Загострення відносин із самопроголошеною Придністровською Молдавською республікою „з'їло” значну частину ефіру інформаційних програм. Не менше пішло на череду мажорних новин з приводу скасування поправки Джексона-Веніка для України. Солідний шмат наприкінці тижня відійшов темі передвиборної ситуації в Білорусі. 8 березня багато каналів подарували прекрасній половині глядачів новини без політики. Та навіть у чотири робочих дні втиснулось достатньо цікавих нам передвиборчих новин. Серед головних тем:

Надання Харківською міською радою російській мові статусу регіональної.

Акція блоку Вітренко „За чесні вибори без Луценка”.

Відмова Харківської облради знімати недоторканність з Кушнарьова.

Річниця „України без Кучми”.

Круглий стіл за участю російських політтехнологів і українських дипломатів.

Рішення ЦВК про заборону проведення референдуму щодо мови у Криму.

Відмова партії „Нова сила” від участі у виборах.

Соціологія в новинах цього тижня відіграла особливу роль: 10 березня було останнім днем, коли закон дозволяє публікувати результати соцопитувань. Аби глядачі витримали наступні два тижні, їх нагодували рейтингами під зав'язку.

6 березня однією з провідних тем дня стало рішення Харківської міськради про надання російській мові статусу регіональної. Сприйняття цієї історії залежало передусім від однієї деталі, яку згадали не всі: аналогічне рішення було прийняте ще 10 років тому. Депутатам на чолі з мером видалось, що ухвалене двічі рішення буде дієвішим, та ще й нове виправдання з'явилось – ратифікована ВР України Європейська хартія мов. У сюжеті „1+1” досить докладно висвітлені позиції обох сторін та перебіг конфлікту, однак про повторне прийняття рішення не згадано, тому вся ця історія виглядає справжньою боротьбою за мову, а не тим, чим вона була насправді – передвиборною піар-акцією. „Інтер” обмежився стислим повідомленням, у якому, зокрема, було сказано: „Местных депутатов критикуют партячейки правых партий и обвиняют их в попытках разжигания межнациональной розни.” Критичними до вчинку харківських депутатів були ICTV (синхрон правозахисника Захарова, що спростовує правомірність застосування Європейської хартії мов) і 5 канал. Останній був єдиним, де з'явилась інформація про членство мера Харкова Шумілкіна в НСНУ, яке він сам не афішує.

Сюжет НТН підійшов чи не найближче до реальних причин конфлікту: „… це, схоже, і частина передвиборчої кампанії… нинішній міський голова, схоже, перехопив ініціативу в одного із своїх основних конкурентів на посаду мера – нардепа-"регіонала" Добкіна… Добкін ще 4 роки тому, коли обирався до ради, обіцяв харків’янам зрівняти в правах російську та українську мови у Харкові. Зараз, коли він балотується на посаду міського голови, старі гасла знов стали у нагоді. Хоча діючий мер міста твердить, що зробив усе, аби уникнути політичних спекуляцій з приводу мови.” Після сюжету ведучий Віталій Гайдукевич напосівся на Наталію Вітренко, що якраз перебувала у студії „Вчасно”, ніби це вона була призвідцем харківського демаршу. Наталія Михайлівна – ще один герой дня, до речі, - була у своєму репертуарі: „Из Киева русский язык возник. И вот русский язык, наш с вами родной…” Ведучому довелось перебивати гостю, аби заперечити. ТРК „Україна”, навпаки, не ставила під сумнів щирість намірів мера та міськради, ще й поставивши сюжет про це після повідомлення „Харків стане інтелектуальною столицею України”. Про збереження міжнаціональної злагоди подбав лише канал СТБ, взагалі не давши цієї новини у „Вікнах” о 22-й.

Вітренко виявилась найвдалішим ньюзмейкером дня, з'явившись у новинах усіх каналів, окрім Першого, К1 та „Тоніса”. Тон подання новини варіювався від шанобливого (ТРК „Україна”) до відверто знущального (5 канал), але це насправді не важить, бо меседжі Вітренко досягають цільової аудиторії незалежно від їх оформлення.

У новинах 5 каналу бомбардували Ріната Ахметова. Відразу дві новини, що кидають тінь на некоронованого правителя Донбасу, з'явились на самому початку „Часу Новин”: про те, що апеляційний суд зобов'язав Ахметова дати свідчення у справі про вибух на стадіоні „Шахтар” і про те, що Ахметов увійшов у книгу Бориса Пенчука (забули зазначити – кандидата у депутати за списком Пори-ПРП) „Донецька мафія”. Інші канали, повідомляючи про перебіг справи про вибух, на Ахметові не зосереджувались, а рекламну акцію Пенчука проігнорували.

5 канал і „Тоніс” оприлюднили компромат на БЮТ. Особливою безпардонністю відзначився „Тоніс”: „Попри декларовану Юлією Тимошенко справедливість, нею і не пахне в партійних лавах "Батьківщини". Місцями у виборчих списках банально приторговують. Принаймні, таку ситуацію у Києві в Дніпровській райорганізації змалювали окремі її представники. За словами Віктора Колбанцева, старі партійні кадри у списках потіснено невідомими безпартійними. Він пояснює цю ситуацію виключно грішми. На доказ зачитав одну з розписок, яка потрапила до рук голови ревізійної комісії Неллі Артеменкової.” Обвинувачений у торгівлі місцями, член політради „Батьківщини” Оганесян виправдовується цілком логічно: „Ці 20 тисяч гривень нещасних, це була допомога партії...” Кожен, хто знайомий із виборчими реаліями, розуміє: такий скандал можна роздути в будь-якому осередку будь-якої партії, оскільки „допомогу” в касу вносять усі кандидати. Чому для цього було обрано саме „Батьківщину” і саме Київ, де БЮТ є найпопулярнішою силою – запитання риторичне.

Кореспондентів ICTV в сюжеті про вибори мера Одеси трохи „занесло”: повідомивши, що кандидатів усього лише п'ять, вони визначили трьох, про яких варто говорити, а інших навіть не назвали: „…серйозно претендує на перемогу чинний градоначальник Гурвіц. Майбутні вибори для нього – омріяний реванш за попередні поразки.” Із тих, хто „не серйозно” претендує, згадали Поплавського, а також такого собі Марганщука, який визнав перед камерою, що ні на що не сподівається. Теза щодо безальтернативності Гурвіца в тій чи іншій формі повторюється в сюжеті 4 рази, зокрема, в кінці: „Нині фаворитові перегонів залишається просто забезпечити дотримання закону на прийдешніх виборах, аби знову не судитися.” Визнати очевидний факт – не гріх, але вистачило б одного разу.

„Джинсовий” сюжет дня – у „Діловому світі” Першого каналу, присвячений іноземним інвестиціям в економіку міста Києва, де експертом виступав народний депутат, кандидат у мери Києва Леонід Черновецький. У сюжеті, третину якого становлять синхрони Черновецького, ясно прочитується підтекст „усе буде добре, якщо він стане мером Києва”: „Аналітики блоку Черновецького переконані: бюджетний процес, особливо регіональний, треба зробити якомога прозорішим, усі цифри мають озвучувати або роз’яснювати в пресі, а місцеві громади – контролювати доходи і видатки скарбниці.”

                                                                                                                                       6 березня, понеділок

7 березня виникло непорозуміння щодо майбутніх теледебатів між Єхануровим і Януковичем. Напередодні „Інтер” та ТРК „Україна” повідомили з посиланням на прес-службу Партії Регіонів, що регіонали обурені відсутністю відповіді „Нашої України” на два листи з пропозицією провести дебати. Нарешті штаб „НУ” їх почув і дав офіційну відповідь, призначивши дату дуелі: 24 березня, останній день, коли дозволена виборча агітація.

