Функція більшості донецьких медіа тривалий час полягала не лише в інформуванні читача чи глядача, а ще й у маскуванні певних подій від громади, аби не допустити того, щоб «непотрібна» інформація розбурхувала «трудящих».

Частково ситуація змінилася з появою інтернету, але більшість телеканалів за звичкою подавали лише такі новини, які в жодному разі не розбудять зацікавленості та громадянської позиції глядача. Втеча Януковича та умови війни змінили ситуацію в деяких медіа, але не в головах робітників цих медіа.

Газети

В Донецькій області зареєстровано 1450 друкованих засобів масової інформації. В основному, це газети. В реальності на території Донецька розповсюджуються з десяток місцевих: газети Ріната Ахметова - «Вечерний Донецк», «Донецкие новости», окремих власників - «Донбас», «Панорама», комунальні - «Жизнь», «Вести Донбасса», «Муниципальная газета».

Інфографіка виконана за підтримки МФ «Відродження»

Зі всеукраїнських газет у Донецьку найпопулярніші - «Сегодня. Донбасс» і «КП в Донбассе». Але тут не купиш «Дзеркала тижня», і це не проблема попиту, а проблема домовленостей між дистрибутором та редакцією видання.

Масових передплат на газети давно немає. На поштовому відділенні, де оформлено наше інформаційне агентство, завжди радіють, коли ми передплачуємо на рік 25 видань. Поштарка Валя каже, що ми одні в них такі, інші якщо щось і передплачують, то це «обов'язкові» «Жизнь» чи «Муниципальная газета», а більшість бажає отримувати яку-небудь «Марь Іванну» чи «ЗОЖ».

Трактування політичної реальності донецькими газетами мало кого цікавить. Місцевий медіаексперт Світлана Закревська ще більш радикальна в своїй оцінці: «Донецькі газети використовують лише для господарчих потреб - рибу загорнути, наприклад».

Теза про те, що комунальні ЗМІ в малих містах - єдині, хто виконує функцію інформування, помилкова. Наприклад, у місті Сніжне місцеву комунальну пресу не знайдеш у кіоску «Преса» - тут продають журнали й комікси, а газети - на місцевому поштамті. Основний інформатор для більшості місцевого населення - телебачення.

Традиційного для західних країн розподілу газет за ідеологічними вподобаннями (праві, ліві) в Донецьку не існує. В основному, думки газетярів залежать від вказівки редактора чи курсу уряду. Наприклад, газета «Вечерний Донецк» напередодні підписання угоди між Україною та ЄС про Асоціацію ще урядом Азарова в 2013 році в кожному номері друкувала позитивні матеріали про угоду та її наслідки. Та коли Азаров відмовився від підписання угоди, газета розпочала кампанію з дискредитації курсу євроінтеграції України із використанням мови ворожнечі та огидних карикатур. Аналогічний процес відбувається в більшості донецьких газет - це редакції без власної думки, які живуть за принципом «як скаже уряд (власник тощо), так і буде». Така логіка не дозволяє створити в Донецьку масове об'єднання журналістів для самозахисту та захисту своїх трудових прав. Місцеве НСЖУ обмежується заявами з приводу побиття чи погроз журналістам, але жодного мітингу чи пікету не проводило протягом останніх років.

Телебачення

У Донецькій області зареєстровано 190 телерадіоорганізацій, у т. ч. 26 - радіомовників (13 - ефірне мовлення; 13 - проводове мовлення); 22 - телемовника; 3 - телерадіомовника; 120 - провайдерів програмної послуги.

Основа телерадіоорганізацій Донеччини - провайдери програмної послуги (кабельне мовлення) - суб'єкти господарювання, які на підставі ліцензії, виданої Національною радою з питань телебачення та радіомовлення України, надають абонентам можливість перегляду пакетів програм, використовуючи ресурси багатоканальних телемереж.

Із 120 провайдерів програмної послуги майже 30% поширюють свої послуги на території Донецька, інші розподіляються по містах та районах області залежно від кількості населення.

За формою власності телеорганізації поділяються на:

На території Донецька фактично працюють ТК «Донбас» Ріната Ахметова, ТК «Юніон», 12-й канал і 27-й канал. Також є частота, на якій транслюється логотип телеканалу «Новый город», однак на початку поточного року цей телеканал було продано й наразі «НГ» не розвивається. Хоча плани були величезні - міський голова Олександр Лук'янченко намагався зробити з нього власний канал телепропаганди, та через брак коштів із Державного Казначейства та фінансову кризу міськрада вийшла зі складу засновників телеканалу, а основний власник Андрій Будяк перепродав права на мовлення невідомій фірмі, зареєстрованій у Києві.

Інфографіка виконана за підтримки МФ «Відродження»

Для розуміння атмосфери, в якій працюють місцеві телеканали, достатньо навести такий випадок. Під час останніх парламентських виборів на одному з телеканалів основна вимога була - точна кількість згадувань назви однієї з політичних партій в ефірі випуску новин. Якщо кількість була меншою - керівництво каналу отримувало санкції від влади, яка, фактично, представляла інтереси тієї самої партії.

Широкого розголосу отримала історія про темники на обласній державній телерадіокомпанії в 2011 році. Тоді в документах журналістам надавалися чіткі вказівки, кого і як пускати в ефір і що казати про того чи іншого діяча.

Аналогічну практику намагалися запровадити і в управлінні з інформаційної політики та з питань преси ДонОДА часів Рими Філь. Вона анонсувала старт так званої Інформаційної стратегії Донецької області, яка, серед іншого, пропонувала журналістам запровадити самоцензуру та в своїй роботі керуватися здебільшого вказівками чиновників - навіть планували затвердити список спікерів-експертів зі всіх питань. На практиці цю стратегію не було реалізовано, але деякі її положення неофіційно було втілено. Так, під час аварії на «Стиролі» в 2013 році влада замовчувала цей факт перші години, а потім тривалий час було непорозуміння навколо кількості загиблих - морг було оточено, журналістів не пропускали. Таким чином влада намагалася контролювати ситуацію і втілювала в життя ту саму інформаційну стратегію.

За часів нового губернатора області ситуація не змінюється. Єдина зміна - Обласна державна телерадікомпанія оновила свій сайт, та не оновлює свого бажання взяти участь у створенні «Громадського телебачення Донеччини». 27-й канал, який і є ДонДТРК, законсервувався на своїх програмах, але так і не переорієнтувався на подачу збалансованого контенту.

Окремо треба сказати про ТРК «Юніон» і ТК «Донбас». Перший належить Наталі Захарченко - депутату Донецької обласної ради, члену фракції Партії регіонов. Під час євромайдану в Донецьку журналісти цього каналу з'являлися під пам'ятником Шевченку, де відбувалася вся активність місцевого євромайдану, виключно тоді, коли туди приходили тітушки. Камери обласної державної ТРК також були дуже рідкими гостями євромайдану.

Подача новин на державному 27-му каналі викликала однозначну реакцію мітингувальників із донецького євромайдану - дізнавшись про належність журналіста до цього ЗМІ, побитий активіст Олег Желнаков категорично відмовився давати коментарі.

Журналісти 27-го каналу і «Юніон» не приєдналися до акції солідарності 25 грудня на євромайдані, яку проводили донецькі журналісти після нападу на Тетяну Чорновол.

ТК «Донбас» - зараз єдиний місцевий телеканал, який намагається подавати об'єктивні новини. Канал входить до бізнес-імперії Ріната Ахметова. Але свою інформаційну політику канал змінив лише після того, як зник Янукович. Протягом євромайдану в Києві ведучий новин якось назвав активістів на майдані «бойовиками», а в сюжеті було використано слово «екстремісти».

Часто бувало так, що після завершення випуску новин «Донбасу» в ефір виходив інформаційний блок з інформацією, мета якої - дискредитація ідей євромайдану та розпалювання ворожнечі.

Та після втечі Януковича в ефірі одразу з'явилися розгорнуті репортажі про Межигір'я, а замість «чорнушних» блоків після випуску новин - рекламні сюжети СКМ та «Метінвесту».

Фактично єдиним джерелом достовірних та об'єктивних новин із Донеччини сьогодні залишаються інтернет-ресурси.

***

Після перемоги революції менеджмент усіх комунальних ЗМІ залишається на своїх посадах, їхній контент змінився, але не радикально, обласна телерадіокомпанія ігнорує «Громадське телебачення Донеччини», а обласна влада ігнорує пропозиції незалежних журналістів.

Газета «Вести Донбасса» фінансується з обласного бюджету та комунальними підприємствами облради. Тираж 10 тисяч 200 примірників. Випуск від 21 березня 2014 року №11 (302). У тексті автор пише про «київських фашистів» без лапок.

Наприклад, три тижні тому журналісти запропонували почати процедуру перерозподілу бюджету, який виділяється на підтримку комунальних ЗМІ та рекламні кампанії влади, на користь створення обласного Фонду підтримки незалежних ЗМІ. Крім того, декілька тижнів тому журналісти звернулися до губернатора Тарути з пропозицією створити незалежний прес-центр (Тарута потрібен для виділення пільгового приміщення в кварталі ДонОДА), але й досі питання не вирішено і, судячи з реакції чиновників, не буде вирішено. Тому в журналістів залишається єдиний шлях - працювати повністю самостійно, спираючись виключно на підтримку читачів та глядачів, що і втілюється в життя «Громадським ТБ Донеччини», команда якого за тиждень зібрала 44 тисячі грн. на свою діяльність від глядачів і продовжує працювати над створенням абсолютно незалежного громадського мовника в регіоні.

Інфографіка, фото та відео надані автором