Я вже повідомив, що The Independent прибрехав, коли писав, що колишній державний секретар США Генрі Кісінджер запропонував новообраному президенту США Дональду Трампу погодитися на визнання Криму російським в обмін на виведення російських військ зі східної України. Однак, візит Кісінджера до Трампа таки відбувся. І ясна річ, що перший щось таки запропонував другому.

Я ніде не знайшов жодних слів Кісінджера про це. Але наткнувся на свідчення, яке варте довіри. На сайті «American Interest» з’явилася стаття політичного аналітика, автора книжки про Кісінджера і його політику Найла Фергюсона (Niall Ferguson) «Новий світовий порядок Дональда Трампа». В цій публікації автор відтворює погляди Кісінджера на врегулювання ключових світових конфліктів. Зокрема. Висловлюється і про стосунки з Росією. Оскільки в Фергюсона з Кісінджером довірливі стосунки, то можна не сумніватися, що його інформації можна довіряти. Відзначу, що в наведеній нижче цитаті таки нема жодної згадки про Крим. Але там містяться моменти, які не надто сподобаються українцям.

Отже цитата:

Маючи на увазі    ослаблену, травмовану, постімперську Росію, чийого визнання жадає Путін як  «великої держави, як рівноправної, а не як прохача  в  спроектованій американцями системі»,  Кіссінджер вивірено   звертається до інстинктів Трампа: «неможливо  привести Росію до міжнародної системи шляхом перетворення. Ця справа потребує   домовленостей, але так само і розуміння. «Головною справою, доводить Кісінджер, мало б стати  перетворення  України  на  «міст між НАТО і Росією, а не форпост з обох сторін» , як Фінляндія чи Австрія в холодній війні. «Вона мала б вільно  реалізувати  свої  економічні та політичні відносини, в тому числі і з Європою і Росією, але не бути  учасницею будь-якого військового  або безпекового  альянсу. «Таке позаблокова Україна також мала б  бути децентралізована, при цьому  мала б розширити  автономію оспорюваних східних районів, де триває періодичний конфлікт відколи сепаратистські рухи отримали підтримки з боку Росії після анексії Криму. Альтернативою такому підходу є  такої угоди є те, що ми можемо безтурботно  перевикористати нашу фінансову і військову перевагу, перетворивши  постпутінської Росію у величезну версію Югославії, «охоплену  конфліктом, що тягнеться від Санкт-Петербурга до Владивостока».

Так в оригіналі:

Given a weakened, traumatized, post-imperial Russia, the recognition Putin craves is that of “a great power, as an equal, and not as a supplicant in an American-designed system.” Kissinger’s message to Trump is well calibrated to appeal to his instincts: “It is not possible to bring Russia into the international system by conversion. It requires deal-making, but also understanding.” The central deal, Kissinger argues, would turn Ukraine into “a bridge between NATO and Russia rather than an outpost of either side,” like Finland or Austria in the Cold War, “free to conduct its own economic and political relationships, including with both Europe and Russia, but not party to any military or security alliance.” Such a non-aligned Ukraine would also need to be decentralized, increasing the autonomy of the contested eastern regions, where there has been intermittent conflict since separatist movements received Russian support in the wake of the Crimean annexation. The alternative to such a deal is that we may inadvertently over-use our financial and military superiority, turning a post-Putin Russia into a vast version of Yugoslavia, “wracked by conflict stretching from St. Petersburg to Vladivostok.”