Сергій Андрушко: «За короткий час довести зловживання неможливо»

Сергій Андрушко: «За короткий час довести зловживання неможливо»

18 Січня 2017
6926
18 Січня 2017
14:54

Сергій Андрушко: «За короткий час довести зловживання неможливо»

6926
Журналіст «Схем» Сергій Андрушко — про те, що відбувається на конкурсних та переатестаційних комісіях щодо суддів, прокурорів і службовців високого рангу
Сергій Андрушко: «За короткий час довести зловживання неможливо»
Сергій Андрушко: «За короткий час довести зловживання неможливо»

Переатестація суддів та прокурорів, конкурси на високопосадовців — важлива складова українських реформ. Але вона чомусь нецікава українським журналістам. Зазвичай вони приходять на перші конкурси та комісії. Однак далі за процесом стежить здебільшого одна камера — журналіста «Схем» Сергія Андрушка.

«Сергій заздалегідь вивчає нове законодавство, приходить на нараду і каже: "В Україні запрацює нова комісія, яка буде обирати впливових високопосадовців. Треба пильно стежити з їхньою роботою", - розповідає редактор і ведуча "Схем" Наталка Седлецька. - На переатестацію суддів і конкурси з відбору чиновників категорії "А" Сергій ходив з оператором щодня як на роботу. Довгий час, окрім нашої, там не було жодної знімальної групи. Адже з вигляду це - довгі нудні співбесіди, багатогодинне складання тестів. А згодом, після виходу резонансних матеріалів Сергія у "Схемах", це стало трендом».

Чому після сюжету про участь нардепа Олексія Савченка в конкурсі на посаду Миколаївської облдержадміністрації Сергію Андрушку закрили доступ до інформації, як ідентифікувати непублічних посадовців та що відбувається на переатестаціях та конкурсах, журналіст розповів «Детектору медіа».

Переатестація суддів

Переатестацію суддів «Схеми» почали знімати в березні — з ранку до вечора, кілька місяців. «Анонс, перший день — дуже багато камер. Потім — усе, нікого немає. Нам не дозволили знімати суддів у кімнаті для співбесіди, але відео звідти виводили на екран у підвалі в їдальні. З екрана й знімали», — згадує Сергій.

У середньому переатестацію проходило 10–12 суддів на день. Спочатку розглядали звичайних суддів:

«Дуже багато з них не могли пояснити, що таке верховенство права. І пояснити свої статки. Результати частини суддів показали, що вони не здатні проводити правосуддя, хоча до цього успішно працювали по 10–15 років. Правда, вражали тільки перші співбесіди, оскільки далі судді вже знали, що відбуватиметься».

Деякі навіть приходили на співбесіди за тиждень до своєї черги, щоб дізнатись, які питання ставлять. Були судді, які присилали секретарів або інших людей із апеляційних судів, щоби знімали весь процес співбесід на камеру:

«Питання були схожими, оскільки зазвичай питають про майно, атестаційні тести. Тому пізніше деякі судді приходили з готовими відповідями, надрукованими на листочках, і формулювали речення юридично тонко, щоб уникнути будь-яких відповідей».

НАБУ дало Вищій кваліфікаційній комісії, яка перевіряє тести і проводить співбесіди, довідку на суддів щодо можливих корупційних ризиків:

«Ця комісія, на відміну від комісії з вищого корпусу держслужби, ще питає по деклараціях: «Звідки у вас цей будинок? А гроші на рахунку?». Їх задовольняє навіть відповідь «мені ці кошти подарували» — ставлять галочку».

Конкурс на прокурорів

«Ми також знімали конкурс на прокурорів місцевої прокуратури, — розповідає Сергій. — Здається, взагалі нікого з журналістів не було. Може, вважають, що це не важливо, або думають, що туди неможливо потрапити. Насправді можна».

