detector.media
Галина Петренко
24.01.2017 11:37
Чи правильно піарники Уляни Супрун протистояли Борису Тодурову?
Чи правильно піарники Уляни Супрун протистояли Борису Тодурову?
Українська медицина — це, з одного боку, потенційно чималий ринок платних послуг, а з іншого — соціальна сфера, де перерозподіляються так само чималі державні кошти. А отже горобці тут працюють стріляні й реформувати їх потрібно розумно, не забуваючи про грамотний піар самого реформатора

Коли наприкінці минулого року Савік Шустер оголосив, що останній ефір програми «Шустер live» на каналі 3S.tv буде присвячено трансплантології, а він починає флешмоб на підтримку цієї теми, я подумала: «Це “ж-ж-ж” не просто так». Адже в парламенті до другого читання готується законопроект про трансплантацію (№ 2386а-1) авторства групи нардепів на чолі з Ольгою Богомолець, довкола якого минулого року було зламано чимало медичних, а попутно — й медійних списів (і ще чимало буде зламано, бо на кону — потенційний багатомільйонний ринок).

Головним героєм програми «Шустер live» про трансплантологію без перебільшення був директор Інституту серця МОЗ України Борис Тодуров, який показав себе майстром комунікацій. Окрім того, що він розказав про свою позицію стосовно законопроекту, в студію прийшли його пацієнти, які дякували хірургу за успішно пересаджені органи та розповідали, наскільки потрібна лібералізація законодавства в цій сфері. Прийшли навіть кілька людей, яким в очікуванні донорських органів в Інституті серця імплантували механічні серця — повірте, інтерв’ю з людьми, які під час розмови міняють у своєму серці батарейки, на психіку б’ють. А найсильнішим та найбезжальнішим був завершальний акорд програми: відеозапис останніх днів життя дівчинки, яка потребувала пересадки серця, але так її й не дочекалася — вона стогне й задихається, а поруч із нею її мама, яка нічим не може допомогти.

З боку влади в студії «Шустер live» були присутні кілька народних депутатів — зокрема, співавторка законопроекту № 2386а-1 Оксана Корчинська та Олексій Кириченко, співавтор альтернативного законопроекту про трансплантацію, відхиленого Комітетом Верховної Ради з питань охорони здоров’я. Уже тоді впала в око відсутність у студії бодай одного спікера від Міністерства охорони здоров’я, що могло свідчити про конфлікт у медичній спільноті. Але під час програми критика на адресу міністерства майже не лунала — лише наприкінці ток-шоу сказали, що без МОЗ жоден закон не запрацює: міністерство повинно буде ухвалити підзаконні акти та виділити фінансування.

Проте вже 1 січня широкій громадськості стало зрозуміло, що розбіжності між Тодуровим і МОЗ є куди ширшими за один законопроект: на своїй сторінці у Facebook лікар звинуватив в. о. міністра охорони здоров’я Уляну Супрун у невиконанні програми закупівель для лікування серцево-судинних захворювань на суму 364 млн грн., відмові у відкритті філіалів Інституту серця в Донецькій та Луганській областях, а також у відмові в державному фінансуванні програми «Штучне серце». Особливо уважні читачі також помітили, що в коментарі під постом Уляни Супрун Борис Тодуров обізвав її команду «пінгвінами».

Клікніть для збільшення

І понеслося. Тодуров отримав медійну підтримку з боку каналу «Інтер» і таких політиків, як Віктор Медведчук, Вадим Рабінович, Олександр Вілкул та Олег Мусій. Через два тижні партія Рабіновича «За життя» навіть організувала під стінами МОЗ мітинг на підтримку Тодурова та з вимогою відставки Супрун. Після мітингу очільницю МОЗ на засіданні Кабміну публічно підтримав Володимир Гройсман, але Комітет з питань охорони здоров’я не зібрав кворуму для розгляду її конфлікту з Тодуровим — так само, як весь парламент ніяк не може знайти достатньо голосів для призначення Уляни Супрун на посаду міністра, а не виконувачки обов’язків.

