Попри вимоги бойкоту й намір законодавців заборонити цю трансляцію, телеканал «Інтер» таки показує Чемпіонат світу з футболу, який проходить у Росії. Чутки про можливе запрошення російських коментаторів залишилися чутками — коментують усі матчі наживо українці. Зокрема й Роман Кадемін, який за сумісництвом є одним із ведучих програми «Велика гра». Це аналітична студія з експертами й тематичними сюжетами. Перші ефіри відбулися цієї суботи й неділі. І тепер програма буде регулярно виходити щовихідних до завершення змагань.
Періодичність особисто мене дуже здивувала. Загалом на турнірі буде зіграно 64 матчі. І з понеділка по п’ятницю вони не розбиратимуться. Натомість у суботу й неділю, сумарно за три студії по годині спробують обговорити все. Це нереально. Доведеться обирати, і багато цікавого залишиться поза увагою. Чотири роки тому я працювала журналісткою, висвітлюючи Чемпіонат світу — 2014 на «UA: Першому». У нас було щодня по дві студії, і все одно редакторам доводилося пильно стежити за хронометражем. Особливо цікавими бували дискусії між ведучими й гостями.
Вочевидь, «Інтер» надто переймається інтересами своєї немолодої цільової аудиторії, яка звикла регулярно дивитися конкретні ток-шоу й серіали. А знаючи «любов» цього каналу до спорту, не так і дивно, що «Великій грі» приділили обмаль ефірного часу.
Тепер до формату. Двоє ведучих. Уже названий Роман Кадемін має досвід коментування матчів збірної України, а також регулярно веде студії «Великого боксу». Напарницею йому підібрали Жанну Тихонову, яка є ведучою ток-шоу «Чекай на мене». Доволі несподіваний вибір і навіть сміливий, оскільки відчувається, що футбольна тема для Жанни — не її стихія. Вона більше ставить запитання, які стосуються навколофутбольних тем, розкриває соціальну складову гри, час від часу озвучує цікаві факти з історії, але виглядає це дещо ненатурально. Зате в кадрі помітні теплі стосунки між ведучими, відчувається повага й підтримка з обох боків, і це підкуповує.
Кадемін узагалі тримається впевнено і вміло веде діалог із двома футбольними експертами. У суботу це були головний редактор журналу «Футбол» Артем Франков і заслужений тренер України В’ячеслав Грозний. У неділю Франкова замінив його заступник Андрій Шахов. Можливо, не всі небайдужі до футболу люди зі мною погодяться, але мені було цікаво слухати цих експертів. Вони не заглиблювалися у складні професійні тонкощі, говорили просто й доступно. Однак я не пригадаю жодної цікавої дискусії. Лишень щось подібне на неї вимальовувалось — як тут Тихонова вставляла ремарку або Кадемін похапцем підводив до чергового сюжету.
Сюжетів було чимало, навіть забагато. Я абсолютно не фанатка «балаканини», втім, це той випадок, коли гості недоговорили. Натомість глядачам показали / розказали море інформації. Починаючи від складів команд і прогнозів — закінчуючи уболівальниками й новою системою відеоповторів.
Єдине, що справді важко пробачити інтерівській «Великій грі» — повна російськомовність як ведучих, так і експертів. «Інтер» і тут принципово не хоче переходити на українську. Втім, не можу не похвалити безпосередньо «Велику гру» за обережність у висловлюваннях. Чесне слово, я забувала, де відбуваються змагання. Слово «Росія» і всі похідні від нього використовувалися вкрай рідко. Це дозволило абстрагуватися й думати лише про футбол. Подивимося, як буде далі.
Насамкінець — про те, наскільки доцільно показувати чемпіонат світу, який проходить у Росії? На мою думку, це потрібно було робити з двох причин. Першу вже було озвучено Зурабом Аласанією. Права на трансляцію ЧС-2018 були викуплені ще п’ять років тому в пакеті з ЧС-2022. Якби Національна суспільна телерадіокомпанія України не виплатила боргів за цією угодою — втратила би право на показ матчів мундіалю в Катарі через чотири роки. Хтось скаже, що так тому й бути, адже національні інтереси важливіші за футбол. Не сперечаюся, але в Україні багато людей люблять футбол. Люблять настільки, що готові дивитися трансляції англійською, іспанською чи польською, але насамперед усе ж доступною російською — за відсутності української альтернативи. І це причина номер два: нехай краще вітчизняні вболівальники насолоджуються «грою мільйонів» разом із українськими коментаторами, ніж мимоволі слухають про «вєлікій русскій мір».
Фото: прес-служба «Інтера»