Кожен такий конкурс, який знімали «Схеми», виграли або керівники районних прокуратор, або виконувачі обов'язків, або їхні заступники:

«Я запитував у конкурсантів: «От ви бачите посадовця, який приїхав на дорожезному автомобілі. По його декларації знаєте, що він не може собі її дозволити. Ваші дії?». Усі відповідали: «Ну а що я можу вдіяти?».

Лише один хлопець розповів Андрушку, куди він напише і що зробить. Виявилося, цей молодий прокурор воював на сході України. Коли сидів в окопах і зізнався, ким працює, «ледве залишився живим, така була неповага до посади».

Конкурс на високопосадовців

У вересні 2016 року Сергій натрапив у книгарні на закон «Про державну службу». Його зацікавив розділ про державну комісію вищого корпусу держслужби. Журналіст почав шукати про неї в Google і побачив, що її вже обрали — влітку. Написав запит із проханням надати інформацію, чи були вже конкурси, а якщо були, то які й коли будуть інші.

«Найближчий конкурс був на посаду голови Миколаївської ОДА. Засідання комісії відкриті. Ми пішли. Крім нас, нікого не було. Можливо, тому що інформація про це не була поширена», — розповідає.

Упродовж двох місяців «Схеми» приходили туди практично щодня, оскільки обирали голів районних, обласних адміністрацій, був величезний обсяг інформації.

Спочатку комісія помилялася, пригадує журналіст. Наприклад, бали від членів комісії сумували й ділили не на кількість присутніх членів комісії, а на всіх. Потім перераховували. Бувало, казали, що переможцем стала така-то людина, потім викликали: «Ой, переможець не ви».

«Постійно мінялися правила. Тепер претендентам під час ситуативних завдань і написання презентацій узагалі не дозволяють користуватися будь-якими ґаджетами, а раніше — будь ласка. Казали: «Нам ключове, щоб ви показали, що вмієте шукати!».

Члени комісії на співбесідах практично не ставлять запитань щодо декларацій, навіть голова НАЗК. Хоча це дивно, оскільки вона в комісії якраз для цього».

Коли після місяця спостережень Андрушко запитав голову комісії, чому так, вони декілька разів поставили питання декларацій — і припинили.

«У них позиція така: ми тут ні до чого, цим мають займатися правоохоронні органи, які проводять перевірку перед призначенням. Але ж законодавець придумав цей конкурс після Майдану, коли була невисока довіра громадськості до посадовців. Саме ці конкурси мали переконати суспільство, що в нас призначення відбуваються не кулуарно, а тому, що ти незалежна людина зі знаннями і кращий за інших кандидат», — пояснює.

Журналіст помітив тенденцію: чим менше коштів підпорядковано майбутньому керівнику, тим менше кандидатів претендують на посаду й тим слабшими бувають, до них менша увага комісії, часто навіть гостріші й суворіші запитання. Чим вища посада — тим більша кількість учасників.

«Я кілька місяців сидів тут не просто так. Хотів дізнатися, чи є порушення. Тут є працівники з парламенту, які на місці перебувають тиждень — два. Нам потрібно більше часу, тому що ззовні здається, що все прозоро».

Закрили доступ до інформації

У жовтні 2016 року у «Схемах» вийшло гучне розслідування про цей конкурс, а саме — як обирали голову Миколаївської ОДА. Сергій отримав доступ до документів, які вказували на те, що Олексій Савченко отримав посаду нечесно. Зокрема, результати комп’ютерного тесту вказували, що Савченко виконав 40 завдань за неповних сім хвилин. Вибухнув мережею й окремий ролик «Схем» із презентацією Савченка, де він припустився багатьох граматичних помилок:

«Савченко складав іспит у вересні, а ми видали сюжет у жовтні, — розповідає Сергій. — Потрібно було зібрати більше інформації: дізнатися, як хто голосував із членів комісії, отримати доступ до письмових робіт і комп’ютерних звітів конкурсантів. Оскільки, крім нас, нікого не було, члени комісії щоразу ставали привітнішими: відповіді надавали, всі питання розглядали. А коли вийшов матеріал про Савченка — ставлення кардинально змінилося. Деякі члени комісії підходили й казали: Ось, у нас є багато позитивних моментів, а ви про негатив».

