Досі нічого не мала проти телеканалу ZIK із його фішкою - проектами журналістських розслідувань, але те, що довелося спостерігати в ефірі впродовж двох днів - 8-9 жовтня, змусило засумніватися в неупередженості двох проектів - «Народного контролю» та «Прямим текстом» із Остапом Дроздовим.

8 жовтня тут вийшов щосили анонсований напередодні як найбільший скандал осені випуск «Народного контролю».

Автор, журналістка Катерина Рибій, розповіла, як чинний депутат Верховної Ради України Ігор Скосар зізнався, що за прохідне місце в списку Об'єднаної опозиції «Батьківщина» заплатив шість мільйонів американських доларів Миколі Мартиненку. А вимагали їх за депутатство не хто інші, як Олександр Турчинов разом із Арсенієм Яценюком, нинішні лідери «Народного фронту».

У цьому розслідуванні політичної корупції в самісінькій верхівці влади фігурують також Юлія Тимошенко, Ігор Осташ та сам Микола Мартиненко, якого дехто називає гаманцем Арсенія Яценюка.

За законом жанру, Микола Мартиненко всі звинувачення в запитаннях журналістки відкинув, адже жодних писемних згадок про те, що він отримав від кандидата в депутати 6 мільйонів доларів, не залишилося.

Проте в розпорядженні авторки виявилася якась розписка від руки з підписом нібито Юлії Тимошенко, де вона обіцяє прохідні місця в списку партії «Батьківщина» тим, хто в несе в партійну касу певні кошти.

До звинувачень у політичній корупції партійної верхівки долучили синхрон Олеся Донія з його зустрічі з виборцями, де він каже, що колишній «помаранчевий пояс» увесь уже продано, та фрагмент прес-конференції Ігоря Осташа, у якому він розповів, як тодішній керівник обласного передвиборчого штабу «Батьківщини» Степан Кубів вимагав з нього 350 тисяч доларів за підтримку в передвиборчій боротьбі.

Після цих звинувачень пан Кубів обіцяв подати на пана Осташа до суду за наклеп, але так і не подав. Що особливо підкреслюється в закадровому тексті.

Розписку гаданого авторства Юлії Тимошенко пообіцяли передати на графологічну експертизу, а вічний експерт і коментатор всього і вся Володимир Фесенко визнав - партіям потрібні кошти на кампанію, тож гроші за місця в списках вони брали і братимуть.

Чудовий приклад непримиренної боротьби телеканалу з політичною корупцією можна було б привітати, якби не одне «але». Річ у тім, що в цьому розслідуванні йдеться про події дворічної давнини, тобто вибори до ВРУ 2012 року. А «розписка Тимошенко» взагалі 2006 року!

З огляду на те, що цей випуск «Народного контролю» двічі показали ще й наступного дня, 9 жовтня, телеканал ZIK вважає тему надважливою. Аж так, що присвятив їй ще й окремий випуск політичного ток-шоу «Прямим текстом» із Остапом Дроздовим.

Ведучий разом із «добірним товариством» (слова Остапа Дроздова) - генеральним директором каналу Дмитром Добродомовим, представленим як просто журналіст, народними депутатами Олександром Мирним, Олесем Донієм та Іваном Кириленком укупі з заступником міністра закордонних справ Данилом Лубківським дві години обговорювали тему політичної корупції. Віддам належне ведучому: в своєму вступному слові Остап Дроздов спробував заздалегідь відкинути цілком природні претензії до теми. Мовляв, у середовищі народних депутатів про те, що прохідні місця в списку продаються, говорили давно, але досі ніхто з депутатів не зізнавався на камеру, що він заплатив величезні гроші за прохідне місце. Тобто, підкреслив ведучий, те, що факт корупції відбувся два роки тому, не має терміну давності, й головні дійові особи цього сенсаційного сюжету мають відповісти по закону. Ну хто ж проти? Закон має бути один для всіх, і терміну давності для таких серйозних злочинів, як політична корупція, бути не повинно.

Але в око впали не шляхетні наміри присутніх розібратися з сенсацією, а їхнє очевидне бажання довести: вони не такі! Бо, за дивовижним і «щасливим» збігом обставин, усі п'ятеро запрошених до студії виявилися... кандидатами в народні депутати. З них троє чинних депутатів: Олесь Доній, Олександр Мирний та Іван Кириленко.

При цьому «винуватця торжества справедливості», того самого Ігоря Скосаря, досі взагалі невідомого широкій публіці, запросити чомусь «забули». Тож про його вчинок довелося судити зі слів автора сенсаційного інтерв'ю Дмитра Добродомова та з того самого фрагмента, який використав уже згаданий «Народний контроль» 8 жовтня.

Аби дійти висновку, що політсила Арсенія Яценюка, Олександра Турчинова та Миколи Мартиненка «Народний фронт» має або ж про йти тест на детекторі брехні, довівши, що вони не продавали місць у списку «Батьківщини», й подати позов проти Ігоря Скосаря за наклеп, або ж відповісти за факт політичної корупції в прокуратурі, мабуть, не варто було витрачати дві години ефірного часу.

Повторюся - аби по-справжньому розслідувати в прямому ефірі гіпотетичний злочин високопосадовців (та й будь-кого іншого теж), треба було щонайменше влаштувати очну ставку між «жертвою» та «катами». Тобто якби до студії «Прямим текстом» прийшли сам Ігор Скосар та Арсеній Яценюк, Олександр Турчинов чи Микола Мартиненко, довіри до ток-шоу було б більше.

Бо, знаєте, коли в ролі адвоката «позивача» виступає автор інтерв'ю з ним, а в якості «відповідача» запрошують заступника міністра закордонних справ на тій підставі, що він працює в уряді Яценюка, це, м'яко кажучи, не надто переконливо.

Дмитро Добродомов, палаючи праведним гнівом проти корупціонерів, так і не прояснив, хто ж усе-таки став ініціатором оприлюднення сенсації - сам «чинний народний депутат» чи журналіст. Спробу автора викривального інтерв'ю пояснити його вихід через два роки після самої події тим, що канал ZIK веде антикорупційні розслідування, починаючи ще з 2012 року, назвати адекватною не можна. Чому ж він не оприлюднив цей факт іще тоді, коли починалися розслідування?

Чи не тому, що дуже вже вдячним агітаційним матеріалом на користь самого Дмитра Добродомова воно є нині, за півтора тижня до виборів?

Сам кандидат у депутати, до речі, в цьому сенсі трохи несподівано прохопився. Мовляв, якби я хотів, теж отримав би прохідне місце в не одному партійному списку, але ж свідомо пішов боротися за мандат у мажоритарному окрузі. Щоб довести свою чесність і непідкупність?

Власне, вся програма «Прямим текстом» від 9 жовтня аж вирувала від передвиборчих обіцянок присутніх кандидатів і зрештою перетворилася на агітмайданчик різних політсил і мажоритарників, які до них приєдналися.

І всі вони, дружно засудивши політичну корупцію за відсутності головних «фігурантів гучного скандалу», так само дружно натякали: ми ж не такі, ми прозорі й чесні, голосуйте тільки за нас!

Остап Дроздов, будучи господарем цього неприкритого піар-шоу, ніби забув про свою репутацію гострого на язик ведучого, який уміє заганяти співрозмовника в пастку несподіваних запитань. Журналіст майже самоусунувся від своїх обов'язків, лише подеколи втручаючись у розмову учасників, та й то хіба що тоді, коли гість занадто довго виступав.

І тут уже постає запитання: наскільки журналіст окремо взятого телеканалу залежний від генерального директора цього каналу (принаймні, на сайті ZIK Дмитро Добродомов таким значиться), щоб неупереджено вести програму за участі того ж таки директора? Якого змушений рекомендувати не як власного керівника, а як колегу-журналіста.

Відповідь, судячи з того, що показав ZIK 9 жовтня, на жаль, очевидна. Ну не може підлеглий відмовити безпосередньому начальнику! Останній же, вочевидь, так само не може відмовити собі коханому в безкоштовному піарі на рідному каналі.

Всі ці нюанси в цій конкретній ситуації настільки вирішальні, що зрештою не дають підстав сподіватися на справжню реакцію прокуратури щодо факту політичної корупції 2012 року. Хоча побажання такі учасники шоу висловлювали одностайно. Але хто ж не знає, яка довга в нас дорога від побажань до їхнього втілення в реальності.

Ілюстрація - zik.ua