Матеріали ЗМІ про «тріумфальне повернення» в Україну Міхеїла Саакашвілі. Одна група повідомлень. Таке, під заголовком: «На кордон приїхали автобуси з тітушками - "зустрічати" Саакашвілі». Початок тексту: «На кордон з Польщею до КПП "Краківець" прибули автобуси з молодиками спортивної зовнішності. Молодиків на КПП виявили активісти - прибічники екс-президента Грузії Міхеіл Саакашвілі, який має прибути до КПП 10 вересня. За повідомленням "Руху нових сил", до кордону прибули понад 100 авто з прихильниками Саакашвілі». Ані з процитованого фрагменту, ані з подальшого тексту не зрозуміти: інформація про тітушок — це теж «за повідомленням “Руху нових сил”», а чи це є об'єктивним знанням про об'єктивну істину. Є в матеріалі такий фрагмент: «приїхали вони,  бо "проти Саакашвілі"». Звернімо на нього увагу, а поки що зазначмо: «проти Саакашвілі» й «тітушки» - це, взагалі-то, далеко не синоніми. Принаймні за об'єктивною, не маніпулятивною логікою.

Ілюстрації до матеріалу — якісь фотографії та відеонарізки. На них — молоді хлопці. На лобах у них не написано, що вони — тітушки. На відморозків вони зовні зовсім не схожі. Коли розібратися, кількість ілюстрацій не допомагає — вони нічого не ілюструють, бо не є красномовними.

Така новина, заголовок: «Повернення Саакашвілі: тітушки приїхали на "зустріч"». І підзаголовок: «У Саакашвілі побачили дежавю Майдану». За ілюстрацію править загальне фото якогось контрольно-пропускного пункту, люди на знімку є надто дрібними, щоби розгледіти в них який-небудь «тітушизм». Але от початок самого тексту: «Команда екс-голови Одеської ОДА Міхеїла Саакашвілі заявляє, що на українсько-польський кордон звезли "тітушок", щоб завадити приїзду політика в Україну». Дано розлогу цитату з Давида Сакварелідзе, представленого як «соратник Саакашвілі».

Соратник також «заявив, що має інформацію, що "тітушки" планують вночі нападати на активістів, бити їх, щоб залякати звичайних людей, які завтра будуть збиратися для зустрічі Михайла Саакашвілі». (У цьому фрагменті, на відміну від попередньо процитованого, християнське ім'я грузинського екс-президента дано саме так, і це дозволяє припустити: матеріал було створено шляхом копіпейстингу з кількох різних джерел.) Звернімо увагу на термінологію: за приїзд Саакашвілі – «звичайні люди», проти приїзду Саакашвілі – «тітушки».

Ще цитата з Сакварелідзе: «Вони не хочуть світитися, але готуються нібито до антитабору. Ми їм задавали питання, що вони тут роблять, хтось з них проговорився, що ми проти вас, проти Саакашвілі». Стриваймо: а чи «проти Саакашвілі» - це щось саме по собі дуже й дуже нешляхетне?

Отакий матеріал, сам по собі ресурс є не досить переконливої репутації. Заголовок: «Зустріч Саакашвілі. Біля "Краковця" поліція працює синхронно з тітушками». Підзаголовок: «Правоохоронці, як і в часи Революції Гідності, допомагають проплаченим провокаторам». В тексті — лише посилання на Сакварелідзе, зокрема, його фраза: «Не дивлячись на те, що мета їхнього приїзду ясна...». Хіба ж це не вичерпний доказ, хіба ж іще чогось треба? Ілюстрація й тут є неілюстративною, таких на київській вулиці можна відзняти кілька десятків за півгодини.

Ще матеріал: «"Прорив" Саакашвілі в Україну: на кордоні вже зібрались "тітушки", поліція та мітингувальники / НАЖИВО». І знову звернімо увагу на термінологію: з одного боку – «мітингувальники», з іншого – «тітушки».

І друга група повідомлень. Таке: «До пункту пропуску "Краковець" привезли "тітушок" - "Рух нових сил"». Підзаголовок: «У прес-службі партії також зазначили, що біля пропускного пункту «Краковець» вже зібрались більш як 200 активістів на підтримку Саакашвілі». Таке: «У партії Саакашвілі заявили про "тітушок", які автобусами прибули до Краковця». Таке: «У Саакашвілі заявили про прибуття "тітушок" на пункт Краківець».

Здавалося б, навіть тексти повідомлень з обох груп є подібними, часто майже ідентичними. От тільки якщо матеріали другої групи подають це як версію однієї зі сторін (а ми вже мали не одну змогу переконатися, що інформація від Саакашвілі може бути упередженою), то матеріали першої групи подають її як буцімто об'єктивний доведений факт. Принаймні, так вони стверджують і заголовками та підзаголовками, й загальною своєю тональністю.

Отже, спробуймо розібратися. Тітушки були «спортивної зовнішності». Доказ? Якщо й доказ — то з тієї самої серії, що й «кавказької національності»! Адже «спортивної зовнішності» - це, по-перше, оціночне судження, й, по-друге, зараз «спортивна зовнішність» узагалі у тренді. То до якої міри зовнішність має бути «спортивною», щоб безпомилково ідентифікувати людину як представника тітушок? Якими є критерії «спортивної зовнішності»? Тим паче, що на фотографіях такої вже особливої «спортивної зовнішності» й не видно.

За повідомленнями інших ЗМІ, тітушки були в камуфляжі. То все ж таки, спортивної зовнішності чи в камуфляжі? А чи й такі, й такі? Але хай навіть у камуфляжі — зараз його хто тільки не носить, від ветеранів АТО до членів різноманітних парамілітарних організацій найрізноманітнішого штибу.

До якої міри правомірно застосовувати до супротивників приїзду Саакашвілі, що збиралися на кордоні, слово «тітушки»? Що означає саме це поняття?

А означає воно от що — принаймні, завжди означало й із таким значенням виникло. Тітушки — це представники кримінальних або напівкримінальних кіл, які чинять насильство проти опонентів влади на користь і на замовлення самої влади. Не «спортивної зовнішності», а кримінальних та напівкримінальних кіл — є різниця, чи не правда?

Й тут є одне дуже важливе уточнення: тітушки чинять насильство проти мирних опонентів влади, проти опонентів, що опонують у ненасильницький спосіб. У правовий спосіб.

Отут і постає запитання, яке навіть соромно наводити: чи, прориваючи державний кордон, прибічники Саакашвілі діяли в ненасильницький спосіб? У мирний? У правовий спосіб — а тим паче в бездоганно правовий? Навряд чи варто витрачати час і місце на відповідь. Але, здавалося б, є очевидним: люди, які діють у насильницький спосіб, не мають ані підстав, ані права вести мову про тітушок як про поняття. Бо самі таких дуже й дуже нагадують.

Здавалося б, очевидно, чи не так? Чому ж тоді чимало ЗМІ, зокрема й респектабельних, твердили й твердили про тітушок?

Ходімо далі. Сакварелідзе казав, а ЗМІ розтиражовували: мовляв, «тітушки» мають намір нападати на «активістів» і бити їх. То нападали? Били? Мирних активістів, коли ті спали у своєму таборі вночі? Якщо так, то чому ЗМІ про це не розтрубили на цілий світ? А якщо не так, то чому ті самі ЗМІ не дали ніяких спростувань щодо тітушок? 

Якщо ж акти насильства були під час самого проривання кордону... Прибічники Саакашвілі вдалися до насильницької, протиправної акції. А як їх мали намагатися стримати їхні опоненти? Іконами й розповідями про скрепи?

А виникла стара й добре знайома картина, де все зрозуміло від самого початку, й не треба докладати зайвих зусиль, аби розібратися: є активісти, що діють із власної ініціативи й відстоюють добро — в даному разі це прибічники Саакашвілі. Й є найняті владою й проплачені їхні опоненти, що являють собою вселенське зло — в даному разі це супротивники Саакашвілі. Бінарна картина, дуже проста для сприйняття, яка не вимагає жодних роздумів: бий чужих — і все. Ще от-от, і проривання прибічниками Саакашвілі державного кордону постало б у ЗМІ як героїчна акція спротиву тітушкам, так?

Тож бракує у згаданій картині одного-єдиного — доказів того, що натовп супротивників Саакашвілі був саме натовпом тітушок, а не таких самих активістів, тільки з іншими поглядами. І це — далеко не перший випадок, коли термінологію, що позначала політичну специфіку часів Януковича, намагаються за вуха притягнути до нинішніх реалій, маніпулюючи їхнім змістом і значенням. Згадаймо про буцімто «темники», які насправді виявилися внутрішньопартійними інструкціями з піару, про буцімто «смотрящих»... Таке враження, ніби хтось організовано й системно намагається посіяти враження, буцімто від часів Януковича таки нічого не змінилося, й використовує для цього ЗМІ. А ЗМІ дозволяють себе для цього використовувати. То що буде далі, наступним за темниками, смотрящими й тітушками? Українських військовиків в українських ЗМІ почнуть називати карателями?  

Методика ця, втім, не нова й зветься «завдання зводиться до попереднього». Приблизно десять років тому відбувалося те саме. За часів президентства Кучми картина справді була бінарною: антидемократична влада була злом; ті, хто з нею вів боротьбу, уособлювали добро. Й от прийшов на президентську посаду Ющенко. Він був ким завгодно, тільки не диктатором. Але його «демократичні» опоненти почали що є сил вживати до Ющенка ту саму лексику, ті самі поняття й категорії, які раніше вживали до Кучми. Маніпулюючи термінологією, намагалися відтворити в суспільній свідомості протистояння часів Кучми, тільки тепер уже Ющенко мав уособлювати абсолютне зло, а вони самі, його опоненти — абсолютне добро. Без півтонів. Тільки тоді не було війни, й ці опоненти не мали ситуативного союзника у Кремлі. Їхня боротьба за владу була саме їхньою боротьбою за владу, у якій вони й лише вони самі мали намір виграти.

Та річ не лише у війні. Популістські маніпуляції з поняттями — й їм так само ми до великої міри завдячуємо тим, що Україна ніяк не може почати щось будувати. Як от із ринком землі: суспільство (й ЗМІ) вже давно мало б обговорювати, як організувати цей ринок так, щоб уникнути негативних наслідків, щоб отримати ферми, а не латифундії. Мали б обговорювати проблему в конструктивному річищі. А ми так і застрягли на стадії «геть — ганьба», й от уже скільки років. А річ у тім, що оці маніпуляції з метою створити й утовкмачити суспільству бінарну картину «абсолютне добро проти абсолютного зла» годяться лише для «разрушим до основанья». Для повалення узурпаторів. Для конструктиву вони не годяться ніяк.

Що ж до питання про тітушок. Так, можливо, це був дуже тривожний сигнал. І тоді ЗМІ вочевидь недопрацювали, бо так і не надали переконливих доказів, обмежившись ретранслюванням версії однієї з зацікавлених сторін. А можливо, це був тривожний сигнал зовсім іншого гатунку — й полягав він у тому, що за бажання через наші ЗМІ можна транслювати взагалі будь-що, проводити будь-які спецоперації.