бути не просто події, а події, що заслуговують на увагу столичної редакції.
«Количество региональных сюжетов в выпуске зависит, опять же, от важности освещаемых событий. В одном выпуске может быть шесть региональных сюжетов, в другом – два-три, – зазначає Катерина Єрмолович. – В настоящее время мы реализуем наши планы касательно улучшения и усовершенствования существующей технической базы собственных корпунктов. Это позволит работать, с одной стороны, в более комфортных условиях, с другой – ещё более оперативно».
«У нас не планова економіка», – каже Василь Кукурічко. На СТБ дивляться, щоб подія була важлива і цікава – наскільки вона важлива для глядачів, наскільки вона їх зацікавить і наскільки підніме рейтинг телеканалу. За словами керівника кормережі СТБ, бажано, щоб власкори готували не менше трьох сюжетів на тиждень. Але не завжди так буває. Може бути й два, і десять. «На “Вікнах” ніколи не було механічного розподілу ефіру: приміром, по 33% для столичних, регіональних і міжнародних новин. Для нас головне – це важливість події. Тому є випуски, коли більшу частину займає міжнародна інформація, коли, приміром, була війна в Грузії. Є такі дні, коли йде переважно регіональна інформація (ті ж вибухи в Лозовій). Може бути 50%, а може взагалі не бути. У нас два критерії: важливість і цікавість для глядача», – розповідає Василь Кукурічко.
На Новому каналі кожен власний кореспондент здає в середньому 3-5 матеріалів на тиждень. Стрингери трохи менше. «Інформація з регіонів займає приблизно третину випуску. Якщо події в регіонах надцікаві, то й більшу його частину», – каже Євген Худаско.
Тієї ж думки й Галина Трохова. Кількість матеріалів зумовлює кількість подій у регіоні. «Важко нав’язати “зменшену норму” Львову або Криму, – каже вона. – У цих регіонах завжди щось відбувається, але дуже “в середньому” власні кореспонденти за тиждень роблять 5-6 сюжетів. І це якщо в Україні ніщо не вибухає, не перекидаються цистерни із аміаком, не горять шахти. Якщо це трапляється, тоді корпункти автоматично починають працювати у режимі марафону. Висвітлення надзвичайних ситуацій навіть не обговорюються, редактор телефонує кореспонденту і без запитання завжди чує відповідь: “Ми вже виїжджаємо”».
Офіційний ТОНІС стверджує, що у кожному їхньому випуску новин регіональна інформація займає до третини. «Служба інформації ТОНІСа робить ставку насамперед на якість матеріалів, – зазначає Ірина Король. – Тому основні вимоги до розслідувань, аналітичних та проблемних сюжетів – ексклюзивність (читай: оперативність), об’єктивність, збалансованість. До лайфових сюжетів – та ж ексклюзивність (оперативність) та оригінальність. Кожен матеріал перед монтажем проходить вичитку випусковими редакторами новин».
Те, що центральні редакції не вимагають певної кількості сюжетів на тиждень, підтверджують і самі регіональні журналісти. А от труднощі власкори окреслюють по-різному. Наприклад, роботу Ольги Тамбієвої ускладнює те, що вона в регіоні одна. «Например, недавно горит Барабашово, суд по Полтавцу, который 6 человек сбил, и в Лозовой начали взрываться снаряды. Как разорваться? А киевским коллегам тяжело понять, что у всех моих коллег здесь в такие дни есть своя работа и никто не будет делать еще и мою. Это проблема», – скаржиться Ольга.
А ось Микола Піддубний не вважає проблемою те, що він сам. «Працюю власкором 7-й рік, до цього був на Новому каналі, тому до цього звик. Проблеми радше робочі: координація з редакцією, між редакціями в Києві, постановка завдань, які суперечать одне одному, брак часу. Ми ж залежимо від перегону і для того, щоб встигнути, інколи доводиться порушувати правила дорожнього руху, що не є добре», – зізнається він.
Для Світлани Федчун також не є проблемою, що вона працює сама. «В этом плане в Донецкой области все очень хорошо, – каже вона. – Корреспонденты разных каналов у нас очень дружны. Если у нас есть два параллельных события, то мы выручаем друг друга. Из одного видео можно сделать два абсолютно разных сюжета. Еще в Крыму так же дружны. Работайте – и вам воздастся». А для Світлани Хрущак, яка вже 9 років працює власкором, найбільшою проблемою те, щоб її тема підійшла столичній редакції. Криза жанру.
Утім, власкорам телеканалів холдингу Пінчука, здається, інколи й не треба особливо напружуватися, переймаючись темами сюжетів. Приміром, приїжджав до Харкова гурт Queen (спонсором єдиного концерту в Україні був саме пан Пінчук) – можна вважати, що харківським власкорам ICTV, СТБ і Нового пощастило. Щоб не бути голослівною, зазначу, що не тільки 9 вересня, а й 10-го, 11-го, 12-го одна з небагатьох регіональних новин ICTV, СТБ і Нового була присвячена саме приїзду гурту Queen. Причому 12-го числа на ICTV і Новому ця новина була першою у випуску.
Загалом вимоги персонально до кореспондентів у всіх центральних офісах однакові: вміти бачити подію й оцінювати її масштаб. «На жаль, цього майже неможливо навчити, це варто відчувати, – каже Галина Трохова. – Власкори повинні робити збалансовані і неупереджені матеріали, бути готовими працювати у цілодобовому режимі, далі вже – за інструкціями та підручниками про журналістські стандарти та професійну етику».
Таким чином, власкори, які працюють частіше, ніж їх колеги з центру в екстремальних умовах, не завжди отримують адекватну винагороду. Гонорари і зарплати подекуди менші, ніж у столичних кореспондентів. Жорстких вимог керівники мереж до власкорів не ставлять, але часто можуть не дослухатися їхньої думки, а «просити» зробити сюжет, який уже запланували в центрі. Розумні менеджери забезпечують корпункти на рівні, розуміючи, що це також рідні «діти», але зазвичай в регіони віддають «списану» в столиці техніку.
Не раз доводилося чути докори власникам телеканалів, що вони не хочуть відкривати корпунктів за кордоном. Утім, вони, здається, просто не доросли до такого рівня. Щоби будувати зовнішню кормережу, треба спробувати розбудувати внутрішню. І не просто розбудувати, а й утримувати на належному рівні, та ще й використовувати на всі сто. Тоді й новини про Україну будуть об’єктивніші, а картинка – кольорова, а не чорно-біла, як зараз.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
1
freelancer
5678 дн. тому
Платять копійки, а "понтів" у кожного випускаючого - як у редактора CNN.
Раніше, у 90-роки гонорари на одному з центральних телеканалів перевищували мою основну
зарплатню. Тепер бігати як хлопчак за їхні копійки хочеться все менше.
Тому вони шукають або дітей, які хочуть утвердитися в ролі журналістів, або "багатостаночників",
які продають одне й те ж саме відео всім підряд, починаючи з московських телеканлів і завершуючи
малобюджетними київськими.
Фрілансерство потрохи вмирає, тому що від фрілансера тепер хочуть лише картинку на дурничку,
не хочуть платити за дорогу, нерви, зв"язок.
Тут деякі редактори розпинались щодо планів. А їх багатьох знаю. В них фантазії - не далі стрічки інтерфаксу чи уніану, деколи вони живуть лише своїм інстинктом самозбереження ( щоб не схарчив
шеф. а на журналістів,їх точку зору чи проблеми - наплювати)
Так що вивчайте корепондентські мережі, вивчайте.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