К1 повідомив: „Після взаємних запрошень обидва кандидати нарешті домовилися про дебати. Тепер штабам залишається визначитися з телеканалом, який їх транслюватиме, і погодити дату. "НУ" пропонує - 24 березня. ПР і „НУ” - фаворити виборчих перегонів.” За версією „Тоніса”, це був ультиматум: „Керівник інформаційного департаменту виборчого штабу "НУ" Тетяна Мокріді заявила, що перший номер їхнього списку хоче зустрітися на теледебатах із першим номером ПР саме напередодні виборів, аби в Януковича не виникало бажання передумати. Він або прийде, або не прийде взагалі, – сказала Мокріді.” Лояльні до ПР телеканали в цей день проігнорували заяву Мокріді, а вже назавтра на „Інтері” з'явилась продумана відповідь: „Руководитель избирательного штаба ПР считает некорректным вчерашнее заявление пресс-службы НСНУ, которым была назначена дата теледебатов между Януковичем и Ехануровым. По словам Кушнарева, он дважды направлял письма Бессмертному с просьбой встретиться и обсудить приемлемое время дебатов. Вместо этого власть назначила дату самостоятельно, даже не спросив у оппозиции о планах на этот день. Такой подход Кушнарев расценивает как попытку сорвать теледебаты”. Аналітики, говорячи про перспективи проведення теледебатів, часто прогнозували, що Янукович шукатиме формального приводу, аби відмовитись дебатувати з Єхануровим. Оскільки цю відмову неминуче трактуватимуть як боягузтво, „регіональні” канали до пори до часу мовчатимуть. (Забігаючи вперед: так і вийшло, за тиждень Янукович відмовився, виправдавшись „особливостями виборчої кампанії”).

Результати соцопитування центру „Софія” Новий канал не лише відтворив (разом із ТРК „Україна”, 5 каналом і К1), але й використав для оформлення однієї з найпоширеніших пропагандистських легенд – щодо „помаранчево-блакитної” коаліції: „…у новому парламенті можлива коаліція "НУ"–ПР. Принаймні такого блокування не виключають деякі політологи. На думку Андрія Єрмолаєва, якщо президент виступить організатором нової більшості, до коаліції можуть долучитися соціалісти і блок Литвина.” А ось 5 канал поставився до результатів соцопитування „Софії” скептично: „Підрахунок цікавий, але приблизний і, напевно, неточний.” І недарма: подейкують, що пан Єрмолаєв співпрацює з деякими політичними силами. Ще один плюс 5 каналу – за докладне роз'яснення принципу, за яким кількість голосів виборців трансформуватиметься у кількість мандатів.

Аби не перехвалити 5-й, треба зазначити, що була в „Часі” й регулярна порція „мочіння” ПР. Зокрема, навіть не іронічний, а саркастичний сюжет про розпад осередку Союзу Молоді Регіонів у Закарпатті: „У Закарпатті розпався молодіжний союз ПР. Усі 37 його членів на чолі з головою обласного осередку Павлом Мешком написали заяви про вихід з партії.” І вже наступний сюжет – про перехід 500 членів коломийської „Батьківщини” до „Держави-Трудового Союзу”. Такої хворобливої уваги саме до конфліктів у партійних осередках не виявляє жоден інший канал.

„Джинсовий” сюжет дня – ТРК „Україна” про підпал приймальні кандидата у мери Львова. Наводимо повністю: „Минулою ніччю невідомі підпалили приймальню народного депутата України та кандидата на посаду міського голови Львова Петра Писарчука. Він балотується від Партії Регіонів. Вогонь знищив агітаційні матеріали, оргтехніку та меблі. Одна із версій: умисний підпал, як говорять вогнеборці, із ознаками спеціальної підготовки подій. Приймальня депутата знаходиться в житловому будинку, однак, вчасне прибуття пожежних перешкодило вогню перекинутися на сусідні помешкання. Правоохоронці, наразі, проводять перевірку за фактом пожежі та з’ясовують чи була на той час охорона приміщення. Також міліція розслідує суботнє побиття агітатора від Писарчука та напад на офіс КПУ. 5 березня невідомі закидали камінням приміщення офісу обласного штабу КПУ.” Це мало би бути гідною відповіддю „Нашій Україні” за змальовувані нею картини побиття агітаторів у Донбасі. Однак, апелюючи до „регіональної” солідарності східноукраїнських глядачів, автори не пожаліли самого кандидата. Адже він, хоч і належить до фракції „Регіони України”, балотується в мери самовисуванцем і дистанціюється від непопулярної у Львові ПР.

Висвітлення подій у Харківській облраді, де не далі згоди на притягнення до відповідальності Кушнарьова, обійшлось без особливих провокацій. Трохи різнились тлумачення – від „депутати не віддали на поталу” до „Кушнарьов зберіг недоторканність”. Відеоряд відкривав глядачам цікаву обставину: на „виставу” з'їхалось багато видатних нашоукраїнців (Жванія, Катеринчук, Григорович тощо), які не мають ні до облради, ні до Харкова жодного стосунку.

                                                                                                                                         7 березня, вівторок