Доступ до конкурсних результатів тестів і презентацій закрили.

«Зазвичай якщо я пишу запит і впродовж п’яти днів не отримую відповіді, надсилаю повторний. Здебільшого це спрацьовує. Але ані на перший, ані на другий, ані на третій повторний запити відповіді не прийшли». Головуючий Костянтин Савченко пояснив це так: «Ми не знаємо, чи взагалі можемо приймати рішення щодо надання доступу до інформації».

Хоча перед цим відповіді спокійно надавали. «Схеми» почали скеровувати до Агентства з питань державної служби:

«Пишу на агенцію, паралельно на комісію й Кабмін. Питаю в уряду, чи повинна комісія надавати інформацію. Кабмін стверджує, що відповідь має надати держагентство. Показую голові комісії відповідь уряду. Зрештою, нам відповіли, що комісія ухвалила рішення не давати доступу до документів».

Хто зазвичай виграє конкурси

Журналіст помітив, що конкурси зазвичай виграють люди із системи, так складено умови. Якщо є особа, яка все життя працювала чиновником за будь-яких режимів, і свіжа людина з новими ідеями, зазвичай обирають кандидата з системи:

«Наприклад, держсекретарями стали здебільшого керівники апаратів при міністерствах. Держсекретарем до МЗС було обрано чоловіка, який під час розстрілів на Майдані працював керівником департаменту, що мав виконувати вказівки Януковича.

Одна з членкинь комісії відбирала для Януковича людей у його команду — кадровий резерв. Тоді цією комісією керував Льовочкін. Тепер вона відбирає в нових умовах, є представницею громадськості від профспілок. Головуючий комісії очолював Академію при президенті Януковичу. Це наукова установа, але факт лишається фактом. І коли були розгроми на Майдані, він не звільнявся. Тому й не дивно, що ці комісії обирають людей, які працювали при АП».

Він також побачив, що часто склад конкурсантів буває слабким:

«Оскільки конкурси широко не рекламують Україною, лише люди, які заходять на спеціалізовані державні сайти, відстежують або їм кажуть, знають, що відбувається такий конкурс. Немає анонсу по всій країні й роликів на «UA: Першому». Можливо, якби «Схеми» не робили таких матеріалів, люди взагалі би не дізналися, що такі конкурси є і що там щось відбувається, що це велика суттєва реформа».

Багато кандидатів потім писали Сергію: «Дякуємо за роботу, ми тепер знаємо, що відбувається, й готові до цього». На основі його розслідування один із конкурсантів встав і сказав: «Я хочу, щоб були присутні люди від НАЗК, які стежитимуть за тим, як відбуватиметься нумерація після наших письмових робіт».

Як ідентифікувати непублічних посадовців

У своїх спецрепортажах та розслідуваннях Сергій часто питає людей, які виходять із коштовних машин: «А це ваша машина?» і «Хто ви і яку посаду займаєте?». Велика частина людей, звісно, не відповідає. Однак журналісту вдається їх ідентифікувати:

«Коли приїжджаю на комісію, там зазвичай непублічні люди: судді, їхні помічники. Навіть журналісти, які постійно займаються цією тематикою, не знають усіх. Судових журналістів дуже мало. Я вже зробив крок, щоб стати ним.

Часто питаю, хто ви, чи це ваша машина, щоби потім перевірити в різних базах даних і опитати свої джерела в судах або в інших державних інстанціях, які опікуються цими судами.

