ПРОЕКТИ
17:00
П'ятниця, 28 Липня 2017

Спекотне літо 2017-го, або Чому відпустка — корисна штука. Моніторинг журналістських телерозслідувань, 17–23 липня 2017 року

«Детектор медіа» публікує двадцятий текст проекту моніторингу журналістських розслідувань, який триватиме рік.
Спекотне літо 2017-го, або Чому відпустка — корисна штука. Моніторинг журналістських телерозслідувань, 17–23 липня 2017 року
Спекотне літо 2017-го, або Чому відпустка — корисна штука. Моніторинг журналістських телерозслідувань, 17–23 липня 2017 року

Із методологією моніторингу можна ознайомитися тут. Ваші пропозиції, зауваження, відгуки надсилайте за електронною адресою: info@detector.media.

Моніторинг «Детектора медіа» охоплює шість проектів, зокрема «Гроші» («1+1»), «Народна прокуратура» («112»), «Наші гроші» («24», «UА: Перший»), «Слідство. Інфо» («Громадське ТБ», «UА: Перший», «24»), «Стоп корупції» (5 канал), «Схеми» («Радіо Свобода», «UА: Перший»). Він складається з аналізу якісних показників у формі таблиці й суб'єктивної думки експертів, які у своїх коментарях спираються на чітко визначені параметри оцінки та особисті враження, що ґрунтуються на досвіді та знанні жанру.

Здається, ці задушливі липневі дні позбавили сил та енергії всіх, окрім корупціонерів і реваншистів. Вони тихою сапою з корінням упевнено й послідовно виривають увесь той антикорупційний бур'ян, що заважає їм і далі цвісти пишним цвітом, а тим часом один із таранів надій на зміни в цій країні — розслідувачі — помітно притупився. Складається враження, що останнім часом в ефір телепроекти виходять радше за інерцією, а насправді їхні учасники ну ДУЖЕ втомилися. А втома й відсутність ентузіазму — не найкращий союзник гострих розслідувань. Може, тому їх аналізованого тижня, по суті, й не було. Мабуть, нашим журналістам справді не завадить відпочити. Бо чесно заслужили. Ми ж чекатимемо на нову потужну хвилю розслідувань десь ближче до вересня. А поки що маємо те, що маємо. І це небагато.

Клікніть для збільшення

«Схеми», випуск №138 від 13 липня 2017 року

 

Статус: відсвяткувавши трирічний ювілей програми (з цим ми «Схеми» щиро вітаємо), колектив пішов у відпустку.

Останній оригінальний випуск, який ми побачили в середині липня, складався з двох сюжетів на такі любі «Схемам» теми, як судді та забудови.

Перший сюжет примітний тим, що старт йому дали кілька фотографій, зроблених керівницею проекту Наталкою Седлецькою. Ведучій «Схем» вдалося зафіксувати в столичному аеропорту, в літаку й у пункті призначення (Відні) добре знайомого журналістам бороданя, суддю Вищого господарського суду України Артура Ємельянова. Фігурант численних розслідувань, служитель Феміди, якого називають одним із архітекторів системи ухвалення замовних судових рішень за часів Януковича, проходить за кримінальним провадженням Генпрокуратури й мав би бути на підписці про невиїзд. Та, судячи із закордонного вояжу, лише мав би.

Це і стало інформаційним приводом до розслідування Сергія Андрушка. Автор дізнався, що обмеження на пересування судді зняли й той спокійно може покидати межі Київської області. Сергій виявив напівтаємне рішення Подільського суду про зняття запобіжного заходу. Після листа «Схем» до суду виявилося, що то технічна помилка й текст рішення таки оприлюднять. Він вийшов на слідчих, суддів, самого Ємельянова.

І дивитися сюжет було одне задоволення. Але… тільки тим, хто розумів, хто такий суддя Ємельянов і в чому, власне, його звинувачують. На жаль, автор забув про цей момент і спробував пояснити це глядачеві надто пізно. І надто сумбурно. Результат, як нам здається, — це типовий сюжет для своїх, тих, хто в темі. Що не позбавляє його решти чеснот.

Другий сюжет розповів нам про незаконне будівництво на бульварі Шевченка в центрі Києва — компанією, до якої, ймовірно, причетний народний депутат Володимир Зубик, ще один давній об'єкт прискіпливої журналістської уваги.

Валерія Єгошина, провівши короткий огляд попередніх сюжетів, вказала, що свого часу активісти домоглися відкриття провадження та заборони будівництва. Вона вирішила перевірити, як це вплинуло на хід робіт. Ніяк. Роботи тривають.

Здивувало кілька речей. Перше — незаконність і небезпечність цього будівництва постійно прив'язуть до сусіднього будинку роду Терещенків, який може постраждати через зведення нового багатоповерхового монстра. Проте доказів цього немає, а той факт, що старовинний будинок і так розвалюється через свідому чи випадкову недбалість власників та міської влади, авторку чомусь не цікавить. Хоча якщо будинок відомих меценатів остаточно зруйнується, це станеться й без зусиль Зубика і Ко. І тоді буде пізно кричати «вовк».

Ще одне. Подивувало використання журналісткою невизначного часу «днями». І, нарешті, не зовсім зрозуміло, чи це авторка просто супроводжувала активістів до правоохоронних органів, чи робила розслідування сама. Відверто слабувато.

«Наші гроші», випуск №176 від 17 липня 2017 року

Статус: розширення й заглиблення.

«Наші гроші» цього разу в нетиповій для себе манері не самі стали ньюзмейкерами, а пішли за модою і взялися за «гарячу» тему — депутатський імунітет. Результат вийшов теж нетиповий — не зовсім розслідування, а такий собі огляд з екскурсами в історію доторканних недоторканних народних депутатів і технічними деталями. Що, звісно, інформативно. Добре поскубли регламентний комітет Верховної Ради. Ну і плюс за спроби запропонувати рецепти вирішення цієї вічної проблеми «недоторканності», яка загострюється напередодні кожних виборів, а згодом вщухає, щоб у потрібну мить (як-от зараз) спалахнути з новою силою.

На відміну від колег, у своєму сюжеті Аліса Юрченко вирішила не показувати екранів ґаджетів, натомість узялася за книжечки — Конституцію, Кримінально-процесуальний кодекс, роздрукований закон «Про статус народних депутатів». Не забувши в титрах використати зрозумілу всім абревіатуру «ЦППР». Ну, знаєте, це навіть не такий любий «Нашим грошам» НАЗК.

Але знаєте, чого не вистачало? Даруйте за банальщину, але легендарного «європейського» чи хоча б «азійського» досвіду. А як там у них? Чи можна так зробити в нас? А так найбільшим експертом із цього питання виступив нардеп Олександр Третьяков. А його слова, як відомо, варто кілька разів перевіряти. За його ж власним зізнанням, у нього бувають часті напади амнезії (що перевірено самими «Нашими грошима»).

«Слідство. Інфо», випуск №138 від 19 липня 2017 року

Статус: відпустка.

Два сюжети «Слідства. Інфо» стосувалися колишнього завгоспа Віктора Януковича Андрія Кравця і статків столичної судді.

Перший сюжет «Зоряний час» почався з нарізок архівних кадрів невідомого походження, схожих на фото з «Української правди» та інших ЗМІ. На них було зображено екс-керівника Державного управління справами (ДУСі) Януковича Андрія Кравця та його дружину Марину Пелих. Максим Опанасенко нагадав нам, що ця солодка парочка чомусь уникла покарання за минулі гріхи, й розповів нам про успішний бізнес подружжя, їхній зв'язок з уже тепер доторканним народним депутатом Максимом Поляковим, скандальними забудовами Гостиного двору й Поштової площі. Багато інформації, багато фактів, але поверхово, швидко. Як відеокліп.

У сюжеті генеральний прокурор Юрій Луценко підтвердив, що Кравець усе ж таки є фігурантом кримінального провадження, але якого — ми так і не дізналися. «Слідство» або забуло надіслати запит із цього приводу, або на час ефіру не отримало відповіді. А це була б цікава інформація.

Другий сюжет стосувався судді Київського апеляційного суду й паралельно кандидатки до Верховного суду України Алли Тищенко та її нетрадиційного сімейного життя. Журналістка Олена Козаченко знайшла чимало майна, записаного на колишнього чоловіка судді, з яким Тищенко формально розлучена. Що не заважає їй проживати в його квартирі та їздити з ним у відпустки. Шкода, що біля ще одного об'єкта колишнього чоловіка судді — приватного будинку — знімальна група почергувала лише один день і разом суддю з чоловіком так і не засікли. Чи поїздок було кілька? Неясно.

І ще одне: чому твердження про те, що будинок, де зареєстрована одна з фірм колишнього чоловіка судді, — це місце для реєстрації «липових фірм», береться на віру зі слів невідомого чоловіка? Несерйозно якось. А перевірити?

Тим не менше, розслідування мало свої наслідки — Алла Тищенко передумала ставати суддею нового Верховного суду. Ставимо плюс за результативність. От би так завжди.

«Народна прокуратура», випуск №138 від 22 липня 2017 року

Статус: у підвішеному стані.

«Народна прокуратура», очевидно, вирішила заповнити нішу соціальних розслідувань. Ідея цікава. Свого часу високі рейтинги мав проект телеканалу «Україна» «Критична точка» з гаслом «ближче до маленької людини». Тепер про нього мало хто пам'ятає. Хіба що назву.

Цього разу нам розповіли про проблему безпритульних тварин. Вона не нова, але завжди актуальна. Чи вийшло щось оригінальне в «Народної прокуратури»? Якщо чесно, то ні. Замах був на гривню, а удар — на копійку. І цьому було кілька причин.

Причина перша. Стійка хибна звичка робити довжееелееееезнннніііі вступи. Він уже не на чотири хвилини, як раніше, але погодьтеся, 2:50 або більше 10 % ефірного часу, — це теж занадто. Переходити до змістовної частини треба значно раніше.

Причина друга. У цьому тривалому вступі-анонсі нам пообіцяли розповісти, як комунальні підприємства збагачуються на вбивстві безпритульних тварин. На жаль, ми так нічого й не дізналися ані про схеми заробітків, ані про винуватців та відповідальних. А хіба не в цьому сенс розслідування як такого?

Скажемо чесно: з розслідувань про бездомних тварин нам досі не йде з голови сюжет «Закритої зони», який зняв для Володимира Ар'єва Сергій Скоробогатько. Там саме інтерв'ю з ловцем чого варте.

Натомість у «Народної прокуратури» по темі — суцільна мішанина: сумбурна логіка й перестрибування, невідомі люди й «ДВРЗ», Київ-Харків, доґхантери, отруєні пси, «засекречені дані» й багато іншого. Голова йде обертом. Відсутній стрижень, навколо якого має будуватися сюжет, тому він нагадує ліпнину з кількох нічим не пов'язаних шматків.

Причина третя. Фактологічні помилки. Закадровий голос постійно повторював, що інформація про кількість умертвлених тварин у Харкові «засекречена», не піддаючи цю тезу сумніву. Насправді ця інформація є публічною. Такі ляпи неприпустимі.

І якщо перші майже три хвилини випуску «Народної прокуратури» були вступом-анонсом, то остання хвилина — закликами і моралізаторством. Навіщо?

Як наслідок, тема нерозкрита і забалакана.

До речі, в Харкові 14 липня 2017 року відбулося важливе обговорення теми, про яке в сюжеті чомусь не згадали («Безпритульні тварини — ветеринарна, медична та соціальна проблема України. Методи вирішення»). Думається, глядачам було би цікаво почути експертів, а не тільки страшилки.

Ну і ще одне. Коли говорите про безпритульних собак, не треба показувати безпритульних котів. Якось воно нелогічно.

«Стоп корупції», випуск №96 від 17 липня 2017 року

Статус: броунівський рух.

Аналізований випуск «Стоп корупції» складався з двох частин. Почали зі сміття, а закінчили (традиційно) бравими «активістами».

Перший сюжет стосувався сміттєзвалища під Києвом у селі Підгірці. На відміну від «нарпроків» із їхніми довгими вступами, «стопкорівці» одразу вивалюють на глядача масу фактів. Цього разу була гора інформації про полігон та нарізка архівного відео без вказання дат разом зі зйомками з дрону та «відео з youtube» (ну скільки можна казати, що у відео є автори, в телеканалів — назви, а у зйомок — дати!).

Якщо спробувати передати, що хотіли сказати автори, то це щось таке: зі звалищем усе погано. З ним треба щось робити. Щось роблять, але погано й недостатньо. Треба робити краще. Винні всі. І всі крадуть. Банду геть.

«За словами експертів», «чималі гроші», якесь опитування й подібні ляпи теж зіпсували враження від сюжету. Так само, як і молодики у футболках «Стоп корупції», які ходили з журналісткою на інтерв'ю до сільського голови Сергія Кравченка.

До речі, аналітику на цю тему було опубліковано ще 5 липня 2017 року на «Укрінформі».

Другий сюжет, який ми не оцінювали, назвали «Антикорупційний рейд на Донеччину». Це візит тих самих активістів «Стоп корупції» в регіони. Такий собі проморолик громадської організації. Кадри насильства, криків «Вернуть смертную казнь!» та іншого трешу. Сумне видовище для проекту, що позиціонує себе як розслідування.

Інформація про експертів:

Автор звіту, експерт із моніторингу журналістських розслідувань Федір Сидорук, медійний експерт, колишній головний редактор програм розслідувань «Знак оклику» та «Слідство.Інфо». Колишній автор та ведучий проектів «Перший відділ» та «Останнє попередження» продюсерського центру «Закрита зона». Має досвід телевізійних розслідувань у національних ЗМІ. Співпрацював з телеканалами «1+1», 5-м, ТВі, «Громадським».

Авторка звіту, експертка із моніторингу журналістських розслідувань Надія Бабинська (Вірна), медійна експертка, тренерка. Працювала кореспонденткою «Громадського радіо», кореспонденткою відділу нормативної аналітики ІАЦ «Ліга», розслідувачкою в «Corruptua». Наразі дописує на Ni korupciji. Досвід у журналістиці з 2001 року.

Проект ГО «Детектор медіа» здійснюється за підтримки Посольства Королівства Нідерландів в Україні.

Фото: expertbeacon.com

* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
945
Переглядів
Коментарі
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
2016 — 2017 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop