В ніч на 29 березня в Луцьку обстріляно генеральне консульство Польщі. За даними правоохоронців, стріляли, найімовірніше, з гранатомета. Стріляли не по житловому приміщенню консула, а по службовому, тож постраждалих немає. Як і немає, на даний момент, точніших даних слідства. Але вже є реакція українських ЗМІ та соцмереж.

І загалом вона зводиться до того, що ми маємо справу з провокацією російських спецслужб або проросійських терористів. Але ж, панове, це не обов’язково саме так.

Полонофобія – як і антисемітизм, і русофобія, і, чого вже там, елементарний расизм – завжди були  одними з визначальних рис декотрих вітчизняних націоналістичних угрупувань. Як і будь-яких інших. У будь-якій країні так заведено: є групи ультраправих, котрі не люблять «чорних» (тобто всіх з іншим кольором шкіри), плюс євреїв, плюс ближчих сусідів. Особливо тих, із ким раніше їхній народ мав конфлікти. Не те щоб це було нормально – але це факт буття, який слід визнавати.

Тепер далі. Введіть у інтернет-пошуковик слова «У Польщі побили» (причому саме українською). Й відтак, ознайомтесь: наприкінці січня минулого року в містечку Кутно польські ультраправі напали на українців. Наприкінці червня того ж року – аналогічна історія в Перемишлі (напали на мирну ходу на честь українських героїв). У травні у Свидниці жорстоко побито українця, але там справа більше схожа на п’яний конфлікт. Як і в листопаді в Руднику-над-Сяном (бійка двох компаній в ресторані). А от раніше в тому ж листопаді в Ченстохові масова бійка між поляками та українцями коштувала кількох серйозних травм, поліція затримала 11 осіб (6 поляків та 5 українців) – і от там усе було відверто на національному грунті. Як і спалення українського прапора у Варшаві, знов-таки, 11 листопада.

Це все сказано не до того, що українці мали право у відповідь стріляти з гранатомета по польському консульству. Це сказано до того, що такий варіант ЦІЛКОМ МОЖЛИВИЙ. Внаслідок війни в країні повно і гранатометів, і неврівноважених людей – хіба це для когось новина?

…Консул Польщі в Луцьку Кшиштоф Савицьки вже безапеляційно заявив, що йдеться про теракт з метою вбивства людей (виявляється, в службовому приміщенні, в яке поцілили, таки мешкав хтось зі співробітників дипустанови). Особисто я на місці іноземного консула не квапився б із оцінками до завершення офіційного розслідування. Але, з іншого боку, це – його оціночне судження.

Натомість ми не маємо права на аж настільки оціночні судження. Що буде, якщо слідство раптом таки знайде винуватців – і це таки виявляться не російські агенти, а цілком собі українські патріоти, принаймні, ті, хто себе такими уявляє? Я скажу, що буде: або черговий галас в соцмережах та медіа про «утиски патріотів злочинною владою» - або чергова брехня правоохоронців про «російський слід».

Ні те, ні інше не зробить нам честі. Не в очах поляків – не в них справа – а в наших власних очах.

Фото: volyn24.com