Один зі способів — скидаю скріни цих людей. Кандидат проявиться під час співбесіди. Якщо це помічник — можна розпитати присутніх у будівлі, чи знають вони цю особу. Хтось може сказати: “Так, він тут працює. Це мій друг”, — і все. Але цього достатньо, щоб розвивати далі. Можна спробувати в Google розшукати за фотографіями. Але це складніше й часто не спрацьовує. Плюс сайти спеціалізовані. Набираєш в Google сайт і те, що хочеш знайти».

Як з-поміж масиву відео обирати інформацію для сюжетів

Під час роботи «в полі» Сергій робить записи, одразу виокремлюючи найбільш разючі випадки. Наприклад, якщо чітко помітно на відео, що кандидат не може пояснити свої статки й команда «Схем» може підтвердити це фактчекінгом. Або є лист від НАБУ, що конкретний суддя має високі корупційні ризики:

«Дуже багато суддів, яким НАБУ казало, що вони мають такі ризики, успішно пройшли переатестацію, хоча не змогли відповісти на всі питання, які ставило до них антикорупційне бюро».

Вищої кваліфікаційної комісії журналіст досі повністю не обробив. На частині засідань не був, відправляв оператора, сподіваючись, що потім перегляне:

«Але навантаження настільки високе!», — сміється.

Він має завдання робити один матеріал раз на два тижні. Звісно, не завжди вдається. 

«Треба паралельно вести декілька тем. У нас дуже мало часу, тому давати більше життя в сюжети не виходить: важливіше давати фактаж, викривальні речі. Поза кадром залишається іронічне, недолуге, пов’язане з тим, як чиновники виконують свої завдання. Так, це може продемонструвати характер епохи, в якій ми живемо, але не додасть контексту.

Часто працюємо вночі, особливо перед виходом програми. Ніщо так не змушує чудово працювати, як дедлайн. Під час виготовлення матеріалу потрібен додатковий фактчекінг, щось дописати, дошукати, дати завдання режисеру, оператору, що саме потрібно дозняти. Навіть коли матеріал готовий, зазвичай потрібні дозйомки. Погано, коли пишеш текст, а потім під нього шукаєш відео, але така специфіка розслідувань», — розповідає Сергій.

І додає: на камеру не можна показати непрозору схему, тож потрібна або дозйомка, або графіка, або стендап:

«Весь цей обсяг інформації, який потрібно зробити до виходу матеріалу, змушує багато працювати. Якщо монтаж починається в середу вдень, то може закінчитись ввечері наступного дня».

Терпляче спостереження

Стиль Сергія відрізняється від стилю інших журналістів-розслідувачів. Він не любить зливів (каже: «Не хочу бути ні від кого залежним»), а скрупульозно стежить за тим, що його цікавить:

«Люблю спостерігати. Хочеться дізнатися, чи це відбувається системно й чи це не прикра помилка. Якщо це система, її потрібно міняти. Якщо потрібно міняти, треба довести зловживання системою. Найкраще це можна зробити, стежачи впродовж тривалого часу. За короткий період довести зловживання неможливо.

Мене цікавить переатестація та створення нових державних органів. Коли була Помаранчева революція, були заклики створити нову країну, але вони втонули в корупції. Результатом Революції Гідності став початок реформ. Від їх успішності залежить те, наскільки добре житимуть громадяни України. А оскільки наша аудиторія — громадяни України, то мені здається, що ці теми важливі і актуальні (сміється. – ДМ).

Але розслідування мають бути доведеними до кінця. Якщо хоча б третина розслідувань, які зробили журналісти з 2014 року, дійшли до суду, праці для розслідувачів було б значно менше і вона була б складнішою. Раніше не потрібно було докладати особливих зусиль. Трішки відгорнув рукою — вже є. Потрібно віничком піднімати, а інколи — копати. Чим складніше журналістам шукати інформацію, тим корупція менша. Навіть якщо журналісти-розслідувачі працюватимуть 24/7 — роботи всім вистачить».

Фото надані Сергієм Андрушком

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
6926
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду