Арсен Аваков написав книгу. Хоча, не зовсім книгу, і не зовсім Аваков, і не зовсім зараз, але видали її саме під його ім’ям, презентував її особисто міністр внутрішніх справ, і автографи роздавав саме він. А ще на каналі «Еспресо» вийшов чудовий сюжет, присвячений цій події:

«Сьогодні, як не дивно, пам’ятна дата – сторіччя жовтневої революції, - розповіла глядачам каналу журналістка з піонерським запалом. - І саме сьогодні, до цієї дати, Арсен Аваков, міністр внутрішніх справ, приурочив презентацію своєї книжки "Ленін з нами?" Вона оформлена в червоних  кольорах революції, в ній 160 сторінок, вона видана трьома мовами – українською, англійською та російською. В основу цієї книжки покладена стаття Арсена Авакова, яку він написав ще в 2007 році, про Леніна – це роздуми про те, ким є цей вождь. І зараз ця стаття доповнена статистикою, яку надав Інститут національної пам’яті України щодо повалення пам’ятників Леніну, так званих "ленінопадів". Ще треба додати, що до створення цієї книжки долучилися колеги Арсена Авакова, зокрема, Микола Княжицький, Ігор Жданов, Віталій Портников.

Уже почалася презентація, вже ми бачили, як міністр роздавав автографи, і стояла ціла черга, щоб саме він, своєю рукою, підписав цю книжку. Насправді, атмосфера тут дружна і приязна, ми побачили багато колег міністра, депутатів, міністрів, громадських діячів, які прийшли підтримати автора, які цікавляться цією книжкою», - відрапортувала журналістка, щиро та приязно посміхаючись всім тим, хто не мав можливості прийти та самотужки продемонструвати інтерес до книжки міністра та підтримати його у цю годину тріумфу.

Далі у сюжеті міністр інформаційної політики Юрій Стець брав коментар у депутата Миколи Княжицього, якому передувала така промова депутата:

«Ось міністр інформації Юрій Стець, який зараз написав заяву, що хоче бути журналістом каналу "Еспресо", але я абсолютно переконаний у великому політичному майбутньому такого політичного діяча, і в тому, що він абсолютно правильно оцінює важливість книжки Арсена Борисовича Авакова – і для нашої країни, і для нашого політикуму, і особисто для президента України Петра Порошенка».

«Безумовно, ця книжка є ідеологічно вірною. Що ви особисто зробили, щоб ця книжка вийшла?», - запитав у Княжицького Стець, коли той взяв паузу. Депутат відповів, що долучився до цієї книги «цілою душею, і цілою рукою», написавши до неї статтю, а ще погодився голосувати за збільшення бюджету, якщо такий проект буде поданий МІПом задля перекладів книжки Авакова іншими мовами:

«Я знаю, що Міністерство інформації, яке покликано пропагувати українську культуру та українські цінності за кордоном, подало такий проект. Якщо це дійсно так, ми ніколи не відмовимо Вашому міністерству», - пояснив Стецю Княжицький.

Вочевидь, це був гумористичний діалог, але чомусь вийшло не дуже смішно. До того ж, за які кошти була видана книжка та проведена презентація, невідомо. Але це – не головне, так? Головне – це сама книжка. ЇЇ основу, як влучно зауважила журналістка, складає стаття Авакова, написана ним у 2007 році, та оприлюднена  на ресурсі «Медіапорт» - вона і зараз там, якщо бажаєте насолодитися. Стаття, як це не дивно, про Леніна – про терор, про батальйони, про «тотально свободный информационный обвал» та трохи про архітектора Щусєва. Сподіваємося, що орігінальний текст залишився без змін.

Стаття закінчується наступними рядками:

«И когда уж приходится по капле – по-чеховски – выдавливать из себя раба ленинской бесчеловечной и отвратительной философии, по капле, становясь чище от лжи и мерзости, то это необходимо! Сквозь слезы и боль, но надо!

Нет, я не назидаю, я такой же, как большинство из вас: «homo soveticus» из далекого УЖЕ социалистического прошлого, со всеми предрассудками и «промытыми» мозгами…
Я делюсь размышлениями с вами. Для вас.

Арсен АВАКОВ

Июль 2007 г.

P.S. Дописав последние строки, я встал из-за рабочего стола и подошел к окну своего кабинета, выходящему на самую большую площадь Харькова и Европы – площадь Свободы (ранее Дзержинского). Был поздний вечер, и в глубине площади величественной громадой в тусклом отблеске городского освещения возвышалась фигура вождя мирового пролетариата. Величественно, зловеще, неотвратимо…

Я не воюю с памятниками.
Но Ленин… Неужели Ленин по-прежнему с нами?»

Цей текст на десять сторінок, який, доречі, вже був виданий десять років тому у Харкові, зараз доповнили колеги – до ста шістдесяти сторінок – своїми міркуваннями на тему. Доволі цікавими. Наприклад, у книжці є роздуми про магічні якості мавзолею та жертвопринесення більшовиків.

Ті, хто вже ознайомилися з цим текстом, додають, що ця стаття – про мавзолей та його магію – не супроводжується в книжці жодним коментарем. Тож сприймайте його цілком серйозно. Як і Авакова-письменника.

Фото: lb.ua