Лише 3 січня МОЗ почало відповідати на звинувачення з боку Тодурова на своїй сторінці в Facebook, а повну відповідь розмістило на своєму сайті 11 січня, пояснивши, що з метою запобігання корупції держзакупівлі лікарських засобів уперше відбуватимуться через міжнародні організації, а не через МОЗ, і станом на 6 січня було оголошено всі тендери за напрямком серцево-судинних захворювань. Крім того, міністерство заявило, що заявки Інституту серця на відкриття філіалів у Донецькій та Луганській областях не були підготовлені належним чином, а в програмі механічного серця воно не відмовляло. Також МОЗ повідомило, що попри відсутність дозволу на сайті Інституту серця з’явилася новина про відкриття філії в Сіверодонецьку, а оплата за послуги цієї філії начебто перераховується з місцевих бюджетів у приватну компанію, зареєстровану за тією ж адресою, що й Інститут серця, та розраховується за завищеними в кілька разів тарифами. Також міністерство звернуло увагу на те, що атака з боку Бориса Тодурова на Уляну Супрун збіглася з початком планової акредитації Інституту серця, призначеної на січень.

Позицію міністерства підкріпила також заява в Facebook адвоката Євгенії Закревської про те, що, за даними системи Prozorro, Інститут серця нібито закуповував препарат «Цефопектам» за завищеними цінами, а його практика лікування начебто не відповідає клінічним протоколам — зокрема, щодо швидкості надання допомоги при інфаркті міокарда.

Тимчасом протягом трьох тижнів із початку скандалу Борис Тодуров устиг побувати на ефірах «UA: Першого» («Вересень»), «112 Україна» («Люди. Hard Talk»), NewsOne, дав коментар «1+1» («ТСН»):

Присвячували час цій темі і «Еспресо» й ZIK:

На жаль, у жодному з цих ефірів так і не з’явився ніхто з представників МОЗ, хоча, за словами авторів принаймні кількох сюжетів, вони їх кликали: чиновники щоразу спрямовували журналістів на сайт міністерства і пропонували процитувати його офіційну позицію. Я чула від спеціалістів із комунікацій дві різні оцінки такої поведінки МОЗ в умовах інформаційної атаки: одні казали, що це правильно, оскільки нападники лише чіплялися б за кожне нове слово Уляни Супрун; інші ж стверджували, що це неправильно, тому що в результаті звинувачення Бориса Тодурова почули набагато більше людей, ніж відповіді МОЗ.

Що до мене, то я все ж думаю, що обрана МОЗ тактика була неправильною. Крім того, що заява Тодурова отримала широке телевізійне охоплення, вона ще й подавалася ефектно (а ви ж пам’ятаєте, з чого я почала цю статтю: він талановитий комунікатор) — наприклад, сюжет «ТСН» починався з показу Тодурова в операційній та згадки про те, що «сьогодні в нього легкий день — усього дві операції, а зазвичай буває п’ять». Та й в інтернет-комунікаціях він сильний супротивник: одне лише його відео в Facebook із відповідями на зустрічні звинувачення МОЗ зібрало більше 300 тис. переглядів. Натомість МОЗ на початку конфлікту елементарно не встигало реагувати.

Зрештою щось таки переконало Уляну Супрун вийти в люди: 18 січня вона провела прес-конференцію, а після того дала коментарі телевізійникам:

Із сюжету видно, що конфлікт триває. Усі опитані мною під час написання цієї статті люди, думку яких я поважаю, висловлювали підтримку на адресу саме пані Супрун. У системі охорони здоров’я все дуже погано, а запит на проведення реформ — величезний. І з усією повагою до Бориса Тодурова: одна навіть дуже добре організована клініка не здатна помітно вплинути на загальну систему.

Українська медицина — це, з одного боку, потенційно чималий ринок платних послуг, а з іншого — соціальна сфера, де перерозподіляються так само чималі державні кошти. А отже горобці тут працюють стріляні й реформувати їх потрібно розумно, не забуваючи про грамотний піар самого реформатора. Сподіваюся, що Уляні Супрун вистачить сил продовжити розпочату справу, а її команда зможе в майбутньому краще організовувати комунікацію зусиль та результатів роботи свого керівника.

Ілюстрація: 112 Украина

detector.media
DMCA.com Protection Status
Design 2021 ver 1.00
By ZGRYAY