«Ми давно хотіли зробити кроки до відео, вважаємо, що в Україні недостатньо свого якісного відеоконтенту, – розповів «Детектору медіа» один з засновників «Аристократів» Ярослав Лодигін. – Ми хотіли почати з формату «один на один», а кращого глибинного інтерв’юера не знаємо. Коли Аня вела «Не за баром», люди часто виходили від неї зі словами: «Я не збирався цього казати!». Це хороший сигнал для нас. Ми дивилися вчора, що впродовж ефіру інтерес до програми тільки зростав».

«Детектор медіа» розпитав Анну Санден про її перший ТБ-проект.

Анастасія Топольська і Анна Санден

– Аню, чому ви погодились працювати у форматі телешоу?

– Я не погодилась, це моя ініціатива (сміється. – ДМ). Пам’ятаєте мою програму на «Аристократах» «Не за баром»? Вона ду-уже мені подобалась, але через брак часу я фізично не могла її продовжувати. Влітку зрозуміла, що без неї важко: мені завжди були цікаві люди, їхні особистості. Хотілось би мати своє ток-шоу з героєм. Радіо – це круто, але коли ще є картинка, яка показує, як людина себе поводить під час розмови – краще зчитується портрет. Спочатку думала, що робитиму сама таке шоу. Але «Аристократи» прийшли до мене, щоб я продовжила «Не за баром», а я запропонувала їм таку ідею. Ярослав Лодигін загорівся, всіляко мене підтримував. Зараз ми робимо це шоу як партнери.

– Вам сподобався перший ефір?

– Дуже! По-перше, я все що завгодно, але не журналіст і не ведуча, якщо говорити про професію. Я маркетолог, комунікатор, business woman, яка «підняла» не одну компанію. А цим усім почала займатись лише рік тому. Друзі сказали: «О, в тебе так гарно виходить спілкуватись, люди з тобою розкриваються. Чому б тобі не мати власне шоу на радіо?». Розписала концепцію, презентувала її Ярославу, якого тоді взагалі не знала. І все закрутилось.

До Насті Топольської ми робили пілот. Його не побачить світ, але він був потрібен, щоб пристрілятись, зрозуміти, як у мене з камерою, як треба працювати. Ми орендуємо професійну студію, декорації купували у Нью-Йорку, все серйозно (сміється. – ДМ). Це інші фінанси, інша кількість людей в команді, купа нюансів. Нам не складно, бо у нас власний продакшн-хаус, мій чоловік і партнер Володя дуже допомагав, бо в Ярослава не ахті досвід в технічних речах телебачення, а в мене трішки більший за його (сміється. – ДМ). На радіо ви сидите у рубці з навушниками на вухах, спілкуєтесь, герой може нервуватись через це і не сказати більше, а у нашому форматі я забуваю, що навколо – 18 людей і камери.

– Я раніше дивилась вашу програму «Не за баром». І в ній, і в розмові з Настею Топольською відчувається велика емпатія до героїв. Ви свідомо їх так підбираєте?

– Я вибираю не тих, хто мені приємний, а тих, хто цікавий. Герой може прийти до мене на ефір, я не відчуватиму до нього емпатії. Це найприємніше почуття, коли наприкінці програми герой починає тобі подобатись, людина викликає в тебе повагу, ти позбуваєшся якихось упереджень, які були до цього. У розмові, якщо хочеш, щоб герой відкрився, нападати не треба. Якщо ти чесний і відкритий, людина може розповісти тобі те, що, може, й не хотіла казати, а воно само вилилось.

– Які у вас будуть герої у цьому сезоні? Музиканти чи…

– Це солянка! Неважливо, ким людина є у професійному житті, важливо, наскільки вона цікава аудиторії «Аристократів»: важливі долі, особисті моменти, які, як ми думаємо, людям варто почути.

– Чому вам важливо показати біографію героїв, їх дитинство?

– Вони самі починають про це говорити. Я жодного разу не питала: «А розкажіть про своє дитинство?». Я питаю про те, чим живе зараз людина, до чого звикла, і в процесі розмови герой сам починає говорити про ті часи, коли він формувався. А формуємось ми здебільшого в дитинстві. Скажімо так: поза програмою у нас дуже мало часу рефлексувати, ми постійно кудись спішимо, щось робимо. Зараз у мене часу на це достатньо, але як згадаю ті роки, коли ставила бізнес на колеса… Нема часу. Деякі люди дивуються наприкінці програми: «О, я це все позгадував, переоцінив деякі речі…»

– Як ви готуєтесь до цих розмов?

– Копаю все, що можна накопати (сміється. – ДМ). Перечитую всі можливі публікації, дивлюсь відео. Якщо є спільні знайомі, телефоную друзям героя і з їхнього дозволу розпитую. Друзі знають цікаві історії, які допомагають мені правильно побудувати розмову, вивести на розповіді, які мають прозвучати в ефірі. З одного боку це круто, я готова до розмови, а з іншого – заважає, бо я знаю вже дуже багато про героя.

Бачу, як людина відповідає на запитання залежно навіть не від того, як її запитують, а хто запитує. І розмова виходить на те, що хоче побачити конкретний інтерв’юер. Тому я розумію, що отут треба запитати по-іншому, тут пробіли для мене, чи я не до кінця вірю якимось речам.

– Яку ви ставите собі мету, коли герой до вас приходить? Що має бути в результаті?

– Чітке розуміння того, що я розкрила героя, що слухачі, а тепер уже і глядачі, побачать нову людину, або додадуть штрихів до її портрету і скажуть: «А, ось він який!», «Ось у чому справа!». Головне, щоб я пішла з усвідомленням, що уже знаю цю людину, які в неї нутрощі. Що може бути цікавіше за живу людину і її долю? Це книга у тебе під рукою, можливість прожити ще одне життя поруч зі своїм героєм. Це крутіше, ніж кіно і книги.

– Настя Топольська вам у програмі розказувала, що дуже цікавиться психологією. А ви?

– Тільки в дитинстві. Тоді мені було цікаво, я читала Фрейда, американську літературу читала про страхи, як боротись з власними комплексами, багатьох інших авторів, яких зараз не згадаю. Потім для себе усе це закрила, та й часу не було. Може, це дивно прозвучить, але я не вірю в розповіді усіх цих людей. Розумію, що вони вчені, навчені, але все одно це живі люди, які також з якимись своїми речами справлялись. Тому я не ходжу до психолога. Один раз була, зрозуміла, це не для мене.

– На кого ви орієнтуєтесь у своїй роботі над програмою?

– Я передивилась величезну кількість шоу розмовного жанру: і Ларі Кінга, і Джона Стюарта, і Between Two Ferns, Опру. В минулому році проштудіювала книгу Ларі Кінга. Тому це збірна солянка з тих людей, які вміють вести діалоги, не бояться питати «Чому?». Талантіща, до яких мені ще дуже далеко (сміється. – ДМ).

У цьому сезоні глядачі «Аристократів» побачать 10 випусків «Санден-шоу». За словами Ярослава Лодигіна, «Аристократи» продовжать створювати власні відеопроекти, однак поки невідомо, які саме і коли вони вийдуть в ефір: «Деякі з них будуть радійними шоу, адаптованими до радіоформату, але будуть не тільки інтерв’ю, але й інші жанри».